Постанова

від 11.12.2017 по справі 815/5677/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5677/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 год. 07

06 грудня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Закуріної А.М.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі адміністративну справу за позовом ТОВ «Південь-Агро-Ком» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0034401407 від 05.10.2017 року та податкового повідомлення-рішення №0034391407 від 05.10.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 150255,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Південь-Агро-Ком» до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінн ДФС в Одеській області №0034401407 від 05.10.2017 року, яким ТОВ «Південь-Агро-Ком» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 165677,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 110451,00 грн., за штрафними санкціями 55226,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінн ДФС в Одеській області №0034391407 від 05.10.2017 року в частині, якою ТОВ «Південь-Агро-Ком» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 150255,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 100170,00 грн., за штрафними санкціями - 50085,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ТОВ «Південь-Агро-Ком» у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення господарських операцій з ПП Люшнювате ТОВ Агрофірма Шаболат , ТОВ ФК ЛТД що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у письмових запереченнях (т.3, а.с. 58-61), де серед іншого зазначено, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень Головне управління ДФС в Одеській області діяло в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема посилаючись на акт проведенної перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 ПК України, плану графіка проведення документальних планових виїзних перевірок відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 3270 від 03.08.2016р., №3862 від 30.08.2017р. про продовження терміну перевірки, направленнями на перевірку проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Південь-Агро-Ком» (код ЄДРПОУ 34801504) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 30.06.2017р.

За наслідками перевірки складено акт № 1239/15-32-14-07134801504 від 12.09.2017р. (т.1, а.с. 27-60), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п.44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2016р. по 30.06.2017р. всього в сумі 110451 грн., в тому числі по періодам: за 2016р. в сумі 110451 грн.;

п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 220170 грн., в тому числі за квітень 2016р. в сумі 36589 грн., за липень 2016р. в сумі 102767 грн., за вересень 2016р. в сумі 60000 грн., за грудень 2016р. в сумі 20813 грн.;

ст. 3 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині неотримання валютної виручки за контрактами від 10.11.2015р. № Р100/006 у сумі 109238,48 дол. США та від 04.12.2015р. № Р100/007 у сумі 148758,0 дол. США, укладених з компанією - нерезидентом HILLFRONT COMPANY LP (Сполучене Королівство Великобританії).

За результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0034401407 від 05.10.2017 року, яким ТОВ «Південь-Агро-Ком» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 165677,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 110451,00 грн., за штрафними санкціями 55226,00 грн.;

№0034391407 від 05.10.2017 року в частині, якою ТОВ «Південь-Агро-Ком» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 150255,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 100170,00 грн., за штрафними санкціями - 50085,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (п.77.4 ст.77 ПК України).

Судом встановлено, що копію наказу контролюючого органу про проведення перевірки надіслано та вручено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 309/15-32 від 03.08.2017р., копію наказу про продовження терміну проведення перевірки вручено керівнику ТОВ «Південь-Агро-Ком» 30.08.2017р. з направленням на проведення перевірки ознайомлено під підпис 15.08.2017р. керівника ТОВ «Південь-Агро-Ком» ОСОБА_3. Про проведення перевірки ТОВ «Південь-Агро-Ком» повідомлено письмовим повідомленням, яке надіслано платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено 04.08.2017р.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0034391407 від 05.10.2017 р. стало, на думку відповідача, порушення п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України з боку позивача.

Згідно акта перевірки за період з 01.01.2016р. по 30.06.2017р. ТОВ «Південь-Агро-Ком» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 38517955грн. Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2016р. по 30.06.2017р. встановлено його завищення у розмірі 220170 грн. (т.1, а.с. 42).

За період з 01.01.2016р. по 30.06.2017р. ТОВ «Південь-Агро-Ком» задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 164297 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за вказаний період встановлено його завищення всього у розмірі 220170 грн. (т.1, а.с. 53-54). При цьому, ТОВ Південь-Агро-Ком погодилось з Податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 05.10.2017 року в частині податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ Москіто Мобайл у розмірі 180 000,0 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням - 120 000,0 грн., за штрафними санкціями - 60000,00 грн.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ «Південь-Агро-Ком» (65101, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ КОСМОНАВТА КОМАРОВА, будинок 10; код ЄДРПОУ 34801504) є : Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); Код КВЕД 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; Код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів (т.1 а.с. 24-25).

Судом встановлено, що між ТОВ Південь-Агро-Ком та ТОВ ФК ЛТД укладено договір постави № 06/12 від 06.12.2016 року (т.1 а.с. 110-111).

На підтвердження виконання вищевказаного договору надано видаткову накладну, податкові накладні (т.1 а.с. 114-117).

Судом встановлено, що між ТОВ Південь-Агро-Ком та ТОВ Агрофірма Шаболат укладено договір поставки № 25/07 від 25.07.2016 року (т.1 а.с. 137-138).

На підтвердження виконання вищевказаного договору надано платіжне доручення (т.1 а.с. 125), видаткові накладні (т.1 а.с. 130-131), рахунок (т.1 а.с. 132), податкові накладні (т.1 а.с. 133-135).

Судом встановлено, що між ТОВ Південь-Агро-Ком та ООО СЛФ Логистик укладено договір перевезення вантажів № 25/01 від 25.07.2016 року (т.1 а.с. 144-145).

На підтвердження виконання вищевказаного договору надано товаро-транспортні накладні (т.1 а.с. 146-160).

Судом встановлено, що між ТОВ Південь-Агро-Ком та ТОВ АДМ Трейдінг Україна укладено договір поставки № 519/1-102634 від 25.07.2016 року (т.1 а.с. 164-168).

Судом встановлено, що між ТОВ Південь-Агро-Ком та ТОВ Софор укладено договір поставки № 02/04 від 01.04.2016 року (т.1 а.с. 174-175).

На підтвердження виконання вищевказаного договору надано рахунок на оплату, видаткову накладну (т.1 а.с. 176-177).

Судом встановлено, що між ТОВ Південь-Агро-Ком та ФОП ОСОБА_4 укладено договір транспортного експедировання № 3 від 04.01.2016 року (т.1 а.с. 178-181), Додаток-заявка № 02/04 від 01.04.2016 року (т.1 а.с. 182).

На підтвердження виконання вищевказаного договору надано товаро-транспортні накладні, рахунок на оплату, акт виконаних робіт (т.1 а.с. 183-193).

Судом встановлено, що між ТОВ Південь-Агро-Ком та ПП Люшнювате укладено договір поставки № 19/04 від 19.04.2016 року (т.1 а.с. 194-195).

На підтвердження виконання вищевказаного договору надано рахунок-факрути, накладну, податкову накладну (т.1 а.с. 196-198).

Судом встановлено, що між ТОВ Південь-Агро-Ком та ФГ Джерело-Г укладено договір поставки № 25/10/16 від 25.10.2016 року (т.1 а.с. 199-200).

Судом встановлено, що між ТОВ Південь-Агро-Ком та СТОВ Лан укладено договір поставки № 19/10/16 від 19.10.2016 року (т.1 а.с. 201-202).

Судом встановлено, що між ТОВ Південь-Агро-Ком та ПП ПФ Агробізнес Центр укладено договір поставки № 25/10 від 25.10.2016 року (т.1 а.с. 203-204).

Судом встановлено, що між ТОВ Південь-Агро-Ком та ФГ Олена і К укладено договір поставки № 06/10/16 від 06.10.2016 року (т.1 а.с. 205-206).

На підтвердження виконання вищевказаного договору надано видаткові накладні, рахунки, (т.1 а.с. 207-212).

Судом встановлено, що між ТОВ Південь-Агро-Ком та ООО Бел-Транс укладено договір транспортного експедирування № 01/10 від 01.10.2015 року (т.1 а.с. 231-236).

Судом встановлено, що між ТОВ Південь-Агро-Ком та ФОП ОСОБА_5 укладено договір про надання посередницьких послуг № 01/10 від 01.10.2016 року.

Відповідно до пп.16.1.12 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зокрема, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вищеокреслених законодавчих положень вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі, якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Так, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011р. судом касаційної інстанції наголошено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Тобто, з наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використанні їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, позивачем було надано всі документи під час проведення перевірки.

Суд зазначає, що належних доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано. Зокрема, відповідачем не доведено факту, що господарські операції позивача з його контрагентами не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Південь-Агро-Ком» , не спростовано факту надання позивачем до перевірки первинних документів, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання. При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлено.

Відповідачем не надано до суду акту, складеного у довільній формі (як того вимагає Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 р .), що засвідчував би такі факти ненадання (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації ТОВ «Південь-Агро-Ком» .

Наявні у позивача первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Як встановлено судом та протилежного не доведено відповідачем, надані ТОВ «Південь-Агро-Ком» документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів.

Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних за періоди, що перевірялись, вищевказані контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Окрім того, суд враховує, що позивачем надано документи, що підтверджують пов'язаність здійснених витрат з господарською діяльністю.

На думку відповідача ТОВ «Південь-Агро-Ком» на адресу ПП Люшнювате ТОВ Агрофірма Шаболат , ТОВ ФК ЛТД , ТОВ СЛФ ЛОГІСТИК та ТОВ бєл-транс , ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 проведено перерахування коштів не у зв'язку з реальним придбанням послуг/товарів, а з метою отримання податкової вигоди у відповідних податкових періодах.

Суд не погоджується із вищезазначеним висновком відповідача, зазначаючи наступне.

За змістом пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За змістом ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України .

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р. , витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Відповідно до п. 6 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку І Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерством фінансів України № 73 від 07.02.2013р., фінансова звітність підприємства формується з дотриманням, зокрема, такого принципу як превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до її сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, у позивача наявні всі первинні документи, які надають право на включення до складу витрат операції по взаємовідносинах з його контрагентами. За наслідками перевірки відповідачем не встановлено порушення ТОВ «Південь-Агро-Ком» вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в тому числі ст.9 Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку , щодо порядку відображення в обліку операцій з його контрагентами.

Матеріалами справи підтверджується, що первинні документи підтверджують факт здійснення купівлі зернових культур та проведення їх транспортного перевезення, зокрема до перевірки було надано (та також приєднано до матеріалів справи) д оговори, видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні, докази перерахування у повному обсязі грошових кощтів за товар, відображення зазначених операцій в бухгалтерському обліку у відповідних обігових відомостях, докази перевезення (договори на перевезення, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, заявки по договорах).

Таким чином, ТОВ «Південь-Агро-Ком» фактично отримано товар (зернові культури) від контрагентів ПП Люшнювате ТОВ Агрофірма Шаболат , ТОВ ФК ЛТД , та за наслідками вказаних операцій відбувся рух запасів - сировини (зернових культур) та зміни руху безготівкових коштів, зміни у кредиторській заборгованості та зобов'язаннях позивача як платника податків.

При цьому, за змістом ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема: нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі Щокін проти України , зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_2 від 05.10.2017 року та № НОМЕР_1 від 05.10.2017 року в частині збільшення ТОВ Південь-Агро-Ком суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 150 255,00 грн. є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Південь-Агро-Ком»підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про необхідність присудити позивачу сплачений судовий збір у розмірі 4 738,98 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний ТОВ «Південь-Агро-Ком» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0034401407 від 05.10.2017 року та податкового повідомлення-рішення №0034391407 від 05.10.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 150255,00 грн - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_2 від 05.10.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 05.10.2017 року в частині збільшення ТОВ Південь-Агро-Ком суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 150 255,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 100170,00 грн., за штрафними санкціями - 50085,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агро-Ком» (код ЄДРПОУ 34801504) судові витрати у розмірі 4 738,98 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять вісім грн. 98 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.12.2017р.

Суддя О.М. Тарасишина

.