Постанова

від 14.12.2017 по справі 924/721/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа № 924/721/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача (прокурор): ОСОБА_1

від відповідачів:

- Красилівської районної державної адміністрації: не з'явився

- ТОВ "Гайдучина": не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдучина", с.Слобідка-Красилівська, Красилівського району Хмельницької області

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 23.10.17 р. у справі № 924/721/17 (суддя Виноградова В.В.)

за позовом Заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури, м.Красилів Хмельницької області в інтересах держави

до - Красилівської районної державної адміністрації, м.Красилів Хмельницької області,

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Гайдучина", с.Слобідка-Красилівська,

Красилівського району Хмельницької області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.07.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.10.2017р. у справі №924/721/17 позов заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Красилівської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдучина" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.07.2008р. - задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 03.07.2008р. площею 3,8673га, що розташована за межами населених пунктів Западинської сільської ради Красилівського району, укладений між Красилівською районною державної адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гайдучина".

Стягнуто з Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області на користь прокуратури Хмельницької області 800,00грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдучина" на користь прокуратури Хмельницької області 800,00грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гайдучина" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- також суд не аргументував у своєму рішенні, яким чином були порушені права, свободи чи інтереси держави, а також не взяв до уваги факт проведення ТОВ "Гайдучина" за власні кошти нової нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у відповідності до нормативно правових актів, що діють на даний час із проведення державної експертизи землевпорядної документації від 06.09.2017р. №1396 і передачі даної документації на затвердження Красилівською районною радою, тобто ТОВ "Гайдучина" вчиняються дії щодо приведення умов договору у відповідність з вимогами законодавства;

- вказує, що прокурор є тримачем оригіналу договору оренди земельної ділянки та її додатків, так як засвідчив зняті з оригіналу копії своїм підписом від 10.07.2017р. та прокурор не надав доказів факту та не спростував факт з якого часу у нього перебував оригінал договору оренди з додатками, яким чином він отриманий та коли, що судом взагалі не взято до уваги;

- стверджує, що судом не взято до уваги надану на підтвердження проведення нормативної грошової оцінки відповідно до витягу (ксерокопію) з технічної документації земельної ділянки площею 3,8673га ТОВ "Гайдучина" за вих.№1883 від 04.07.2008р. Красилівського відділу земельних ресурсів наданого ТОВ "Гайдучина" у відзиві (аналогічний витяг, що знаходиться при договорі оренди земельної ділянки у Западинецькій сільській раді, так як остання веде облік надходжень від оренди), окрім цього Красилівська райдержадміністрація не заперечує про наявність такого витягу у копії, однак оригінал відсутній де визначено оцінку відповідно до агрогрупи ґрунтів та загальну суму нормативної грошової оцінки - 16311,25грн., що відповідає сумі зазначеній в п.5 договору та у додатку №1 до договору. Даний витяг сформований та наданий і відповідно зберігався в матеріалах технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг наданий Красилівським відділом земельних ресурсів у якому зазначається вихідний номер, дата та проставлені підписи посадових осіб з печаткою органу, а тому не може ставитися під сумнів у його легітивності, тим більше сторони його не спростовують, а підтверджують. Однак відсутність оригіналу, не може ставити під сумнів його копію і сторони не заперечують, що він отриманий у законний спосіб, однак суд його поставив під сумнів та визнав неналежним. Також, що відсутній оригінал документу не свідчить про підроблення копії;

- зауважує, що затвердження нової нормативної грошової оцінки, аж ніяк не пов'язане з витягом про попередню нормативну грошову оцінку, виходячи з того, що нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки має свої часові рамки відповідно до ст.18 Закону України "Про оцінку землі" та проводиться раз на 5-7 років. А оскільки з моменту укладення договору оренди землі пройшло більше 7 років і державний орган не провів оцінку, то такий обов'язок взяло на себе ТОВ "Гайдучина", яке провело таку оцінку та подало на затвердження до Красилівської районної ради, однак суд першої інстанції взагалі не надав оцінки даним фактичним обставинам. Окрім цього, така оцінка є обов'язковою у зв'язку із введенням в дію у 2017 році Постанови КМУ "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення" №831 від 16.11.2016р. та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №262 від 23.05.2017р. "Про затвердження порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення";

- вважає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин;

- додає, що судом не взято до уваги ту обставину, що ТОВ "Гайдучина" на виконання вимог ч.2 ст.18 Закону України "Про оцінку земель", у зв'язку із спливом строку попередньої нормативної грошової оцінки, 02.08.2017р. замовило у Земельно-аграрному центрі "Карат" виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, про що повідомив Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із затвердженням даним органом висновку державної експертизи, землевпорядної документації від 06.09.2017р. №1396. Тобто, після укладення правочину з порушенням відповідачем вчинялися дії щодо приведення умов останнього у відповідність з вимогами законодавства. Також позивачем не доведено, що користування ТОВ "Гайдучина" спірною земельною ділянкою призвело до спричинення фінансових збитків інтересам держави чи орендодавцю. Зокрема, податковими деклараціями та наявними у матеріалах справи, підтверджується сплата орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, з урахуванням індексації за весь період дії договору;

- зауважує, що спірна земельна ділянка була сформована та присвоєний відповідний кадастровий номер. Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний земельний кадастр", кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Окрім цього, ТОВ "Гайдучина" вважає помилковим висновок суду про відсутність підстав для застосування строків позовної давності у даному спорі;

- обґрунтовує те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про дотримання строків звернення до суду, мотивуючи своє рішення тим, що оспорюваний договір є правочином, а не правовим актом, перевірка якого здійснюється прокуратурою відповідно до відомчих наказів Генерального прокурора України та не прийняв до уваги доводи ТОВ "Гайдучина" про застосування позовної давності;

- вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки органи прокуратури повинні були та мали змогу своєчасно дізнатися про розпорядження голови Красилівскої районної державної адміністрації від 17.12.2007р. №724/2007 "Про припинення дії договору оренди та передачу земельних ділянок в оренду ТОВ "Гайдучина" та розпорядження №712/2008-р від 22.04.2008р. "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 17.12.2007р. №724/2007-р щодо передачі ТОВ "Гайдучина" в оренду терміном на 15 років земельних ділянок, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 45,3596га., а також про наявність спірної угоди, за умовами якої на час її укладення не було визначено нормативної грошової оцінки, укладеної на підставі даного розпорядження.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2017р., враховуючи ухвалу від 22.11.2017р. про виправлення описки, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 05.12.2017р..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.12.2017р..

Попередньо, представник скаржника в судовому засіданні 05.12.2017р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 23.10.2017р. у справі №924/721/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні 14.12.2017р. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського Хмельницької області від 23.10.2017р. у справі №924/721/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Красилівська районна державна адміністрація та прокурор не скористалися правом подачі письмових відзивів на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідачі в судове засідання 14.12.2017р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про відкладення розгляду апеляційної скарги від 05.12.2017р. направлена належним чином усім учасникам провадження у справі та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи., про що свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції від 06.12.2017р..

При цьому, ухвалою суду від 05.12.2017р. про відкладення розгляду апеляційної скарги участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в судове засідання відповідачів, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Красилівської районної державної адміністрації від 17.12.2007р. №724/2007-р "Про припинення дії договору оренди та передачу земельних ділянок в оренду ТОВ "Гайдучина" було припинено дію договору оренди земельних ділянок, загальною площею 45,0332 га, що знаходяться на території Западинської сільської ради, який був укладений 11.06.2007р. між Красилівською райдержадміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_2 за згодою сторін; передано товариству з обмеженою відповідальністю "Гайдучина" в оренду, строком на 15 років, земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 45,0332га, що розташовані межами населеного пункту с. Западинці Красилівського району та перебувають в державній власності (а.с13).

