Ухвала

від 07.12.2017 по справі 820/3119/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 р.Справа № 820/3119/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2017р. по справі № 820/3119/17

за позовом Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації"

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області

про визання протиправними та скасуванняподаткових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації" (далі за текстом - КП КВЗК , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.07.2017 року за №0001701401 р. та № НОМЕР_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_2 від 17.07.2017 р. та № НОМЕР_1 від 17.07.2017 р., які були прийняті відносно Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.5 П(С)БУ15, п.6, п.9 П(С)БУ 23, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення позивачем порядку складення бухгалтерських документів та фінансової звітності, що призвело до завищення протягом 2014-2016 років податкового кредиту з ПДВ, витрат та доходів в результаті господарських відносин з ТОВ Салейнт , ТОВ Сава+ , ТОВ ПАЙПЛЕНД , ТОВ КОМПАНІ "ПЛАЗМА ; встановлення факту пов'язаності КП КВЗК та Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, що призвело до заниження позивачем доходу з пов'язаною особою у 2016 році; завищення податкового кредиту при закупівлі товарів за державні кошти у 2015 році.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації" пройшов передбачену законодавством України процедуру державної реєстрації та набув статусу юридичної особи (зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Харківської міської ради 05 квітня 2007 року, реєстраційна справа №1480123000003482); включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та організацій України з ідентифікаційним кодом - 34953769. Знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) з 11.04.2007 року за № 2897, станом на дату складання акту перебуває на обліку в Київській ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію: вул. Тахіахтаська, буд. 3.

На підставі направлень від 21.04.2017 р. за № 2534, № 2535, № 2536, № 2537, № 2538 та наказу, що видані Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області, згідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст.75, ст.77, ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації", податковий номер 34953769 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період діяльності з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За наслідками перевірки складено акт №4591/20-40-14-01-08/34953769 від 15.06.2017 року (т.3. а.с. 14- 90).

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені порушення підприємством позивача вимог, зокрема:

- п.5 П(С)БУ15, п.6, п.9 П(С)БУ 23, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 п.44.1 ст.44, п.135.1, Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-УІ, зі змінами і доповненнями, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок про заниження КП КВЗК податку на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 381058 грн., у т.ч. за 2014 рік - 35046 грн., за 2015 рік - 2125 грн., 1 кв. 2016 року - 340703 грн., 2 кв. 2016 року в сумі 1122 грн. та у 3 кв. 2016 року в сумі 2062грн.;

- п.п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого, за висновком перевіряючого органу, підприємством позивача було занижено ПДВ до сплати на суму 397333 грн., в т.ч. за січень 2015 р. - 33699 грн., за травень 2015 р. - 1887 грн., за червень 1015р. - 1165грн., за жовтень 2015 р. - 206789 грн., за грудень 2015 р. - 117211 грн., за березень 2016 р. - 33043 грн., за квітень 2016 р. - 1247 грн., за липень 2016 року в сумі 2292грн.

Не погодившись із зазначеними висновками акту перевірки, позивач 03.07.2017 року подав заперечення на Акт перевірки №4591/20-40-14-01-08/34953769 від 15.06.2017 (т. 3 а.с. 95-103).

За результатами розгляду заперечень ГУ ДФС у Харківській області зазначив про відповідність вимогам закону висновків акту перевірки, а заперечення залишив без задоволення (т. 3, а.с. 104-112).

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області 17.07.20917 року відносно Комунального підприємства Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації прийняті податкові повідомлення-рішення :

- №0001701401, яким за порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної форми власності (міста або району) 11020201 у розмірі 475791 грн. 25 коп., в т.ч. сума грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями - 381058 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 94733 грн. 25коп. (т. 1, а.с. 10);

- №0001711401, яким за порушення позивачем п.п. 201.1, 201.8, 201.10 ст.201, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100 у розмірі 496666 грн. 25 коп., в т.ч. сума грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями - 397333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 99333 грн. 25коп. (т. 1 а.с. 11).

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності та необґрунтованості податкових повідомлень-рішень від 17.07.2017 року за №0001701401 р. та № НОМЕР_1.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що перевіркою не визнано здійснення господарських операцій в 2014-2016 роках між КП КВЗК та контрагентами ТОВ Салейнт , ТОВ Сава+ , ТОВ ПАЙПЛЕНД , ТОВ КОМПАНІ "ПЛАЗМА , чим порушено порядок складення бухгалтерських документів та фінансової звітності, що призвело до заниження позивачем доходів при використанні придбаних у вказаних контрагентів товарно-матеріальні ціності під час виконання позивачем робіт іншим контрагентам.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилається на податкову інформацію, що надійшла від органів державної фіскальної служби за місцем реєстрації контрагентів КП КВЗК , на підставі якої встановлена неможливість проведення перевірки зазначених підприємств.

Отже, за висновком контролюючого органу між позивачем та вказаними контрагентами не відбулось реальних фінансово-господарських операцій; дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху, що призвело до одержання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та заниження доходів підприємства в істотному розмірі.

Між тим, колегія суддів вважає вказані висновки контролюючого органу необґрунтованими, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що предметом доказування в даній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість та відображення доходів та витрат у фінансовій звітності; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит з податку на додану вартість та витрати.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.11 П(С)БУ 16 до складу витрат відноситься собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з п.12 П(С)БУ 16 до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у фінансовій звітності, складеній у відповідності до П(С)БО, відображається у Звіті про фінансові результати (форма №2) по коду рядка 2050.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписи даної норми кореспондують положенням абз.1 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, згідно з якими на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами 1 та 2 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України також передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз.1 п.201.10 ст.201). Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз.2 п.201.10 ст.201).

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Обов'язковою ж умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Колегією суддів встановлено, що між КП КВЗК (Покупець) та ТОВ Салейнт (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 2013/47 від 13.12.2013р. (т. 2 а.с. 230-231).

На виконання умов укладеного договору постачальником виписані наступні первинні бухгалтерські документи: видаткова накладна № 1451 від 18.12.2014р., податкова накладна № 98 від 17.12.2013р. на суму 44975 грн. (т.2 а.с. 234, 235). Оплата за поставлений бензин А-95 здійсненна згідно платіжного доручення № 344 від 17.12.2013р. на суму 44975 грн. (т. 2 а.с. 236).

Висновки про порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44, п. 135.1 ст. 135, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів та невірного визначення фінансового результату в 2014р. на суму 37479 грн., завищення податкового кредиту з ПДВ в грудні 2014р. на суму 7496 грн. в результаті взаємовідносин з ТОВ фірма Салейнт , відповідач обґрунтовує наявністю податкової інформації щодо відсутності підтвердження факту реальності здійснення господарських відносин щодо поставки товарів ТОВ фірма Салейнт та ТОВ ТД КАПІТАЛ-ІНВЕСТ за грудень 2014 р.

Між тим, як встановлено в ході судового розгляду справи, згідно інформації, наданої ТОВ фірма Салейнт , бензин А-95, поставлений підприємством ТОВ фірма Салейнт Комунальному підприємству КВЗК відповідно до видаткової накладної №1451 від 18.12.2014р. на загальну суму 44975,00 грн., в т.ч. ПДВ 7495,83 грн. був придбаний підприємством у ТОВ РЕАЛ-НП згідно з видатковою накладною №12/09-8 від 09.12.2014 р. (т. 3 а.с. 1-6).

В свою чергу, ТОВ ТД КАПІТАЛ-ІНВЕСТ не мав господарських взаємовідносин із підприємством позивача у перевіреному періоді, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства через відсутність реальних фінансово-господарських відносин по ланцюгу постачання з ТОВ ТД КАПІТАЛ-ІНВЕСТ є необґрунтованими.

