Постанова

від 31.07.2018 по справі 820/3119/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №820/3119/17

адміністративне провадження №К/9901/51559/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року (суддя Заічко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (судді: Мінаєва О.М. (головуючий), Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.) у справі № 820/3119/17 за позовом Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації" до Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Комунальне підприємство "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.07.2017 №0001701401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної форми власності (міста або району) за податковими зобов'язаннями на 381 058,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 94 733,25 грн, №0001711401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за податковими зобов'язаннями на 397 333,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 99 333,25 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Підприємством порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та не відповідають дійсності, а наявність запису про відсутність за місцезнаходженням контрагентів позивача не може беззаперечно свідчити про нереальність господарських операцій.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, позов Підприємства задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення - рішення скасовано.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій (від контрагентів отримано товар), натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №4591/20-40-14-01-08/34953769 від 15.06.2017, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2016 під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- п.5 П(С)БУ15, п.6, п.9 П(С)БУ 23, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 п.44.1 ст.44, п.135.1, Податкового кодексу України, що призвело до заниження Підприємством податку на прибуток на загальну суму 381 058,00 грн, у т.ч. за 2014 рік - 35 046,00 грн, за 2015 рік - 2 125,00 грн., 1 кв. 2016 року - 340 703,00 грн, 2 кв. 2016 року в сумі 1 122,00 грн та 3 кв. 2016 року - 2 062,00 грн;

- п. 201.1, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 397 333,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ ФІРМА САЛЕЙНТ , ТОВ САВА+ , ТОВ ПАЙПЛЕНД , ТОВ Компані Плазма не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки згідно податкової інформації, що складена з причин неможливості проведення документальних перевірок вказаних контрагентів, останні не знаходяться за юридичними адресами. Також контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем доходів за 1 квартал 2016 року на суму 1 727 578,00 грн від операцій з пов'язаною особою - Департаментом будівництва та шляхового господарства. Крім того, контролюючий орган вказав на те, що позивачем завищено податковий кредит в розмірі 324 000,00 грн за жовтень-листопад 2015 року по господарських операціях з ТОВ Укрспецтехніка-57 , у зв'язку з відсутністю в податкових накладних коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ ФІРМА САЛЕЙНТ , ТОВ САВА+ , ТОВ ПАЙПЛЕНД , ТОВ Компані Плазма на підставі договорів на поставку товарів (продукції).

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано належно оформлені первинні документи, зокрема договори, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення, банківські виписки, товарно - транспортні накладні, подорожні листи, довіреності.

Придбаний у контрагентів товар позивачем використано у власній господарській діяльності, що пов'язана з утриманням об'єктів зливної каналізації та гідроспоруд.

Судами встановлено і наявність правосуб'єктності сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

Також судами встановлено, що 07.08.2015 позивачем (Замовник) та ТОВ Укрспецтехніка-57 (Постачальник) укладено договір № 2015/38 про закупівлю товарів за державні кошти (автомобілі для перевезення вантажів (самоскид)).

Виконання господарських операцій за вказаним договором підтверджено актами прийому-передачі транспортних засобів, податковими накладними з розрахунками коригувань до цих податкових накладних, сертифікатами відповідності на придбану продукцію, що видані виробником - ТОВ Техкомплект (місцезнаходження: Київська область, Макарівський район, с.Калинівка, вул. Київська, 43/2), який має ліцензію на виробництво автомобілів АВ № 429342.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач наводить норми матеріального права та вказує на їх неправильне застосування судами, вказує на порушення норм процесуального права, що полягає у неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, що було встановлено під час проведення перевірки та безпідставного формування витрат та податкового кредиту. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Підприємство надало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 138.2 статті 138 (до 01.01.2015).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 (до 01.01.2015).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.4. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 (з 01.01.2015).

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

10.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.9. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73.

12.1. Частина 3 розділу 1.

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

12.2. Частина 1 розділу 2.

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

12.3. Частина 8 розділу 2.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318.

13.1. Пункт 4.

Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

13.2. Пункт 5.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

13.3. Пункт 6.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

13.4. Пункт 7.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

13.5. Пункт 11.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

13.6. Пункт 12.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

17. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є підтвердження обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

19. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Також судами враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

22. Колегія суддів не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

23. Доводи контролюючого органу щодо заниження позивачем доходу на суму 1 727 578,00 грн, що обумовлено не дотриманням Підприємством в податковому та бухгалтерському обліках порядку визначення доходів, отриманих від пов'язаної особи - Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, судами попередніх інстанцій відхилено обґрунтовано, оскільки вказаний Департамент є органом місцевого самоврядування та відповідно до положень п.11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 24 (МСБО 24) Розкриття інформації про зв'язані сторони не вважається зв'язаною стороною з позивачем.

24. Обґрунтовано відхилено і твердження контролюючого органу про завищення Підприємством податкового кредиту на 324 000,00 грн за жовтень-листопад 2015 року по господарських операціях з ТОВ Укрспецтехніка-57 , у зв'язку з відсутністю в податкових накладних коду товару згідно з УКТ ЗЕД, оскільки придбаний позивачем товар не є ввезеним на митну територію України, тобто податкові накладні на цей товар не повинні містити інформації про код товару за УКТ ЗЕД.

25. Контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) не було доведено та надано належних доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили б про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

26. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Підприємством було сформовано об'єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

27. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

29. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

30. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

31. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 820/3119/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду