Рішення

від 12.12.2017 по справі 906/979/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" грудня 2017 р. Справа № 906/979/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №5/А/Б від 27.10.2017р,

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (м.Монастирище, Черкаська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова комора" (с.Дворище, Хорошівський район, Житомирська область)

про стягнення 362499,18грн (з урахуванням заяви №28/А/Б/С від 22.11.2017р про збільшення розміру позовних вимог )

Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова комора" про стягнення 296987,28грн неустойки за невиконання умов договору купівлі-продажу №2017/30-ПФ/ВР від 26.05.2017р., 15000,00грн витрат за оплату послуг адвоката та судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.11.2017р позовну заяву ТОВ "Седна-Агро" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.11.2017р та зобов'язано сторони надати документи необхідні для розгляду справи.

Господарський суд ухвалою від 23.11.2017р відклав розгляд справи на 12.12.2017р. зважаючи на неявку представника відповідача, заявлене ним клопотання та з метою повного всебічного і об'єктивного розгляду справи. Цією ж ухвалою с було прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" від 22.11.2017р. про збільшення розміру позовних вимог та вважати заявленим до стягнення з відповідача суму неустойки в розмірі 362499,18грн, витрати за оплату послуг адвоката в сумі 15000,00грн та судовий збір. Розгляд справи здійснюється в межах збільшених позовних вимог, викладених в заяві №28/А/Б/С від 22.11.2017р, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог від 22.11.2017р, просив позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в сумі 362499,18грн, адвокатські послуги та судовий збір.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями №1000229219590 та №1000229219603 про вручення 28.11.2017р та 29.11.2017р уповноваженим особам відповідача рекомендованих листів (а.с. 78-79).

12.12.2017р на електронну адресу суду від представника ТОВ "Зернова комора" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що представник відповідача зайнятий в іншому судовому процесі, а директор товариства знаходиться у довготривалому відрядженні, а тому немає можливості забезпечити явку представника відповідача в дане судове засідання (а.с.80).

Представник позивача заперечив проти задоволення заявленого представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на його необґрунтованість. Зокрема, зазначив, що відповідачем не подано доказів перебування директора у відрядженні. Також вказав, що відповідач не був позбавлений права надіслати до суду свої заперечення на позов.

Судом розглянуто клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та відхилено з огляду на наступне.

Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Про призначення справи до розгляду відповідач був повідомлений завчасно, тобто, мав час та можливість і для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, і для реалізації своїх прав як відповідача по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі письмового відзиву на позов (ст.59 ГПК України) та письмових доказів (ст.33 ГПК України). Суд зауважує, що відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника товариства в засідання суду (з урахуванням положень ст.28 ГПК України) для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог ТОВ "Седна-Агро" про стягнення 362499,18грн неустойки.

При цьому, розгляд справи вже відкладався господарським судом, зважаючи на нез'явлення в засідання суду представника відповідача та його клопотання про відкладення розгляду справи, а відсутність представника товариства відповідно до ст.77 ГПК України не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

У пункті 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Слід також зазначити, що відповідач двічі при розгляді справи звертався до суду з письмовими клопотаннями про відкладення розгляду справи, проте, правом подати письмовий відзив на позов та/або пояснення і докази по суті спору, не скористався.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалася, а також, з урахуванням приписів ст.75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, у відповідності до ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2017р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова комора" (продавець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу №2017/30-ПФ/ВР (а.с.16-23).

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Приписами ст.655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.1.1 договору №2017/30-ПФ/ВР, продавець у порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що товаром вважаються речі за наступними характеристиками: найменування товару: пшениця 5-го (група Б) та/або 6-го класів, українського походження, врожаю 2017 року. Кількість товару, метричних тон: 500 +/- 5% на вибір продавця.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як передбачено п.11.1 договору, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.08.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором або припинення договору з інших підстав.

У даній справі позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки в сумі 362499,18грн, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу №2017/30-ПФ/ВР від 26.05.2017р щодо поставки ТОВ "Зернова комора" товару на суму 2183730,00грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно умов договору відповідач зобов'язаний був поставити ТОВ "Седна-Агро" пшеницю 5-го (група Б) та/або 6-го класів, українського походження, врожаю 2017 року в кількості 500 тон в строк до 31.08.2017р, однак відповідач у зазначений строк пшеницю позивачу не поставив. Після порушення відповідачем строків поставки, позивач скористався правом, яке передбачене умовами договору та направляв відповідачу претензійні вимоги: №176 від 04.08.2017р, №201 від 08.09.2017р, №223 від 17.10.2017р про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу щодо поставки товару. Проте, відповідач умови договору так і не виконав, що стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п.3.2 договору сторони дійшли згоди, що поставка товару здійснюється за рахунок продавця в період з 01 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року. Поставка товару здійснюється у пункт призначення, зазначений у п. 3.1. цього договору. Продавець оформляє товарно-транспортні накладні або залізничні накладні на товар згідно інструкцій продавця, які покупець повинен надати продавцю до початку періоду поставки.

Пунктом 3.4 договору сторони також, встановили, що перехід права власності на товар до покупця підтверджується видатковою (товарною) накладною продавця, оформленою датою прийняття товару в пункті призначення.

У розділі 4 договору сторонами визначені умови, що стосуються суми договору, ціни і вартості товару, а також порядку розрахунків.

Так, суму договору складає загальна вартість товару (пункт 4.1 договору).

Згідно пункту 4.2 договору №2017/30-ПФ/ВР, орієнтована ціна товару за одну метричну тону становить без ПДВ - 3 639,55грн, ПДВ 20 % - 727,91грн, разом з ПДВ - 4367,46грн (далі - ціна), що становить еквівалент (з ПДВ) 167,00 доларів США по курсу 26,31, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню укладення цієї угоди.

Покупець сплачує 100% вартості поставленого товару, згідно ваги вказаної у видатковій накладній на товар, в строк та на умовах передбачених в пунктах 4.6 - 4.7 цього договору, якщо інше не буде погоджено сторонами в письмовий формі (пункт 4.5 договору).

Відповідно до пп.4.5.1 договору, оплата товару здійснюється наступним чином: шляхом взаєморозрахунку та/або оплати різниці протягом 7-ми банківських днів, але не раніше надання продавцем покупцю наступних документів: посвідчення про якість товару (типова форма 42); карантинний сертифікат на кожний транспортний засіб (при необхідності за вимогою покупця); ветеринарне свідоцтво на кожний транспортний засіб; рахунок-фактура продавця па товар; видаткова (товарна) накладна на товар; копії залізничних або товарно-транспортних накладних на товар; податкова накладна, тощо (підпункти 4.5.3 - 4.5.9 договору).

Отже, відповідно до погоджених сторонами в п.п.1,2, 3.2, 4.2 договору умов, відповідач мав поставити позивачу пшеницю 5-го (група Б) та/або 6-го класів, українського походження, врожаю 2017 року в кількості 500 тон в період з 01 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Обов'язок продавця вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором передбачений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України.

Стаття 663 даного Кодексу передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Однак, в порушення наведених норм та умов договору, відповідач взяті на себе зобов'язання по поставці, зазначеного в п.1.2 договору, товару в строк до 31 серпня 2017 року не виконав. У матеріали справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про протилежне.

З поданих позивачем матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Седна-Агро" зверталось до ТОВ "Зернова комора" з претензійними вимогами за №176 від 04.08.2017р, №201 від 08.09.2017р в яких, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару у термін, що визначений договором, позивач вимагав від відповідача поставити 500 тон пшениці 5-го (група Б) та/або 6-го класів, українського походження, врожаю 2017 року (а.с.24,26, докази направлення позивачем та отримання відповідачем - а.с.25-27). Крім того, в претензії за №223 від 17.10.2017р позивач, керуючись умовами п.5.6 договору, вимагав від відповідача сплатити неустойку за непоставлений товар в розмірі 200903,16грн, реальні збитки в розмірі 221111,46грн та 20000,00грн витрати здійснені ТОВ «Седна-Агро» на забезпечення правничої допомоги та ведення претензійно-позовної роботи (а.с.28-29, докази направлення а.с.30).

Зазначені претензійні вимоги залишені відповідачем буз відповіді та задоволення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (належне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.6 договору поставки купівлі-продажу №2017/30-ПФ/ВР від 26.05.2017р сторонами визначено, що покупець у разі прострочення продавцем передачі товару має право нарахувати продавцю неустойку в розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

За прострочення відповідачем строків передачі товару, позивач нарахував неустойку в сумі 362499,18грн за період з 01.09.2017р по 22.11.2017р, яка розраховується наступним чином:

- 500 метричних тонн (кількість товару) (п.1.2 договору) х 4367,46грн (вартість за одну метричну тону (п.4.2 договору) = 2183730,00грн (вартість недопоставленого товару);

- 2183730,00грн / 100х0,2 - розмір неустойки за кожен день прострочення = 4367,46грн (вартість за одну метричну тонну) х 83 днів (кількість днів прострочення) = 362499,18грн (розрахунок аркуш справи 64).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування неустойки надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів поставки покупцю пшениця 5-го (група Б) та/або 6-го класів, українського походження, врожаю 2017 року у термін визначений договором не надав, і такі в матеріалах справи відсутні.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Зважаючи на вищевикладені, встановлені судом обставини, господарський суд прийшов до висновку про правомірність нарахування неустойки в розмірі 362499,18грн, та, відповідно, обґрунтованість позовних вимог в цій частині. Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 15000,00грн за надані послуги адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.1 ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи знаходиться свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №345 від 19.10.2009р, видане ОСОБА_1 (а.с. 52).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

08.09.2017р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (замовник) та Адвокатським бюро «Дефініція ОСОБА_1» в особі адвоката ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір №15 про надання правничої допомоги та ведення справи в господарському суді (а.с.42-45).

Згідно з п.1.1 договору №15 виконавець в особі адвоката ОСОБА_1 зобов'язався надати правничу допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями замовника в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язався виплатити виконавцю винагороду (гонорар), винагороду за результат та оплатити всі витрати виконавця пов'язані з виконанням завдання замовника відповідно до цього договору.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат з оплати послуг адвоката, останній надав також до матеріалів справи акт прийому-передачі виконаних робіт №1 від 07.11.2017р, в якому визначено послуги, котрі виконувались адвокатом на користь клієнта (а.с.46-47), рахунок на оплату правничих послуг адвокатського бюро №15 від 07.11.2017р на суму 15000,00грн (а.с.48) та банківську виписка про здійснення оплати по вищевказаному вказаному рахунку послуг адвоката позивачем на суму 15000,00грн (а.с.89).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката ОСОБА_1 з представництва інтересів позивача розміру гонорару, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтування зазначеного позивачем у позовній заяві розміру витрат на послуги адвоката в сумі 15000,00грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 610, 612, 627, 629 ЦК України, ст.ст.173, 175, 193, 230, 231 ГК України та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова комора" (12140, Житомирська область, Хорошівський район, с.Дворище, вул.Лесі Українки, буд.10, ідентифікаційний код 39504897)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (19100, Черкаська область, м.Монастирище, вул.Соборна (Леніна), буд. 3; ідентифікаційний код 33143734):

- 362499,18грн неустойки,

- 15000,00грн витрат на оплату послуг адвоката,

- 5437,49грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.12.17

Суддя Кравець С.Г.

Друк. :

1 - в справу,

2 - позивачу (рек.),

3 - представнику позивача - адвокату ОСОБА_1 на електронну пошту,

4,5 - відповідачу за двома адресами:

- (12140, Житомирська область, Хорошівський район, село Дворище, вулиця Лесі Українки, 10) (рек. з пов.),

- (21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд.15 оф. 3)(рек. з пов.).