Колегією суддів також встановлено, що між ТОВ Сава+ (постачальник) та КП КВЗК (покупець) укладено договір №2016/53 від 12.06.2016р. строком до 31.12.2016р., згідно умов якого на протязі строку дії цього договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця для використання у власній господарській діяльності, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах цього договору товар за ДК 016-2010, а саме, дошки та інші вироби з деревини.

КП КВЗК на підставі рахунку-фактури, відповідно платіжного доручення від 25.07.2016р. придбано у ТОВ Сава+ (32938597) товар - дошку необрізну 50мм, про що останнім було виписано податкову накладну, яка зареєстрована в ЄРПН: 25.07.2016р. на суму 11458,35 грн., та ПДВ у сумі 2291,67 грн., разом 13750,02 грн. Вказаний товар поставлено підприємством ТОВ Сава+ відповідно до видаткової накладної №СА-0000275 від 01.08.2016 на загальну суму 13750,02грн., в т.ч. ПДВ 2291,67 грн., товарно-транспортної накладної б/н від 01.08.2016р. (т. 2 а.с. 207-211).

Суми податку на додану вартість відображено позивачем у складі податкового кредиту в декларації з ПДВ липень 2016 року у сумі 2291,67 грн., та відповідають даним додатку 5 до декларації з податку додану вартість.

Висновки про порушення позивачем приписів пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44, п. 135.1 ст. 135, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів та невірного визначення фінансового результату в 3 кварталі 2016р. на суму 11458 грн., завищення податкового кредиту з ПДВ в липні 2016р. на суму 2292 грн. в результаті взаємовідносин з ТОВ Сава+ , відповідач обґрунтовує наявністю податкової інформації щодо відсутності підтвердження факту реальності здійснення господарських відносин щодо поставки товарів ТОВ Сава+ за липень 2016р., відсутності вказаного підприємства за адресою оренди приміщення, неможливості встановлення місцезнаходження підприємства.

Колегія суддів вважає такі висновки контролюючого органу безпідставними та необґрунтованими, оскільки чинним законодавством України на платника податків не покладено обов'язку перевірки дотримання вимог податкового законодавства іншими особами. Податкове законодавство не ставить в залежність право платника на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб, і фактичної сплати такими особами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на безпосереднього платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Якщо особа не виконала своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіреному періоді мав фінансово-господарські відносини з ТОВ ПАЙПЛЕНД (код ЄДРПОУ 37461490).

Так, між ТОВ ПАЙПЛЕНД (Постачальник) та КП КВЗК (Покупець) укладено договір № 58 від 23.10.12 р. постачання товарів (труби сталеві, вироби виливання з чавуну, труби, трубки, трубопроводи, фітинги пластмасові) (т. 2 а.с. 145).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору на підтвердження його виконання постачальником виписані: видаткова накладна № ХП-000213 від 18.12.14 р. на суму 114128,12 грн. (довіреність №225 від 18.12.14 р.), видаткова накладна № ХП-000214 від 18.12.14 р. на суму 40000,08 грн. (довіреність № 223 від 18.12.14 р.) та видаткова накладна № ХП-000215 від 18.12.14 р. на суму 3091,68 грн, а також податкова накладна №11 від 15.12.2014р. на суму 3091,68 грн. (ПДВ 515,28 грн), податкова накладна №12 від 15.12.2014р. на суму 40000,08 грн (ПДВ 6666,68 грн) та податкова накладна №13 від 15.12.2014р. на суму 114128,12 грн (ПДВ 19021,35 грн).

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажного автомобіля (т. 2 а.с. 157-160).

Оплату товару за вказаним договором проведено позивачем згідно платіжного доручення №341 від 15.12.2014р.

