Постанова
від 06.12.2017 по справі 826/6376/16
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6376/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представників позивача: Бевза В.І., Петренко Є.І., Врубловської Л.В.,

представників відповідача ДПІ у Печерському районі ГУДФС у м. Києві: Кесь Н.Г., Іващенко О.С., Ходаковського А.В., Ткача С.С.,

представника відповідача ДФС України: Богдановської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СавікШустерСтудія до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ СавікШустерСтудія звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), у якому, з урахуванням заяви про зміну підстав та предмету позову, просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.12.2015 року № 79526552203 форми Р , № 79426552203 форми П , № 79626552203 форми В4 , № 79726552214 форми Р , № 87326551702 форми Р , № 87226551702 форми Р ; скасувати наказ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.09.2015 року №2273 про проведення виїзної планової документальної перевірки ТОВ СавікШустерСтудія за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року; визнати протиправним включення ТОВ СавікШустерСтудія до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарської діяльності III кварталу 2015 року у вересні - місяці 2015 року та коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарської діяльності III кварталу 2015 року у вересні - місяці 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню в частині, з таких підстав.

Судом установлено, що у період з 02.10.2015 року по 13.11.2015 року працівниками ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу податкової інспекції від 21.09.2015 року №2243 та направлень на перевірку від 02.10.2015 року була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року. За результатами такої перевірки складений акт від 20.11.2015 року №501/26-55-22-03/36588953.

Згідно висновків акта перевірки, відповідач встановив наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст.139, пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ст. 153, п. 39.4 ст. 39 ПК України, п. 1.20 ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 10 663 611 грн. (в т.ч. за 2012 рік у сумі 7 110 188 грн., за 2013 рік у сумі 2 363 443 грн., за 2014 рік у сумі 1 189 980 грн.);

- п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 1 989 679 грн. (в т.ч. за серпень 2012 року в сумі 11 050 грн., за жовтень 2012 року в сумі 42 863 грн., за листопад 2012 року в сумі 333 764 грн., за грудень 2012 року в сумі 592 179 грн., за березень 2013 року в сумі 108 531 грн., за травень 2013 року в сумі 136 760 грн., за червень 2013 року в сумі 276 618 грн., за липень 2013 року в сумі 27 333 грн., за вересень 2013 року в сумі 276 063 грн., за жовтень 2013 року в сумі 63 113 грн., за грудень 2013 року в сумі 31 733 грн., за квітень 2014 року в сумі 89 672 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2014 року у сумі 215 951 грн.;

- неподання декларації з екологічного податку за 3, 4-й квартали 2012 року та відповідно заниження екологічного податку за розміщення відходів у 2012 році на суму 5 000,04 грн.;

- пп. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 12 039,49 грн.

- ст. 51, пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України.

За результатами розгляду заперечень позивача на вказаний акт перевірки, відповідач 1 по суті не змінивши висновки акта перевірки, виклав їх у наступній редакції: п. 39.4 ст. 39, п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст.139, пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ст. 153 ПК України, п. 1.20 ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 10 663 611 грн. (в т.ч. за 2012 рік у сумі 7 110 188 грн., за 2013 рік у сумі 2 363 443 грн., за 2014 рік у сумі 1 189 980 грн.); п. 188.1 ст. 188, п. 39.4 ст. 39, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну сум 1 989 679 грн. (в т.ч. за серпень 2012 року в сумі 11 050 грн., за жовтень 2012 року в сумі 42 863 грн., за листопад 2012 року в сумі 333 764 грн., за грудень 2012 року в сумі 592 179 грн., за березень 2013 року в сумі 108 531 грн., за травень 2013 року в сумі 136 760 грн., за червень 2013 року в сумі 276 618 грн., за липень 2013 року в сумі 27 333 грн., за вересень 2013 року в сумі 276 063 грн., за жовтень 2013 року в сумі 63 113 грн., за грудень 2013 року в сумі 31 733 грн., за квітень 2014 року в сумі 89 672 грн., встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2014 року у сумі 215 951 грн.; перевіркою встановлено неподання декларації з екологічного податку за 3, 4-й квартали 2012 року та відповідно заниження екологічного податку за розміщення відходів у 2012 році на суму 5 000,04 грн.; пп. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого не сплачено до бюджету ПДФО в сумі 12 039,49 грн.; ст. 51, пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач 1 виніс податкові повідомлення-рішення від 07.12.2015 року: №79426552203, яким зменшив задекларовану ТОВ СавікШустерСтудія суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 10 663 611 грн.; №79526552203, яким збільшив ТОВ СавікШустерСтудія суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 419 708 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 1 935 766 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 483 942 грн.; №79626552203, яким зменшив задекларований ТОВ СавікШустерСтудія розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 215 951 грн.; №87326551702, яким визначив ТОВ СавікШустерСтудія до сплати штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн.; №87226551702, яким визначив ТОВ СавікШустерСтудія суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 12 409 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 6 998,44 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 410,47 грн.; №79726552214, яким визначив ТОВ СавікШустерСтудія суму грошового зобов'язання по екологічному податку у розмірі 6 590,05 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 5 000,04 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 590,01 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Позивач, уважаючи ці податкові повідомлення - рішення, а також наказ про проведення виїзної планової документальної перевірки та рішення щодо затвердження плану - графіка її проведення протиправними, звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку вказаним рішенням, колегія суддів виходить з наступного.

Так, задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 щодо затвердження плану - графіка документальних планових перевірок суб'єктів господарської діяльності III кварталу 2015 року у вересні - місяці 2015 року та коригування такого в частині, що стосується позивача, суд першої інстанції дійшов до висновку про його протиправність.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, звертаючись до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо включення позивача до плану - графіку проведення документальних планових перевірок, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абз. 3 п. 77.2 ст. 77 ПК України).

Формування плану - графіка документальних планових перевірок фізичних осіб - підприємців відбувається відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року № 524 Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - Порядок № 524, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно п. 2 розд. І цього Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) формування плану-графіка територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - територіальні органи ДФС) здійснюється у порядку, встановленому у розділі III цього Порядку.

Формування та коригування планів-графіків здійснюються засобами інформаційних систем Державної фіскальної служби України.

Пунктом 5 розд. І цього Порядку визначено, що затверджені плани-графіки є обов'язковими для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Відповідальність за якість формування плану-графіка та його коригування, у тому числі якість відбору платників до перевірок на підставі встановлених ризиків у їх діяльності, розрахунок періоду перевірки, термінів її проведення, періодичності включення платників податків до плану-графіка, виконання інших вимог, передбачених законом, покладається на територіальний орган ДФС за основним місцем обліку платника податків.

Згідно з п.п. 3 - 5 розд. ІІІ Порядку №524 до плану-графіка в першу чергу включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, обов'язкових платежів.

Структурні підрозділи ДФС надають до 25 числа другого місяця кварталу пропозиції для врахування при формуванні плану перевірок ризикових платників податків, які належать до кластерних об'єднань платників податків, та їх контрагентів з обґрунтуванням необхідності включення.

Пропозиції від структурних підрозділів ДФС направляються до територіальних органів ДФС для використання при формуванні плану-графіка на наступний квартал.

На рівні територіальних органів ДФС за даними інформаційних ресурсів ДФС та з інших джерел з урахуванням вимог абзацу другого цього розділу проводиться додатковий аналіз платників податків, які відібрані за даними інформаційних систем ДФС та надіслані за пропозиціями структурних підрозділів ДФС щодо їх належності до реального сектору економіки, а також визначаються ризикові контрагенти, через яких здійснюються товарно-грошові операції (у тому числі посередницькі структури, експортери, імпортери, філії, інші платники податків - юридичні особи), у тому числі ті, які знаходяться на обліку в інших територіальних органах ДФС.

У разі невключення до плану-графіка окремих підприємств з переліку, надісланого ДФС, надається письмове пояснення причин невключення.

У разі виявлення у ході перевірок нових контрагентів підприємств територіальними органами ДФС здійснюються заходи щодо організації їх перевірок шляхом проведення коригування плану-графіка, позапланових перевірок за наявності обставин, визначених статтею 78 розділу II Кодексу, або включення до плану перевірок на наступний квартал.

Із наведеного слідує, що дії контролюючого органу щодо формування, у тому числі затвердження, плану - графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків.

Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків, і відповідно такий акт не порушує права останнього.

Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень може бути об'єктом судового оскарження.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, а оскаржувані дії (рішення щодо затвердження плану графіку) в даному випадку не породжують для останнього настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо не впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Також, колегія суддів не погоджується із висновком місцевого суду щодо наявності підстав для скасування наказу відповідача від 21.09.2015 року № 2273 про проведення виїзної планової документальної перевірки позивача за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1.2 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із п. 77.6 ст. 77 допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Статтею 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення (п.81.1 ст.81 Кодексу).

При цьому, п.81.2 ст.81 ПК України встановлено - у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Отже, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом.

Тобто, позов платника податків, спрямований на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок може бути задоволено лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України, визначеній у постанові від 24.12.2010 р. у справі №21-25а10.

З матеріалів справи убачається, що відповідачем 1 була проведена саме документальна виїзна перевірка, яка, згідно абзацу п'ятого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Тобто, передбачає допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Посадові особи відповідача були допущені до проведення перевірки, така була проведена, про що складено акт від 20.11.2015 року №501/26-55-22-03/36588953.

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки та те, що задоволення позову в цій частині не призведе до відновлення порушених прав платника податків, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування наказу від 21.09.2015 року № 2273 про проведення виїзної планової документальної перевірки ТОВ СавікШустерСтудія за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року.

Надаючи оцінку по суті спірним податковим повідомленням - рішенням відповідача 1, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідач за наслідками проведеної перевірки дійшов до висновку про порушення ТОВ СавікШустерСтудія формування рівня звичайних цін на підставі співставлення даних про рівень цін в операціях позивача з ПАТ Телеканал Інтер , згідно із п. 39.4 ст. 39, пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ПК України, на підставі застосування методу визначення звичайної ціни - метод порівняльної неконтрольованої ціни (метод аналогів продажу ) - перший квартал 2013 року.

Також, відповідачем встановлено порушення п. 1.20 ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (далі - Закон №334) та п. 8 підрозділу 10 розділу XX ПК України, за аналогічних обставин - друге півріччя 2012 року. У зв'язку із вищевикладеними порушеннями, контролюючим органом встановлено заниження ТОВ СавікШустерСтудія доходів в обліку з податку на прибуток, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 7 992 768,00 грн., та занижено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 1 598 544,00 грн.

При цьому, податковий орган посилається на те, що продаж ТОВ СавікШустерСтудія програм власного виробництва Національній телекомпанії України (далі - НТКУ) за 12 грн. нижче від продажу аналогічних програм ПАТ Телеканал Інтер (далі - Інтер ) та нижче собівартості виробництва такої програми. На думку відповідача 1, операції позивача та НТКУ є збитковими.

Однак, такі висновки контролюючого органу є необгрунтованими, не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Підпунктом 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 встановлено, що у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Згідно із пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються фактори при укладанні угод між непов'язаними особами, що обумовлені маркетинговою політикою.

Підпунктом 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Підпунктом 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ПК України визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Підпунктом 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 ПК України встановлено, що положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Відповідачем для визначення рівня звичайної ціни використано метод, визначений п.39.4 ст. 39 ПК України "порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу)".

При використанні зазначеного методу застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Судом встановлено, що між ТОВ СавікШустерСтудія та Національною телерадіокомпанією Україна 27.12.2010 року укладено договір №1050-12, предметом якого є створення программ Шустер Live , AfterLive в межах проекту Шустер Live , Шустер Live Адреналін в межах проекту Шустер Live та інших. Виробництво вказаних телепрограм здійснювалося за ціною 12,00 грн., в т.ч. ПДВ-2,00 грн.

22.03.2013 року між ТОВ СавікШустерСтудія та ПАТ Телеканал Інтер укладено договір № 22-02/13-Ш/5-ПП/2013, предметом якого є програма Шустер Live . Виробництво вказаної телепрограми здійснювалося за ціною 333 042 грн., без ПДВ.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що на підставі бізнес-планів, що затверджені протоколом зборів учасників товариства від 24.12.2010 року та від 27.12.2011 року, позивач прийняв рішення продавати програми НТКУ за ціною 12 грн. з урахуванням портфельного підходу, компенсування доходів позивачу здійснювалось іншими сприятливими умовами співпраці з НТКУ, а саме: придбання рекламного часу під час виходів програми, сприяння отриманню грантів під створення окремих програм. Портфельна операція позивача включає в себе декілька господарських зобов'язань, договорів - продаж програм НТКУ, купівля ефірного часу в НТКУ, розміщення реклами, спонсорських матеріалів третіх осіб та отримання грантів.

В договорах на розміщення реклами та спонсорських матеріалів позивача з НТКУ чітко визначено територію виходу в ефір, телеканал та програму: Україна, Перший Національний телеканал, програми Шустер Live , що свідчить про очевидний зв'язок договорів в межах портфельної господарської операції.

Разом із тим, в договорі з Інтером позивач не мав взагалі права на отримання доходів від реклами. Тільки з 01.08.2013р. позивач отримав право на отримання доходу від розміщення спонсорських матеріалів, product placement у розмірах 50/50 (60/40) в залежності від рейтингу програми. Доходів від розміщення рекламних продуктів на Інтер позивач не отримував.

Окрім того, із змісту листа Національної телекомпанії України від 26.11.2015 року №8-03-12/2260, що адресований генеральному директору ТОВ СавікШустерСтудія ОСОБА_1, убачається, що НТКУ є бюджетною неприбутковою організацією та фінансується з державного бюджету України, щороку кошти на діяльність НТКУ виділяються з урахуванням стану економіки країни, а саме - за умови критичного обмеження видатків. Тобто, на рівні 30% від потреби коштів, що забезпечує лише виплату заробітної плати, частково трансляцію телепрограм і оплату комунальних послуг. На виробництво телепрограм коштів практично немає. У зв'язку із чим, НТКУ для виконання ліцензійних обсягів укладає договори на право сповіщення чи створення на замовлення аудіовізуальних творів зі сторонніми виробниками за 12 грн. (зокрема на телепередачі В гостях у Дмитра Гордона , Подорожуй світом з Юлією Акуніною , виробництво та створення програм під назвою Громадське ТБ , Темний силует , Право на захист , Золотий гусак , Честь имею пригласить , Раптова слава тощо).

Отже, ціна, визначена за договором від 27.12.2010 року № 1050-12 (з усіма додатковими угодами), є аналогічною, як у всіх інших вищезазначених договорах, що були укладені НТКУ у 2012-2014 роках.

Також, в матеріалах справи наявний висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз судово-товарознавчої експертизи від 11.08.2016 року №1993/16-53, що призначена слідчим Слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Терещенко А.О. в межах кримінального провадження №32015100060000248 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, яким встановлено, що неможливо встановити ринкову вартість майнових прав на аудіовізуальний твір телевізійну програму Шустер Live за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 роки та за період з 01.01.2013 по 28.08.2013 роки, оскільки відсутня інформація для застосування жодного з методичних підходів до визначення вартості майнових прав.

До того ж, відповідно до висновку судово-економічної експертизи №52/17 від 11.05.2017 року, оскільки матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами доведено, що в акті перевірки не проаналізовано, що створення телевізійних програм (аудіовізуальних творів) Шустер Live для НТКУ та для ПАТ Телеканал Інтер проводилося в різні часові періоди, позивачу в 2010 - 2011 роки не надходили інші пропозиції щодо створення телевізійних програм (аудіовізуальних творів) Шустер Live , крім пропозиції від НТКУ за ціною 12 грн. за 1-ну (одну) програму, НТКУ є бюджетною неприбутковою організацією та фінансується з державного бюджету України, за умови критичного обмеження видатків позивач придбаває права на телепередачі за ціною 12 грн., що за своєю економічною суттю не є звичайною умовою діяльності .

