Постанова

від 13.12.2017 по справі 912/454/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 912/454/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Алєєвої І.В., Данилової М.В. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жайворонок Леоніда Яковича на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 у справі№ 912/454/17 Господарського суду Кіровоградської області за позовомФізичної особи-підприємця Жайворонок Леоніда Яковича доГоловного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1.Новомиргородська районна державна адміністрація 2.Оситнязька сільська рада Новомиргородського району про визнання права на поновлення договору, визнання укладеною додаткової угоди

за участю представників: позивачане з'явився відповідачане з'явився третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2017 року Фізична особа-підприємець Жайворонок Леонід Якович звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Новомиргородської районної державної адміністрації, Оситнязької сільської ради Новомиргородського району про:

1) визнання за ним переважного права на поновлення на тих самих умовах і на той самий строк договору оренди землі щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району загальною площею 19,49 га зареєстрованого у Новомиргородському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 19.02.2007 за № 3;

2) визнання укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру та фізичною особою-підприємцем Жайворонком Леонідом Яковичем додаткової угоди до договору оренди землі, зареєстрованої у Новомиргородському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 19.02.2007 за № 3 на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі.

Позов обґрунтовано порушенням переважного права позивача на укладення договору оренди землі на новий строк.

Відповідач проти позову заперечив, пославшись на те, що листом від 20.01.2017 запропонував позивачу узгодити істотні умову договору, заява позивача про узгодження істотних умов договору не надійшла, відтак, відповідач прийняв рішення про заперечення у поновлені договору.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.03.2017 (суддя Макаренко Т.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 (судді: Верхогляд Т.А. - головуючий, Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) вказане судове рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Фізична особа-підприємець Жайворонок Леонід Якович подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що суди попередніх інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права (статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України) дійшли помилкового висновку щодо відмови у позові з підстав відсутності порушеного права позивача (за відсутності інших претендентів на спірну земельну ділянку), необґрунтовано застосувавши до спірних відносин практику Верховного Суду України з правовідносин, які не є подібними. Заявник звертає увагу, що відповідач в порушення статті 122 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", пункту 8 договору, у встановлений місячний строк не узгодив з позивачем (при необхідності) істотні умови, не прийняв рішення про поновлення договору, не уклав додаткову угоду про поновлення договору, не повідомив заявника про наявність законних та обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору та не надіслав лист-повідомлення про прийняте ним рішення.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористались, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 12.01.2007 Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області (орендодавець) та Приватний підприємець Жайворонок Леонід Якович (орендар) уклали договір оренди землі, за умовами якого в оренду відповідача передано земельну ділянку загальною площею 19,49 га (пасовища), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району (а.с.9).

Договір укладено терміном на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Договір підписали представники сторін, підписи яких скріплені печатками, та зареєстрували у Новомиргородському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.02.2007 за № 3.

Відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки, яка передана позивачу в оренду за договором, 3523885200:02:000:9010; згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 3523885200:02:000:9010 зареєстровано за ФОП Жайворонок Л.Я. строком дії - 19.02.2017 (а.с.12, 15).

Орендодавцем за договором оренди станом на дату його укладення була Новомиргородська районна державна адміністрація, що узгоджувалось з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення договору. В силу Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 № 258, Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013 № 40, Наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 20 від 03.03.2015 та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Кіровоградської області віднесено до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Суди встановили, що 22.12.2016 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі від 12.01.2007 у відповідності до пункту 8 договору та частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", до якого додав проект додаткової угоди з пропозицією поновити дію договору оренди землі від 12.01.2007 на той же самий строк і на тих самих умовах.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений місячний строк не узгодив з позивачем (при необхідності) істотні умови, не прийняв рішення про поновлення договору, не уклав додаткову угоду про поновлення договору, не повідомив заявника про наявність законних та обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору та не надіслав лист-повідомлення про прийняте ним рішення, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі з посиланням на приписи частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав, що договір оренди спірної земельної ділянки не є укладеним з третіми особами, а переважне право позивача на укладення договору перед іншими особами не є порушеним, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання за фізичною особою - підприємцем Жайворонок Л.Я. переважного права на поновлення на тих самих умовах і на той самий строк договору оренди землі. Відсутність в установлений законом строк заперечень відповідача щодо поновлення договору не є свідченням про надання згоди останнього на укладення додаткової угоди до договору у запропонованій позивачем редакції.

Переглядаючи рішення, суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погодився та зазначив, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові колегія вважає достатньо обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно із статтями 13, 30 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два різні випадки пролонгації договору оренди.

Відповідно до приписів частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній з 17.02.2011) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України судова колегія зазначає про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб (постанови Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-10цс15, від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15, від 18.03.2015 у справі № 6-4цс15).

Таким чином, законодавець передбачив форму поведінки для орендаря у разі відмови або зволіканні орендодавця в укладенні додаткової угоди, натомість наслідків у вигляді автоматичного поновлення договору оренди у випадку надання орендодавцем відповіді орендарю з простроченням місячного строку, передбаченого частиною п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" відповідна норма законодавства не передбачає.

З'ясувавши, що розгляд листа Фізичної особи-підприємця Жайворонок Л.Я. від 22.12.2016 про намір реалізувати своє переважне право відповідачем здійснено не було, додаткова угода про поновлення дії договору укладена не була, а також врахувавши, що матеріалами справи не встановлено обставин надання земельної ділянки, яка орендувалася позивачем за договором, іншим особам на будь-якому правовому титулі, та відсутні докази на підтвердження наміру відповідача передати земельну ділянку в оренду іншій особі, суди попередніх інстанцій вірно вказали про відсутність обставин, з якими пов'язується порушення переважного права позивача, обрання позивачем способу захисту, який не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена в місячний строк в обов'язковому порядку.

Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", здійснюється не у зв'язку із наявністю та порушенням переважного права орендаря, а за наявності таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Водночас, як встановили суди, позивач звернувся до суду з цим позовом 04.02.2017, тобто до закінчення строку дії договору (19.02.2017), що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"; при цьому листом від 24.02.2017 позивача повідомлено про прийняте рішення щодо заперечення в поновлені договору оренди землі (а.с.61).

Враховуючи наведені вище положення законодавства та правові позиції Верховного Суду України, господарські суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 у справі № 912/454/17 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і І. В. Алєєва

М. В. Данилова