Розпорядженням голови Красилівської районної державної адміністрації від 22.04.2008р. №212/2008-р "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 17.12.2007р. №724/2007-р" було внесено зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 17.12.2007р. №724/2007-р "Про припинення дії договору оренди та передачу земельних ділянок в оренду ТОВ "Гайдучина", шляхом зміни в пункті 2 цього розпорядження площі земельної ділянки з 45,0332га на 43,3596га (а.с.14).

03.07.2008р. між Красилівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гайдучина" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), згідно п.1 якого, орендодавець, на підставі розпорядження голови Красилівської районної державної адміністрації від 22.04.2008р. №212/2008-р надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів Западинської сільської ради Красилівського району Хмельницької області (а.с.15-18).

Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,8673га, у тому числі рілля - 3,8673га.

Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 16311,25грн./га.

Договір укладено на строк 15 років з правом перегляду орендної плати і дійсний з моменту його державної реєстрації (п.8 договору).

У відповідності до п.п.9, 10 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки землі в сумі 489,34грн. в рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної у комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення, коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 11 договору передбачений щомісячний строк внесення орендної плати.

Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п.13 договору).

Згідно п.п.15, 16 договору, земельна ділянка передається в оренду для виробництва сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельної ділянки (п. 18 договору).

Відповідно до п.20 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у триденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Пунктом 28 договору сторони погодили права орендодавця, зокрема, право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.42 договору).

Невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом; розрахунок розміру орендної плати за оренду земель.

Договір оренди земельної ділянки від 03.07.2008р. підписаний сторонами, скріплений відтисками їх печаток та зареєстрований у Красилівському районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Держреєстрі земель вчинено запис від 13.10.2008р. за №040875600460.

Також, до договору додано копії акту встановлення та погодження меж земельних ділянок ТОВ "Гайдучина" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту с.Западинці від 19.05.2008р., кадастровий план та план земельної ділянки площею 3,8673га (а.с.86-88).

Крім того, до договору оренди здійснено розрахунок розміру орендної плати з земельні ділянки державної або комунальної власності, у якому зазначено, що станом на 01.01.2008р. (додаток №1 до договору) нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,8673га становить 16311,25грн., добуток коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки - 2,622, прийнятий для розрахунку розміру орендної плати - 3 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розмір орендної плати - 489,34грн. (а.с.18).

Згідно підписаного сторонами акту передачі-прийому земельної ділянки, переданої у користування на умовах оренди, від 03.07.2008р. (додаток №2 до договору) орендодавець передав згідно договору оренди та плану (схеми) земельну ділянку (землі резервного фонду) площею 3,8673га, яка знаходиться за межами населених пунктів Западинської сільської ради Красилівського району Хмельницької області та перебуває у державній власності. Орендар ТОВ "Гайдучина" прийняв у користування на умовах оренди вищезгадану земельну ділянку (а.с.18 на звороті).

Листом від 17.05.2017р. №2602/24 Западинська сільська рада повідомила заступника керівника Старокостянтинівськї місцевої прокуратури про те, що землю державної власності площею 43,36га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовує ТОВ "Гайдучина". При цьому середній розмір орендної плати за використання земельних ділянок в 2015-2017р.р. становить 9196,00грн. в рік (3% від нормативної грошової оцінки землі). Заборгованість по орендній платі відсутня (а.с.31).

Заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури листом від 23.05.2017р. №68-4332вих-17 звернувся до голови Красилівської районної ради з проханням надати інформацію про те, чи затверджувалась сесією районної ради ТОВ "Гайдучина" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення орієнтовними площами 4,088га та 40,9452га на території Западинської сільської ради Красилівського району, за межами населених пунктів, якщо так, надати копії відповідного рішення; інформацію про те, чи зверталося ТОВ "Гайдучина" до Красилівської районної ради з метою затвердження вищезазначеної оцінки, якщо так, надати завірені копії заяви та відповідних додатків (а.с.126).

Листом від 24.05.2017р. №213/01-16 Красилівська районна рада повідомила заступника керівника Старокостянтинівськї місцевої прокуратури про те, що ТОВ "Гайдучина" не зверталось до неї для затвердження на сесії технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно на сесіях ради зазначена технічна документація не затверджувалась (а.с.19).

Відділ у Красилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у листі заступнику керівника Старокостянтинівськї місцевої прокуратури (отриманий 30.05.2017р. згідно зі штампом вхідної кореспонденції) повідомив, що відповідно до даних у місцевому фонді документації із землеустрою відділу технічна документація по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, що орендує ТОВ "Гайдучина" на території Западинської сільської ради, відсутня. Також повідомив, що вартість 1га сільськогосподарських угідь (ріллі) на території Западинської сільської ради (з урахуванням коефіцієнту індексації 3,2, 1,249, 1,756, 1,2) становить 24681,68грн. (а.с.32).

У відповідності з наданими у матеріали справи копіями податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в електронному вигляді ТОВ "Гайдучина" у 2014 р. задекларувало площу земельної ділянки в розмірі 43,3596га з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки в розмірі 29130,60га, річну суму орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника, в розмірі 19700,79грн.; у 2015р. - цю ж площу земельної ділянки без зазначення її нормативної грошової оцінки та річну суму орендної плати в розмірі 24606,29грн.; у 2016 р. та 2017 р. - таку ж площу земельної ділянки, до якої ввійшла також земельна ділянка площею3,8673га з нормативної грошовою оцінкою в розмірі 29527,55грн. та розміром річної суми орендної плати - 3425,76грн. (а.с.20-28).

Також, ТОВ "Гайдучина" до матеріалів справи надано копію витягу з технічної документації (від 04.07.2008р. №1683) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 3,8673га ТОВ "Гадучина", в якому зазначено, що нормативна грошова оцінки земельної ділянки площею 38673м.кв. становить 16311,25грн. (а.с.74).

За вказаних обставин, заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом інтересах держави до Красилівської районної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гайдучина", в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 03.07.2008р. площею 3,8673га, що розташована за межами населених пунктів Западинської сільської ради Красилівського району, укладений між Красилівською районною державної адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Гайдучина", оскільки договір укладено з порушенням земельного законодавства (а.с.2-6).

Обґрунтовуючи позовну заяву, прокурор посилається на те, що при укладенні оспорюваного договору не була проведена та затверджена у передбаченому законом порядку нормативна грошова оцінка земельної ділянки (яка надана в оренду за оспореним договором), яка відповідно є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Зазначене призвело до встановлення ставки орендної плати на рівні, нижчому законодавчо встановленого, і визначення у зв'язку з цим неправильного розміру орендної плати, як наслідок, відсутність законодавчо встановленої істотної умови договору оренди. За таких обставин стверджує про порушення ст. ст.15, 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.5, 13, 18, 23 Закону України "Про оцінку земель", посилаючись при цьому на ст.ст.203, 210, 211, 215, 228, 627 ЦК України, ст.ст.210, 211 ЗК України, правові висновки ВСУ, викладені у справі №6-824цс16 від 11.05.2016р..

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.08.2017р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі №924/721/17 та призначено її до розгляду.

Красилівська районна державна адміністрація у відзиві на позовну заяву (від 19.092017р. №47/08-14-2722/2017) позовні вимоги визнає в повному обсязі. Посилаючись на положення ст.ст.210, 211 ЗК України, ст.15 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.5, 13, 23 Закону України "Про оцінку земель", вказує, що договір оренди укладений з порушенням вимог законодавства, оскільки, за інформацією Красилівської районної ради, технічна документація з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок частково почала затверджуватись з 2009 р. і серед суб'єктів господарювання, яким було її затверджено, ТОВ "Гайдучина" не значиться.

Також, у поясненнях від 23.10.2017р. покликається на те, що при укладенні договору оренди земельної ділянки площею 3,8673га розрахунок розміру орендної плати розроблявся на підставі витягу з нормативно-грошової оцінки на земельні ділянки, грошова оцінка яких проведена станом на 01.01.2008р. на території Западинської сільської ради Красилівського району (тобто по середній вартості 1 га ріллі). Пояснює, що даний механізм обрахування орендної плати суперечив діючій на момент укладення договору нормі Закону України "Про оцінку землі" (ст.13), відповідно до якої обов'язкове виготовлення нормативно-грошової оцінки передує визначенню розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Посилаючись на положення ст.23 Закону України "Про оцінку землі", вказує на лист Красилівської районної ради від 25.05.2017 р. №213/01-16 щодо незатвердження документації з нормативно-грошової оцінки орендованих ТОВ "Гайдучина" земель.

ТОВ "Гайдучина" у письмовому відзиві на позовну заяву від 26.09.2017 р. вказує, зокрема, що оспореним договором оренди передбачена плата відповідно до законодавства України, яке діяло на час його укладення. Нормативна грошова оцінка була проведена Красилівським відділом земельних ресурсів, про що свідчить копія витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 3,8673га ТОВ "Гайдучина" за вих. №1683 від 04.07.2008р.. З огляду на положення ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.ст.15, 21 Закону України "Про оренду землі", зазначає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі", а тому наявність чи відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність. Також зауважує, що на момент укладання договору оренди чинне земельне законодавство не передбачало конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а норми ст.21 Закону України "Про оренду землі" лише фіксують його граничні межі.

Також, покликаючись на п.п.2.9, 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вказує, що у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень закону, які зобов'язують при укладанні договору оренди землі проводити нормативну грошову оцінку земельної ділянки та на її підставі визначати розмір орендної плати в процентному співвідношенні від зазначеної нормативної грошової оцінки, як на цьому наполягає прокурор.

З огляду на положення ст.201 Земельного кодексу України, ст.ст.2, 23 Закону України "Про плату за землю", п.п.1-3, 5 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.1995р., п.п.1.4, 1.5 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук 27.01.2006р. №18/15/21/11, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2006р. за №388/12262, зазначає, що на час укладення спірного договору оренди від 03.07.2008р. та під час дії вище зазначених нормативних актів законодавством визначалася можливість укладення правочинів як за визначеною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, так і без такої, оскільки нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначалася за аналогічними агровиробничими групами грунтів, які до них прилягають. При цьому мінімальний розмір орендної плати визначався, виходячи із розміру земельного податку за землі (угіддя) сільськогосподарського призначення, відносно яких було проведена нормативна грошова оцінка станом на 01.07.1995р., що була проведена по всій території України, яка в подальшому змінювалася, враховуючи відповідний коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 12.05.2000р. №783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель". Тому вважає, що законом була встановлена можливість та порядок визначення земельного податку, а відповідно також мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Вказує, що розрахунок розміру орендної плати, що є додатком №1 до договору, здійснений за формою, встановленою додатком №2 до постанови КМУ від 13.12.2006р., та відповідає абз.1 розділу "Орендна плата" укладеного договору; визначений в умовах договору розмір орендної плати відповідає вимогам ст.21 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладання договору. Зауважує, що збитків державі не завдано взагалі.

Покликання прокурора на положення ст.13 Закону України "Про оцінку землі" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) вважає безпідставними, оскільки саме Законом України "Про плату за землю" встановлено можливість та порядок визначення плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та не проведено, а Закон України "Про оцінку земель" лише визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель тощо.

У поясненнях від 12.10.2017р. ТОВ "Гайдучина" повідомило, що в момент укладення спірного договору була проведена нормативна грошова оцінка державним органом – Красилівським відділом земельних ресурсів, копія витягу про оцінку наявна в матеріалах справи. А тому орендодавець визначив у договорі розмір орендної плати законним чином і відповідач не повинен піддавати сумніву таке визначення розміру орендної плати.

У поясненнях головного спеціаліста відділу представництва в судах юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, наданих суду першої інстанції відповідно до ст.30 ГПК України, з посиланням на положення ст.ст.5, 13, 15, 23 Закону України "Про оцінку земель", ст.4 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що управління не володіє інформацією щодо проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 3,8673га, переданої в оренду ТОВ "Гайдучина" за спірним договором, та, відповідно, не може надати копію витягу із технічної документації. Також повідомляє, що в управлінні відсутні відомості щодо затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 3,8673га, переданої в оренду ТОВ "Гайдучина" за спірним договором.

Крім того, в ході розгляду справи ТОВ "Гайдучина" подано клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності. У поясненнях від 23.10.2017р. останній звертає увагу, що із листа Красилівської РДА від 24.05.2017р., на який посилається прокурор як на доказ початку обізнаності із порушенням законодавства, не вбачається інформації про наявність договорів чи надання в оренду ТОВ "Гайдучина" земельної ділянки площею 3,8673га. Так само зазначені документи не долучались до листа Головного управління Держегеокадастру у Хмельницькій області від 30.05.2017р.. Також, враховуючи засвідчення копії оспореного договору прокурором, вважає, що у нього був у наявності та перебуває оригінал договору з відповідними додатками. Зауважує, що електронні декларації відповідача, які подавалися до ДПІ, не мають відношення до обізнаності прокурора про початок позовної давності. Вказує, що прокуратура була відповідно до п.10 наказу Генерального прокурора України "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" наділена прямими обов'язками перевіряти, зокрема, законність договорів оренди на момент укладення. При цьому прокуратурою не доведено обставин, які перешкоджали їй провести перевірку додержання законодавства у спірних правовідносинах. Також, зауважує, що як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення її права або про особу, яка його порушила. Тому вважає, що положення про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Прокурор у додаткових поясненнях від 23.10.2017р. щодо застосування строку позовної давності, покликаючись на положення ст.ст.2, 256, 261, ЦК України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", зазначає, що закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів. Вважає, що норми, встановлені ч.1 ст.261 ЦК України, щодо початку перебігу строку позовної давності поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, перебіг позовної давності в такому випадку починається від дня, коли прокурор як самостійний учасник процесу довідався або міг довідатись про порушення інтересів держави. При цьому у позові зазначає, що оскаржуваний договір за формальними ознаками має вигляд законного, оскільки мстить посилання на нормативну грошову оцінку, яка має чітко визначений грошовий вимір. Зазначає, що прокурору стало відомо про порушення вимог законодавства при укладенні оспореного договору лише 24.05.2017р. з листа Красилівської районної ради, у якому зазначено про відсутність нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.10.2017р. у справі №924/721/17 позов задоволено (а.с.181-185).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглядаючи позовні вимоги прокурора, вважає за необхідне врахувати наступні положення законодавства.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (або за результатами аукціону (в чинній редакції)).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.124 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

В силу ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п‘ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз’яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, 03.07.2008р. між Красилівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гайдучина" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець, на підставі розпорядження голови Красилівської районної державної адміністрації від 22.04.2008р. №212/2008-р надав, а орендар прийняв в довгострокове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів Западинської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, загальною площею 3,8673га (п.п.1, 2 договору).

У позові прокурор просить визнати недійсним зазначений договір оренди, оскільки останній суперечить вимогам ст.ст.5, 13, 23 Закону України "Про оцінку земель" у зв'язку з тим, що земельну ділянку передано в оренду за відсутності проведеної та затвердженої в установленому порядку нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі", однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст.4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Частиною 1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок обов'язково проводиться, зокрема, у разі визначення орендної плати за землі державної та комунальної форми власності.

Відповідно, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. При цьому, як зазначено в ст.1 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Враховуючи вище викладене, обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог ст.627 ЦК України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи учасника правовідносин. Порушення цього порядку суперечить ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель".

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду України від 11.05.2016р. у справі №6-824цс16, від 01.07.2015р. у справі №3-297гс15, від 01.07.2015р. у справі №3-298гс15, від 20.05.2015р. у справі №916/2294/14, від 08.04.2015р. у справі №916/2439/14, обов'язковість яких для всіх судів України визначена ст.111-28 ГПК України, у постановах ВГСУ від 22.08.2017р. у справі №919/10/17, від 09.08.2017р. у справі №922/374/16, від 08.11.2016р. у справі №918/172/16, від 02.12.2014р. у справі №916/2287/14.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 11.05.2016р. у справі №6-824цс16 висловлено правову позицію, про те, що помилково вважати факт не проведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору оренди землі недійсним, оскільки дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.

Вказаним спростовуються аргументи ТОВ "Гайдучина" про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі", а тому наявність чи відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність.

Відповідно до п.5 договору оренди землі від 03.07.2008р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 16311,25грн./га.

Згідно п.п.9, 10 договору оренди землі від 03.07.2008р., орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки землі в сумі 489,34грн. в рік.

За приписами ч.ч.1, 3 ст.18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.20 Закону України "Про оцінку земель", за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст.23 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", обов'язковій державній експертизі підлягає, зокрема, технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Водночас матеріали справи свідчать, що доказів про проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки на час укладення договору оренди земельної ділянки від 03.07.2008р., як того вимагає ст.ст.20, 23 Закону України "Про оцінку земель", її державної експертизи та затвердження у встановленому порядку суду не подано.

При цьому, не проведення та не затвердження у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки на час укладення договору оренди земельної ділянки від 03.07.2008р. свідчить і наявний у матеріалах справи лист Красилівської районної ради від 24.05.2017р. за вих.№213/01-16, в якому зазначено, що на сесіях районної ради не затверджувалась технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок ТОВ "Гайдучина", листом відділу у Красилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (адресованому заступнику прокурора Старокостнтинівської місцевої прокуратури від 30.05.2017р.), в якому зазначено про відсутність технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, що орендує ТОВ "Гайдучина", письмовими пояснення Красилівської районної державної адміністрації.

Також, судом враховано відповідно до пояснень головного спеціаліста відділу представництва в судах юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, що в управлінні відсутні відомості щодо затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 3,8673га, переданої в оренду ТОВ "Гайдучина" за спірним договором. Вказаним спростовуються доводи ТОВ "Гайдучина" відносно того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена Красилівським відділом земельних ресурсів.

З огляду на викладене, а також на відсутність доказів розроблення технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 3,8673га, що перебуває в оренді ТОВ "Гайдучина", а також її затвердження Красилівською районною радою у порядку, передбаченому чинним на час укладення оспореного договору, судом критично оцінюються посилання ТОВ "Гайдучина" на проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та її врахування при визначенні розміру орендної плати.

При цьому, ксерокопія витягу від 04.07.2008р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 3,8673га ТОВ "Гайдучина", наданої останнім, де зазначено, що нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь площею 3,8673га становить 16311,25грн., не приймається судом як належний та допустимий доказ проведення нормативно-грошової оцінки землі, що передана в оренду, оскільки суду не надано оригінал такого витягу для огляду та встановлення його достовірності чи належним чином засвідченої копії, враховуючи положення ст.ст.32, 33, 34, 36 ГПК України.

Водночас слід врахувати, що відповідно до пояснень головного спеціаліста відділу представництва в судах юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, управління не володіє інформацією щодо проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 3,8673га, переданої в оренду ТОВ "Гайдучина" за спірним договором, та, відповідно, не може надати копію витягу із технічної документації.

Не надано, також, оригіналу та належним чином засвідченої копії такого витягу і Красилівською райдержадміністрацією, стороною договору, у зв’язку з їх відсутністю в останньої.

Також, слід звернути увагу на ту обставину, що відповідно до вищевказаної копії витягу, останній датований 04.07.2008р., тоді як оспорений договір укладено 03.07.2008р..

З врахування вище викладеного, укладення договору оренди землі від 03.07.2008р. із визначенням орендної плати без проведення у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її затвердження відповідною районною радою суперечить приписам ст.13 Закону України "Про оцінку земель", ст.15 Закону України "Про оренду землі", що відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

При цьому, будь-яких беззаперечних доказів, які би підтверджували проведення нормативно-грошової оцінки землі відповідно до вимог чинного законодавства, суду не надано. Відтак, відповідачами не спростовано твердження прокурора про відсутність затвердженої у встановленому законом порядку нормативно-грошової оцінки землі при укладені оспореного договору оренди землі.