Також, є необгрунтованими висновки відповідача 2 щодо збитковості операцій позивача із НТКУ з продажу вказаних програм. Позаяк, матеріалами справи підтверджується, щоТОВ "ОСОБА_1 Студія" для НТКУ за період з липня 2012 року по лютий 2013 року створено (виготовлено) програм на загальну суму без ПДВ - 340 грн. При цьому, позивачем за період з липня 2012 року по січень 2013 року отримано від розміщення рекламних (спонсорських) матеріалів в ефірі Національної телекомпанії України на загальну суму без ПДВ - 7 317 221,71 грн.

Тобто, крім прямого доходу від виробництва (створення) програм для Національної телекомпанії України, позивачем отримувався дохід від розміщення рекламних (спонсорських) матеріалів в ефірі цієї телекомпанії, а 14.08.2012 року між ТОВ ОСОБА_1 Студія (набувач) та Благодійним фондом Розвиток Україна (Фонд) укладено договір №14-08/12-СШС-1 про надання Гранту на створення та розміщення аудіовізуальних творів.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з 01.07.2012 по 31.01.2013 року в зв'язку з наданням/виконанням робіт/послуг позивачем по створенню аудіовізуальних творів для Національної телерадіокомпанії України, ТОВ СавікШустерСтудія отриманий прибуток в сумі 1 827 431,92 грн., що спростовує доводи відповідача про збитковість даних операцій та про наявність мети у товариства на зменшення бази оподаткуванням податком на прибуток та ПДВ.

За висновками акта перевірки за операціями з контрагентами ТОВ Бюро соціологічного аналізу та ТОВ Бюро статистичного аналізу за договорами №С311012 від 31.10.2012 року, №06-03/14-П від 06.03.2014 року, №С160112 від 16.01.2012 року, №09-08/12 від 09.08.2012 року позивачем в порушення пп. 138.8. ст,138, пп. 139.1.1. та пп. 139,1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, віднесено до складу витрат, які не підтверджені документально належними первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю, суму витрат на проведення маркетингових та соціологічних досліджень, проведення кастингів учасників аудиторії, організації їх переїзду з місця проживання до знімального павільйону замовника та у зворотному напрямку. Всього на загальну суму 2 670 843,06 грн., в т.ч. за рік 2012 року в розмірі 449 547,84 грн., за рік 2013 в розмірі 1 031 315,22 грн., за рік 2014 року в розмірі 1 189 980,00 грн.

Колегія суддів уважає вказані висновки необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

Відповідно до норм пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В розумінні п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із змісту наведених правових норм убачається, що платник податку має право формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що повинно підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Матеріалами справи підтверджується, що за умовами договорів №С311012 від 31.10.2012 року, №06-03/14-П від 06.03.2014 року, №С160112 від 16.01.2012 року, №09-08/12 від 09.08.2012 року, укладених позивачем з виконавцями (ТОВ Бюро соціологічного аналізу та ТОВ Бюро статистичного аналізу ), що однотипні за змістом, виконавець зобов'язується надати замовнику платні послуги з пошуку, підбору та організаційного забезпечення переїзду, проживання та перебування осіб для зйомок в програмах (в тому числі в межах проекту Шустер Live ) у якості учасників аудиторії, та забезпечення їх участі в зйомках в програмах у якості учасників аудиторії. При цьому вимоги щодо репрезентативності, а також інші вимоги до учасників аудиторі в конкретній Програмі визначаються письмовими завданнями замовника.

Під послугами в даному договорі розуміється: проведення маркетингових та соціологічних досліджень; на підставі соціологічних досліджень здійснення кастингу не менш як 50 кандидатів для участі в зйомках в програмах у якості учасників аудиторії; організаційне забезпечення участі учасників аудиторії в програмі (організація переїзду, проживання, перебування та забезпечення безпосередньої участі в програмі); надання замовнику інформації щодо кожного учасника аудиторії;

Терміни надання послуг, їх вартість, мета, всі істотні спеціальні умови і порядок надання Послуг та вимоги, що ставляться замовником до аудиторії, визначаються у завданнях замовника, які підписуються сторонами і оформлюються як додатки до цього договору. Завдання Замовника далі іменуються як додатки. Всі додатки до цього договору, після підписання обома сторонами, є невід'ємною частиною цього договору.

Статтею 2 цих договорів передбачені обов'язки сторін, зокрема, виконавець зобов'язаний: надавати замовнику якісні послуги у повній відповідності з договором та додатками; провести маркетингові та соціологічні дослідження відповідно до додатків; проводити пошук та кастинг аудитори на підставі отриманих результатів маркетингових та соціологічних досліджень у населених пунктах України; підготувати список кандидатів на участь у зйомках програми у якості учасників аудиторії (по тексту поговору - "кандидат"), направити їм запрошення і отримати від них підтвердження згоди на участь у зйомках в день і час зазначений в запрошенні, та згоди на дотримання правил та умов участі в зйомках; організувати переїзд учасників аудиторії з міста проживання до м. Київ, знімальний павільон замовника та у зворгному напрямку (маршрут переїзду: пункт вибуття - м. Київ, знімальний павільон замовника - пункт вибуття); здійснювати контроль на предмет отримання кандидатом запрошення на участь у зйомках програми та його прибуття до Києва у знімальний павільон замовника; вжити всіх заходів щодо термінової заміни кандидата, якщо участь останнього у зйомках програми стане неможливою через причини незалежні від виконавців (хвороба кандидата, неможливість приїзду до Києва через сімейні обставини, тощо); організувати проживання в м. Києві, перебування учасників аудиторії з інших міст в Києві на період зйомок програми, та організувати їх переїзд з місця проживання до знімального павільйону замовника та у зворотному напрямку; організувати присутність аудиторії у складі 50 (100) чоловік при зйомках кожної програми.

