Рішення

від 07.12.2017 по справі 910/16743/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/111/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017 справа № 910/16743/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна» (адреса місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Марії Приймаченко, буд. 1/27, офіс 304/4; адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Тараса Шевченка, 13/21, офіс 42)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова компанія «Флоутек» (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, 18/1)

про визнання недійсним договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 04.05.2017 № 01-05/17

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 20.09.2017;

від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 04.05.2017 № 01-05/17.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2017 у справі № 910/16743/17 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна» до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова компанія «Флоутек» про визнання недійсним договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 04.05.2017 № 01-05/17 на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України направлено за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.10.2017 справу № 910/16743/17 передано на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 17.10.2017 року порушено провадження у справі № 910/16743/17, присвоєно справі номер провадження 18/111/17, судове засідання призначене на 15 листопада 2017 року. Розгляд справи відкладався на 07.12.2017, здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, закінчений 07.12.2017, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові. Позовні вимоги про визнання недійсним договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 04.05.2017 № 01-05/17 мотивував тим, що під час підписання договору сторонами (представниками сторін) порушено приписи цивільного та господарського законодавства, що безпосередньо впливають на його дійсність. Зокрема, позивач вказував на те, що під час проведення службового розслідування, в приміщенні ТОВ ДМЗ Мілєста-Україна , яке до звільнення з посади займав попередній директор товариства ОСОБА_2, виявлений примірник договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 04.05.2017 № 01-05/17, який підписано від імені орендодавця (ТОВ ДМЗ Мілєста-Україна ) - керівником ОСОБА_2, від імені орендаря (ТОВ ВІК Флоутек ) - представником за довіреністю № 1-2016 від 04.01.2016 ОСОБА_3 Згідно зазначеної довіреності ТОВ ВІК Флоутек в особі директора ОСОБА_2 уповноважує директора ТОВ УІК Мілєста ОСОБА_3 представляти інтереси ТОВ ВІК Флоутек (код ЄДРПОУ 36064624). ТОВ ВІК Флоутек зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 40129650, а не 36064624. Доказів того, що ОСОБА_4 під час підписання договору від 04.05.2017 № 01-05/17 діяв як директор ТОВ УІК Мілєста не надано, обсяг повноважень директора ТОВ УІК Мілєста жодним документом не з'ясовано і не підтверджено. Також позивач вважає, що правосуб'єктність представника орендодавця не є достатньою для підписання зазначеного договору, оскільки підписаним на виконання приписів статуту ТОВ ДМЗ Мілєста-Україна Контрактом з керівником встановлені певні обмеження щодо прав директора під час укладання правочинів. Позивач зазначив, що жодне з положень підписаного договору оренди з моменту його підписання сторонами договору не виконувалось, приміщення в оренду фактично передано не було, грошові кошти за користування об'єктом оренди на поточний рахунок ТОВ ДМЗ Мілєста-Україна не надходили. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 202, 207 Господарського кодексу України.

Відповідач в судове засідання 15.11.2017 свого представника не направив, клопотав про відкладення розгляду справи з причини неможливості направити представника у зв'язку з відрядженням для участі у судовому засіданні 15.11.2017 у господарському суді м. Києва. Клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 07.12.2017. В судове засідання 07.12.2017 відповідач свого представника не направив вдруге, повторно клопотав про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що приймає участь в інших судових засіданнях 07.12.2017 по кримінальним справам, про що 06.12.2017 суду надано відповідну заяву. Правом надати відзив на позов відповідач не скористався.

Судом відхилено клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

По-перше, з урахуванням конкретних обставин справи поважними вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від відповідача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій. У даному випадку відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника згідно зі статтею 28 ГПК України. По-друге, відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності. Відповідач двічі подавав клопотання про відкладення розгляду справи, при цьому жодним чином не спростував та не навів доказів безпідставності позовних вимог. Суд вважає, що такі дії спрямовані на затягування судового процесу та розцінює їх як зловживання процесуальними правами. Представник позивача наполягав на розгляді справи за наявними матеріалами, причини ненадання відповідачем відзиву вважає необґрунтованими.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про наступне. Із змісту п. 3.14. постанови пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 вбачається, що під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені в статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 07.12.2017 за відсутності представника відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши наявні матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна» (орендодавець, позивач у справі), в особі керівника ОСОБА_2, діючого на підставі статуту, та товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова компанія «Флоутек» (орендар, відповідач у справі), в особі представника за довіреністю № 1-2016 від 04.01.2016 ОСОБА_3, діючого на підставі статуту, 04.05.2017 уклали договір найму (оренди) нежитлового приміщення № 01-05/17 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець зобов'язується надати орендарю у тимчасове платне користування, найм (оренду), нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд. 1/6 (далі - приміщення). Приміщення належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.05.2009.

Вулицю Дзержинського у місті Мелітополь перейменовано на Інтеркультурну у 2016 році.

Загальна площа приміщення складає 6166,2 кв. м (п. 1.2 договору).

Приміщення надається для виробничих потреб (п. 1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору визначено, що згідно зі звітом з оцінки майна станом на 29.04.2017, вартість зазначеного нежитлового приміщення становить 6187990,00 грн. без урахування ПДВ.

Згідно п. 2.2 договору про факт передачі-прийому приміщення складається акт прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан приміщення. Акт підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною договору.

Також пунктом 4.1 договору передбачено, що сторони досягли угоди, що договірна ціна орендної плати становить 5 грн. з урахуванням ПДВ за один квадратний метр щомісяця, що в сумі щомісяця становить 30831,00 грн. Таким чином, загальна сума договору складає 369972,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору термін дії договору становить 12 місяців з дати підписання договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Як свідчать матеріали справи, рішенням Загальних зборів учасників ТОВ "ДМЗ Мілєста-Україна", яке оформлено протоколом № 3 від 01.11.2011, на посаду директора призначений ОСОБА_2 з 01.11.2011; відповідно до наказу від 01.11.2011 № 44 ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ "ДМЗ Мілєста-Україна". Цього ж дня з ОСОБА_2 укладений контракт з керівником підприємства від 01.11.2011 (далі - контракт з керівником, контракт). Рішенням позачергових Загальних зборів учасників ТОВ "ДМЗ Мілєста-Україна" від 23.06.2017 звільнено ОСОБА_2 з посади директора товариства з 25.06.2017 та призначено на посаду директора ОСОБА_5 з 26.06.2017. Відомості про зміну керівника юридичної особи ТОВ "ДМЗ Мїлєста-Україна" внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.06.2017.

На ім'я директора ТОВ "ДМЗ Мілєста-Україна" ОСОБА_5 29.06.2017 надійшла службова записка (довідка) головного бухгалтера ТОВ "ДМЗ Мілєста-Україна", в якій повідомлялось про те, що станом на 29.06.2017 договорів оренди або суборенди приміщень, обладнань, інвентарю, які належать товариству на праві власності, укладено не було. Грошові кошти за надання в оренду/суборенду власного приміщення, обладнання, інвентарю на адресу підприємства не надходили. З метою перевірки достовірності наведеної у довідці інформації, наказом директора ТОВ "ДМЗ Мілєста-Україна" від 29.06.2017 № 01/17-КОМ призначено службове розслідування. Під час проведення службового розслідування, в приміщенні ТОВ "ДМЗ Мілєста-Україна", яке до звільнення з посади займав попередній директор товариства ОСОБА_2, виявлений, зокрема, примірник договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 04.05.2017 № 01-05/17.

Договір найму (оренди) підписано від імені орендодавця (ТОВ ДМЗ Мілєста-Україна ) - керівником ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, від імені орендаря (ТОВ ВІК Флоутек ) - представником за довіреністю № 1-2016 від 04.01.2016 ОСОБА_3, що діє на підставі статуту.

Згідно зазначеної довіреності ТОВ ВІК Флоутек в особі директора ОСОБА_2 уповноважує директора ТОВ УІК Мілєста ОСОБА_3 представляти інтереси ТОВ ВІК Флоутек (код ЄДРПОУ 36064624 ). Довіреність підписана директором ОСОБА_2

Судом з'ясовано, що ТОВ ВІК Флоутек зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 40129650, а не 36064624 (як зазначено у тексті довіреності) чи 00182863 (як зазначено у верхній частині довіреності).

Доказів того, що ОСОБА_4 під час підписання договору від 04.05.2017 № 01-05/17 діяв як директор ТОВ УІК Мілєста сторонами суду не надано, обсяг повноважень зазначеного директора ТОВ УІК Мілєста жодним документом не з'ясовано і не підтверджено.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ ВІК Флоутек (ідентифікаційний код юридичної особи 40129650) з 13.11.2015 є ОСОБА_2, а керівником ТОВ УІК Мілєста (ідентифікаційний код юридичної особи 37506515) є ОСОБА_6 з 28.10.2016, а не ОСОБА_4, як зазначено у довіреності.

Жодних відомостей про те, що ОСОБА_4 має право на підставі Статуту вчиняти від імені ТОВ "Виробничо-інжинірингова компанія "Флоутек" юридично значимі дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не наведено, також матеріалами справи не підтверджено.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, повноваження представника орендаря ТОВ "Виробничо-інжинірингова компанія "Флоутек" ОСОБА_3 є непідтвердженими.

Як стверджує позивач, правосуб'єктність представника орендодавця також не є достатньою для підписання зазначеного договору, оскільки підписаним на виконання приписів статуту ТОВ ДМЗ Мілєста-Україна контрактом з керівником встановлені певні обмеження щодо прав директора під час укладання правочинів.

Положеннями статуту ТОВ ДМЗ Мілєста-Україна (чинного станом на момент підписання договору), а саме: пунктом 10.6 статуту, передбачено, що учасник здійснює свої права по управлінню товариством особисто та одноосібно чи через директора товариства, якого наймає за контрактом. В контракті на управління визначається строк найму, права, обов'язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади та інші умови за погодженням сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України, контракт є особливою формою трудового договору, в якому угодою сторін можуть встановлюватися строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового.

Контракт з ОСОБА_2, як керівником ТОВ "Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна", укладений 01.11.2011. Жодних змін до контракту станом на 04.05.2017 не вносилось, тобто обсяг прав та обов'язків керівника ТОВ "ДМЗ Мілєста-Україна" залишався незмінним.

Відповідно до умов контракту з керівником, директор, зокрема, зобов'язаний: забезпечити збереження та ефективне використання майна та інших об'єктів власності товариства, а також майна (немайнових прав), що передано йому в користування (пункт 3.1.8 Контракту).

При цьому, пунктом 3.3.8 Контракту передбачено, що з метою виконання своїх обов'язків директор має право вчиняти від імені товариства без письмового погодження з роботодавцем будь-які правочини, у тому числі договори та зовнішньоекономічні контракти суму, що не перевищує 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень з однією особою (фізичною або юридичною ). При цьому наведена тут сума розраховується шляхом складання сум усіх правочинів (договорів, контрактів, тощо), які укладаються товариством з однією особою протягом одного кварталу (трьох календарних місяців).

Цим же пунктом контракту встановлено заборону директору без відповідного рішення роботодавця, яке має бути оформлене у письмовій формі, вчиняти правочини (у т.ч. договори та контракти), які передбачають відчуження майна товариства на суму, що становить 50 (п'ятдесят) або більше відсотків майна товариства.

Отже, підписаним на виконання приписів статуту ТОВ "ДМЗ Мілєста-Україна" контрактом з керівником встановлені певні обмеження щодо прав директора під час укладання правочинів.

Таким обмеженням, зокрема, є необхідність отримання письмового погодження власника (роботодавця) на підписання договору (укладення правочину), сума якого перевищує 50000 гривень на один квартал.

Як вбачається, за договором найму (оренди) нежитлового приміщення від 04.05.2017 № 01-05/17, загальна ціна договору становить 369972,00 грн. Разом з тим, письмової згоди на підписання даного договору, як вказував позивач, ОСОБА_2 отримав.

Таким чином, можна зробити висновок, що з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна" договір найму (оренди) нежитлового приміщення від 04.05.2017 № 01-05/17 підписаний особою, яка вчинила дію з перевищенням повноважень. Товариство не погоджувало в подальшому своїми діями укладений ОСОБА_2 правочин.

Крім того, як зазначалось вище, відповідно до п. 1.1, 1.2 договору орендодавець зобов'язується надати орендарю у тимчасове платне користування, найм (оренду), нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд. 1/6. Приміщення належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.05.2009. Загальна площа приміщення складає 6166,2 кв. м.

Разом з тим, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.05.2009 укладеного ВАТ Мелітопольський завод ходильного машинобудування РЕФМА та ТОВ ДМЗ Мілєста-Україна , останнє набуло у власність нежитлову будівлю за адресою: м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд. 1/6, загальною площею 6002,8 кв.м.

Таким чином, передача в оренду приміщення, площа якого більша, ніж фактична площа приміщення, яке є власністю орендодавця, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.05.2009, - є фактично не можливою та вказує на сумнівність дій керівника підприємства.

Згідно пояснень позивача, ТОВ "ДМЗ Мілєста-Україна" не проводило оцінку вартості приміщення нежитлової будівлі за адресою: м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд. 1/6, загальною площею 6002,8 кв.м., не замовляло проведення такої оцінки третіми особами, та не дозволяло її проведення і не передавало будь-яких документів, що стосуються об'єкта нерухомості для проведення оцінки (експертизи, досліджень) вартості.

Отже, посилання в договорі на звіт з оцінки майна (пункт 1.4 договору), відповідно до якого станом на 29.04.2017 вартість нежитлового приміщення становить 618799,00 грн. без ПДВ є непідтвердженим.

Також сторонами не надано документальних підтверджень щодо прийому-передачі нежитлового приміщення, про що йдеться у п. 2.2 договору (Про факт передачі-прийому приміщення складається акт прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан приміщення. Акт підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною договору п. 2.2 договору).

Разом з тим, у липні 2017 року на адресу ТОВ "ДМЗ Мілєста-Україна" надійшла претензія № 1-17 (вих. № 06/07 від 06.07.2017), згідно якої ТОВ "Виробничо-інжинірингова компанія "Флоутек" вимагало усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням за адресою: вул. Інтеркультурна (Дзержинського), буд. 1/6, шляхом надання фактичного доступу до вказаного приміщення та негайно повернути до ТОВ ВІК Флоутек незаконно утримувану у нежитловому приміщенні за адресою: вул. Інтеркультурна (Дзержинського), буд. 1/6, лінію для обробки виробів з листового матеріалу (гібона) відповідно до технічної специфікації, переданої ТОВ ВІК Флоутек та громадянином ОСОБА_7 відповідно до договору оренди обладнання від 04.05.2017.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на приписи цієї статті правомірність правочину презумується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

В силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

В свою чергу статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до яких, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналогічні положення, щодо недійсності правочинів (господарських зобов'язань) викладені у Господарському кодексі України.

Так, частиною першою статті 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Статтею 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

За змістом частини третьої статті 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Як вбачається з наведених вище доводів, що ґрунтуються на фактичних обставинах, договір найму (оренди) нежитлового приміщення від 04.05.2017 № 01-05/17 укладено учасниками господарських відносин з порушенням господарської компетенції та не спрямований на реальне настання правових наслідків. Жодне з положень договору оренди з моменту його підписання сторонами договору не виконувалось, приміщення в оренду фактично передано не було, грошові кошти за користування об'єктом оренди на поточний рахунок ТОВ ДМЗ Мілєста-Україна не надходили.

Таким чином, твердження позивача щодо непідтвердженості правосуб'єктності представника орендаря та недостатності правосуб'єктності представника орендодавця для вчинення та укладення договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 04.05.2017 № 01-05/17 є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів, які б спростовували позицію позивача повністю або частково, суду не надав.

Суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати договір № 01-05/17 найму (оренди) нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Мелітополь, вул. Дзержинського (Інтеркультурна), будинок 1/6, від 04.05.2017 товариства з обмеженою відповідальністю «Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна» та товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова компанія «Флоутек» недійсним.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова компанія «Флоутек» (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, 18/1, ідентифікаційний код 40129650) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна» (адреса місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Марії Приймаченко, буд. 1/27, офіс 304/4; адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Тараса Шевченка, 13/21, офіс 42, ідентифікаційний код 36064624) 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 13 грудня 2017 року.

Суддя В.В. Носівець