Постанова

від 12.12.2017 по справі 813/3682/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року справа № 813/3682/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Булавко О.З.

з участю представників

від позивача - Куксов В.Г.,

від відповідача - Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) Торговий дім Кімак до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ Торговий дім Кімак звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05 жовтня 2017 року за № 0017511401 та № 0017501401.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідно до умов договору товариство реалізувало на користь контрагента ТзОВ Каверон індастріс . Факт відвантаження товару підтверджується видатковими накладними, які разом з договором були надані ревізору для проведення перевірки. Оплату за вказаний товар позивачем було отримано, що підтверджено відповідними банківськими документами, які також були надані для проведення перевірки. В ході перевірки контролюючим органом не було заперечено той факт, що на момент проведення вищенаведених господарських операцій як позивач, так і його контрагент перебували в Єдиному державному реєстрі, а також у встановленому законодавством порядку були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Відсутність у контрагента власних основних засобів та трудових ресурсів не може слугувати доказом неможливості поставки йому товару. Також, продовжує позивач, відповідач передчасно прийшов до висновку про те, що у перевіреному періоді кредиторська заборгованість товариства перед контрагентами СГ Початок та СП ТзОВ Віско набула статусу безнадійної та повинна бути включена до складу доходів, оскільки платником податків було вчинено дії, що свідчить про визнання ним свого боргу, тому перебіг позовної давності був перерваний та розпочався заново. Окрім того, зазначає позивач, угода з надання персоналу (аутстаффінг) в установленому законом порядку недійсною не визнавалася та фактично сторонами виконана, взаємних претензій та позовів щодо невиконання умов угоди сторони одна до одної не пред'являли. Сфера наданих послуг цілком відповідає діяльності підприємства, а витрати за цією угодою становлять незначну частину щодо отриманих доходів підприємства. Наведене спростовує висновок відповідача щодо невикористання товариством послуг з надання персоналу (аутстаффінгу) не в господарській діяльності підприємства та відсутності в актах змісту операції, оскільки сам факт надання персоналу і є змістом згаданої операції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначає, що проаналізувавши надані позивачем для перевірки первинні документи (акти надання послуг аутстаффінгу) встановлено, що з їх змісту та по суті неможливо встановити, яку економічну ефективність для товариства та його господарської діяльності принесли понесені витрати. Також, продовжує відповідач, позивач станом на 30.09.2016 року не розрахувалось з СП ТзОВ Віско в сумі 226684 грн. 00 коп. за придбані протягом 2012 року будівельні матеріали та з СГ Початок в сумі 8800 грн. 00 коп. за отримані послуги перевезень. Зазначені контрагенти позивача в свою чергу не звертались з позовом до боржника щодо погашення заборгованості, а тому дана заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою. Окрім того, перевіркою не встановлено реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей ТзОВ Каверон індастріс , а лише мало місце оформлення первинних документів.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно та є законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТзОВ Торговий дім Кімак податкового законодавства, валютного, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року Головним управлінням ДФС у Львівській області складено акт від 07.09.2017 року за №1434/13-01-14-01/32836949 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.10.2017 року:

- за №0017501401, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 564169 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 451335 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 112834 грн. 00 коп.;

- за №0017511401, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 94176 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 78090 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16086 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 451335 грн. 00 коп.;

- підп.14.1.36, підп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, підп.138.10.3 п.138.10 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 78090 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, враховуючи реальний час здійснення операцій з ТзОВ Каверон індастріс та наявність (відсутність) у даного контрагента трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутність ділової мети даних операцій, перевіркою не підтверджується факт реалізації ТзОВ Торговий дім Кімак товарів на ТзОВ Каверон індастріс за період лютий-квітень 2016 року на загальну суму 2250000 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість 375000 грн. 00 коп. Також, перевіркою встановлено відсутність зв'язку отриманих послуг з персоналу (аутстаффінгу) від ТзОВ Міжнародні трудові ресурси з господарською діяльністю підприємства, який передбачав би отримання прибутку, тому дані витрати не пов'язані з господарською діяльністю товариства.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагентів - ТзОВ Каверон індастріс та ТзОВ Міжнародні трудові ресурси .

Між ТзОВ Торговий дім Кімак (постачальник) та ТзОВ Каверон індастріс . (покупець) 15.02.2016 року був укладений договір поставки за №12 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати будівельні матеріали (товар) партіями у кількості та асортименті, які вказуються у рахунках та накладних, та здійснювати оплату за отриманий товар згідно даних рахунків або накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Позивачем на підтвердження реального виконання вищенаведеного договору поставки надано додаткову угоду, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, банківські виписки, акт звірки взаємних розрахунки.

При цьому, викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на аналізі наявної в ГУ ДФС у Львівській області інформації за період з 01.02.2016 року по 30.04.2016 року, яка стосується господарської діяльності контрагента позивача ТзОВ Каверон індастріс , а не на дослідженні господарських операції безпосередньо між позивачем та зазначеним контрагентом, що дозволяє суду констатувати факт відсутності аналізу причинно-наслідкового зв'язку між господарською діяльністю позивача та його контрагента.

Враховуючи викладене, суд не може покласти в основу судового рішення аргументи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

При цьому, платником податків було докладено усіх зусиль в межах його можливостей щодо з'ясування обставин, які мали значення для здійснення відповідних господарських операцій (обставини правосуб'єктності контрагентів), за винятком тих обставин, з'ясувати які він не мав можливості (наявність трудових та матеріальних ресурсів, тощо).

Крім того, суд вважає, що прийшовши до висновку про заниження позивачем податного зобов'язання з податку на додану вартість на суму 375000 грн. 00 коп., контролюючим органом не враховано той факт, що позивачем вже було задекларовано суму податку за результатами господарських операцій з ТзОВ Каверон індастріс .

