ВЕРХОВНИЙ СУД
УХВАЛА
25.01.2018 Київ К/9901/214/17 820/3119/17
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 у справі за позовом Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації" до Головного управління ДФС у Харківській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Головне управління ДФС у Харківській області 14.12.2017 подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017.
Верховний Суд ухвалою від 27.12.2017 касаційну скаргу скаржника залишив без руху з тих підстав, що до скарги не додано документа про сплату судового збору; копія довіреності, не є належним чином оформленим документом про повноваження особи, оскільки засвідчена особою, повноваження якої на вчинення таких дій не підтверджена. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору відмовлено, а скаржнику для усунення недоліків касаційної скарги встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
У строк, встановлений судом, відповідач надав копію довіреності, яка засвідчена начальником Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_1, проте судовий збір не сплатив, а заявив клопотання про продовження процесуального строку щодо сплати судового збору.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги, скаржник посилається на недостатність коштів на сплату судового збору та просить продовжити строк для усунення недоліків на 30 днів. На підтвердження цих доводів відповідач надає копію листа Головного управління ДФС у Харківській області від 13.04.2017 щодо формування показників бюджетного запиту на 2018 рік, довідку видану начальником управління фінансування бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера від 02.01.2018 № 2/20-40-05-29 щодо відсутності коштів на сплату судового збору та лист Головного управління ДФС у Харківській області від 03.01.2018 № 33/8/20-40-10-10-05 про розподіл кошторисних призначень за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки у 1 кварталі 2018 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.
У зв'язку з цим доводи скаржника, наведені на обґрунтування підстав для продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, не можуть бути оцінені як об'єктивна перешкода для вчинення процесуальної дії у заздалегідь встановлений судом строк, та відповідно, підставою для продовження зазначеного строку.
Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И В :
Відмовити Головного управління ДФС у Харківській області у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області повернути.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Бившева
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 25.01.2018 |
Оприлюднено | 25.01.2018 |
Номер документу | 71789841 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Бившева Л.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні