Постанова

від 28.03.2018 по справі 538/898/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/898/17 Номер провадження 22-ц/786/506/18Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О. С. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Прядкіної О.В.,

суддів: Карпушина Г.Л., Обідіної О.І.,

секретаря: Лимар О.М.,

за участі: представників: позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 13 грудня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" про визнання договору оренди землі недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом. Вказувала,що є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,93 га, однак з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права дізналась, що її земельна ділянка перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія , відповідно до договору оренди № б/н від 15 грудня 2015 року. Однак, зазначала, що підпис у вказаному договорі не співпадає з її підписом. Просила визнати недійсним договір оренди землі площею 3,93 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, яка розташована на території Лохвицької міської ради № б/н від 15 грудня 2015 року та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 13 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" про визнання договору оренди землі недійсним відмовлено за недоведеністю.

Рішення оскаржив ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4, який в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15 грудня 2015 року між ОСОБА_4 (орендодавець) та ТОВ Баришівська зернова компанія в особі регіонального директора ОСОБА_5 (орендар) укладено договір оренди землі, предметом якого є надання в строкове платне користування земельної ділянки загальною площею 3,93 га на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Лохвицької міської ради, кадастровий номер НОМЕР_1.

16 грудня 2015 року вказаний договір зареєстровано у відділі Держземагенства у Лохвицькому районі.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що факт укладення саме ОСОБА_4 договору оренди земельної ділянки у 2015 році з ТОВ Баришівська зернова компанія підтверджується показами свідків та іншими доказами по справі, а також вчинення з її боку дій щодо виконання цього правочину, зокрема надання земельної ділянки відповідачу для оброблення, отримання за нього орендної плати, тощо. Також районний суд вважав, що твердження позивача про те, що вона договір оренди землі від 15 грудня 2015 року не підписувала, не підтверджено допустимими доказами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із частиною першою ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини третьої ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Пред'являючи позов, ОСОБА_4 посилалась на відсутність волевиявлення під час укладення оспорюваного договору, оскільки її підпис на зареєстрованому договорі є підробним.

За змістом статей 92, 95 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно до частини третьої ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини другої ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилалась на копію висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 3175 від 28.11.2017 року, проведеного на підставі постанови від 16.11.2017 р. про призначення судової почеркознавчої експертизи, винесеної слідчим СУ ГУНП в Полтавській області в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120171702300006065 від 02.10.2017 р.

З висновку експерта вбачається, що підписи в договорі оренди землі б/н від 15 грудня 2015 року та акті приймання-передачі земельної ділянки за вказаним договором виконані однією особою, але не ОСОБА_4 ( а.с.53-61).

Суду апеляційної інстанції слідчим відділом Лохвицького відділу поліції надана належним чином завірена копія висновку експерта ( а.с. 137 -152).

Цивільно-процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, як визначено ст.76 ЦПК України, висновками експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування ( ст.77 ЦПК). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивачем з посиланням на вказаний висновок експерта-почеркознавця доведено, що підпис в спірному договорі оренди їй не належить.

Натомість відповідачем належних та допустимих доказів на спростування вказаного висновку не надано.

Посилання представників ТОВ "Баришівська зернова компанія" на неодноразову виплату ОСОБА_4 орендної плати не впливають на оцінку факту укладання договору оренди землі, який позивачем не підписувався.

Крім того, свідчення свідків, які наводить місцевий суд в своєму рішенні, також достовірно не підтверджують підписання спірного договору ОСОБА_4 та не спростовують висновки експертизи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про недійсність договору оренди землі від 15 грудня 2015р. на підставі ч.3 ст.203 ЦК України оскільки спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не нею, а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення сторони правочину.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Відповідно до положень ст.ст.133, 141 ч.2 п.1 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати позивача по сплаті судового збору при зверненні до суду та з даною апеляційною скаргою в розмірі 640грн. та 960 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ч.1 п.3,4 , 381, 384ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 13 грудня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 15 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" площею 3,93 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, розташованої на території Лохвицької міської ради та скасувати державну реєстрацію договору, здійснену 16.12.2015р. державним реєстратором реєстраційної служби Лохвицького управління юстиції Полтавської області в державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Стягнути з ТОВ "Баришівська зернова компанія" на користь ОСОБА_4 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя /підпис/ О. В. Прядкіна

Судді: /підпис/ Г.Л. Карпушин

/підпис/ О.І. Обідіна

Повний текст постанови складено 28 березня 2018р.

З оригіналом згідно:

СуддяАпеляційного суду

Полтавськоїобласті О.В. Прядкіна