Вказані матеріали були придбані ТОВ ПАЙПЛЕНД у ТОВ Інженергобуд згідно видаткової накладної №ИЭ-000248 від 16.12.14 р. (довіреність №121/1 від 16.12.14 р.) та у ТОВ Валром України , на підставі видаткової накладної № ВР-0003070 від 31.10.14р.

Також між ТОВ ПАЙПЛЕНД (Постачальник) та КП КВЗК (Покупець) укладено договір №2016/23 від 29.02.2016р. постачання товарів (труби пластикові, пластмасові) (т. 2 а.с. 113).

За вказаним договором ТОВ ПАЙПЛЕНД були відвантажені на адресу позивача матеріали: по видатковій накладній № ХП-000017 від 03.03.16 р. на суму 198256,15 грн. (довіреність №31 від 03.03.16 р.), податковій накладній №1 від 01.03.2016р. на суму 198256,15 грн (ПДВ 33042,69 грн).

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажного автомобіля (т. 2 а.с. 119-126).

Оплату товару за вказаним договором проведено позивачем згідно платіжного доручення №149 від 01.03.2016р.

Вказані матеріали були придбані ТОВ ПАЙПЛЕНД у ТОВ Буденергія на підставі видаткової накладної № Е-0000003 від 03.03.2015р.

Висновки про порушення позивачем приписів пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44, п. 135.1 ст. 135, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів та невірного визначення фінансового результату в 1 кварталі 2016р. на суму 165214 грн, за 2014р. на загальну суму 157220 грн, завищення податкового кредиту з ПДВ в березні 2016р. на суму 33043 грн, в грудні 2014р. на суму 26203 грн в результаті взаємовідносин з ТОВ ПАЙПЛЕНД , відповідач обґрунтовує наявністю податкової інформації щодо відсутності підтвердження факту реальності здійснення господарських відносин щодо поставки товарів ТОВ ПАЙПЛЕНД за перевірений період по ланцюгу постачання від основного постачальника ТОВ Буденергія , ТОВ ІНЖЕНЕРГОБУД , придбання ТОВ Буденергія інших товарів за номенклатурою, відмінною від поставлених на адресу ТОВ ПАЙПЛЕНД та відсутності в подальшому у березні 2016 р. їх реалізації.

Між тим, вказана інформація не має відношення до господарської діяльності КП КВЗК або ТОВ Пайпленд та жодним чином не може свідчити про порушення податкового законодавства з боку КП КВЗК .

Також з матеріалів справи встановлено, що підприємство позивача в періоді, охопленому перевіркою, мало господарські взаємовідносини з ТОВ КОМПАНІ "ПЛАЗМА .

Так, КП КВЗК на підставі рахунку-фактури, відповідно платіжного доручення від 18.06.2015 р. здійснено передплату за ТМЦ (Трос 13 мм. ГОСТ 2688), про що ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА (3622645) виписало податкову накладну від 18.06.2015, яка зареєстрована в ЄРПН, на суму 2373,33 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 474,67 грн, усього на загальну суму 2848,00 грн.

Відповідач не заперечує, що підприємством ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА поставлено вищезазначений товар відповідно до видаткової накладної №1045 від 25.06.2015 на загальну суму 2848,8 грн, в т.ч. ПДВ 474,67 грн. Суми податку на додану вартість КП КВЗК до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ не відносились.

КП КВЗК на підставі рахунку-фактури, відповідно платіжного доручення від 28.05.2015 р. здійснено передплату за ТМЦ (Трос 16,5 мм. ГОСТ 2688), про що ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА (3622645) виписало податкову накладну від 28.05.2015р., яка зареєстрована в ЄРПН, на суму 9432,78 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 1886,56 грн, усього на загальну суму 11319,34 грн.

Відповідач не заперечує, що підприємством ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА , поставлено вищезазначений товар відповідно до видаткової накладної №911 від 04.06.2015р. на загальну суму 11319,34 грн, в т.ч. ПДВ 1886,56 грн. Суми податку на додану вартість КП КВЗК до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ не відносились.

КП КВЗК на підставі рахунку-фактури, відповідно платіжного доручення від 19.04.2016 р. здійснено передплату за ТМЦ (строп скп), про що ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА (3622645) виписало податкову накладну від 19.04.2016 р., яка зареєстрована в ЄРПН, на суму 9432,78 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 1886,56 грн, усього на загальну суму 11319,34 грн.

Відповідач не заперечує, що підприємством ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА поставлено вищезазначений товар відповідно до видаткової накладної №911 від 04.06.2015 на загальну суму 11319,34 грн, в т.ч. ПДВ 1886,56 грн. Суми податку на додану вартість КП КВЗК до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ не відносились.

Висновки про порушення позивачем приписів пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів та неправильного визначення фінансового результату в 2015 р. на суму 2373 грн, на суму 9433 грн, в 2 кварталі 2016 р. на суму 6233 грн. в результаті взаємовідносин з ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА , відповідач обґрунтовує наявністю податкової інформації щодо відсутності підтвердження факту реальності здійснення господарських відносин щодо поставки товарів ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА за перевірений період по ланцюгу постачання у зв'язку з відсутністю вказаного підприємства за податковою адресою.

Між тим, інформація про відсутність контрагента позивача за податковою адресою не може бути підставою для визнання нездійснення господарських операцій.

На підтвердження зміни майнового стану КП КВЗК в результаті здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Салейнт , ТОВ Сава+ , ТОВ ПАЙПЛЕНД , ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення та банківські виписки про перерахування коштів на рахунок постачальників, картки 631 рахунку, що свідчить про відображення у бухгалтерському обліку понесених витрат за придбання ТМЦ.

Всі вищенаведені документи за спірними договорами підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій з поставки товарів, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

Контролюючим органом, у свою чергу, не надано належних доказів та не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не подано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, недостовірні або суперечливі.

З огляду на те, що КП КВЗК здійснює діяльність, пов'язану з утриманням об'єктів зливової каналізації та гідроспоруд, придбання вищезазначених ТМЦ у контрагентів ТОВ Салейнт , ТОВ Сава+ , ТОВ ПАЙПЛЕНД , ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА відбувалось з господарською метою.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів поставки товарів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Колегією суддів встановлено, що податкові накладні, які виписані вищевказаними контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Також колегія суддів зазначає, що у наданих позивачем до матеріалів справи документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, на підставі наведених доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

При цьому, податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій з ТОВ Салейнт , ТОВ Сава+ , ТОВ ПАЙПЛЕНД , ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА , не спростував факту зміни майнового стану позивача внаслідок цих операцій щодо придбання товарів, які в подальшому позивач використав в межах власної господарської діяльності шляхом виконання робіт.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності понесених витрат позивачем за вищевказаними господарськими операціями, оскільки перерахування платником податків коштів постачальникам не зменшує власного капіталу підприємства, виходячи з наступного.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999р., витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Згідно з п. 6 вказаного Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 Положення).

Отже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшення зобов'язань у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Актом перевірки №4591/20-40-14-01-08/34953769 від 15.06.2017 року підтверджено, що оплату по придбанню позивачем ТМЦ здійснено в повному обсязі, що також підтверджено матеріалами справи. Також в акті перевірки засвідчено факт використання придбаних у контрагентів ТМЦ під час виконання позивачем робіт в межах власної господарської діяльності.

Таким чином, первинними та розрахунковими документами, які наявні в матеріалах справи, підтверджено понесення позивачем витрат (зменшення власного капіталу) з придбання матеріалів у контрагентів ТОВ Салейнт , ТОВ Сава+ , ТОВ ПАЙПЛЕНД , ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА , необхідних для виконання комплексу робіт, дохід від яких задекларовано позивачем в перевіреному періоді (зростання власного капіталу). Тому доводи апеляційної скарги щодо неправомірності витрат з придбання ТМЦ у вищевказаних контрагентів необґрунтовані та безпідставні.

