Рішення

від 30.11.2017 по справі 520/16591/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5808/17

Номер справи місцевого суду: 520/16591/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.

при секретарі - Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 травня 2017 року у цивільній справі за позовом житлово-будівельного кооперативу Будівельник-4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИЛА:

27.12.2016 року житлово-будівельний кооператив Будівельник-4 (далі-ЖБК) звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з січня 2013 року по грудень 2015 року у розмірі 10 880 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 і тривалий час не сплачує за надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Розрахунок заборгованості здійснено з врахуванням площі квартири, відсутності зареєстрованих осіб у жилому приміщенні, а також тарифів, затверджених рішенням загальних зорів ЖБК, які становлять 1,66 гривень за 1 м2 загальної площі, який значно нижче встановленого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.02.2010 року - 1,91 гривень.

Посилаючись на те, що відповідачка, як власник жилого приміщення, зобов'язана своєчасно і у повному обсязі вносити плату за надані житлово-комунальні послуги, відповідачка тривалий час не сплачує за надані послуги, що впливає на функціонування позивача і проведення останнім ремонтних робіт й облаштування прибудинкової території, позивач просив позов задовольнити.

Представник позивача, відповідачка і її представник 11.05.2017 року не приймали участьіу судовому засіданні в суді першої інстанції.

Представник відповідачки подав письмові заперечення на позов у яких поставив питання про застосування строку позовної давності.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11.05.2017 року позов задоволено частково: суд стягнув з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 5 886,38 гривень і судові витрати у вигляді судового збору.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність рішення суду, недоведеність вимог, відсутність договірних відносин з надання житлово-комунальних послуг.

У засіданні колегії суддів: позивачка і її представник скаргу підтримали; представник

скаргу не визнав.

Рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України.

За змістом ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального або процесуального права.

Позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у період з січня 2013 року по грудень 2015 року в розмірі 10 880 гривень (а.с.2-3).

Суд, задовольняючи позов частково виходив з того, що відповідачка, як власник жилого приміщення у багатоквартирному будинку, який обслуговується позивачем, не сплачує за надані позивачем послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території (а.с.62,62 зворот).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у цій частині.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні зважаючи на наступне.

Між сторонами виникли правовідносини з оплати за надані житлово-комунальні послуги, які регулюються нормами ЦК України, Законом України Про житлово-комунальні послуги (далі-Закон).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ч.1 ЦК України).

Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ч.1 ЦК України).

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст. 1 ч.1 Закону).

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (ст. 13 Закону).

Споживач зобов'язаний: оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ст. 20 ч.3 Закону).

Спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку (ст. 31 ч. 9 Закону).

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою (ст. 32 ч. ч. 1,2,4 Закону).

Колегією суддів встановлено, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1, загальною площею 40,7 м2 та складається з 3\х жилих кімнат, у квартирі ніхто не зареєстрований (а.с.157).

Квартира знаходиться у багатоквартирному будинку, який обслуговується ЖБК (а.с.49-59, п.1.1, 2.1,2.2 Статуту ЖБК).

Між позивачем і відповідачкою, у встановленому законом порядку, договір про надання житлово-комунальних послуг не укладався.

Разом з тим, обов'язок укласти договір лежить на відповідачці, оскільки споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (ст. 20 ч.3 п. 1 Закону).

З 2013 року по 2015 рік відповідачка не сплачувала за надані позивачем житлово-комунальні послуги, які складаються із послуг за: утримання будинку та прибудинкової території, вивезення сміття, споживання холодної води (а.с.5,6).

02.03.2017 року представник відповідачки подав до суду першої інстанції заперечення на позов у яких міститься заява про застосування строку позовної давності (а.с.25-27).

У засіданні колегії судів відповідачка підтвердила, що вона не здійснює оплату житлово-комунальних послуг з 2009 року у зв'язку з тим, що не проживає у квартирі, між нею та позивачем відсутній договір про надання житлово-комунальних послуг, крім того, вона не згодна з тарифами на житлово-комунальні послуги.

Заперечення відповідачки із посиланням на те, що вона фактично не проживає в квартирі не заслуговують на увагу, оскільки в силу ст. 322 ЦК України, вона зобов'язана утримувати майно, яке їй належить.

Споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 20 ч.1 п.6 Закону).

Позивач утримує будинок в якому знаходиться жиле приміщення, яке належить на праві власності відповідачці, а також прибудинкову територію.

Відповідачка документально не оформила тимчасову відсутність у жилому приміщенні.

Позивач надав належні та допустимі докази того, що в період з 2013 року по 2015 рік житловий будинок і прибудинкова територія будинку по вул. Космонавтів,6 в м. Одесі обслуговувався позивачем, крім того, позивач ніс витрати за вивезення побутового сміття, а оскільки відповідачка відповідачка не надавала інформації про кількість спожитої води, плата за користування водою і водовідведенням нараховувалась по середнім показникам будинку (а.с.5-10,12, 105, п.п.2.1,23,10.1-10.8. Статуту, а.с.51, 55,56).

Всупереч ст.ст. 57-60 ЦПК України, належними та допустимими доказами не спростовано того, що у період з 2013 року по 2015 рік, житлово-комунальні послуги фактично не надавались.

За таких обставин, позивач має право, у межах строку позовної давності, на відшкодування таких витрат по тарифам на обслуговування будинку та прибудинкової території (встановлені ЖБК) та на водопостачання й вивіз сміття (встановлені виробниками), які всупереч ст. 31 ч. 9 Закону, у встановленому законом порядку, відповідачкою не оспорені.

Заява про застосування строку позовної давності підлягає задоволенню частково.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 256 ч.1, 257 ч.1 ЦК України).

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. (ст. 267 ч.2,3 ЦК України).

Оскільки із позивом до суду за захистом порушеного права позивач звернувся 27.12.2016 року, позивач просить стягнути заборгованість за період з січня 2013 року по грудень 2015 року, відповідачка подала заяву про застосування строку позовної давності, заборгованість за надані житлово-комунальні послуги підлягають стягненню у межах 3\х річного строку позовної давності, а саме: за період з грудня 2013 року по грудень 2015 року.

Розмір заборгованості за період з грудня 2013 року по грудень 2015 року становить 4 422, 56 гривень, з яких 133,4 гривень заборгованість за грудень 2013 року; 1 050,36 гривень заборгованість з січня по грудень 2014 року і 2 438,4 гривень заборгованість за період з січня по грудень 2015 року (а.с.5,6).

Відповідно до ст. 88 ч.1 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 378 гривень за розгляд справи в суді першої інстанції, які документально підтверджені (а.с.1).

Доводи відповідачки у скарзі про те, що: між нею і позивачем відсутній договір про надання житлово-комунальних послуг; позивач не надав доказів на підтвердження направлення та отримання нею повідомлення про наявність заборгованості не заслуговують на увагу з таких підстав.

Так, у розумінні ст. 20 ч.3 п. 1 Закону, обов'язок укласти договір лежить на споживачеві, оскільки саме він зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг, які фактично надано, не є підставою для відмови у позові про стягнення витрат за надані житлово-комунальні послуги.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, у зв'язку з чим сплачувати за надані житлово-комунальні послуги слід також сплачувати щомісячно, що випливає зі змісту ст.ст. ст. 20 ч.3, 32 ч. ч. 1,2,4 Закону.

Інших, правових доводів, апеляційна скарга не містить.

Приймаючи до уваги, що рішення суду першої інстанції у частині не відповідає обставинам справи і вимогам закону, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.п.3.4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11травня 2017 року - змінити, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції:

Позов житлово-будівельного кооперативу Будівельник-4 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІІН №2424007521) на користь житлово-будівельного кооперативу Будівельник-4 (код ЄДРПОУ 20995829) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з грудня 2013 року по грудень 2015 року у розмірі 4 422, 56 гривень і судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1378 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_3

ОСОБА_4