Постанова

від 20.06.2018 по справі 910/16526/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/16526/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Рогачової А.К.,

відповідача - Гроня М.А.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк",

на постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Михальська Ю.Б.)

від 15.03.2018,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант",

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Летара",

про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання останнього передати позивачу оригінали кредитного договору № 4Л14385И від 24.12.2014 та усіх інших документів, що підтверджують перехід до нього права вимоги до ТОВ "Летара" за кредитним договором (у зв'язку із їх виконанням згідно з договором поруки № 4Л14385И/П від 08.11.2016).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.11.2016 між ТОВ "Лекс Грант" (поручителем) і ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" (кредитором) було укладено договір поруки № 4Л14385И/П, за яким ТОВ "Лекс Грант" поручився перед банком за виконання ТОВ "Летара" своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором № 4Л14385И від 24.12.2014. Оскільки 09.11.2016 позивачем було сплачено відповідачу 98 473 281, 15 грн згідно з платіжним дорученням № 78 від 09.11.2016, тобто ним виконано обов'язок боржника (ТОВ "Летара") перед кредитором - ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк", то згідно з ст. 556 ЦК України просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018, у задоволенні позову відмовлено.

06.04.2018 відповідач ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018, в якій просило змінити постанову апеляційного суду, виключивши з її мотивувальної частини посилання: "в цій частині, суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про виконання умов договору поруки щодо повернення кредиту та відсотків на загальну суму 98 473 281,15 грн. Заперечень та відзиву відповідачем до суду апеляційної інстанції надано не було, тоді як у відзиві на позовну заяву, відповідачем контррозрахунку обсягу невиконаного зобов'язання не наведено. Таким чином відповідач не спростував вищенаведеного виконання та не довів наявність обсягу відповідальності позивача за кредитним договором в розмірі, що перевищує 98 473 281,15 грн (які були сплачені позивачем в повному обсязі) в розумінні ст.ст. 73, 74, 79-80 ГПК України".

Підставами для зміни постанови апеляційного суду зазначає те, що апеляційний суд встановив у мотивувальній частині обставини (повноту виконання позивачем обов'язку боржника (ТОВ "Летара") перед відповідачем), що не підтверджуються жодними наявними у матеріалах справи доказами та надав оцінку аргументам, які не відносяться до предмету спору, що є порушенням ст. 236 ГПК України. Вказує на те, що такі висновки апеляційного суду виходять за межі повноважень господарського суду, не відповідають завданню господарського судочинства, визначеному ст. 2 ГПК України та є обставиною для зміни такого рішення апеляційного суду. Зазначає про порушення судом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Судами встановлено, що 08.11.2016 між ТОВ "Лекс Грант" (поручителем) та ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" (кредитором) було укладено договір поруки № 4Л14385И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Летара" (боржником) своїх зобов'язань за кредитним договором № 4Л14385И від 24.12.2014 (кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Пунктом 4. договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 10. договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Дослідивши наявний в матеріалах справи договір поруки, господарські суди встановили, що у сторін виникли взаємні права та обов'язки за цим договором.

Також, судами встановлено, що факт укладення цього договору підтверджується і платіжним дорученням № 78 від 09.11.2016, за яким ТОВ "Лекс Грант" перерахувало відповідачу кошти в сумі 98 473 281, 15 грн (в рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань за кредитним договором № 4Л14385И від 24.12.2014 згідно з договору поруки № 4Л14385И/П від 08.11.2016).

Згідно з ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України і ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно. При цьому, часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Господарські суди, взявши до уваги те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою надати йому відповідні документи та, що у відповідача відсутній обов'язок передати позивачу оригінали таких документів за договором поруки № 4Л14385И/П, а також те, що позивачем не доведено яким чином його права та законні інтереси є порушеними з боку відповідача в цьому випадку, правомірно відмовили у задоволенні цього позову.

При цьому, в мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/16526/17 суд, між іншим, зазначив: "в цій частині, суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про виконання умов договору поруки щодо повернення кредиту та відсотків на загальну суму 98 473 281,15 грн. Заперечень та відзиву відповідачем до суду апеляційної інстанції надано не було, тоді як у відзиві на позовну заяву, відповідачем контррозрахунку обсягу невиконаного зобов'язання не наведено. Таким чином відповідач не спростував вищенаведеного виконання та не довів наявність обсягу відповідальності позивача за кредитним договором в розмірі, що перевищує 98 473 281,15 грн (які були сплачені позивачем в повному обсязі) в розумінні ст. ст. 73, 74, 79-80 ГПК України.

Встановлюючи те, що відповідачем не було доведено наявності у позивача відповідальності за кредитним договором в розмірі, що перевищує 98 473 281,15 грн, апеляційний суд, не досліджуючи обсяг основного зобов'язання, за виконання якого позивач поручився, суть його порушення та розмір заборгованості, фактично встановив виконання позивачем зобов'язань боржника за кредитним договором № 4Л14385И від 24.12.2014. Проте, як вбачається із постанови апеляційного суду, судом апеляційної інстанції не досліджувалось виконання кредитних зобов'язань за відповідним договором, та обсяг такого виконання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив факт виконання позивачем зобов'язань боржника за кредитним договором № 4Л14385И від 24.12.2014, який ним належним чином не досліджувався, тому вказаний абзац підлягає виключенню з мотивувальної частини постанови апеляційного суду.

Статтею 311 ГПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне змінити постанову апеляційного суду, виключивши з її мотивувальної частини абзац, а саме: "в цій частині, суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про виконання умов договору поруки щодо повернення кредиту та відсотків на загальну суму 98 473 281,15 грн. Заперечень та відзиву відповідачем до суду апеляційної інстанції надано не було, тоді як у відзиві на позовну заяву, відповідачем контррозрахунку обсягу невиконаного зобов'язання не наведено. Таким чином відповідач не спростував вищенаведеного виконання та не довів наявність обсягу відповідальності позивача за кредитним договором в розмірі, що перевищує 98 473 281,15 грн (які були сплачені позивачем в повному обсязі) в розумінні ст. ст. 73, 74, 79-80 ГПК України".

Оскільки помилкове посилання апеляційного суду на обставини, які не досліджувались у межах цієї справи, не призвело до ухвалення незаконного судового рішення по суті, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Змінити мотивувальну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі за № 910/16526/17, виключивши з неї абзац "в цій частині, суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про виконання умов договору поруки щодо повернення кредиту та відсотків на загальну суму 98 473 281,15 грн. Заперечень та відзиву відповідачем до суду апеляційної інстанції надано не було, тоді як у відзиві на позовну заяву, відповідачем контррозрахунку обсягу невиконаного зобов'язання не наведено. Таким чином відповідач не спростував вищенаведеного виконання та не довів наявність обсягу відповідальності позивача за кредитним договором в розмірі, що перевищує 98 473 281,15 грн (які були сплачені позивачем в повному обсязі) в розумінні ст. ст. 73, 74, 79-80 ГПК України".

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач