Постанова

від 12.12.2017 по справі 917/1399/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа № 917/1399/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

за участю представників:

прокурора - Ногіна О.М.,

позивача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

відповідача -Купріс Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Купріс Тамари Іванівни (вх. №3444 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 03 серпня 2017 року у справі №917/1399/15

за позовом Прокурора Ленінського району м. Полтави

в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, м. Полтава

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, м. Полтава,

до Фізичної особи-підприємця Купріс Тамари Іванівни, м. Полтава,

про зобов'язання звільнити самовільно зайнятої земельної ділянки; стягнення 16 778,60 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Полтави звернувся до господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської ради з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Купріс Тамари Іванівни, в якому просить суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв. м за адресою м. Полтава, вул. Миру, 12 шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни, приведення у придатний для використання за цільовим призначенням стан та повернути її територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради. Також прокурор просить стягнути з відповідача коштів в сумі 16 778,60 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 828,8 кв. м за адресою м. Полтава, вул. Миру, 12 (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 24.07.2017 року (вх. № 9210 від 25.07.2017 року).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03серпня 2017 року у справі №917/1399/15 (суддя Бунякіна Г.І.) позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Фізичну особу - підприємця Купріс Тамару Іванівну звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв. м за адресою м. Полтава, вул. Миру, 12 шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни і приведення її у придатний для використання за цільовим призначенням стан. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Купріс Тамари Іванівни на користь держави в особі Полтавської міської ради 16 778,60 грн. заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, площею 828,8 кв. м за адресою м. Полтава, вул. Миру, 12. Відмовлено у позові в частині позовних вимог щодо повернення земельної ділянки територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради.

Фізична особа-підприємець Купріс Тамара Іванівна з рішенням суду не погодилась, звернулась до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права під час прийняття рішення, просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

24.04.2002 року між Полтавським обласним закритим акціонерним товариством "Турист" та Фізичною особою - підприємцем Купріс Т.І. (відповідач) укладено договір № 1932 купівлі-продажу нежитлових будівель загальною площею 230,70 кв.м. за адресою: вул. Миру, 12 у м. Полтаві, пунктом 7 якого передбачено обов'язок покупця взяти на себе зобов'язання по переоформленню документів на земельну ділянку за вказаною адресою, нести витрати пов'язані з переоформленням та сплачувати податок на землю.

Згідно наданої міськрайонним управлінням у Полтавському районі та м. Полтаві ГУ Держгеокадастру у Полтавській області інформації земельна ділянка за адресою: вул. Миру, 12 у м. Полтаві площею 0,8062 га кадастровий номер 5310136700:16:007:0003 знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Полтави з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту. Відповідно до рішення Полтавської міської ради депутатів трудящих № 325 від 13.06.1968 року фактичним землекористувачем є ЗАТ "Полтаватурист".

На вказаній земельній ділянці відповідачем побудовано дерев'яний будинок (лазню) мансардного типу, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі виконаних робіт від 26.06.2003 р., 15.09.2003 р., 13.10.2003 р., підписані між ФОП Купріс Т.І. та ВАТ "Агрус".

Матеріали справи засвідчують, що за результатами проведених перевірок дотримання ФОП Купріс Т.І. вимог земельного законодавства, встановлено здійснення останньою будівництва без дозвільних документів у межах прибережної захисної смуги річки Ворскла, зокрема:

- згідно припису Полтавської міської інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 01.10.2003 р., постанови міської інспекції ДАБК про накладення штрафу від 01.10.2003 р., акту міської інспекції ДАБК від 28.10.2003 р., акту обстеження будівництва сауни по вул. Миру, 12 від 16.01.2004 р. встановлено, що поряд з існуючим цегляним приміщенням сауни влаштовано басейн, дані споруди побудовано без дозволу інспекції архітектурно-будівельного контролю.

- згідно акту від 06.03.2014 р. Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області встановлено використання частини земельної ділянки, площею 4 164 кв.м. по вул. Миру,12 для обслуговування проїздів загального використання, відкритих майданчиків та нерухомого майна, що належить відповідачу згідно договору купівлі-продажу № 1932 від 24.02.2002 року без документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Частина земельної ділянки площею 656 кв.м. огороджена парканом, який разом із будівлею лазні-сауни обмежує вільний доступ до зазначеної частини земельної ділянки. В межах цієї земельної ділянки також розташовані споруди, право власності на які не отримано.

За результатами проведеної перевірки державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 53-1 КУпАП, яким зобов'язано ФОП Купріс Т.І усунути порушення земельного законодавства шляхом припинення користування земельною ділянкою, звільнивши її, або оформити право користування земельною ділянкою по вул. Миру,12, та накладено штраф;

- протоколом про адміністративне правопорушення від 06.05.2014 року за статтею 188-5 КУпАП відповідача повторно зобов'язано усунути порушення земельного законодавства, оформивши право на земельну ділянку по вул. Миру,12 в м. Полтава відповідно до вимог чинного законодавства або припинити користування вказаною земельною ділянкою, та накладено штраф.

Крім цього, порушення зафіксовано також і висновками проведених експертиз, а саме:

- згідно висновку № 537/538 комплексної судової будівельно-технічної експертизи від 31.07.2014 року - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, на якій розташована будівля сауни, за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 12, що належить ФОП Купріс Т.І. становить 828,8 кв.м., на земельну ділянку, що знаходиться під будівлею сауни площею 290 кв.м. не оформлені правовстановлюючі документи. Частина земельної ділянки знаходиться в межах прибережної смуги р. Ворскла. Площа земельної ділянки складає 485,2 кв.м. Здійснене будівництво будівлі, що використовується як сауна та басейн на земельній ділянці по вул. Миру, 12 в м. Полтава є самочинним та не відповідає вимогам земельного законодавства та будівельним нормам;

- згідно висновку №758/759 додаткової комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 30.09.2014 р. - частина самовільно зайнятої земельної ділянки, якою користується ФОП Купріс Т.І., знаходиться в межах прибережної смуги р. Ворскла. Площа даної земельної ділянки складає 286 кв.м. відповідно зазначених в робочому проекті паспортизації водних об'єктів в межах міста Полтави даних;

- згідно до висновку № 1030 судової будівельно-технічної експертизи від 24.11.2014 р. досліджуваний об'єкт по вул. Миру, 12 в м. Полтава не являється спорудою, а являється одноповерховою з мансардним поверхом будівлею. Зазначена будівля відноситься до класу відповідальності "ССТ" (незначні наслідки), в залежності від капітальності основних конструкцій та наявного інженерного обладнання відноситься до 6 класу з терміном служби 30-50 років та ступенем вогнестійкості ІІІб;

- згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 993 від 05.01.2016 р. по справі № 917/1399/15, загальна площа земельної ділянки, як знаходиться у фактичному користуванні ФОП Купріс Т.І., складає 1 147 кв.м. та складається з двох частин: під будівлею основної частини літ. В-І - 290 кв.м. та під двором огородженим огорожею - 857 кв.м.

В обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, місцевий господарський суд, враховуючи вищевикладені обставини, дійшов висновку про доведеність факту будівництва та облаштування без відповідних дозволів відповідачем на самовільно зайнятій земельній ділянці будівлі сауни та про користування останнім земельною ділянкою без документів, які посвідчують право на земельну ділянку.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що прокурор не мав повноважень на звернення до суду із позовом у даній справи, а також про недоведеність факту самовільного зайняття земельної ділянки.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (стаття 2 ЗК України). Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Самовільним зайняттям земельної ділянки згідно статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до листа-роз'яснення Держкомзему України № 14-17-4/12991 від 11.11.2008 р. "Щодо застосування терміну "Самовільне зайняття земельної ділянки", згідно із вищезазначеним терміном не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно із ч. 1 п. "г" ч. 2 статті 61 Земельного кодексу України, ч. 1 п. 4 ч. 2 статті 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах вздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних. гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт будівництва та облаштування на самовільно зайнятій земельній ділянці будівлі сауни за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 12, без будь-яких дозволів та рішень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Тобто, відповідач користується земельною ділянкою без документів, які посвідчують право на земельну ділянку.

Посилання відповідача на необґрунтованість позовних вимог прокурора з огляду на здійснення нею необхідних для оформлення права користування земельною ділянкою дій вірно відхилені місцевим господарським судом, оскільки такі заперечення спростовуються наявним у матеріалах справи та наданим до суду безпосередньо ФОП Купріс Т.І. листом Головного управління у справах містобудування та архітектури № 01-26-16/1935 від 12.09.2003 року, яким погодження проекту розподілу територій по вул. Миру, 12 відкликано саме з огляду на самовільні дії власника приміщень Купріс Т.І. (т. 3, а. с. 28).

За викладеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни, приведення у придатний для використання за цільовим призначенням стан, а також в частині стягнення з відповідача 16 778,60 грн. в відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 828,8 кв. м за адресою м. Полтава, вул. Миру, 12.

Щодо позовних вимог в частині повернення земельної ділянки територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради, місцевий господарський суд, на думку колегії суддів, вірно відмовив у їх задоволенні як таких, що заявлені передчасно, з огляду на приписи частини 5 статті 85 ГПК України щодо набрання чинності прийнятим рішенням у даній справі стосовно першої вимоги.

Відповідно до п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" у статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

За наведеного, твердження прокуратури, що в даному випадку йдеться про триваюче правопорушення - є обґрунтованими. Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради, яка внаслідок самовільного зайняття ФОП Купріс Т.І. земельної ділянки позбавлена можливості користуватись нею. Відтак, позовна давність до вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки не застосовується.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність повноважень прокурора на подання позовної заяви у даній справі та недоведеності факту самовільного зайняття земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Так, факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем підтверджується матеріалами справи - протоколом про адміністративне правопорушення, висновками судових експертиз, актами перевірок дотримання земельного законодавства.

Щодо повноважень прокурора на звернення із позовом у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру (чинний на час пред'явлення позову), представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадян або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року по справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Тобто прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави в конкретних спірних відносинах, які підлягають захисту та вирішенню в судовому порядку.

Під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у зв'язку з чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову, та зазначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту, та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурором у позові зазначалося, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Полтавська міська рада, оскільки лише вона наділена правом розпоряджатися землями, які знаходяться в межах території міста Полтави.

Отже, прокуратура у даному позові захищає державні інтереси, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

За викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході перегляду справи апеляційним господарським судом.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.22017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів.

Повний текст постанови складено 14.12.2017 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.