Постанова

від 13.12.2017 по справі 905/972/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 905/972/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіКарабаня В.Я., суддіКовтонюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні: касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 14.06.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2017 року у справі№ 905/972/17 Господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ Трейд" доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення 82 505,64 грн, ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЛ Трейд" (надалі - ТОВ "ВЛ Трейд", позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (надалі - ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", відповідач) 82 505,64 грн заборгованості за поставлений товар.

Позов обґрунтований тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 786-ДОЕ-ДЦ від 11.11.2016 року несвоєчасно розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 82 505,64 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що поставка товару здійснювалась на умовах DDP Інкотермс 2010 з доставкою до місця призначення: м. Горлівка, вул. Трамвайна, 1, тому продавець зобов'язаний був передати товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, у названому місці призначення. Оскільки товар не був доставлений до місця призначення, відповідач вважає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві не вважається виконаним, а тому у нього не виник обов'язок його оплачувати.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.06.2017 року у справі № 905/972/17 (суддя Бойко І.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Черноти Л.Ф., суддів: Зубченко І.В., Радіонової О.О.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм ст.ст. 526, 530, 664, 692 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 11.11.2016 року між сторонами був укладений договір поставки № 786-ДОЕ-ДЦ (надалі - договір), відповідно до якого позивач (постачальник) зобов'язувався поставити відповідачу (покупцеві) товар на умовах DDP Інкотермс 2010 з доставкою до місця призначення: м. Горлівка, вул. Трамвайна, 1, а покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього 82505,64 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 85 (вісімдесят п'ятого) календарного дня з дати поставки на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної.

Суди встановили, що на виконання договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар суму 82505,64 грн, що підтверджується видатковою накладною № 96 від 08.12.2016 року, товарно - транспортною накладною № Р96 від 08.12.2016 року, яка від імені відповідача підписана уповноваженою особою - Садовченко М.Л., що діяв на підставі довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей № АУП00001476 від 07.12.2016 року. Постачальник надав товар у розпорядження покупця не в обумовленому місці поставки (м. Горлівка), а в іншому місті - м. Краматорськ, вул. Мостова,40.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись ст.ст. 655, 92, 712 ЦК України виходив з того, що покупець зобов'язаний сплатити ціну товару відповідно до умов договору, оскільки постачальник передав товар покупцеві, і матеріали справи не містять доказів відмови від договору та від прийняття товару, переданого постачальником.

Вищий господарський суд України вважає, що висновки судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи відповідача щодо порушення судами норм ст.ст. 526, 530, 664, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки відповідач не відмовився прийняти товар, який був переданий позивачем в іншому місті - м. Краматорськ, вул. Мостова,40, не повернув його постачальнику, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що суди порушили норми ч. 1 ст. 692 ЦК України, яка визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, Вищий господарський суд України також відхиляє, оскільки суди обох інстанцій встановили, що постачальником були надані всі обумовлені у договорі документи, проте відповідач порушив строк, встановлений п. 5.5 договору, і не оплатити прийнятий товар. У касаційній скарзі відповідач чітко не вказав, які саме документи йому не були надані позивачем. Всі його заперечення зводяться до передачі товару в іншому місці. Такі обставини, як вже вказувалось вище, за цих обставин справи не є підставою для відмови від оплати переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття ним неправильного судового рішення у справі.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 14.06.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2017 року у справі № 905/972/17 - без змін.

Головуючий суддяКондратова І.Д. СуддяКарабань В.Я. СуддяКовтонюк Л.В.