Постанова

від 12.12.2017 по справі 904/8355/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017 року Справа № 904/8355/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Чимбар Л.О.

при секретарі: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність № 3-542 від 10.04.2017 р.;

від відповідача-2: ОСОБА_2 , довіреність б/н від 01.11.2017 р.;

представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ясиновський коксохімічний завод" м. Покровськ, Донецька області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017року у справі № 904/8355/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЕЛЕКТРОПОСТАЧЗБУТ" м. Дніпро

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ЮБС "Аверс" м.Дніпро,

Відповідача-2: Публічне акціонерне товариство "Ясиновський коксохімічний завод" м. Покровськ, Донецька обл.,

про стягнення 430 044,41 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови ( ст.ст.85,99,105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року у справі №904/8355/17 ( суддя Панна С.П.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЕЛЕКТРОПОСТАЧЗБУТ" - задоволено.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ЮБС "Аверс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ЕЛЕКТРОПОСТАЧЗБУТ" суму заборгованості у розмірі 1 000,00 грн .

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства "ЯСИНОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА "ЕЛЕКТРОПОСТАЧЗБУТ" основну заборгованість у розмірі 351 715,06 грн. ; інфляційні втрати в розмірі 24 644,36 грн. ; 3% річних у розмірі 5 421,18 грн. ; пеню у розмірі 47 263,81 грн. , судовий збір в розмірі 6 450,67 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач -2 - Публічне акціонерне товариство "Ясиновський коксохімічний завод", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017року по справі № 904/8355/17 винесено за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції 24 жовтня 2017 року прийнято за відсутності представників сторін (ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року розгляд справи відкладено на 24 жовтня 2017 рік, явку в судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою), а тому розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Апелянт вважає, що судом невірно стягнута пеня, оскільки розрахунок пені нараховано позивачем та задоволено судом за 187 днів, в той час як умовами договору строк нарахування обмежений не більше ніж за 180 днів прострочення оплати.

Крім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправильно визначив дату початку прострочення зобов'язань з оплати товару, оскільки вона повинна обчислюватись з моменту надходження товару на склад покупця.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 12 грудня 2017 року, колегією суддів у складі : головуючий суддя Березкіна О.В.( доповідач), судді: Іванов О.Г., Чимбар Л.О.

Представник апелянта ( відповідач-2) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача -1:Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ЮБС "Аверс" м.Дніпро, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача-1 , оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача 2, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Оцінюючи доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права в частині розгляду справи без належного повідомлення відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 року розгляд справи відкладено на 24 жовтня 2017 року на 14.30 годину, та визнано явку представників сторін обов'язковою ( а.с. 69)

При цьому, представники відповідачів в судовому засіданні не були присутні.

Забезпечення участі сторін та інших учасників у судовому процесі покладається на господарський суд, який, відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, після прийняття позовної заяви зобов'язаний винести і надіслати їм ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Згідно із ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідно до п. 2.6.7 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013р., процесуальні документи надсилаються учасникам судового процесу відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 року була зареєстрована 13.10.2017 року, проте згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, була подана до поштового відділення лише 18.10.2017 року ( а.с. 79), надійшла до відділення зв'язку м. Покровськ 21.10.2017 року.

Ухвалу господарського суду від 10.10.2017 року відповідачем було отримано лише 24 жовтня 2017 року 0 14.50, тобто, вже після судового засідання, про що свідчить роздруківка (витяг) з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання відповідачем відповідного поштового відправлення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу.

На час прийняття рішення суду першої інстанції рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу, а саме ухвали господарського суду Дніпропетровської області про відкладення розгляду справи на 24.10.2017 року в матеріалах справи було відсутнє.

Таким чином, відповідач -2 не був своєчасно повідомлений судом про час і місце розгляду справи, яке було призначено на 24.10.2017 року.

Відповідно до п. 2 ч. 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права і в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду судом апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги, що місцевим господарським судом, в порушення вимог ст.ст. 4 3 та 43 Господарського процесуального кодексу України, не були всебічно і повно розглянуті на засадах змагальності всі обставини справи та виходячи з повноважень апеляційної інстанції, передбачених ч. ч. 1 і 2 ст. 101 та п. 2 ч.1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, щодо права апеляційного господарського суду у процесі за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглянути справу по суті спору, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що прийняте у справі рішення судом першої інстанції підлягає скасуванню, як прийняте із порушенням зазначених вище норм процесуального права, а у справі має бути прийняте нове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "ЕЛЕКТРОПОСТАЧЗБУТ" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Ясиновський коксохімічний завод" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 310/13.

Відповідно до п.1.1. Договору № 310/13 позивач зобов'язаний поставити відповідачу-2 продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач-2 прийняти та оплатити товар на умовах, що викладені в Договорі.

Відповідно до п. 6.1. Договору № 310/13 від 17.01.2017 р. сторони несуть відповідальність за спричинені збитки відповідно до діючого законодавства України та договору.

Ціна на товар за одиницю і загальна вартість обумовлюються в специфікації. Яка є невід'ємною частиною даного договору (п.3.1. договору).

Згідно специфікації № 1 від 17.01.2017 року до договору № 310/13 17.01.2017 р. оплата за поставлений по даному договору товар проводиться покупцем в наступному порядку: 50% передоплата, 50% на протязі 20 календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ЮБС "Аверс" (з урахуванням уточнень до позовної заяви №10/10/2017 від 10.10.2017 року) про стягнення 1000 грн. та до Публічного акціонерного товариства "Ясиновський коксохімічний завод" про стягнення заборгованості в розмірі 429044,41 грн., яка складається з основної заборгованість у розмірі 351 715,06 грн.; інфляційних втрат в розмірі 24 644,36 грн.; 3% річних у розмірі 5 421,18 грн.; пені у розмірі 47 263,81 грн., позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ЕЛЕКТРОПОСТАЧЗБУТ" посилався на невиконання відповідачем-2 умов договору купівлі-продажу № 310/13 від 17.01.2017 року в частині розрахунку за поставлений товар у розмірі 352 715,06 грн. та невиконанням відповідачем-1 прийнятих на себе зобов'язань згідно п.1. договору поруки №2 від 30.05.2017 року укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 в забезпечення виконання договору купівлі-продажу № 310/13 від 17.01.2017 року в сумі заборгованості 1000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем-2 невиконані умови договору купівлі-продажу № 310/13 від 17.01.2017 року в частині розрахунку за поставлений товар у розмірі 352715,06 грн. та невиконані умови відповідачем-1 прийнятих на себе зобов'язань згідно п.1. договору поруки №2 від 30.05.2017 року укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 в забезпечення виконання договору купівлі-продажу № 310/13 від 17.01.2017 року в сумі заборгованості 1000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог за основним боргом, проте вважає, що судом першої

інстанції невірно визначений початок періоду прострочки оплати поставленого товару з огляду на наступне, що вплинуло на розрахунок розміру пені та 3% річних з огляду на наступне.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, у відповідності до умов договору № 310/13, було поставлено і передано у власність Відповідача-2 Товар на загальну суму 502 715,06 грн., що підтверджується ОСОБА_2 приймання-передачі №1 від 25.01.2017 р. (а.с.15) та видатковою накладною №РН-0000045 від 25.01.2017 року (а.с.16).

Проте, як встановлено матеріалами справи, відповідач-2 за товар розрахувався частково в сумі 150000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №205134149 від 07.02.2017 року (а.с.24).

Доказів належної оплати іншої частини заборгованості відповідачем 2 суду не надано, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо основної заборгованості у сумі 352 715,06 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2017 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр ЮБС "Аверс" (Поручитель) було укладено Договір поруки № 2, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Боржником, вказаним у Додатку № 1 до Договору поруки (далі за текстом - Боржник) всіх своїх обов'язків за Договором, вказаним у Додатку № 1 до Договору поруки, згідно якого Кредитором було прийнято зобов'язання передати у власність Боржника продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Боржник прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити Товар відповідно до умов Договору.

У випадку невиконання Боржником будь-якого обов'язку, передбаченого п. 1 Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за зобов'язаннями Боржника у межах суми, вказаної у п. 2 Договору поруки (п. 4 Договору поруки).

Згідно п. 5 Договору поруки, у випадку невиконання Боржником будь-якого обов'язку, передбаченого п. 1 Договору поруки, Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного (их) обов'язку (ів).

Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок (ки), зазначений (ні) в письмовій вимозі Кредитора, в межах суми, вказаної у п. 2 Договору поруки, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 Договору поруки (п. 6 Договору поруки).

15 серпня 2017 року на виконання умов договору поруки Позивачем було вручено вимогу директору ТОВ "Центр ЮБС "Аверс", як поручителю, про що свідчить відмітка на вимозі з зазначенням вх. №15.08 від 15.08.2017 року, яка задоволена не була.

Відповідно до п. 2 Договору поруки розмір відповідальності Поручителя перед Кредитором обмежується сумою у розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача-1, як поручителя, на користь позивача суми боргу у розмірі 1000 грн., а з Публічного акціонерного товариства "ЯСИНОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" , як з боржника на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА "ЕЛЕКТРОПОСТАЧЗБУТ" основну заборгованість у розмірі 351 715,06 грн .

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань.

Згідно з п. 6.2 Договору № 310/13 від 17.01.2017 року в разі порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості несплаченого в строк товару за кожний день прострочки, але не більше чім за 180 днів прострочки сплати.

Оскільки відповідач порушив строки оплати поставленого товару, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про нарахування пені за прострочення оплати за поставлений товар за період з 15.02.2017 року по 20.08.2017 року у сумі 47 263,81 грн.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про стягнення пені, проте, вважає, що вона повинна бути обрахована не з 15.02.2017 року, а з 22.02.2017 року та 26.02.2017 року з огляду на наступне.

Згідно з п.3.2 договору, оплата за кожну партію поставленого товару проводиться покупцем у гривнях, на умовах, зазначених у додатках ( Специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору.

Згідно специфікації № 1 від 17.01.2017 року до договору № 310/13 17.01.2017 р. оплата за поставлений по даному договору товар проводиться покупцем в наступному порядку: 50% передоплата, 50% на протязі 20 календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця.

З матеріалів справи вбачається, що актом № 1 від 25.01.2017 року, постачальник передав, а вантажоодержувач прийняв товар на суму 502 715 грн. 06 коп. ( л.с. 15)

З залізничних накладних вбачається, що відправником - ТОВ ЕПЗ 25 січня 2017 року на адресу одержувача - ПАО Ясиновський коксохимичний завод , як вантажоодержувача, направлений вантаж - кислота сірчана технічна, яка була доставлена на станцію призначення - станцію отримувача, за накладними № 48033104, № 48033062, № 48033054 вагою 63,700/59,177, вагою 64,000/59,456 та вагою 62,950/58,355 відповідно 1 лютого 2017 року.

За накладними № 48023873 вагою 64,300/60,056, накладною № 48023881 вагою 53,800/50,034 , накладною № 48023840 вагою 63,700/59,623 вантаж був доставлений на станцію призначення - станцію отримувача - 05.02.2017 року.

Таким чином, оскільки специфікацією передбачена оплата товару протягом 20 днів з моменту надходження на склад покупця, то колегія суддів вважає датою надходження товару не дату складання акту приймання-передачі від 25.01.2017 року, а дату прибуття товару на станцію отримувача вантажу- ПАО Ясиновський коксохимичний завод , тобто, 01.02.2017 року та 05.02.2017 року.

Оскільки платіжне доручення від 07.02.2017 року про оплату відповідачем 150 000 грн. за товар за договором у якості призначення платежу зазначає оплату за договором, колегія суддів відносить цю суму на поставку за накладними № 48033104, № 48033062, № 48033054 вагою 63,700/59,177, вагою 64,000/59,456 та вагою 62,950/58,355 відповідно, за якими товар був доставлений на станцію отримувача 1 лютого 2017 року на загальну суму 256 631,89 грн., а тому початок прострочки оплати за ними необхідно розраховувати не з 15.02.2017 року ( тобто, 20 календарним днів з дня складання акту приймання передачі від 25.01.2017 року), а з 22 лютого 2017 року, тобто, через 20 календарних днів з дня прибуття товару на станцію вантажоодержувача до 20.08.2017 року із суми боргу 106 631,89 грн. ( 256 631,89 грн. - 150 000 грн.)

Початок прострочки за накладними № 48023873 вагою 64,300/60,056, № 48023881 вагою 53,800/50,034 , № 48023840 вагою 63,700/59,623 , за якими вантаж вартістю 246 083,17 грн. був доставлений на станцію призначення - станцію отримувача - 05.02.2017 року, необхідно розраховувати не з 15.02.2017 року ( тобто, 20 календарним днів з дня складання акту приймання передачі від 25.01.2017 року), а з 26 лютого 2017 року, тобто, через 20 календарних днів з дня прибуття товару на станцію вантажоодержувача.

В даному випадку колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що відсутні докази надходження товару на склад покупця, оскільки, вважає, що такою датою є саме дата надходження товару залізницею на станцію призначення, якою є станція отримувача товару.

Виходячи з вищевикладеного, розмір пені, яка підлягає стягненню на користь позивача , складає 44 614,68 грн. ( прострочка з 22.02.2017 року по 20.08.2017 року на суму боргу 106 631,89 грн. = 13716,07; прострочка з 26.02.2017 по 20.08.2017 року = 30898,61), а не 47 263,81 грн., як визначив суд першої інстанції.

При цьому, таке нарахування відповідає умовам договору, а саме пеня нарахована не більше чім за 180 днів прострочки, та не виходить за межі, заявлені позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з врахуванням встановлених індексів інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно вимог п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Як роз'яснено у п. 4.1. Постанови Пленуму № 14 від 17.12.2013"Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши належну до стягнення суму інфляційних втрат за період лютий 2017 року - липень 2017 року, колегія суддів погоджується з розрахунком інфляційних у розмірі 24 644,36 грн., проте сума 3% річних, з урахуванням періоду прострочки, встановленого судом апеляційної інстанції, складає 5137,35 грн.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що є безумовною підставою для скасування рішення суду у відповідності до ч. 3 п. 2 ст. 104 ГПК України, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду задовольняє апеляційну скаргу частково, рішення суду першої інстанції скасовує, та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог: про стягнення основного боргу у повному обсязі, інфляційних втрат в розмірі 24 644,36 грн . ; 3% річних у розмірі 5137,35 грн . ; пеню у розмірі 44 614,68 грн.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача (заявника у апеляційній скарзі).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ясиновський коксохімічний завод" м. Покровськ, Донецька обл. - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року у справі № 904/8355/17- скасувати .

Прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ЮБС "Аверс" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 11, код ЄДРПОУ 24448892) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА "ЕЛЕКТРОПОСТАЧЗБУТ" (вул. Будьоного, буд. 8, к. 65, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21942373) суму заборгованості у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ЯСИНОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (86110, вул. 50 років створення СРСР, буд. 5, м. Макіївка, Донецька обл., код ЄДРПОУ 00191035) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА "ЕЛЕКТРОПОСТАЧЗБУТ" (вул. Будьоного, буд. 8, к. 65, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21942373) основну заборгованість у розмірі 351715,06 грн.; інфляційні втрати в розмірі 24 644,36 грн . ; 3% річних у розмірі 5137,35 грн . ; пеню у розмірі 44 614,68 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ЯСИНОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (86110, вул. 50 років створення СРСР, буд. 5, м. Макіївка, Донецька обл., код ЄДРПОУ 00191035) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА "ЕЛЕКТРОПОСТАЧЗБУТ" (вул. Будьоного, буд. 8, к. 65, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21942373) судові витрати по справі у розмірі 6450грн.67коп.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 грудня 2017 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Л.О.Чимбар