Повторне зобов'язання сплати вищевказану суму податку, без встановлення обставин правових підстав отримання коштів, являється нічим іншим як подвійним оподаткуванням.

В продовження також слід зазначити і про те, що перевіряючими, за умови виявлення нереальності вищенаведених господарських операцій, не було ідентифіковано осіб, яким було поставлено товар та які здійснили його оплату, з метою встановлення правової природи фінансових відносин, та як наслідок вирішення питань оподаткування таких.

Як наслідок, необгрунтованим є твердження відповідача про використання згаданого товару не у господарській діяльності, а тому таке є припущенням.

Наведене вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає критерію обгрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України), оскільки прийняте без врахування вищенаведених обставин.

Також, між ТзОВ Міжнародні трудові ресурси (виконавець) та ТзОВ Торговий дім Кімак (клієнт) 01.09.2014 року було укладено договір аутстаффінгу за №010914 відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання надавати за заявкою клієнта послуги з надання клієнту працівників виконавця для участі у виробничому процесі, правління виробництвом або для виконання інших функцій, пов'язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах визначених цим договором.

Позивачем на підтвердження реального виконання вищенаведеного договору аутстаффінгу надано додатки до договору, листи, заявки на підбір персоналу, акти надання персоналу, додатки до актів надання персоналу, табель обліку використовування робочого часу, накази (розпорядження) про направлення персоналу на роботу.

При цьому, слід зазначити, що припущення контролюючого органу про не пов'язаність даного договору з господарською діяльністю позивача не підтверджуються жодними доказами.

Більше того, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується участь найманих працівників саме у господарській діяльності позивача, який не мав власного персоналу для здійснення згаданої діяльності.

Також, не можна залишити поза увагою і те, що аналіз згаданої господарської діяльності контролюючим органом у наведений спосіб - не пов'язаність з господарською діяльністю - є нічим іншим як втручання у таку діяльність.

Що стосується висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту за результатами господарських операцій з СП ТзОВ Віско в сумі 35278 грн. 00 коп. та з СГ Початок в сумі 1385 грн. 00 коп., то суд зазначає наступне.

В акті перевірки йдеться про те, що станом на 30.09.2016 року товариство не розрахувалось з СП ТзОВ Віско в сумі 226684 грн. 00 коп. за придбані протягом 2012 року будівельні матеріали та з СГ Початок в сумі 8800 грн. 00 коп. за отримані послуги перевезень. Зазначені контрагенти позивача в свою чергу не звертались з позовом до боржника щодо погашення заборгованості, а тому дана заборгованість, на думку контролюючого органу, вважається безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до підп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Між УП СП ТзОВ Віско (продавець) та ТзОВ Кімак (покупець) 01.12.2011 року був укладений договір поставки за №60.2011 відповідно до умов якого продавець і покупець домовились про встановлення господарських відносин, що полягає у наступному: продавець зобов'язується здійснити поставку будівельних матеріалів, а саме: газобетон них блоків в асортименті та інших будівельних матеріалів згідно попереднього замовлення.

Між ТзОВ Торговий дім Кімак (замовник) і СГ Початок 23.04.2017 року було укладено договір про надання послуг №21 згідно якого за завданням замовника виконавець надає замовнику транспортні послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

В матеріалах справи наявні акти звірки взаєморозрахунків, складені між ТзОВ Торговий дім Кімак і СГ Початок , від 31.12.2014 року, від 31.12.2015 року, від 31.12.2016 року, від 30.09.2013 року, від 30.09.2017 рок, від 31.12.2013 року (том ІІІ, а.с.33, 44-48), а також акти звірки взаємних розрахунків, складені між ТзОВ Торговий дім Кімак і СП ТзОВ Віско , від 31.12.2012 року, від 31.12.2013 року, від 31.12.2014 року, від 31.12.2015 року, від 31.12.2016 року, від 30.09.2017 року (том ІІІ, а.с.49-55).

Як передбачено ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За таких обставин, суд вважає, що платником податків було вчинено дії, що свідчить про визнання ним свого боргу (підписано акти звірки взаєморозрахунків), а тому перебіг позовної давності був перерваний та розпочався заново.

З урахуванням викладеного судом не беруться до уваги заперечення відповідача.

Таким чином, відповідач передчасно прийшов до висновку про те, що у перевіреному періоді кредиторська заборгованість товариства перед контрагентами СГ Початок та СП ТзОВ Віско набула статусу безнадійної та повинна бути включена до складу доходів.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до підп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, фінансовою допомогою вважається фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Як передбачено підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Підпунктом 138.10.3 п.138.10. ст.138 ПК України встановлено, що до складу інших витрат включаютьсявитрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У відповідності до вимог підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про заниження податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами позивача, зокрема з ТзОВ Міжнародні трудові ресурси , СГ Початок та СП ТзОВ Віско , та з якими контролюючий орган пов'язує порушення податкового законодавства при оподаткуванні податком на прибуток, суд вважає неправомірним висновок відповідача про заниження податку на прибуток в розмірі 78090 грн. 00 коп.

Як наслідок протиправним є застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 451335 грн. 00 коп. та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 78090 грн. 00 коп., а тому висновки контролюючого органу в цій частині є необґрунтованими, як і застосовані штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 05 жовтня 2017 року за № 0017511401 та за № 0017501401.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кімак (код ЄДРПОУ 32836949), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Трускавець, бульвар Ю.Дрогобича, 2, 9875 (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 18 коп. сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 грудня 2017 року.

Суддя В.Я.Мартинюк