Також на вимогу замовника виконавець має у встановленій ним формі та в строк надавати повну інформацію щодо кандидатів відібраних для зйомки у Програмі для можливості проведення незалежної аудиторської перевірки відповідності відібраних кандидатів вимогам ролінгового проекту.

При передачі замовнику результатів маркетингового дослідження та пошуків кандидатів надавати акти прийому - передачі. Результатом маркетингового дослідження є присутність у студії під час зйомок передачі аудиторії, що за кількістю учасників та за іншими критеріями відповідає Додаткам до цього Договору.

Для належного надання Послуг за цим договором виконавець має право укладати будь-які не заборонені чинним законодавством /країни угоди з третіми особами в межах коштів, отримуваних від замовника за цим договором. При цьому виконавець залишається відповідальним перед замовником за виконання такими третіми особами своїх зобов'язань.

Судом установлено, що ТОВ "Бюро соціологічного аналізу", ТОВ "Бюро статистичного аналізу" самостійно здійснює анкетування, маркетингові, соціологічні дослідження щодо відбору аудиторії а також дані щодо кожного окремого експерта, на підставі таких досліджень формується склад експертів в групі, яка бере участь у кожній окремій програмі.

Кожна окрема програма Шустер Live , яка планується, має свою тематику. Враховуючи зміст та тематику кожної програми здійснюється підбір складу учасників програми та глядачів. З урахуванням цих даних, редакційною групою подавалися заявки до ТОВ Бюро статистичного аналізу (у період з 2009 року по жовтень 2012 року) та ТОВ Бюро соціологічного аналізу (з листопада 2012 року) про пошук та підбір для зйомок в програмі у якості учасників аудиторії (глядачів).

Обов'язковою умовою заявки, в тому числі, було те, що загальна чисельність аудиторії на зйомках кожної програми повинна бути не менше ста чоловік. До дня проведення зйомки редакційній групі, керівником ТОВ Бюро соціологічного аналізу , надавалася повна інформація по соціологічним параметрам щодо кандидатів, відібраних для зйомки. Вказані списки зберігаються тільки до кінця зйомки програми. Збереження таких списків більше даного строку суперечить Закону України Про захист персональних даних . Перед зйомкою кожної програми шеф-редактором або іншим співробітником редакції надаються керівнику служби безпеки ТОВ СавікШустерСтудія Валеру О.П. узгоджені списки осіб, які приймають участь в якості учасників аудиторії для подальшої перепустки на територію студії.

На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано наступні документи: додаток №1 від 16.01.2012 року, додаток №2 від 25.06.2012 року до договору №С160112 від 16.01.2012 року, додаток №1 від 09.08.2012 року до договору №09-08/12 від 09.08.2012 року, додаток до договору №С311012 від 31.10.2012 року, додаток №1 від 06.03.2014 року до договору №06-03/14-П від 06.03.2014 року - де сторонами визначені терміни проведення передач, склад учасників передачі, вартість послуг щотижня, порядок оплати послуг; актів приймання-передачі послуг до договорів; податкових накладних; виписок по особовому рахунку в банку; платіжних доручень на оплату вартості послуг, звітів ТОВ Бюро соціологічного аналізу та ТОВ Бюро статистичного аналізу до договорів про надання послуг; роздруківки результатів соціологічних досліджень для кожної програми, що підготовлені ТОВ Бюро соціологічного аналізу та ТОВ Бюро статистичного аналізу .

Зазначені первинні документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ Бюро соціологічного аналізу та ТОВ Бюро статистичного аналізу ). Вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Покликання відповідача 1 в апеляційній скарзі на відсутність на момент проведення перевірки окремих документів не заслуговують на увагу, позаяк із змісту договорів з ТОВ Бюро соціалогічного аналізу та ТОВ Бюро статистичного аналізу не передбачалося надання ТОВ СавікШустерСтудія підтверджуючих документів щодо вирішення питань перевезення, перебування та реєстрації учасників програм контрагенти вирішували самостійно в рамках договору. Звіти про такі витрати договорами не передбачалися. На звернення ТОВ СавікШустерСтудія від контрагентів отримані звіти, та позивачем було запропановано контролюючому органу надати для перегляду записи передач на магнітних носіях.

Окрім того, у матеріалах справи наявна довідка ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16.11.2015 року №156/26-56-22-05-04/35960866, за змістом якої в ході проведеної зустрічної звірки ТОВ КМЦ "НИ ХАО МАУС щодо відображення в податковому та бухгалтерському обліку фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Бюро соціологічного аналізу їх повноти відображення в обліку за період з 01.11.2012 року по 31.12.2014 року контролюючим органом встановлено та підтверджено документально наявність між названими товариствами господарських взаємовідносин, зокрема: на підставі договору №КМЦ021112 від 02.11.2012 року - ТОВ КМЦ НИ ХАО МАУС виконувало роботи (послуги) для ТОВ Бюро соціологічного аналізу послуги з пошуку, підбору та організаційного забезпечення учасників для зйомок в телевізійній програмі Свобода слова , яку організовує та проводить замовник; на підставі договору №КМЦ011112 від 01.11.2012 року - ТОВ КМЦ НИ ХАО МАУС надавало ТОВ Бюро соціологічного аналізу послуги з пошуку, підбору та організаційного забезпечення, в разі необхідності, переїзду, проживання та перебування осіб для зйомок в програмах у якості учасників аудиторії.