Відповідачем також не подано й допустимих і належних доказів на підтвердження недобросовісності або можливої фіктивності його контрагентів. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач, а також ТОВ Салейнт , ТОВ Сава+ , ТОВ ПАЙПЛЕНД , ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податків, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неправомірності формування податкового кредиту, витрат та доходів позивача через наявність податкової інформації відносно контрагентів позивача про недоліки їх господарської діяльності, виходячи з наступного.

Контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. Таким чином, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність відображення КП КВЗК у податковому обліку у складі витрат та податкового кредиту з ПДВ витрати за господарськими операціями з придбання товарів у ТОВ Салейнт , ТОВ Сава+ , ТОВ ПАЙПЛЕНД , ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА .

З матеріалів справи також встановлено, що наступним порушенням податкового законодавства під час перевірки, контролюючим органом визначено заниження позивачем доходів від операцій з пов'язаною особою на суму 1727578 грн., в т.ч. за 1 квартал 2016 року на суму 1727578 грн.

Між тим, колегія суддів вважає вказані висновки відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що КП КВЗК здійснює діяльність, пов'язану з утриманням об'єктів зливової каналізації та гідроспоруд. При цьому отримувачем вказаних послуг зокрема є Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (34861610).

Як вбачається з матеріалів справи, засновником КП КВЗК та Департаменту будівництва та шляхового господарства (34861610) є Харківська міська рада.

Висновок про заниження позивачем доходу на суму 1727578 грн. обумовлений не дотриманням позивачем в податковому та бухгалтерському обліках порядку визначення доходів, отриманих від пов'язаної особи - Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Згідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід (далі - П(С)БУ №15), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за №860/4153, визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Положеннями п.9 П(С)БУ 23 встановлено, яким чином повинна бути визначена оцінка активів та зобов'язань в операціях пов'язаних сторін. Методологічні засади формування інформації про операції пов'язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БУ 23.

В свою чергу положеннями п.11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 24 (МСБО 24) Розкриття інформації про зв'язані сторони встановлено, що зв'язаними сторонами не вважаються, зокрема комунальні служби та департаменти та агентства органу державної влади, що не контролюють, не здійснюють спільного контролю або не мають суттєвого впливу на суб'єкт господарювання, що звітує, просто тому, що вони мають звичайні відносини з суб'єктом господарювання (навіть якщо вони можуть обмежувати свободу дії суб'єкта господарювання або брати участь у процесі прийняття рішень цим суб'єктом господарювання).

Згідно з п.9 МСБО 24 органами державної влади є органи державної влади, урядові агенції та подібні органи державної влади - місцеві, національні або міжнародні.

Отже, наведеними положеннями МСБО 24 з урахуванням тієї обставини, що Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради є органом місцевого самоврядування, спростовуються висновки контролюючого органу, що КП КВЗК та Департамент будівництва та шляхового господарства є пов'язаними особами.

Таким чином, висновки відповідача, що підприємством КП КВЗК , в порушення п.5 П(С)БУ15, п.6, п.9 П(С)БУ 23, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України занижено доход від операцій з пов'язаною особою за 1 квартал 2016 року на суму 1727578 грн., є безпідставним та необгрунтованими.

Також колегією суддів встановлено, що підставою для висновку відповідача про завищення ТОВ «КВЗК» податкового кредиту в розмірі 324000 грн. за жовтень-листопад 2015р. по господарських операціях з ТОВ «Укрспецтехніка-57» стало відсутність в податкових накладних коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, виникає по даті першої з подій, що сталась: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пп. «і» абз. 1 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у податковій накладній зазначається такий обов'язковий реквізит, як код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Матеріалами справи підтверджено, що 07.08.2015 року між КП «КВЗК» (Замовник) та ТОВ «Укрспецтехніка-57» (Постачальник) укладено договір № 2015/38 про закупівлю товарів за державні кошти. За умовами вказаного договору Постачальник зобов'язується поставити Замовнику товар, що відповідає предмету закупівлі, а саме Автомобілі для перевезення вантажів (код 29.10.4 (самоскид), найменування (номенклатура, асортимент) та ціна яких викладені в специфікації.

Виконання господарських операцій за договором № 2015/38 від 07.08.2015 року підтверджується актами прийому-передачі транспортних засобів, податковими накладними з розрахунками коригувань до цих податкових накладних.

Крім того, матеріали справи містять сертифікати відповідності на придбану продукцію, що видані виробником - ТОВ «Техкомплект» (код ЄДРПОУ 20616482, місцезнаходження: Київська область, Макарівський район, с.Калинівка, вул. Київська, 43/2), який має ліцензію на виробництво автомобілів АВ № 429342.

Таким чином, придбаний позивачем товар не є ввезеним на митну територію України, тобто податкові накладні на цей товар не повинні містити інформації про код товару за УКТ ЗЕД, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові накладні на придбаний У ТОВ «Укрспецтехніка-57» відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів відхиляє доводи контролюючого органу щодо необхідності зазначення в податкових накладних кодів УКТ ЗЕД, враховуючи наявність сертифікатів на придбану продукцію, виданих ТОВ Автозавод ГАЗ (603004, г. Н. Новгород, пр-т Ілліча, 5, Російська Федерація), а також інформації в реєстраційних свідоцтвах на придбані позивачем транспортні засоби про вантажні митні декларації, за якими ці транспортні засоби було ввезено на митну територію України, виходячи з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, з даних АІС «Митниця» встановлено, що за вантажними митними деклараціями, інформація про які в реєстраційних свідоцтвах на придбані позивачем транспортні засоби, на митну територію України були ввезені автомобілі вантажні ГАЗ-3309, виробником яких, згідно з сертифікатами відповідності є ТОВ Автозавод ГАЗ (603004, г. Н. Новгород, пр-т Ілліча, 5, Російська Федерація).

Однак, предметом Договору від 07.09.2015 за № 2015/38 були Автомобілі для перевезення вантажів (код 29.10.4), а саме Самоскид ТК-G-3309 СС і згідно з актами приймання-передачі автотранспортних засобів та розрахунках коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від ТОВ «Укрспецтехніка-57» позивачем були отримані Cамоскиди ТК-G-3309 СС.

З пояснень позивача та сертифікату відповідності, виданого ТОВ «Техкомплект» , встановлено, що придбані ТОВ КВЗК за договором від 07.09.2015 за № 2015/38, автотранспортні засоби є результатом переробки автомобілів вантажних ГАЗ-3309, які були ввезені на митну територію України за вантажними митними деклараціями, зазначеними в реєстраційних свідоцтвах на ці автотранспортні засоби.

Згідно ст. 40 Митного Кодексу України, а також Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав (Угоду ратифіковано із застереженням Законом №3592-VI (3592-17) від 06.07.2011 року визначено, що у разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями цієї статті.

Таким чином, після переробки ТОВ Техкомплект автомобілів вантажних ГАЗ-3309 та отримання власного сертифікату відповідності виробника, Cамоскиди ТК-G-3309 СС, втратили статус товару, ввезеного на митну територію України та стали товаром вітчизняного виробництва.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання автомобілів у ТОВ Укрспецтехніка-57 ,

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - КП КВЗК витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду. Також колегія суддів вважає, що суд дійшов правомірного висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо заниження позивачем доходу від операцій з пов'язаною особою за 1 квартал 2016 року на суму 1727578 грн. та завищення ТОВ «КВЗК» податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Укрспецтехніка-57» за жовтень-листопад 2015р. в розмірі 324000 грн.

Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.07.2017 року за №0001701401 р. та № НОМЕР_1 є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2017р. по справі № 820/3119/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2017 р.