Постанова

від 15.03.2018 по справі 910/16526/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2018 р. Справа№ 910/16526/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.03.2018;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 (повний текст рішення підписаний 11.12.2017)

у справі № 910/16526/17 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕТАРА"

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лекс Грант (надалі - ТОВ Лекс Грант , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (надалі - ПАТ КБ Приватбанк , відповідач) про зобов'язання останнього передати позивачу оригінали кредитного договору № 4Л14385И від 24.12.2014 та усіх інших документів, що засвідчують перехід йому права вимоги за вказаним кредитним договором до Товариства з обмеженою відповідальністю Летара на підставі договору поруки № 4Л14385И/П від 08.11.2016.

Позов мотивовано тим, що 24.12.2014 між ПАТ Комерційний банк Приватбанк та ТОВ Летара був укладений кредитний договір № 4Л14385И, у забезпечення виконання якого позивач уклав з ПАТ КБ Приватбанк договір поруки № 4Л14385И/П від 08.11.2016, виступивши майновим поручителем за кредитними зобов'язаннями позичальника. 09.11.2016 позивач виконав обов'язок боржника перед кредитором - ПАТ Комерційний банк Приватбанк , тобто поручителем було сплачено кредитну заборгованість ТОВ Летара на суму 98 473 281, 15 грн згідно з платіжним дорученням № 78 від 09.11.2016. А тому з урахуванням положень ст. 556 ЦК України, відповідно до якої у разі виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника, просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 (повний текст рішення підписаний 11.12.2017) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції приймаючи рішення у даній справі не врахував тієї обставини, що позивач виконав зобов'язання за договором поруки, а відповідач - погодився та прийняв це виконання на загальну суму 98 473 281,15 грн. Також суд апеляційної інстанції не врахував положення ч. 1 ст. 517 та ч. 1 ст. 556 ЦК України, чим, на думку апелянта, порушив статтю 20 ГПК України. А тому просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 910/16526/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 було залучено ТОВ "ЛЕТАРА" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; закінчено проведення підготовчих дій та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 15.03.2018.

Розгляд справи відкладався, зокрема, ухвалою суду від 05.03.2018 - на 15.03.2018.

В судовому засіданні 15.03.2018 представник позивач апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.03.2018 проти задоволення апеляційної скарги у даній справі заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи в судові засідання 05.03.2018 та 15.03.2018 не з'явився. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду від 05.03.2018, завчасно надіслана третій особі за належною адресою, надійшла до відділення зв'язку 10.03.2018. Однак не була вручена стороні, про що свідчить запис з витягу з веб-сайту УДППЗ Укрпошта : Невдала спроба вручення як і попередня ухвала.

Разом з цим, з метою належного повідомлення учасника про час та місце судового засідання, у зв'язку з неотримання останнім поштової кореспонденції за адресою, вказаною в ЄДР, судом було повідомлено третю особу телефонограмою від 14.03.2017, як і на попереднє судове засідання 26.02.2018.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З урахуванням обізнаності третьої особи про відкриття апеляційного провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість перевірки рішення місцевого господарського суду у даній справі за відсутності третьої особи за наявними матеріалами справи. Сторони також в судовому засіданні 15.03.2018 просили розгляднути апеляційну скаргу за відсутності третьої особи. Апелянт також надав докази направлення третій особі апеляційної скарги з додатками.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд на підставі ст. 269, 270 ГПК України встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.11.2016 між ТОВ Лекс Грант (поручитель) та ПАТ Комерційний банк Приватбанк (кредитор) був укладений договір поруки № 4Л14385И/П (надалі - договір поруки). Відповідно до п. 1 цього договору його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ Летара (боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором № 4Л14385И від 24.12.2014 (надалі - кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 4 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

Згідно з п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Згідно із платіжним дорученням № 78 від 09.11.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в загальному розмірі 98 473 281,15 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитним договорам № 4Л14385И від 24.12.2014 згідно договору поруки № 4Л14385И/П від 08.11.2016.

Відповідачем ні в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не заперечувався факт отримання коштів від позивача в сумі 98 473 281,15 грн.

В цій частині, суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про виконання умов договору поруки щодо повернення кредиту та відсотків на загальну суму 98 473 281,15 грн. Заперечень та відзиву відповідачем до суду апеляційної інстанції надано не було, тоді як у відзиві на позовну заяву, відповідачем контррозрахунку обсягу невиконаного зобов'язання не наведено. Таким чином відповідач не спростував вищенаведеного виконання та не довів наявність обсягу відповідальності позивача за кредитним договором в розмірі, що перевищує 98 473 281,15 грн (які були сплачені позивачем в повному обсязі) в розумінні ст.ст. 73, 74, 79-80 ГПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що договір поруки ТОВ Лекс Грант був укладений з використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ Приватбанк . Викладена обставина визнана в сторонами в судовому засіданні 15.03.2018. Про укладеність та виконання даного правочину також свідчить платіжне доручення № 78 від 09.11.2016, яким ТОВ Лекс Грант перерахувало відповідачу кошти в сумі 98 473 281, 15 грн та в рядку призначення платежу зазначило: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4Л14385И від 24.12.2014 згідно договору поруки № 4Л14385И/П від 08.11.2016. Указаний факт відповідачем не заперечувався.

А тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поруки у передбачений законом спосіб, а отже, у сторін спору виникли взаємні права та обов'язки.

Так, порука, як спосіб забезпечення зобов'язань врегульована нормами параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Сторони узгодили у пунктах 2 та 4 договору поруки №4Л14385И/П від 08.11.2016, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

До поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору застави (іпотеки), укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (п. 8 договору поруки №4И13700Д/П від 28.10.2016).

За приписами ч. 1 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 10 договору поруки відповідач зобов'язаний у випадку виконання позивачем обов'язку боржника за кредитним договором передати позивачу впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором. Разом з цим, позивач не звертався до відповідача з відповідною вимогою про надання оригіналів.

Натомість, як вбачається з умов договору поруки, у відповідача відсутній обов'язок передати позивачу оригінали відповідних документів, тоді як позивачем не наведено жодного акту чинного законодавства України, з якого б безпосередньо виникав обов'язок відповідача виконати дії, про зобов'язання вчинення яких просить позивач. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/14022/17, від 22.02.2018 у справі № 910/14107/17, від 27.02.2018 у справі № 910/14109/17).

А тому суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність такого обов'язку у відповідача. Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову на підставі вищевстановленого відповідно до ст. 1 ГПК України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з позовом у даній справі).

Окрім цього, суд апеляційної інстанції також зазначає наступне.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно з положеннями ст. 1 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) та ст. 4 ГПК України (в чинній редакції) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України (в чинній редакції), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Аналогічні положення містяться в статтях 32, 33 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням положень ГПК України, чинного на момент прийняття рішення місцевим господарським судом, у останнього був відсутній обов'язок визначати який спосіб захисту сприятиме захисту порушених прав позивача.

Отже, з урахуванням не доведення в чому саме та з яких підстав права та законні інтереси позивача були порушеними з огляду на обраний спосіб захисту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України. А тому апеляційну скаргу, виходячи з меж, передбачених ст. 269 ГПК України, слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 910/16526/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 910/16526/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16526/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 19.03.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

Ю.Б. Михальська