Тобто, матеріали даної зустрічної звірки спростовують висновки відповідача в акті перевірки.

Окрім того, в ході розгляду справи представники відповідачів не заперечували ті обставини, що станом на момент укладення спірних договорів про надання послуг та виписки податкових накладних на підставі таких договорів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Також, висновком судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19.07.2016 року №797/16-45, що призначена слідчим Слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Терещенко А.О., в межах кримінального провадження №32015100060000248 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, не підтверджено висновки акта перевірки щодо завищення витрат та податкового кредиту за операціями позивача із вказаними суб'єктами господарювання.

Висновком судово-економічної експертизи №52/17 від 11.05.2017 року у даній справі також в цій частині не підтверджені висновки акту перевірки.

Отже, наведені в акті перевірки висновки щодо завищення ТОВ СавікШустерСтудія витрат на суму 2 670 843 грн. та податкового кредиту на суму податку на додану вартість 607 085 грн. за операціями з придбання послуг у ТОВ Бюро соціологічного аналізу та ТОВ Бюро статистичного аналізу є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Під час проведення перевірки контролюючий орган також дійшов до висновку, що позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з додаткового доходу в загальному розмірі 78 820,54 грн., який виник при сплаті коштів із розрахункового рахунку ТОВ ОСОБА_1 Студія підприємству ПрАТ Київстар Дж.Ес.Ем за послуги іноземного оператора (міжнародний роумінг), генеральному директору позивача - ОСОБА_1, згідно рахунків-фактур та платіжних доручень на суму 58781,99 грн.

Судом установлено, що 21.08.2009 позивачем (клієнт) та ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем. (перейменовано в подальшому на ПрАТ Київстар ) (Оператор) укладено Генеральну угоду № КК752/2009 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM. Предметом даної генеральної угоди є надання товариству послуг зв'язку, які включають в тому числі і послуги міжнародного роумінгу (п.1.1 генеральної угоди). Саме за надання таких послуг товариству виставлялись рахунки ПрАТ Київстар , які товариством оплачувались згідно перелічених у акті перевірки платіжних доручень, на загальну суму 58781,99 грн.

Також, товариством (Абонент) та ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем. (Оператор) укладено Угоду № 3483111 про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800. Предметом цієї угоди є оплатне надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 (п.2.1 угоди). Відповідно до п.3.4.1 угоди Оператор надає Абоненту SIM-картку, вказаний в Замовленні телефонний номер в Мережі Оператора і послуги стільникового мобільного зв'язку, після здійснення Абонентом дій, передбачених п.4.1 Угоди. Як убачається із відповідного Замовлення, номер мобільного телефону +380672426030 (номер SIM-карти 8938003990227534353F) належить - ТОВ СавікШустерСтудія .

Вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) визначається за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. (пп. е 164.2.17, п. 164.2.17 ст. 164 ПК України).

Згідно із пп. 14.1.13. п. 14.1 ст.14 ПК України до безоплатно наданих товарів, робіт, послуг відносяться: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою впорядкування користування мобільним зв'язком, для забезпечення оперативного прийняття, виконання управлінських, організаційно-розпорядчих та внутрішньогосподарських рішень, виробничу необхідність та вирішення інших питань, пов'язаних із господарською діяльністю товариства, позивачем розроблені відповідні Положення про мобільний зв'язок, які затверджені: наказом №2/2-В від 21.08.2009р., наказом №23/1-В від 12.07.2010р.

Зазначеним Положеннями, серед іншого, встановлено, що мобільний зв'язок використовується працівниками товариства під час виконання трудових обов'язків незалежно від використання стаціонарного зв'язку та користування корпоративним мобільним зв'язком для особистих потреб та у інших цілях, не пов'язаних з господарською діяльністю товариства, забороняється.

З метою недопущення необґрунтованого завищення витрат на мобільні розмови та економії коштів, які пов'язані із господарською діяльністю, додатково встановлюються обмеження (ліміти) на розмір таких витрат щодо відповідних працівників (посад). Не обмежується розмір витрат на мобільні розмови (включаючи, роумінг, міжнародний роумінг) щодо мобільних номерів товариства, закріплених за окремими працівниками, що виконують керівні функції у товаристві. У межах ліміту витрат на користування послугами мобільного зв'язку підлягають оплаті за рахунок товариства наступні види послуг операторів зв'язку: вартість мобільних розмов; вартість мобільного Інтернету; вартість послуг голосової пошти; вартість смс-повідомлень; вартість послуг роумінгу (національного роумінгу, міжнародного роумінгу), а також інші послуги, обумовлено угодою між товариством та оператором мобільного зв'язку.

Наказом генерального директора ТОВ ОСОБА_1 Студія №10-В від 02.11.2009 р. наказано оплачувати послуги мобільного зв'язку ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем. (включаючи використання таких послуг у вихідні дні та свята, нічний час, під час відряджень, а також користування послугами роумінгу) співробітникам Товариства в межах лімітів, що встановлені для співробітників в Додатку до цього Наказу Ліміт використання мобільного зв'язку для працівників ТОВ ОСОБА_1 Студія .

