Постанова

від 17.06.2020 по справі 538/898/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 538/898/17

провадження № 61-35137св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія на постанову Апеляційного суду Полтавської області, у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Карпушина Г. Л., Обідіної О. І., від 28 березня 2018 року .

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія (далі - ТОВ Баришівська зернова компанія ) про визнання договору оренди землі недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,93 га, однак з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналась, що її земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ Баришівська зернова компанія на підставі договору оренди № б/н від 15 грудня 2015 року. Стверджувала, що такий договір вона не укладала, підпис у вказаному договорі не співпадає з її підписом.

Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 15 грудня 2015 року, площею 3,93 га, кадастровий номер земельної ділянки 5322610100:00:001:0037, яка розташована на території Лохвицької міської ради, та скасувати його державну реєстрацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області, у складі судді Алтухової О. С., від 13 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт укладення ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки у 2015 році з ТОВ Баришівська зернова компанія підтверджується показами свідків та іншими доказами по справі, а також вчиненням з її боку дій щодо виконання цього правочину, зокрема надання земельної ділянки у користування відповідачу, отримання орендної плати. Твердження позивача про те, що вона договір оренди землі від 15 грудня 2015 року не підписувала, не підтверджено належними доказами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 13 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 15 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Баришівська зернова компанія , площею 3,93 га, кадастровий номер земельної ділянки 5322610100:00:001:0037, розташованої на території Лохвицької міської ради, та скасовано державну реєстрацію, здійснену 16 грудня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Лохвицького управління юстиції Полтавської області в державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на копію висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 3175 від 28 листопада 2017 року, складеного за результатами проведення судової експертизи в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120171702300006065 від 02 жовтня 2017 року.

Згідно зазначеного висновку експерта підписи у оспореному договорі оренди землі та акті приймання-передачі земельної ділянки виконані однією особою, але не ОСОБА_1 , що не було враховано районним судом і свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення спірного правочину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ТОВ Баришівська зернова компанія просить скасувати постанову Апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2018 року і залишити в силі рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 13 грудня 2017 року,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір, районний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо неприйняття до уваги твердження позивача про те, що вона не підписувала договір оренди, оскільки позивачем не було надано належних доказів на підтвердження зазначених обставин. Районним судом в силу положень частини першої статті 59, частини другої статті 64 ЦПК України обґрунтовано не взято до уваги як належний доказ у справі копію висновка експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 3175 від 28 листопада 2017 року.

Апеляційним судом у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 365 ЦПК України після закінчення підготовчих дій з розгляду справи було витребувано у правоохоронних органів належним чином завірену копію експертного висновку та надано йому оцінку і в подальшому покладено в основу судового рішення.

Суд апеляційної інстанції не дослідив усіх обставин справи та обмежився дослідженням недопустимих доказів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду 21 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

15 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 538/898/17 розподілено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Баришівська зернова компанія про визнання договору оренди землі недійсним призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Баришівська зернова компанія підписано договір оренди землі, згідно умов якого, позивач надала відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,93 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Лохвицької міської ради та належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований 07 лютого 2006 року за реєстровим номером 010654000166, строком до 31 грудня 2022 року.

Свідок ОСОБА_5 , допитаний у судовому засіданні судом першої інстанції, пояснив, що працює в ТОВ Баришівська зернова компанія за цивільно-правовим договором. Позивач в його присутності підписувала договір оренди землі, це відбувалось в с. Яхники, біля магазину, приблизно восени 2015 року.

Свідок ОСОБА_6 , допитана в судовому засіданні судом першої інстанції, пояснила, що працює бухгалтером в ТОВ Баришівська зернова компанія . 15 грудня 2015 року був підписаний договір оренди землі із ОСОБА_1 , а 16 грудня 2015 року договір було зареєстровано. 02 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до неї за телефоном з проханням виплатити 3 000 грн в рахунок сплати орендної плати за договором оренди землі, які їй були сплачені. В липні 2016 року позивач отримала повністю орендну плату за 2016 рік, а в листопаді керівництвом було прийнято рішення про доплату ще 1 % понад встановлений договором розмір. 23 грудня 2016 року було видано 5 тис. грн за 2017 рік, 10 лютого 2017 року було доплачено ще 2 406, 04 грн, а 10 квітня 2017 року було виплачено 1 448, 00 грн в якості авансу за 2018 рік. Примірник договору оренди вона особисто привозила ОСОБА_1 на ферму, про що остання підписала відповідний акт.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на копію висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 3175 від 28 листопада 2017 року, складеного на підставі постанови від 16 листопада 2017 року про призначення судової почеркознавчої експертизи, винесеної слідчим СУ ГУНП в Полтавській області в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120171702300006065 від 02 жовтня 2017 року.

Згідно копії вказаного висновку експерта підписи у договорі оренди землі б/н від 15 грудня 2015 року та акті приймання-передачі земельної ділянки за вказаним договором виконані однією особою, але не ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції слідчим відділом Лохвицького відділу поліції ГУНП в Полтавській області надана належним чином завірена копія висновку експерта.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами статті 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У той же час статтею 218 ЦК України передбачено, що саме недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається (стаття 21 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення, апеляційний суд, повно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, переоцінивши докази у їх сукупності, правильно застосувавши вказані норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки встановлено відсутність волевиявлення позивача на укладання спірного договору оренди землі, належність підпису на якому позивачу доводив відповідач, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини третьої статті 203, на підставі частини першої статті 215 ЦК України .

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У відповідності до частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація змін, припинення, набуття речового права здійснюється на підставі судового рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Отже, договір, на підставі якого проведено реєстрацію права, може бути визнаний судом недійсним з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України .

Встановлено, що договір оренди між ОСОБА_1 та ТОВ Баришівська зернова компанія підписано сторонами 15 грудня 2015 року. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень право оренди за договором оренди земельної ділянки зареєстровано 16 грудня 2015 року.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже суд апеляційної інстанції наділений відповідними повноваженнями, які дозволяють йому усунути порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи, зокрема при реалізації принципу змагальності у цивільному процесі, доказуванні сторонами тих обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на копію висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 3175 від 28 листопада 2017 року, складеного на підставі постанови від 16 листопада 2017 року про призначення судової почеркознавчої експертизи, винесеної слідчим СУ ГУНП в Полтавській області в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120171702300006065 від 02 жовтня 2017 року.

Згідно копії висновку експерта підписи у договорі оренди землі б/н від 15 грудня 2015 року та акті приймання-передачі земельної ділянки за вказаним договором виконані однією особою, але не ОСОБА_1 .

Для правильного вирішення цієї справи, з метою належної оцінки доказів судом апеляційної інстанції отримано від органу досудового розслідування належним чином завірену копію висновку експерта, на який посилалася позивач при зверненні до суду, зміст якого відповідає змісту наданої позивачем копії висновку до суду першої інстанції .

На підставі належним чином досліджених доказів судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 особисто не підписувала договір оренди земельної ділянки № б/н від 15 грудня 2015 року, повноваження на це в установленому законом порядку іншій особі не надавала, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення, а тому наявні правові підстави для визнання його недійсним. Протилежного відповідачем в обґрунтування своїх заперечень належними доказами не доведено. Покази свідків не доводять факту укладення сторонами договору оренди землі б/н від 15 грудня 2015 року . Відомості про виплату грошей, копії яких надані ТОВ Баришевська зернова компанія , не містять даних про виплату коштів на підставі договору оренди землі б/н від 15 грудня 2015 року, отже не можуть достовірно підтверджувати факт укладення вказаного договору.

Таким чином, установивши факт відсутності волевиявлення позивача (орендодавця) на укладення оспорюваного правочину на умовах, що в ньому викладені, суд апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову і визнання цього правочину недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності.

Вказані висновки узгоджуються із висновками, висловленими Верховним Судом у постановах від 02 червня 2020 року у справі № 387/1007/17 (провадження № 61-28351св18), від 28 травня 2020 року у справі № 535/352/17 (провадження № 61-38911св18), від 21 травня 2020 року у справі № 177/1948/16-ц (провадження № 61-46954св18), від 14 травня 2020 року у справі № 143/226/17 (провадження № 61-11622св18), від 06 травня 2020 року у справі № 616/422/17 (провадження № 61-43966св18), від 25 березня 2020 року у справі № 704/593/17 (провадження № 61-14992св19), від 28 лютого 2020 року у справі № 624/946/16-ц (провадження № 61-732св20), від 11 вересня 2019 року у справі № 675/1430/17 (провадження № 61-9847св19), від 20 грудня 2019 року у справі № 387/553/18 (провадження № 61-3089св19), від 05 грудня 2019 року у справі № 177/1950/16-ц (провадження № 61-16253св19), що свідчить про формування сталої судової практики у подібних правовідносинах.

Зазначенні висновки Верховного Суду також узгоджуються із висновками, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 , 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович