Рішення

від 14.12.2017 по справі 910/23003/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.12.2017Справа № 910/23003/16 За позовом Приватного акціонерного товариства “АПК-ІНВЕСТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАХМІРА-Україна” про зобов'язання здійснити поставку товару та стягнення 613 237,20 грн., та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАХМІРА-Україна” до Приватного акціонерного товариства “АПК-ІНВЕСТ” про визнання недійсним пункту договору та стягнення заборгованості.                                                                                                                        Суддя Сташків Р.Б. Представники сторін: не з'явилися. СУТЬ СПОРУ: У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/23003/16 за указаним позовом. Вищий господарський суд України постановою від 04.10.2017 скасував постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в частині позовних вимог первісного позову про стягнення неустойки і розподілу судових витрат та в частині зустрічного позову про стягнення пені, 3% річних, інфляційних сум та розподілу судових витрат. Дана постанова мотивована тим, що до грошових коштів, виражених у гривнях із визначенням еквіваленту в іноземній валюті, не підлягають застосуванню передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування індексу інфляції, та, крім того, мав бути дотриманий принцип рівності сторін при зменшенні судом штрафних санкцій за первісним позовом, у той же час обставини, що свідчили би про наявність виняткового випадку для такого зменшення, у судових рішеннях наведені не були. Наведені вказівки касаційної інстанції мають бути враховані під час нового розгляду справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 справа № 910/23003/16, згідно з повторним автоматизованим розподілом, прийнята до провадження суддею Сташківим Р.Б., судове засідання призначено на 06.11.2017. Позовні вимоги в переданій на новий розгляд частині обґрунтовані порушенням Відповідачем строків поставки товару за укладеним між ними Договором поставки від 21.09.2015 № 49/09-15, у зв'язку з чим Позивач нарахував передбачені Договором штрафні санкції. Відповідач позов не визнав, пославшись на відсутність прострочення поставки, окрім поставки за специфікацією № 1, оскільки матеріали справи не містять доказів, коли товар прибував на обумовлене місце поставки – склад перевізника “Нова пошта” у м. Красноармійськ, та, крім того, Відповідач зупиняв передання товару, оскільки Позивач порушував строки оплати поставленого товару. Також, Відповідач просив застосувати спеціальну позовну давність до позовних вимог про стягнення штрафних санкцій. У зустрічному позові Позивач, з урахуванням переданої на новий розгляд частини позовних вимог та заяви про збільшення позовних вимог від 29.11.2017, просив стягнути з Відповідача внаслідок прострочення передоплати та оплати за поставлений за Договором товар 24794,76 грн. пені, 5593,71 грн. трьох процентів річних та 10992,12 грн. інфляційних втрат. Відповідач за зустрічним позовом проти його задоволення заперечував, оскільки Позивач не здійснив поставку в установлені специфікаціями строки, у зв'язку з чим Відповідач притримував його оплату, а тому підстави для застосування до нього санкцій відсутні. Також, Позивач подав до суду заяву від 13.12.2017 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке буде відбуватися 14.12.2017. Проте, в задоволенні даної заяви суд відмовив, оскільки судом вже з'ясовані всі обставини справи та згідно з передбаченими ст. 74-1 ГПК України вимогами, така заява має бути подана не менш ніж за 7 днів до судового засідання, у той час як Позивач подав вказану заяву за день до його проведення. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ: На підставі укладеного між Позивачем, як покупцем, та Відповідачем, як постачальником, Договору поставки від 21.09.2015 № 49/09-15, останнім постачався, а Позивачем приймався товар, асортимент, кількість та ціни якого визначені у відповідних додатках до договору – специфікаціях. За визначеними в специфікаціях умовах поставки така мала бути здійснена на умовах DDP на склад ТОВ "Нова Пошта", розміщеного за адресою: м. Червоноармійськ, вул. Артема, 169. Відповідно до п. 2.6., 2.7. Договору право власності на товар переходить до покупця в момент поставки товару на умовах, вказаних у п. 2.2 Договору. Моментом передачі товару є момент підписання покупцем накладної з вказівкою дати фактичного отримання товару. У специфікаціях до договору поставки сторонами було визначено вартість товару та строк його поставки, а саме: у специфікації від 26.10.2015 № 1 визначена вартість товару у розмірі 83446,94 грн. зі строком його поставки до 06.11.2015; у специфікації від 18.11.2015 № 2 зазначена вартість товару – 174240 грн. зі строком його поставки до 25.12.2015; у специфікації від 14.12.2015 № 3 визначена вартість товару – 8363,84 грн. зі строком його поставки до 18.12.2015; у специфікації  від 09.02.2016 № 4 визначена вартість товару – 40 456,30 грн. зі строком його поставки до 29.02.2016. Як убачається із матеріалів справи, за специфікацією № 1 Відповідач здійснив поставку товару: на суму 76239,74 грн. за видатковою накладною від 12.11.2015 № 145 (отримано 17.11.2015); на суму 1372,80 грн. за видатковою накладною від 28.12.2015 № 268 (отримано 15.01.2016); на суму 5834,40 грн за видатковою накладною від 03.03.2016 № 30 (отримано 25.03.2016); за специфікацією № 2: на суму 37800,00 грн за видатковою накладною від 04.01.2016 № 1(отримано 12.01.2016); на суму 68220,00 грн за видатковою накладною від 06.01.2016 № 3 (отримано 15.01.2016); на суму 68220,00 грн за видатковою накладною від 01.02.2016 № 8 (отримано 03.02.2016); за Специфікацією № 3: на суму 8363,84 грн за видатковою накладною від 24.01.2016 № 166 (отримано 30.12.2015); за специфікацією № 4: на суму 37736,02 грн за видатковою накладною від 03.03.2016 № 34 (отримано 25.12.2015), на суму 2720,28 грн. за видатковою накладною від 06.02.2017 № 1 (отримано 17.02.2017, що визнається обома сторонами). Посилання Відповідач на те, що його обов'язок з поставки товару вважається виконаним у момент його передачі на склад ТОВ "Нова Пошта", розміщеного за адресою: м. Червоноармійськ, вул. Артема, 169, без додання відповідних доказів на підтвердження дат передачі товару на вказаний склад, не можуть бути прийняті судом як підстава для визначення інших дат поставки товару, ніж зазначені Відповідачем у видаткових накладних. Так, як убачається із доданої Відповідачем до письмових поясненнях експрес-накладної № від 08.01.2016 № 59000155434569, в якості вантажу в ній зазначено “документи”, однак поставка останніх не є предметом даного Договором, та, крім того, згідно з видатковими накладними від 04.01.2016 № 1 та від 06.01.2016 № 3, на підтвердження поставки товару за якими Відповідач надав дану експрес-накладну, значиться приймання товару “брудер ний тримач із роз'ємом Е27” та “InterHeat R125 175W E27 Red-лампа”. Також, в експрес-накладній від 31.12.2015 № 59998026580615 вантажем зазначено “світильники”, та, як пояснив Відповідач, така поставка здійснювалася відповідно до видаткової накладної від 28.12.2015 № 168. Однак, як слідує із вказаної накладної, за нею приймалися пружини та ущільнюючі кільця. До того ж, відповідно до експрес-накладної від 25.12.2015 № 59000153142099 на адресу Позивача відправлялися “інструменти”, проте, згідно з видатковою накладною від 24.12.2015 № 166, на підтвердження товару за якою послався Відповідач, значиться товар “медикатор Mix-Rite”, тобто прилад. Отже, суд дійшов висновку про неналежність вказаних доказів на підтвердження здійснення поставок за вказаними видатковими накладними. Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 509, 526 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором, зокрема у вигляді нарахування та стягнення штрафу відповідно до п. 5.3. Договору та на підставі статей 546, 549 ЦК України, за весь час прострочення поставки товару. Здійснивши перерахунок доданого Позивачем до матеріалів справи розрахунку від 26.10.2017, суд дійшов висновку про те, що розмір даної штрафної санкції, з урахуванням дат фактичного отримання Позивачем товару та положень ст. 253 ЦК України, є арифметично вірним у сумі 413024,53 грн. У той же час, з огляду на заявлену Відповідачем заяву про застосування спеціальної позовної давності до вказаної вимоги на підставі ч. 2 ст. 258 ЦК України, враховуючи звернення Позивача з даним позовом до суду 12.12.2016 (згідно з відбитком вхідного календарного штемпелю), у задоволенні вимоги про стягнення нарахованого за період з 06.11.2015 по 11.12.2015 включно штрафу в розмірі 54904,82 грн. суд дійшов висновку відмовити. За наведених обставин, позовна вимога про стягнення з Відповідача штрафних санкцій підлягає задоволенню частково в розмірі 358119,71 грн. Одночасно, суд відмовляє в задоволенні заяви Відповідача про зменшення розміру неустойки на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю виняткових обставин, які би свідчили про наявність підстав для її зменшення. Крім того, таке зменшення є правом, а не обов'язком суду. Також не є підставними посилання Відповідача на притримання товару через несвоєчасну та неповну оплату Позивачем за поставлений йому раніше товар, оскільки згідно з вимогами ч. 1 ст. 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника, однак у матеріалах справи відповідні докази повідомлення Позивача про притримання товару відсутні. Щодо вимог зустрічного позову, то Позивач послався на прострочення здійснення Відповідачем оплат за Договором, у зв'язку з чим, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.11.2017, просив стягнути з останнього 24794,76 грн. пені, 5593,71 грн. трьох процентів річних та 10992,12 грн. інфляційних втрат. При цьому в п. 3 специфікацій № 1, 3, 4 передбачено, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 7 днів з моменту поставки, а в специфікації № 2 передбачено здійснення передоплати в сумі 80000 грн. протягом 3-х днів з моменту підписання специфікації, та сплату 94240 грн. протягом 28 календарних днів з моменту поставки. Матеріалами справи підтверджується здійснення Відповідачем оплат за поставлений товар несвоєчасно та не в повному обсязі, що свідчить про порушення останнім грошового зобов'язання, та є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені відповідно до п. 5.5. Договору та на підставі статей 546, 549 ЦК України, а також передбачених ст. 625 ЦК України, трьох процентів річних та інфляційних втрат за весь час прострочення заборгованості. Однак, із доданого Позивачем розрахунку вбачається, що останній здійснено без урахування норм чинного законодавства щодо нарахування компенсаційних виплат на попередню оплату, зокрема, ст. 625, 692 ЦК України, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача 32,87 грн. трьох процентів річних та 266,66 грн. інфляційних втрат, нарахованих на 80000 грн. попередньої оплати, слід відмовити. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення трьох процентів річних, з урахуванням дат фактичного отримання Відповідачем товару та положень ст. 253 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, в розмірі 5550,52 грн. Поряд із цим, доданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат здійснений за періоди, за які інфляційне нарахування не підлягає здійсненню, а саме за неповні місяці, оскільки інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення через те, що найменший період визначення індексу інфляції складає місяць. Крім того, індексації підлягає лише гривня, в якій і зазначено вартість товару, який постачається. За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що стягненню з Відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 10614,68 грн., а в задоволенні іншої частини цієї позовної вимоги слід відмовити. Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог за обома позовами. Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАХМІРА-Україна” (м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19, оф. 110-А; ідентифікаційний код 38506778) на користь Приватного акціонерного товариства “АПК-ІНВЕСТ” (Донецька обл., Красноармійський р-н, с. Рівне, вул. Шопена, 1А; ідентифікаційний код 34626750) 358119 (триста п'ятдесят вісім тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 71 коп. штрафних санкцій, 6176 (шість тисяч сто сімдесят шість) грн. 71 коп. судового збору за подання позовної заяви, 9390 (дев'ять тисяч триста дев'яносто) грн. 98 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 10244 (десять тисяч двісті сорок чотири) грн. 70 коп. судового збору за подання касаційної скарги. Видати наказ. У іншій частині у задоволенні позову відмовити. Зустрічний позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “АПК-ІНВЕСТ” (Донецька обл., Красноармійський р-н, с. Рівне, вул. Шопена, 1А; ідентифікаційний код 34626750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАХМІРА-Україна” (м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19, оф. 110-А; ідентифікаційний код 38506778) 24794 (двадцять чотири тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 76 коп. пені, 5550 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 52 коп. трьох процентів річних, 10614 (десять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 68 коп. інфляційних втрат, а також 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 40 коп. судового збору. Видати наказ. У іншій частині у задоволенні позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.                                                                                                               Повне рішення складено 14.12.2017 Суддя                                                                                                                 Сташків Р.Б.