Ухвала

від 11.12.2017 по справі 910/15471/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про повернення скарги без розгляду 11.12.2017Справа №  910/15471/14 Суддя господарського суду міста Києва Удалова О.Г., розглянувши матеріали скарги          товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» на                    бездіяльність Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про                    визнання незаконною та протиправною бездіяльність органу Державної виконавчої служби у справі за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» до                              товариства з обмеженою відповідальністю «Софт-Рейтинг Консалт» про                              стягнення 518 154,32 грн. ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (далі – ТОВ «Сап Україна», скаржник) про визнання незаконною та протиправною бездіяльність Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі – Дніпровським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві), допущену вказаним органом ДВС в межах виконавчого провадження         № 45145199, відкритого на підставі наказу господарського суду міста Києва № 910/15471/14 від 30.09.2014 р.   Вивчивши матеріали вказаної скарги, суд дійшов до висновку про те, що остання підлягає поверненню заявнику без розгляду з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Як вбачається з поданих матеріалів, ТОВ «Сап Україна» оскаржує бездіяльність органу ДВС, оскільки з моменту відкриття виконавчого провадження (20.10.2014 р.) державний виконавець не вчиняв передбачених законодавством виконавчих дій, спрямованих на повне та своєчасне виконання рішення суду, а судовий наказ до цього часу залишається невиконаним. Отже, з матеріалів скарги слідує, що виконавче провадження за судовим наказом у даній справі було відкрито 20.10.2014 р., проте ТОВ «Сап Україна» звернулося до суду з даною скаргою лише 08.12.2017 р. (через три роки), що підтверджується відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції відділу автоматизованого діловодства суду. При цьому, клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу ДВС скаржник не подає, посилаючись на п. 9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» та зазначаючи, що правопорушення, яке полягає у не вчиненні державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення, є таким, що триває у часі, а тому бездіяльність органу ДВС може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення його прав. Такі доводи скаржника не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на наступне. Судом враховано, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто спірні правовідносини щодо повернення виконавчого документа стягувачу регулюються Законом України «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла станом до 05.10.2016 р. (дня набрання чинності новою редакцією Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з приписами ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У п. 9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (далі – Постанова Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012 р.) роз'яснено, що встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання. При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження. Якщо ж обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі. Судом встановлено, що строк здійснення виконавчого провадження чітко визначений у ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», тому суд вважає безпідставними посилання скаржника на абз. 3 п. 9.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012 р. та твердження про те, що оскаржуване правопорушення, допущене органом ДВС, є таким, що триває у часі. Таким чином, зважаючи на ту обставину, що скаржник пропустив передбачений законом строк на звернення до суду зі скаргою і цей строк не підлягає поновленню, скарга ТОВ «Сап Україна» підлягає поверненню без розгляду Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд   УХВАЛИВ: Повернути скаргу та додані до неї документи товариству з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» без розгляду. Додатки: скарга вих. № 07-1/12 від 07.12.2017 р. на бездіяльність Дніпровським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві з додатками. Суддя                                                                                                              О.Г. Удалова