Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/16526/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа № 910/16526/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Лекс Грант

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників :

від позивача: Рогачова А.К.

від відповідача: Каракоця О.Р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Лекс Грант (далі - ТОВ Лекс Грант , позивач) про зобов'язання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - ПАТ КБ Приватбанк , відповідач) передати позивачу оригінали кредитного договору № 4Л14385И від 24.12.2014 та усіх інших документів, що засвідчують перехід йому права вимоги за вказаним кредитним договором до Товариства з обмеженою відповідальністю Летара на підставі договору поруки № 4Л14385И/П від 08.11.2016.

Позов мотивовано тим, що 24.12.2014 між ПАТ Комерційний банк Приватбанк та ТОВ Летара був укладений кредитний договір № 4Л14385И, у забезпечення виконання якого позивач уклав з ПАТ КБ Приватбанк договір поруки № 4Л14385И/П від 08.11.2016, виступивши майновим поручителем за кредитними зобов'язаннями позичальника. 09.11.2016 позивач виконав обов'язок боржника перед кредитором - ПАТ Комерційний банк Приватбанк , тобто поручителем було сплачено кредитну заборгованість ТОВ Летара на суму 98 473 281, 15 грн. згідно з платіжним дорученням № 78 від 09.11.2016.

У позові ТОВ Лекс Грант посилається на ст. 556 Цивільного кодексу, відповідно до якої у разі виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. Проте, відповідач відмовляється надати позивачу оригінали вище перелічених документів, чим порушує право позивача на визнання його новим кредитором.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, зазначив, що позивач не надав належних доказів укладення ним договору поруки за допомогою електронно-цифрового підпису, також вказав, що позивачем не доведена сума заборгованості позичальника за кредитним договором, а її часткове погашення перед ПАТ КБ Приватбанк не припинило зобов'язання боржника і зміна кредитора не відбулась, що свідчить про недоведеність позовних вимог, а тому просив відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Лекс Грант (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (кредитор) був укладений договір поруки № 4Л14385И/П (далі - договір поруки). Відповідно до п. 1 цього договору його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Летара (боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором № 4Л14385И від 24.12.2014 (далі - кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору (п. 4 договору поруки).

Згідно з п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Позивач вважає, що він, як поручитель, виконав кредитні зобов'язання боржника, тому на підставі ст. 556 Цивільного кодексу України та умов договору поруки відповідач повинен вручити йому оригінали документів, які підтверджують право вимоги нового кредитора, яким є позивач, до боржника про стягнення кредитної заборгованості.

Перевіряючи такі доводи позивача та вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України порукою є правовідношення, в якому поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпеченого порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Оскільки порука є договірним зобов'язанням, стосовно якого передбачено обов'язкове дотримання письмової форми (ч. 1 ст. 547 ЦК України), моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, внаслідок якого у сторін виникають взаємні права та обов'язки.

Також статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що договір поруки ТОВ Лекс Грант був укладений з використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ Приватбанк . Про укладеність даного правочину також свідчить платіжне доручення № 78 від 09.11.2016, яким ТОВ Лекс Грант перерахувало відповідачу кошти в сумі 98 473 281, 15 грн. та в рядку призначення платежу зазначило: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4Л14385И від 24.12.2014 згідно договору поруки № 4Л14385И/П від 08.11.2016. Указаний факт відповідачем не заперечувався.

За таких обставин, суд вважає, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поруки у передбачений законом спосіб, а отже, у сторін спору виникли взаємні права та обов'язки.

У той же час, необхідно зазначити, що позивачем не доведено належним чином наявність основного зобов'язання, за виконання якого він поручався, а саме - кредитного зобов'язання боржника, суть його порушення та розмір заборгованості, отримання вимоги банку про погашення поручителем цієї заборгованості (як це передбачено договором поруки), виконання поручителем свого обов'язку перед кредитором за боржника у повному обсязі.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Натомість, цей обов'язок позивач переклав на суд, заявивши клопотання про витребування доказів у відповідача, у задоволенні якого ТОВ Лекс Грант було відмовлено з підстав його необґрунтованості та відсутності доказів щодо неможливості надання позивачем витребуваних ним документів, як це передбачено ст. 38 ГПК України. При цьому представник ПАТ КБ Приватбанк у судовому засіданні пояснив, що позивач, будучи стороною взаємних господарських відносин, не звертався до нього ні на час спірних відносин, ні під час розгляду справи в суді, з вимогою надати йому необхідні документи.

Також суд враховує таке. Виконання поручителем свого обов'язку перед кредитором за боржника наділяє його правами вимоги до останнього. Дане право є майновим правом, яке може бути захищено способами, визначеними ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Для підтвердження цього права закон покладає на кредитора обов'язок вручення поручителю документів, які підтверджують обов'язок боржника (ч. 1 ст. 556 України).

Так, право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (ст. 15 ЦК України), способи якого (ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України) не є вичерпними. Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, мають бути вичерпані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними. Результатом їх застосування є отримання того матеріально-правового ефекту, який сторона переслідувала при укладенні цивільно-правового договору та вчиненні дій щодо його виконання.

Слід зазначити, що задоволення кредиторських вимог у випадку набуття поручителем такого статусу (ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України) здійснюється шляхом примусового виконання обов'язку у натурі, а не шляхом витребування у кредитора документів. Указане свідчить про неефективність обраного позивачем способу правового захисту, адже вирішення спору не призводить до будь-якого відновлення прав позивача. Вказані дії позивача не узгоджуються з принципом правової певності та суперечать завданням суду, оскільки в даному випадку фактично предметом позову є витребування доказів, які можуть бути використані при вирішенні спору про право цивільне, а не спір про захист даного права.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позов ТОВ Лекс Грант задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 -35, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Лекс Грант до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні в присутності представників сторін 4 грудня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 11 грудня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.