Згідно Додатку №1 до наказу №10-В від 02.11.2009 р. Ліміт використання мобільного зв'язку для працівників ТОВ ОСОБА_1 Студія , для генерального продюсера - ОСОБА_1 використання послуг мобільного зв'язку за телефонним номером НОМЕР_1 встановлений необмежений ліміт.

Відповідно до розпорядження №1 від 05.11.2009р. позивача, враховуючи виробничу необхідність використання мобільного зв'язку співробітниками Товариства (включаючи у вихідні дні та свята, нічний час, під час відряджень, а також користування послугами роумінгу) для здійснення господарської діяльності Товариства у зв'язку зі специфікою роботи та ненормованим робочим часом, виходами передач у прямому ефірі у вечірній час та виробничою необхідністю оперативного обміну даними для підготовки та збору матеріалів та забезпечення координації служб Товариства між собою та із компаніями партнерами, вирішення інших питань, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, наказано оплачувати послуги мобільного зв'язку ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем. (включаючи використання таких послуг у вихідні дні та свята, нічний час, під час відряджень, а також користування послугами роумінгу) відповідним співробітникам, у зв'язку з необхідністю постійного оперативного зв'язку з цими працівниками, пов'язаною з їх виробничою діяльністю.

У вказаному розпорядженні наведений перелік співробітників ТОВ ОСОБА_1 Студія , яким оплачуються послуги мобільного зв'язку. В даному переліку під номером 25 значиться генеральний продюсер ТОВ ОСОБА_1 Студія - ОСОБА_1.

Розпорядженням №2 від 02.08.2010р., у зв'язку з специфікою виробничої діяльності ОСОБА_1, продовжена дія Розпорядження №1 від 05.11.2009р. щодо оплати товариством ОСОБА_1 Студія послуг мобільного зв'язку ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем. (включаючи використання таких послуг у вихідні дні та свята, нічний час, під час відряджень, а також користування послугами роумінгу) для ОСОБА_1.

Також, в матеріалах справи містяться накази Фінансового директора ТОВ ОСОБА_1 Студія , а саме наказ від 03.01.2012р. №1/1-В Про надання дозволу користуватись роумінгом на 2012 рік , наказ від 03.01.2013р. №1/1-В Про надання дозволу користуватись роумінгом на 2013 рік , наказ від 03.01.2014р. №1/1-В Про надання дозволу користуватись роумінгом на 2014 рік .

Дані накази дозволяють оплачувати послуги мобільного зв'язку ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем. (включаючи використання таких послуг у вихідні дні та свята, нічний час, під час відряджень, а також користування послугами роумінгу) за рахунок ТОВ Савік Шустер Студія , генеральному директору - ОСОБА_1, у зв'язку з виробничою необхідністю товариства.

Отже, з урахуванням вищенаведеного та вимог пп. ґ п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України (у редакції чинній протягом 01.08.2010 - 11.11.2014рр.) правовідносини щодо надання телекомунікаційних послуг, а саме послуг міжнародного роумінгу є витратами на оплату послуг зв'язку.

Ураховуючи, що кошти за послуги міжнародного роумінгу сплачені ТОВ СавікШустерСтудія сплачувались на користь ПрАТ Київстар , а не на користь фізичної особи ОСОБА_1, отримувачем послуг міжнародного роумінгу є ТОВ СавікШустерСтудія , суми оплат послуг роумінгу є витратами товариства, що спростовує доводи відповідача 1, викладені в апеляційній скарзі щодо того, що послуги мобільного роумінгу надавались фізичній особі як додаткове благо.

Аналогічний правовий висновок викладено Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 08.10.2014р. №К/800/33238/13, від 16.12.2014р. №К/9991/4022/12, від 14.08.2013р. №К/9991/23833/11, від 21.11.2012р. №К-31569/10.

Окрім того, висновком судово-економічної експертизи №52/17 від 11.05.2017 року у даній справі документально не підтверджено висновки акту перевірки в цій частині.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що встановлені в акті перевірки порушення позивачем норм пп. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176 ПК України не підтверджуються належними та допустимими доказами, відтак податкове повідомлення-рішення від 07.12.2015 року №87226551702 форми Р підлягає скасуванню.

Також, під час здійснення перевірки податковий орган дійшов до висновку, що у податкових розрахунках ТОВ Савік Шустер Студія сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за І - III квартали 2014 року, допущено помилку за ознакою 99 по відображених доходах фізичної особи податковий номер якої недійсний, серія, номер паспорту відсутній в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб. На підставі чого, відповідач 1 уважає, що позивачем порушено п. 51.1 ст. 51, п. 70.16. ст. 70, пп. "б" 176.2 п. 176.2 ст. 176 ПК України та відповідно до ст. 119 ПК застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн.

Колегія суддів уважає такий висновок податкового органу необгрунтованим та таким, що суперечить матеріалам справи.

Так, пунктом 51.1 ст. 51 ПК України передбачено, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до п. 70.16 ст. 70 ПК України податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов'язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), зокрема: податкові агенти - про дату прийняття на роботу або звільнення з роботи фізичних осіб протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а також інформацію, передбачену статтею 51 цього Кодексу.

