Рішення

від 08.12.2017 по справі 412/5787/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/179/17 Справа № 412/5787/2012 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Перша фондова брокерська компанія про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року ПАТ Родовід Банк звернулось до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 12 грудня 2008 року між АТ «Родовід - Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 30 000 000 грн. 25 грудня 2008 року між банком та позичальником було укладено договір про збільшення суми кредиту до 32 500 000 грн. з кінцевим терміном повернення 12 листопада 2009 року. Для забезпечення належного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, 26 грудня 2008 року між банком та ТОВ «Перша фондова брокерська компанія» було укладено договір застави, відповідно до умов якого заставодатель передав банку в заставу належні йому прості іменні акції ЗАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Донецька» у кількості 4 800 000 штук, вартістю 3,16 грн. кожна, загальною вартістю 15 150 000 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, у нього перед банком утворилась заборгованість у розмірі 254 365 370,43 грн., яку банк просив стягнути на свою користь.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ТОВ «Перша фондова брокерська компанія» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором Д002/СІ-255.08.1 від 12.12.2008 року в розмірі 254 365 370,43 грн., з яких: 32 500 000 грн. - прострочене тіло кредиту; 6 343 314,43 грн. - прострочена заборгованість по відсоткам по кредиту; 215 522 056,00 грн. - пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» звернуто стягнення на предмет застави відповідно до договору застави № Д002/СІ-255/3.08.1 від 26.12.2008, а саме: майно ТОВ «Перша фондова брокерська компанія» - прості іменні акції ЗАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Донецька» у кількості 4 800 000 штук, заставною вартістю 3,16 грн. кожна, загальною вартістю 15 150 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ТОВ «Перша фондова брокерська компанія» на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір у розмірі 1 609,50 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 грудня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Д002/СІ-255.08.1, згідно п. 1.1 якого банк зобов'язаний надати позичальнику кредит у сумі 30 000 000 гривень строком до 12 листопада 2009 року зі сплатою 24% річних.

25 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору Д002/СІ-255.08.1, відповідно до п. 1 якого банк на умовах договору зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 32 500 000 грн.

Згідно статуту банку ПАТ Родовід Банк є правонаступником ВАТ Родовід Банк .

Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на те, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредитні грошові кошти у сумі 32 500 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі судам роз'яснено, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти задоволення позовних вимог банку, ОСОБА_2 стверджував, що грошові кошти за кредитним договором не отримував.

26 січня 2015 року ухвалою суду першої інстанції у справі було призначено почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку № 1531-15 від 20 липня 2015 року підписи від імені ОСОБА_2 в графі Позичальник на договорі № Д002/С1-255.08.1 від 12 грудня 2008 року, додатках до нього та договорі про внесення змін до основного договору, укладеного між ВАТ РодовідБанк та ОСОБА_2, виконанні самим ОСОБА_2

У зв*язку з тим, що оригінали заяви про надання готівки 30 000 000 грн. та 2 500 000 грн. від 12 грудня 2008 року та 25 грудня 2008 року не були надані експерту на дослідження, питання щодо виконання в цих документах підпису в графі Підпис отримувача ОСОБА_2, не вирішувалось.

За клопотанням ОСОБА_2 13 жовтня 2015 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було призначено повторну почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експертів № 5659/56660/16-32 від 27 квітня 2016 року, підписи на кредитному договорі № Д002/С1-255.08.1 від 12 грудня 2008 року, укладеного між ВАТ Родовід Банк та ОСОБА_2, та на заявах про надання кредиту 30 000 000 грн. від 12 грудня 2008 року та про надання додаткового кредиту 2 500 000 грн. від 24 грудня 2008 року, виконані самим ОСОБА_2

На підставі наведених вище обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність факту отримання ОСОБА_2 кредитних коштів у сумі 32 500 000 грн.

Однак, при цьому суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212?214 ЦПК України не дослідив оригіналу кредитної справи, не перевірив факту дійсного отримання відповідачем ОСОБА_2 коштів за договором кредиту.

Так, згідно з п. 1.37 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до пп. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 01 лютого 1999 року № 56/3349, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складення їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Натомість, в матеріалах справи наявні копії касових меморіальних ордерів на видачу готівки (а.с. 17-18, т-1). Оригінали вказаних документів не були надані суду позивачем для дослідження та огляду, а також не були надані експерту для проведення експертного дослідження.

При цьому відповідач ОСОБА_2 заперечував факт отримання грошових коштів за кредитним договором та не здійснив жодного платежу на його погашення, що свідчить про недоведеність фактичного виконання договору та згодою з його умовами.

В порядку ст.10 ЦПК України апеляційним судом Дніпропетровської області на адресу ПАТ "Родовід Банк" 30 листопада 2017 року було направлено запит щодо направлення до суду оригіналу кредитної справи за спірним кредитним договором для огляду у судовому засіданні.

04 грудня 2017 року на адресу суду надійшла відповідь на запит з інформацією про те, що кредитна справа за кредитним договором №Д002/СІ-255.08.1, який укладений 12.12.2008 року між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_2, у Донбаській філії ВАТ "Родовід Банк" у м. Донецьку відсутня та знаходилась у приміщенні відділенні банку у м. Донецьку, яке контролюється терористами. До центрального офісу банку справа не передавалась, а тому надання оригіналу кредитної справи суду неможливе.

Таким чином, не надавши оригіналу кредитної справи суду для огляду, позивач розпорядився своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України та принципів диспозитивності цивільного судочинства.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, - таким, що не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог банку до ТОВ Перша фондова брокерська компанія , колегія суддів вважає за необхідне його скасувати та в цій частині закрити провадження у справі з огляду на наступне.

За змістом статті 15 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою і другою статті 15 цього Кодексу визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року, від 30 вересня 2015 року (справа № 6-1323цс15) та ухвалі Верховного Суду України від 17 лютого 2010 року.

Матеріалами даної справи встановлено, що, вирішуючи позовні вимоги юридичної особи - банку до фізичної особи - позичальника ОСОБА_2 та юридичної особи - ТОВ Перша фондова брокерська компанія , не врахував, що вони можуть бути самостійними й окремими предметами позову. Позовні вимоги банку до ТОВ Перша фондова брокерська компанія підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, тому суд першої інстанції безпідставно розглянув їх разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Перша фондова брокерська компанія про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю.Петешенкова

ОСОБА_3

ОСОБА_4