Рішення

від 13.12.2017 по справі 538/898/17

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/898/17

Провадження № 2/538/472/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі :

головуючого - судді Алтухової О.С.,

при секретарі - Волошиній Л.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лохвиці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" про визнання договору оренди землі недійсним, -

встановив:

Адвокат ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" про визнання договору оренди землі недійсним, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сілянськогосподарського виробництва площею 3,93 га, яка розташована на території Лохвицької міської ради, кадастровий номер 53226101000:00:001:0037.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права позивач дізналася, що речове право (право оренди землі) на земельну ділянку, яка належить їй на праві власності зареєстровано заТовариством з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" .

Договір оренди вищенаведеної земельної ділянки позивач з відповідачем в 2015 році не підписувала, умови договору не погоджувала. Після огляду договору оренди землі № б/н від 15.12.2015 року позивачем встановлено, що підпис в графі Орендодавець виконано не нею, підпис в договорі взагалі не співпадає з підписом позивача. З цього приводу подано заяву до правоохоронних органів за ознаками кримінального злочину, а саме підробка підписів на договорі оренди та шахрайство.

Просила визнати недійсним договір оренди землі площею 3,93 га, кадастровий номер земельної ділянки 53226101000:00:001:0037, яка розташована на території Лохвицької міської ради № б/н від 15.12.2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" та зареєстрований 16.12.2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Лохвицького управління юстиції Полтавської області в державному реєстрі прав на нерухоме майно, скасувавши державну реєстрацію даного договору.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, явка якої була визнана обов'язковою, наполягала на задоволенні позову, пояснила, що договір вона не підписувала, не заперечувала тієї обставини, що орендну плату вона від відповідача отримувала, в тому числі і частину коштів за 2018 рік. Пізніше просила суд розірвати даний договір.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2, що діє на підставі договору про надання правової допомоги та представництва та ордеру № 022454 від 28.09.2017 року, наполягав на задоволенні позову, зазначивши, що ОСОБА_1 договору не підписувала, істотних його умов не погоджувала, через юридичну необізнаність помилково просить договір розірвати, а не визнати його недійсним.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3, що діє на підставі договору-доручення про надання правової допомоги адвокатом від 17.10.2017 року заперечувала проти задоволення позову, зазначивши, що позивач підписувала договір оренди, була обізнана про його умови, отримувала орендну плату, в тому числі і авансовими платежами. Просила відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_4, допитаний в судовому засідання пояснив, що працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" за цивільно-правовим договором. Позивач в його присутності підписувала договір оренди землі, це відбувалось в с. Яхники, біля магазину, приблизно восени 2015 року.

Свідок ОСОБА_5, допитана в судовому засіданні, пояснила, що працює бухгалтером в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія". 15.12.2015 року був підписаний договір оренди землі із ОСОБА_1, а 16.12.2015 року цей договір було зареєстровано. 02.03.2016 року ОСОБА_1 звернулась до неї за телефоном з проханням видати 3000 грн. в рахунок сплати орендної плати за договором оренди землі, які їй були сплачені. В липні 2016 року позивач отримала повністю орендну плату за 2016 рік, а в листопаді керівництвом було прийнято рішення про доплату ще 1% понад встановленого договором розміру. 23.12.2016 року було видано 5000 грн. за 2017 рік, 10.02.2017 року було доплачено ще 2406,04 грн., а 10.04.2017 р. було виплачено 1448 грн. в якості авансу на 2018 рік. Примірник договору оренду вона особисто привозила ОСОБА_1 на ферму, про що остання підписала відповідний акт.

Суд, вислухавши позивача, представників сторін, допитавши свідків, всебічно дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

15.12.2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" укладено договір оренди землі, згідно умов якого, позивач надала відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,93 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Лохвицької міської ради, та належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований 07.02.2006 року за реєстровим номером 010654000166, строком до 31.12.2022 року.

Згідно із ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Ч.1,3 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.ст.124,125,126 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі та п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 2073 Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі , у договорі оренди землі обов'язково мають бути зазначені істотні умови договору: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її винесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст.4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" у встановлені в договорі строки та розмірах виплачувало позивачу орендну плату за користування землею, яку остання отримувала. Вказані обставини не заперечувалися сторонами по справі та підтверджуються відомостями на виплату грошей. Так, за 2016 рік ОСОБА_1 виплачено орендної плати на загальну суму 7405,75 грн. (розрахункова відомість від 02.03.2016 р., відомість на виплату орендної плати від 25.07.2016 р., відомість на виплату грошей від 18.11.2016 р.); за 2017 рік - 10406,04 грн. (відомість на виплату грошей від 23.12.2016 р. (в якості авансового платежу за 2017 рік виплачено 5000 грн.), відомість на виплату грошей від 10.02.2017 р., відомість на виплату грошей від 19.04.2017 р.).

В даний час, позивач вважає договір оренди землі недійсним, так як наполягає на тому, що вказаний договір вона не підписувала, хоча приймала виконання зобов'язань з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" саме за договором оренди № б/н від 15.12.2015 р. шляхом отримання орендної плати, при цьому навіть авансовими платежами.

Отже, наявними вище доказами, з урахуванням показів свідків, підтверджується факт укладення саме ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки у 2015 році з ТОВ Баришівська зернова компанія , а також вчинення з її боку дій щодо виконання цього правочину, зокрема надання земельної ділянки відповідачу для оброблення, отримання за нього орендної плати тощо.

У відповідності до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, не приймає до уваги твердження позивача та представника позивача в частині того, що позивач договір оренди землі від 15 грудня 2015 року не підписувала, оскільки зазначене не підтверджено допустимими доказами. Так, відповідно до ч. 1 ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Представником відповідача надано фотокопію висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 3175 від 28.11.2017 року, з якої вбачається, що була проведена експертиза на підставі постанови від 16.11.2017 р. про призначення судової почеркознавчої експертизи, винесеної слідчим СУ ГУНП в Полтавській області в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120171702300006065 від 02.10.2017 р. Згідно ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу. Суд, враховує, що висновок, наданий представником позивача, не є висновком експерта в розумінні ст. 66 ЦПК України, оскільки судом експертиза не призначалась, а тому йому надається оцінка як письмовому доказу. В зв'язку з тим, що суд не може перевірити відповідності наданої фотокопії оригіналу, є незрозумілим джерело походження вказаного доказу, клопотань про витребування оригіналу жодною зі сторін не заявлялося, суд не бере вказаний доказ до уваги через його недопустимість.

Суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі їх прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, в тому числі було роз'яснено право на заявлення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, однак, позивач своїм правом не скористався.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13,15 Закону України Про оренду землі , ст.ст.203, 203, 215 ЦК України, ст. 124-126 Земельного кодексу України, ст.ст.10,11,60,213,215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Лохвицький районний суд Полтавської області.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Лохвицького

районного суду Полтавської області ОСОБА_6