Згідно з п. 176.2. ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

З матеріалів справи убачається, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є арифметична помилка позивача у звітах форми 1-ДФ за 1-3 квартали 2014 року у цифрі реєстраційного номера облікової картки платника податків фізичної особи найнятого працівника товариства - ОСОБА_16 (замість " НОМЕР_2" помилково вказано " НОМЕР_3").

Разом із тим, позивач до проведення перевірки виправив помилки у звітах 1-ДФ, подавши уточнюючі розрахунки.

Відповідно до абз. 1 п. 51.1 ст. 51 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 4.4 розділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року № 49 (втратив чинність з 01.04.2015 на підставі наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4) порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків є однаковим. Звітний новий та уточнюючий податкові розрахунки подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише за рядками й реквізитами, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються контролюючими органами до податкового агента.

Матеріалами справи підтверджується, що 08.12.2014 року позивачем подано уточнюючі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за 1 квартал 2014 року. Згідно квитанцій про подання звітності в електронній формі, розрахунки доставлені до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 09.12.2014 року.

З урахуванням наведеного, а також вимог п. 119.2 ст. 119 ПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що висновки відповідача 1 про порушення ст. 51, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, відтак податкове повідомлення-рішення від 07.12.2015 року №87326551702 форми Р є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, під час проведення перевірки податковий орган дійшов до висновку, що за період, що перевірявся, товариство повинно було задекларувати грошові зобов'язання з екологічного податку за розміщення відходів (списаних люмінесцентних ламп) в 3-му кварталі 2012 року у загальній сумі 367,65 грн., за 4-ий квартал 2012 року у сумі 4632,39 грн.

З таким висновком колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Судом установлено, що відповідно до актів списання позивачем списано у 3-му кварталі 2012 року (акт списання №1-037 від 31.08.2012 року) - 10 шт. люмінесцентних ламп; у 4-му кварталі 2012 року, (акт списання №1-058 від 30.11.2012 року, акт списання № 1-055 від 31.10.2012 року) - 126 шт. люмінесцентних ламп.

При цьому, позивачем укладено договір з ТОВ ЮРЛИЦО про надання послуг по прийому відпрацьованих ртутних люмінесцентних ламп від 26.08.2015р. № 10-79/01092015, за яким ТОВ ЮРЛИЦО надало позивачу екологічні послугу по вилученню відходів, що підтверджується актом приймання-надання послуг № 0089 від 08.09.2015, на підставі яких передано ТОВ ЮРЛИЦО на утилізацію списані лампи у кількості 136 шт.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відходи (далі - Закон № 187) розміщенням відходів вважається зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначено Законом № 187.

За приписами статті першої вказаного Закону №187 відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Відповідно до вимог ст. 35-1 Закону № 187, небезпечні відходи у складі побутових відходів збираються окремо від інших видів побутових відходів, а також мають відокремлюватися на етапі збирання чи сортування та передаватися спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. До небезпечних відходів належать ртутні люмінесцентні лампи.

Розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п. п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПК України, об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Також, наказом Державної податкової служби України від 16.12.2011 року №258 Про затвердження узагальнюючої податкової консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів визначено наступне, що відповідно до листа Мінприроди України від 06.12.11 № 23982/07/10-11 основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення. Отже, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Таким чином, позивач не здійснював складування, захоронення, зберігання або розміщення відходів (люмінесцентних ламп) в розумінні Закону № 187, у зв'язку із цим у нього не виникло бази оподаткування екологічним податком та обов'язку із нарахування та сплати даного податкового зобов'язання.

До того ж, висновком судово-економічної експертизи №52/17 від 11.05.2017 року у даній справі документально не підтверджено висновки акту перевірки в цій частині.

Відтак, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 07.12.2015р. №79726552214 форми Р також є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Окрім того, як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачами не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року скаржникам відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів.

З урахуванням положень Закону України Про судовий збір , а також того, що розмір судового збору за зверненням до суду апеляційної інстанції у справах із майновими вимогами не залежить від оспорюваної суми, з відповідачів (з кожного) підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, яка становить 221 275,66 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України задовольнити частково .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року в частині скасування наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21.09.2015 року № 2273 про проведення виїзної планової документальної перевірки ТОВ СавікШустерСтудія за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, а також в частині визнання протиправними та скасування рішень Державної фіскальної служби України від 18.09.2015 року щодо затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарської діяльності III кварталу 2015 року у вересні - місяці 2015 року та коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарської діяльності III кварталу 2015 року у вересні - місяці 2015 року щодо ТОВ СавікШустерСтудія - скасувати.

У задоволенні позову в цій частині відмовити.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса:01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 221 275 (двісті двадцять одна тисяча двісті сімдесят п'ять) грн. 66 (шістдесят шість) коп.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (адреса: 04655, м. Київ, Львівська площа, 8) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 221 275 (двісті двадцять одна тисяча двісті сімдесят п'ять) грн. 66 (шістдесят шість) коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 11 грудня 2017 року.)

Дата ухвалення рішення06.12.2017
Оприлюднено15.12.2017

Судовий реєстр по справі —826/6376/16

Ухвала від 30.08.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Келеберда В.І.

Ухвала від 11.07.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Келеберда В.І.

Постанова від 30.10.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Постанова від 30.10.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 25.10.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 25.10.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 12.02.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Глущенко Я.Б.

Ухвала від 05.02.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 05.02.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 16.01.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні