Рішення

від 11.12.2017 по справі 903/295/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 грудня 2017 р. Справа № 903/295/17

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал"

до відповідачів:

1) товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів"

2) публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськголовпостач»

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

та

зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськголовпостач»

до відповідачів:

1) товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів"

про визнання недійсною частини правочину та визнання права власності

Суддя Слободян О.Г.

Представники :

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_1, довіреність від 06.10.17

від позивача за зустрічним позовом та відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, довіреність від 17.10.17

від відповідача за первісним та зустрічним позовом: ОСОБА_3, довіреність від 30.10.17

Суть спору: позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідачів: ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» та ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» про визнання недійсними договорів: купівлі-продажу земельної ділянки від 15.08.2016 року №682; купівлі-продажу диспетчерської, магазину від 15.08.2016 року №681; купівлі-продажу трансформаторної підстанції від 15.08.2016 року №680; купівлі-продажу прохідної від 15.08.2016 року №679; купівлі-продажу лісопильного цеху від 15.08.2016 року №678; купівлі-продажу адмінбудинку від 15.08.2016 року №677; купівлі-продажу складу, лабораторії ВТК У-1 від 15.08.2016 року №676; купівлі-продажу котельні Н-1 від 15.08.2016 року №675; купівлі-продажу столярного цеху Б-1 від 15.08.2016 року №674; купівлі-продажу компресорної М-1 від 16.08.2016 року №693; купівлі-продажу виробничого корпусу №2 від 16.08.2016 року №692; купівлі-продажу виробничого корпусу №4 від 16.08.2016 року №691; купівлі-продажу виробничого корпусу №3 від 16.08.2016 року №690; купівлі-продажу кузні Щ-1 від 16.08.2016 року №689; купівлі-продажу гаража від 16.08.2016 року №688; купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 16.08.2016 року №687, посвідчених приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу ОСОБА_4

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що нерухоме майно, набуте ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» за оспорюваними договорами, є предметами іпотеки згідно договору іпотеки, укладеного 28.02.2012р. між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Торгова група «Західсталь» за Генеральним договором про здійснення кредитування №06/12 від 24.02.2012р.

Зазначає, що на підставі договору факторингу від 26.06.2014р. та договору відступлення прав за забезпечувальними документами від 26.06.2014р., укладених між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» , останнє набуло права вимоги до ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" та всі права іпотекодержателя за договором іпотеки від 28.02.2012р.

Відомості про зміну іпотекодержателя з ПАТ Кредобанк на ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судовими рішеннями у справі №903/1026/15 підтверджено наявність іпотечних правовідносин між ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» та ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» , а також чинність (неприпинення) договору іпотеки, а отже в силу ч.3 ст.35 ГПК України ці обставини повторного доказування не потребують.

Зазначає, що ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» стало відомо, що всупереч вимогам ч.3 ст. 9 Закону України Про іпотеку , ч.2 ст. 586 ЦК України та умовам п.4.1.4 договору іпотеки, без отримання попередньо письмової згоди іпотекодержателя, ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» уклало договір купівлі-продажу та відчужило частину предметів іпотеки тертій особі - ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» (відповідачу - 2).

У ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку вказано, що правочини щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Таким чином, всі правочини щодо відчуження вищевказаних земельних ділянок, кадастровий номер 0722182400:04:002:0541 та 15 об'єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою Волинська обл., Ковельський район, с.Дубове, вул. Кутузова, 27, що були вчинені ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» та ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» 15.08.2016р. та 16.08.2016р., є недійсними в силу ч.3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» .

Покликаючись на норми ч.ч. 1,2 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 3 ст.9, ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» стверджує, що оспорювані договори є недійсними, оскільки ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» як іпотекодавець не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на відчуження нерухомого майна і таке відчуження відбулось без згоди ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» як іпотекодержателя. Просить задоволити позов.

Не погоджуючись з доводами позивача - ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» , відповідач - ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» звернувся до суду з зустрічним позовом до ТОВ "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", в якому просить визнати недійсним перше речення пункту 6.1. Договору іпотеки, укладеного 28 лютого 2012 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» , посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області, зареєстрованого в реєстрі за № 319 такого змісту: «Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором та додаткових договорів до нього» , в зв'язку з невідповідністю його вимогам законодавства та умовам цього договору. Також, просить визнати за ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» право власності на об'єкти нерухомого майна, набуті за оспорюваними договорами купівлі-продажу від 15-16.08.2016р., посвідченими приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу ОСОБА_4

Обґрунтовуючи вимогу щодо визнання недійсним першого речення п. 6.1 Договору іпотеки від 28.02.2012р., позивач за зустрічним позовом зазначає, що перше речення п.6.1 Договору іпотеки від 28.02.2012 р. суперечить положенням ч.3 ст. 6, ст.ст. 251-254, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку . В зв'язку з наявністю такої умови в Договорі іпотеки ТзОВ Фінансова компанія Ідеа Капітал стверджує про те, що дія договору іпотеки та власне іпотека не припинились в зв'язку з ліквідацією позичальника за кредитним договором - ТОВ Торгова група Західсталь . Такі твердження є безпідставними, суперечать закону і мають наслідком невизнання позивачем за первісним позовом права власності ПАТ Івано- Франківськголовпостач на об'єкти нерухомого майна, набутого за оспорюваними договорами купівлі-продажу

Відтак, в першому реченні п. 6.1. Договору іпотеки не визначено строку дії цього договору, що суперечить положенням ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку , а отже і нормам ч. 3 ст. 6 ЦК України.

Крім того, безпосередньо формулювання, застосоване сторонами у першому реченні п. 6.1. Договору іпотеки, про дію цього договору до повного виконання основного зобов'язання суперечить умовам, визначеним в п. 6.2. цього ж Договору, про те, що право іпотеки і дія Договору припиняються, зокрема у разі припинення основного зобов'язання. Адже закон, норми глави 50 ЦК України, передбачає підставами припинення зобов'язання не лише його виконання (ст. 599 ЦК України), а й інші підстави, зокрема, припинення зобов'язання в зв'язку з ліквідацією юридичної особи (ст. 609 ЦК України). За наявності в Договорі іпотеки першого речення п. 6.1., яким визначено дію цього договору виключно до повного виконання основного зобов'язання за кредитним договором нівелюються як умови цього ж договору в п. 6.2., так і норми ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку про те, що дія договору і іпотеки припиняється в зв'язку з припиненням основного зобов'язання, що, в свою чергу, згідно норм глави 50 ЦК України, може відбуватись з інших підстав, ніж повне виконання основного зобов'язання, в тому числі, з підстав ліквідації юридичної особи - позичальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи, що перше речення п. 6.1. Договору іпотеки від 28.02.2012р. суперечить положенням ч. 3 ст. 6, ст.ст. 251-254, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку , наявність такої умови в Договорі іпотеки є підставою для оспорювання права власності ПАТ Івано-Франківськголовпостач на об'єкти нерухомого майна, набутого за оспорюваними у первісному позові договорами купівлі-продажу, то вимога зустрічного позову про визнання недійсною цієї частини Договору іпотеки від 28.02.2012 р. є підставною, ґрунтується на законі, відповідає визначеному законом способу захисту порушених прав та інтересів, а тому підлягає до задоволення.

Зазначає, що про правомірність його позиції щодо припинення іпотеки в зв'язку з припиненням основного зобов'язання внаслідок ліквідації основного позичальника і про невідповідність першого речення п. 6.1. Договору іпотеки від 28.02.2012 р. вимогам закону свідчить правова позиція Верховного Суду України, сформульована в постанові від 11.09.2013 р. у справі №6-52цс13.

Виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави, як засобів забезпечення виконання зобов'язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч.1 ст. 575, п.1 ч.1 ст.593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч.1 ст. 17 Закону України Про іпотеку , іпотека як вид застави припиняється у разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору). Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою для припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється. Урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що ПАТ Івано-Франківськголовпостач набуло права власності на об'єкти нерухомого майна, яке не було обтяжене іпотекою; в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в реєстрі іпотек були відсутні відомості про обтяження відчужуваних об'єктів нерухомого майна та заборону їх відчуження.

Оскільки, на думку ПАТ Івано-Франківськголовпостач іпотека за договором іпотеки є припиненою та договір припинив свою чинність в зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором, у позивача - ТОВ Фінансова компанія Ідеа Капітал відсутні підстави вважати себе іпотекодержателем, а тому його згода на відчуження майна за оспорюваними правочинами не потрібна.

Задоволення первісного позову про визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу матиме наслідком припинення права власності ПАТ Івано-Франківськголовпостач на нерухоме майно і повернення його у власність ТзОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» , що суперечить положенням ст.ст. 328, 330, 388 ЦК України та ст. 41 Конституції України.

Відтак, вимоги первісного позову ТзОВ Фінансова компанія Ідеа Капітал задоволенню не підлягають, як такі, що суперечать закону.

Враховуючи викладене, вимога зустрічного позову про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ПАТ Івано-Франківськголовпостач як за добросовісним набувачем є підставною, ґрунтується на законі, відповідає визначеному законом способу захисту порушених прав та інтересів, а тому підлягає до задоволення.

Позивач за зустрічним позовом просить відмовити в первісному позові та задоволити зустрічний позов.

Ухвалою суду від 15.11.2017р. прийнято зустрічний позов та об'єднано його для спільного розгляду з первісним позовом.

У зв'язку з об'єднанням зустрічної позовної заяви для спільного розгляду із первісним позовом у даній справі, розгляд справи було відкладено для надання можливості відповідачам за зустрічним позовом подати суду відзиви на зустрічний позов (доводи та заперечення).

На адресу суду від сторін за первісним та зустрічним позовом надійшли відзиви на позовні заяви, доповнення та пояснення сторін.

В судових засіданнях представники позивачів за первісним та зустрічним позовом підтримали свої позовні вимоги, представники відповідачів - заперечили проти доводів позивачів.

Відповідач за первісним та зустрічним позовом підтримав зустрічний позов та заперечив проти первісного позову, надав суду відзив на позов та додаткові пояснення.

При обгрунтуванні своїх доводів та заперечень посилається на те, що іпотека за договором іпотеки від 28.02.2012р. є припиненою. Зазначає, що оскільки припиненими з 29.07.2015р. є зобов'язання ТзОВ Торгова група Західсталь за Генеральним договором про здійснення кредитування №06/12 від 24.02.2012р., то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку припиненою є і іпотека за Договором іпотеки від 28.02.2012р., яким були забезпечені зобов'язання за Генеральним договором про здійснення кредитування № 06/12 від 24.02.2012р.

Позивач безпідставно покликається на судові рішення № 903/1026/15 (рішення господарського суду Волинської області від 08.12.2015р., постанова Вищого господарського суду України від 12.07.2016р.) про те, що цими рішеннями підтверджено наявність іпотечних правовідносин і неприпинення іпотеки та на підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України стверджує, що встановлені в цих судових рішеннях обставини не потребують доведення.

З такими доводами позивача відповідач не погоджується, з огляду на наступне:

По-перше, у справі № 903/1026/15 не брало участі ПАТ Івано- Франківськголовпостач , а тому висновки судів у цій справі не мають преюдиційного значення для цієї особи у справі №903/295/17.

По-друге, суди у справі № 903/1026/15 не встановлювали тієї обставини, що іпотека нібито не припинилась. Наведене в мотивувальних частинах цих судових рішень є висновками судів щодо встановлених обставин. Обставини у справі № 903/1026/15 є такими ж, як і у справі № 903/295/17, зокрема: що 28.02.2012 р. між ПАТ Кредобанк та ТзОВ Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів було укладено договір іпотеки, яким забезпечувались зобов'язання ТзОВ Торгова група Західсталь перед ПАТ Кредобанк за Генеральним договором про здійснення кредитування № 06/12 від 24.02.2012р., що 04.02.2014р. було вчинено виконавчий напис, і що ухвалою господарського суду Волинської області від 22.07.2015р. у справі №903/28/14 ТзОВ Торгова група Західсталь ліквідоване. З приводу цих обставин судами зроблено висновок, про те, що оскільки право на звернення стягнення на предмети іпотеки було реалізовано кредитором до ліквідації основного боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов'язання майнового поручителя. Такий висновок не є обставинами в юридичному значенні цього терміну, тобто певними подіями, які мали місце у певний період часу, а є оцінкою суду цих обставин. В свою чергу ч.3 ст. 35 ГПК України визначає, що саме обставини, встановлені рішенням суду не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Безпосередньо висновки суду, тобто оцінка обставин, не мають преюдиційної сили. Тим більше, що висновки судів у справі № 903/1026/15 суперечать положенням п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, яка є імперативною і не встановлює, що внаслідок припинення основного зобов'язання, застава, за певних умов, може залишатись чинною. Враховуючи похідний характер іпотеки від основного зобов'язання, іпотека апріорі не може існувати без основного зобов'язання (ч. 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку ).

В судовому засіданні представник ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» зазначив, що звернувши стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодержатель не набув права власності на предмет іпотеки та не скористався своїм правом, передбаченим пунктами 5.3, 5.4 договору іпотеки, та не прийняв у власність предмет іпотеки. А тому, в зв'язку з припиненням основного зобов'язання, Іпотекодержатель втратив право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Також зазначив, що пункт 6.1 Договору іпотеки суперечить не тільки законодавству, а й пункту 6.2 цього договору, відповідно до якого право іпотеки, та відповідно і цей договір, припиняє чинність в разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою.

Представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ТОВ Фінансова компанія Ідеа Капітал заперечив на зустрічний позов. Надав суду відзив на зустрічну позовну заяву та доповнення до свого відзиву.

В обгрунтування своїх заперечень зазначив, що ТОВ Фінансова компанія Ідеа Капітал , як іпотекодержатель нерухомого майна з 26.06.2014р., правомірність чого підтверджена рішенням господарського суду Волинської області від 08.12.2015 року у справі № 903/1026/15, яке залишено без змін становою Вищого господарського суду України від 12.07.2016 року, не надавало згоду ТОВ Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів на відчуження предмету іпотеки на користь ПАТ Івано-Франківськголовпостач , що свідчить про нікчемність (недійсність в силу ст. 12 Закону України Про іпотеку ) договорів купівлі-продажу та, відповідно, необґрунтованість позовних вимог ПАТ Івано-Франківськголовпостач за зустрічною позовною заявою.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із ЄДРПОУ. Оскільки, покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника. Отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язок заставодавця (іпотекодавця) із несення цих ризиків.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 року у справах № 6-216цс14 та № 6-84цс15, від 17.02.2016 року у справі №6-245цс14, в яких зазначено, що саме по собі виключення юридичної особи - боржника за основним зобов'язанням з ЄДРПОУ не призводить до припинення зобов'язання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, якщо до цього іпотекодержателем було реалізовано його право на звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки боржник належним чином не виконував узяті на себе зобов'язання з погашения боргу.

Також зазначає, що ПАТ Івано-Франківськголовпостач у зустрічній позовній заяві стверджує, що невизначення в п. 6.1. Договору іпотеки від 28.02.2012 року строку дії цього договору є підставою для визнання цього пункту недійсним.

На думку, ПАТ Івано-Франківськголовпостач , строк дії іпотечного договору - є істотною умовою такого договору, відсутність якої є підставою для визнання договору в частині недійсним.

Проте перелік істотних умов іпотечного договору наведений у ст. 18 Закону України Про іпотеку , а саме: відомості про іпотекодавця та іпотекодержателя; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; посилання на видачу заставної або її відсутність.

Зазначений перелік істотних умов договору іпотеки є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Обов'язковою умовою для подання позову про визнання правочину недійсним є доведення позивачем факту, що такий правочин якимось чином порушує його права або законні інтереси.

Позивачем не доведено порушення його прав, а тому вимога щодо визнання недійсною частини правочину є безпідставною та не підлягає до задоволення.

З огляду на зазначене, просить відмовити у задоволенні зустрічного позову та задоволити первісний позов.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

28 лютого 2012 року між публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки (далі - договір іпотеки, т.1, а.с. 14-19), який забезпечує виконання зобов'язань ТзОВ Торгова група "Західсталь" (позичальника) та вимог іпотекодержателя за генеральним договором №06/12 від 24.02.2012р., який укладено між ТзОВ Торгова група "Західсталь" та іпотекодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі.

Згідно п.1.3 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно:

- ремонтно-механічна майстерня Ч-1 пл.193,4 кв.м;

- гараж на 11 автомобілів Ж-1 пл. 279,6 кв.м;

- кузня Щ-1 пл. 20,7 кв.м;

- котельня Н-1 пл. 605,7 кв.м;

- столярний цех Б-1 пл. 3787,4 кв.м;

- диспетчерська, магазин Х-1 пл. 141,0 кв.м;

- прохідна Ф-1 пл. 7,8 кв.м;

- трансформаторну підстанцію № 91 Т-1 пл. 26,9 кв.м.;

- компресорна М-1 пл. 234,9 кв.м.;

- бетонно-змішувальний вузол, виробничий корпус № 1 (формувальний цех) Е-1, пл. 971,8 кв.м.;

- виробничий корпус № З Є-1, пл. 2179,6 кв.м.;

- виробничий корпус № 2 И-1, пл. 462,3 кв.м.;

- виробничий корпус № 4 К-1, пл. 1495,2 кв.м.;

- склад цементу Д-1, пл. 105,4 кв.м.;

- лісопильний цех В-1, пл. 1420,5 кв.м.;

- склад, лабораторія ВТК У-1, пл. 639,0 кв.м.;

- адмінбудинок А-3, пл. 1333,1 кв.м.;

що знаходяться за адресою: Волинська область, Ковельський район, село Дубове, вулиця Кутузова, будинок № 27 (двадцять сім);

- земельна ділянка, площею 8,4297 га за призначенням для обслуговування виробничих приміщень, що розташована на території Дубівської сільської ради, Ковельського району, Волинської області.

Згідно п. 2.1.2 договору іпотеки на підставах, передбачених законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення.

Відповідно до п. 3.4.1 договору іпотеки Іпотекодержатель має право, у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, достроково звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Пунктом 5.3 даного договору предбачено, що Іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність, згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя в порядку, відповідно до статей 37, 38 Закону України Про іпотеку .

Згідно п. 5.4 договору іпотеки за рішенням Іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися наступним чином (договір про задоволення вимог Іпотекодержателя): у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодавець передає у власність Іпотекодержателю предмет іпотеки. Ціна придбання визначається шляхом експертної оцінки предмету іпотеки на день придбання. Витрати на проведення експертної оцінки предмету іпотеки покладаються на Іпотекодавця.

Відповідно до п. 5.4.2 договору іпотеки у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених Законом України Про іпотеку . Заборгованість позичальника по кредитному договору вважається погашеною в день отримання від покупця коштів за предмет іпотеки в повному обсязі.

Як вбачається з п. 6.2 договору право іпотеки, та відповідно і цей договір, припиняє чинність у разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою.

Також, 03.03.2012 року та 11.12.2012 року між сторонами були укладені договори про внесення змін до договору іпотеки.

04.02.2014 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 321, яким звернуто стягнення на майно (зазначене у договорі іпотеки), що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів".

05.03.2014 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 321 від 04.02.2014 року.

08.07.2014 року ПАТ "Кредобанк" відступлено (передано у власність) товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" всі права грошової вимоги ПАТ "Кредобанк" до ТОВ Торгова група "Західсталь" за генеральним кредитним договором №06/12 від 24.02.2012 р., в тому числі по договору іпотеки від 28.02.2012 р., укладеного між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", посвідченого 28.02.2012 р. приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6 за реєстровим №319, з усіма наступними змінами і доповненнями.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області від 05.06.2015 року замінено назву сторони виконавчого провадження, а саме: первинного стягувача - ПАТ "Кредобанк" на нового стягувача - ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.07.2015 року у справі №903/28/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Західсталь", затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТзОВ "Торгова група "Західсталь", товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Західсталь" - ліквідовано.

В вересні 2015 року ТОВ Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ Фінансова компанія Ідеа Капітал про визнання договору іпотеки припиненим, виключення з реєстру інформації про державну реєстрацію обтяжень, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду Волинської області від 08 грудня 2015 року у справі №903/1026/15 в позові ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" до ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" про визнання договору іпотеки припиненим, таким, що втратив чинність, виключення з реєстру інформації про державну реєстрацію обтяжень, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року рішення господарського суду Волинської області від 08 грудня 2015 року у справі №9003/1026/15 скасовано, прийнято нове рішення. Позов задоволено, визнано припиненим договір іпотеки від 28 лютого 2012 року, посвідчений Приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 за реєстраціним №319, укладений між ПАТ "КРЕДОБАНК" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів". Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 04 лютого 2014 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 (реєстраційний номер 321) про звернення стягнення:

- на нерухоме майно згідно переліку, що знаходяться за адресою: Волинська область, Ковельський район, село Дубове, вулиця Кутузова, будинок № 27 (двадцять сім);

- на земельну ділянку, площею 8,4297 га за призначенням для обслуговування виробничих приміщень, що розташована на території Дубівської сільської ради, Ковельського району, Волинської області.

Вилучено запис про іпотеку з Державного реєстру Іпотек (реєстраційний номер іпотеки №12218505 від 28 лютого 2012 року).

Знято заборону відчуження нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" (45031, Волинська область, Ковельський район, село Дубове, вул. Кутузова, 27, ЄДРПОУ 32028210) накладену приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6 по договору іпотеки від 28.02.2012 року за реєстровим №319 (з усіма наступними змінами і доповненнями) записи про заборону відчуження від 28.02.2012 року реєстраційні №№: 12219510, 12220308, 12220343, 12220366, 12220393, 12220428, 12220458, 12220490, 12220527, 12220570, 12220600, 12220634, 12220654, 12220713, 12220754, 12220774, 12220810, 12220826.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2016р. скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2016р., рішення господарського суду від 08.12.2015р. залишено без змін.

Так, Вищий господарський суд зазначив, що закінчення господарським судом розгляду справи про банкрутство боржника за основним зобов'язанням (за генеральним договором № 06/12) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Західсталь" і внесення запису про його припинення до ЄДРПОУ не є безумовною підставою припинення іпотеки. Інше свідчило би про неспівмірне обмеження прав кредитора, який своєчасно вжив необхідних заходів і вчинив достатні дії на захист своїх порушених прав.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов'язанням і його виключення з ЄДРПОУ не призводить до припинення зобов'язання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, адже до цього іпотекодержателем було реалізовано його право на звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки боржник належним чином не виконував узяті на себе зобов'язання з погашення боргу.

Як зазначає позивач за первісним позовом, судовими рішеннями у справі №903/1026/15 підтверджено наявність іпотечних правовідносин між ТОВ Фінансова компанія Ідеа Капітал та ТОВ Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів , а також чинність (неприпинення) Договору іпотеки, а отже в силу ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України ці обставини повторного доказування не потребують.

З таким твердженням позивача, суд погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Слід зазначити, що позивач за зустрічним позовом - ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" не був стороною у вищезазначеній справі.

Крім цього, при розгляді справи №903/1026/15 суди виходили з презумпції правомірності правочину в силу припису статті 204 ЦК України. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Водночас, позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним перше речення пункту 6.1. Договору іпотеки від 28 лютого 2012 року такого змісту: «Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором та додаткових договорів до нього» , в зв'язку з невідповідністю його вимогам законодавства та умовам цього договору. Зазначає, що перше речення п. 6.1. Договору іпотеки від 28.02.2012р. суперечить положенням ч. 3 ст. 6, ст.ст. 251-254, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку та наявність такої умови в Договорі іпотеки є підставою для оспорювання права власності ПАТ Івано-Франківськголовпостач на об'єкти нерухомого майна, набутого за оспорюваними у первісному позові договорами купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Строки (терміни) та припинення зобов'язання є самостійними правовими інститутами в структурі ЦК, тому ототожнювати строки (терміни) із підставою припинення зобов'язання в розумінні Книги п'ятої кодексу, є безпідставним.

За визначенням ст. 631 ЦК строком договору є саме час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а не настання чи ненастання певної дії та події. Повне виконання зобов'язання не є часовою формою зобов'язання (ані його строком, ані терміном).

Оскільки норми статей 251, 252 ЦК, які містяться в Книзі першій Загальні положення , мають універсальний характер для всіх норм Цивільного кодексу, строк дії іпотечного договору так само не може встановлюватися шляхом вказівки на повне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором .

Законодавець імперативно не визначає, що строк дії іпотечного договору є його істотною умовою, що є логічним з огляду на те, що сутність іпотечного зобов'язання як акцесорного полягає саме в забезпеченні майнових інтересів кредитора у випадку невиконання основного зобов'язання за рахунок майна боржника. Тому за відсутності в іпотечному договорі строку його дії до відносин іпотеки має застосовуватися загальне правило про те, що право іпотеки припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Якщо ж сторони домовилися про припинення іпотеки у зв'язку із закінченням строку дії іпотечного договору, цей строк має бути узгоджений сторонами відповідно до правил ст. 251, 252, 631 ЦК (зазвичай, увигляді календарної дати), що надаватиме відносинам сторін визначеності та передбачуваності.

Оскільки норми глави 18 Визначення та обчислення строків ЦК України є загальними при визначенні та обчисленні строків у будь-яких цивільних правовідносинах, зокрема, й у акцесорних зобов'язаннях, умова договору іпотеки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним зобов'язанням не є умовою про строк дії іпотечного договору і не може розглядатися як встановлена договором іпотеки підстава припинення іпотеки.

З огляду на те, що Закон Про іпотеку прямо пов'язує припинення права іпотеки із закінченням строку дії договору іпотеки, цей строк є присічним (преклюзивним), він не відновлюється, незалежно від виконання забезпеченого іпотекою основного зобов'язання із його закінченням право іпотекодержателя та кореспондуючий йому обов'язок іпотекодавця припиняються як такі, що обмежені в часі цим присічним строком.

Відтак, в першому реченні п. 6.1 договору іпотеки не визначено строку дії цього договору. Умова про дію договору до повного виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором та додаткових договорів до нього не є умовою про строк іпотечного договору і не може розглядатися як встановлена договором іпотеки підстава припинення іпотеки.

Крім цього, дана умова припинення дії договору суперечить наступному пункту цього договору (п. 6.2), відповідно до якого право іпотеки та відповідно і цей договір, припиняє чинність у разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи, що перше речення п. 6.1. Договору іпотеки від 28.02.2012р. суперечить положенням ч. 3 ст. 6, ст.ст. 251-254, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку , наявність такої умови в Договорі іпотеки є підставою для оспорювання права власності ПАТ Івано-Франківськголовпостач на об'єкти нерухомого майна, набутого за оспорюваними у первісному позові договорами купівлі-продажу, то вимога зустрічного позову про визнання недійсною цієї частини Договору іпотеки від 28.02.2012 р. є підставною лише в частині визначення припинення дії договору, а саме частині першого речення пункту 6.1 договору такого змісту: діє до повного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором та додаткових договорів до нього .

Вимога про визнання недійсним першого речення пункту 6.1 договору іпотеки в частині набрання чинності договору іпотеки з моменту його нотаріального посвідчення, не підлягає до задоволення, з огляду на те, що даний договір підлягає нотаріальному посвідченню в силу закону.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що у разі ліквідації боржника (сторони основного зобов'язання) - право іпотеки, що забезпечувало його виконання, також є припиненим і договір іпотеки припиняє чинність у разі припинення основного зобов'язання в силу п. 6.2 договору іпотеки від 28.02.2012р. та норми ст. 593 ЦК України, яка є імперативною і не встановлює, що внаслідок припинення основного зобов'язання, застава, за певних умов може залишатись чинною (п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України).

Стаття 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно частини 1 ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності до ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ч.1 абз. 3 ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником незабезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми бору та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Як вже зазначалося вище, 04.02.2014 р. в зв'язку з невиконанням ТзОВ Торгова група "Західсталь" своїх зобов'язань за генеральним договором №06/12 від 24.02.2012 року, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис (реєстровий номер 321), за яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки, а за рахунок коштів, отриманих від його реалізації задоволити вимоги ПАТ "Кредобанк", загальний розмір яких становить 6 232 382,86 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.07.2015 року у справі №903/28/14 товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Західсталь" - ліквідовано.

Згідно витягу з ЄДРПОУ № НОМЕР_1 станом на 13.08.2015 року юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Західсталь" припинено.

Частиною 5 ст.3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 593 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється, серед іншого, у разі припинення основного зобов'язання.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з приписами ст.609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Частиною 4 ст. 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. Таким чином, враховуючи особливості ліквідації юридичної особи внаслідок її банкрутства, зважаючи на положення вищезазначеного Закону вимоги, заявлені до боржника за зобов'язаннями останнього, вважаються погашеними. Отже, ліквідація юридичної особи внаслідок її банкрутства є припиненням без правонаступництва.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.104 Цивільного кодексу України та ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З правового аналізу зазначених норм права слідує, що припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, є підставою до припинення іпотеки, яка має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняються.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 р. у справі №6-52цс13, який зазначив, що виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов'язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст.593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору). Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється.

Таким чином, суд дійшов висновку, що право іпотеки та відповідно і договір іпотеки від 28.02.2012р., укладений між ТОВ Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів та Кредобанк є припиненим відповідно до п. 6.2 договору іпотеки від 28.02.2012р. та ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку".

Звернувши стягнення на предмет іпотеки до припинення основного зобов'язання, Іпотекодержатель реалізував лише своє право звернення на предмет іпотеки не набувши при цьому права власності на предмет іпотеки.

Укладаючи на свій ризик договір факторингу від 26.06.2014р. та договір відступлення прав за забезпечувальними документами від 26.06.2014р. з ПАТ «Кредобанк» , на стадії ліквідації ТОВ Торгова група Західсталь (позичальника за кредитним договором), позивач ТОВ Фінансова компанія Ідеа Капітал впродовж тривалого часу не скористався своїм правом прийняти предмет іпотеки у свою власність чи продати предмет іпотеки від свого імені, як це передбачено п.п. 5.3, 5.4 договору іпотеки від 28.02.2012р.

Внаслідок своєї бездіяльності Іпотекодержатель втратив право задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в зв'язку з припиненням основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, в силу п. 6.2 договору іпотеки, а також в силу імперативної норми Закону України Про іпотеку (ч. 1 ст. 17 Закону), відповідно до якої, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

З огляду на вищезазначене, вимоги позивача ТОВ Фінансова компанія Ідеа Капітал про визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу з посиланням на норми ч.ч. 1,2 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 3 ст.9, ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Враховуючи встановлені у справі обставини, вимога про визнання права власності за ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" на об'єкти нерухомого майна, набутого за оспорюваними договорами купівлі-продажу, не підлягає до задоволення, оскільки предмет спору в частині визнання права власності припинив своє існування в зв'язку з відсутністю підстав для визнання оспорюваних договорів купівлі продажу недійсними.

Згідно пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження, якщо відсутній предмета спору.

Оскільки, існування предмета спору припинилось в процесі розгляду справи, провадження у справі в частині зустрічного позову про визнання права власності необхідно припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Визнати частково недійсним п.6.1 договору іпотеки, укладеного 28.02.2012р. між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» , посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області, зареєстрованого в реєстрі за № 319, а саме: частину першого речення пункту 6.1 договору такого змісту: діє до повного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором та додаткових договорів до нього .

4. В іншій частині визнання недійсним першого речення п. 6.1 Договору іпотеки, укладеного 28.02.2012р. між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» , зареєстрованого в реєстрі за № 319, відмовити.

5. Припинити провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ПАТ Івано-Франківськголовпостач .

Повний текст рішення складено

14.12.2017

Суддя О. Г. Слободян