Враховуючи вище викладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з вірним висновком господарського суду Хмельницької області про обґрунтованість заявлених прокурором вимог.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування строків позовної давності у даному спорі, у зв'язку з наступним.

Як встановлено апеляційним судом, ТОВ "Гайдучина" подано до суду першої інстанції заяву, в якій він просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог та відмовити в задоволенні позову з цих підстав.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п.570 рішення від 20.09.2011р. за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п.51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у ст.261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Частинами 1, 2, 4 ст.29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірний договір укладено 03.07.2008р., в той час як з позовною заявою прокурор в інтересах держави звернувся до господарського суду Хмельницької області лише у 2017 році.

При цьому прокурор зазначав, що про вказані порушення прокуратурі області стало відомо лише 24.05.2017р. з листа Красилівської районної ради, у якому зазначено про відсутність нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Проте, при дослідженні матеріалів справи, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про дотримання строків звернення до суду.

Так, наказом від 19.09.2005р. №3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів, у зв'язку з чим наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять також і накази Генерального прокурора, зокрема, від 18.10.2010р. №3гн, від 12.04.2011р. №3гн, від 07.11.2012р. №3гн.

Також вказані накази, крім іншого, містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

У наказі від 07.11.2012р. №3гн міститься вказівка прокурорам, викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими місцевими державними адміністраціями рішеннями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може свідчити про те, що прокурор не міг бути обізнаний з існуванням спірного договору та його умовами до спливу строку позовної давності та підтверджувати доводи останнього про початок перебігу цього строку лише в 2017 році.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про пропуск прокурором строку позовної давності, оскільки органи прокуратури повинні були та мали змогу своєчасно дізнатися про розпорядження голови Красилівської районної державної адміністрації від 22.04.2008р. №212/2008-р, наявність спірного договору оренди земельної ділянки 03.07.2008р. щодо передачі ТОВ "Гайдучина" в довгострокову оренду терміном на 15 років земельної ділянки загальною площею 3,8673га, укладеного на підставі даного розпорядження, та його державну реєстрацію 13.10.2008р..

Згідно ст.82 ГПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляд у заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне при вирішенні даного спору врахувати наступне.

Зокрема, Верховний Суд України на засіданнях Судової палати у цивільних справах за №6-267цс16 від 10.06.2016р, №6-178цс 15 від 01.07.2015р., №6-2469цс16 від 16.11.2016р. вказав, що суд повинен враховувати, що вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо розпорядження спірними майном, тому перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор.

Для правильного застосування ч.1 ст.261 ЦК України, при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.

Крім того, у постановах Верховного Суду України та правій позиції, які висловлені у справах №6-267цс16 від 10.06.2016р., №6-178цс15 від 01.07.2015р., №6-2469цс16 від 16.11.2016р. зазначається, що у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015р. у справі №6-68цс15, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах зазначив, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні позову прокурора у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до абз.2 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6).

Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, №22330/05, від 05.02.2009р.).

Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдучина" підлягає задоволенню, в свою чергу, керуючись п.4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Хмельницької області від 23.10.2017р. у справі №924/721/17 слід скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Гайдучина", с.Слобідка-Красилівська, Красилівського району Хмельницької області задовольнити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.10.2017р. у справі №924/721/17 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Стягнути з Старокостянтинівської місцевої прокуратури (31100, Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул.К.Острозького, 41) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдучина", (31055, Хмельницька обл., Красилівський район, с.Слобідка-Красилівська, ідентифікаційний код 35190613) 1760грн. 00коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Хмельницької області.

5. Справу №924/721/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 – до справи,

2 – Старокостянтинівській місцевій прокуратурі

(31000, Хмельницька обл., м.Красилів, вул.Театральна, 4),

3 – Красилівської районної державної адміністрації

(31000, Хмельницька обл., м.Красилів, пл.Незалежності, 2),

4, 5 – ТОВ "Гайдучина" (31055, Хмельницька обл., Красилівський р-н., с.Слобідка Красилівська),

директору ОСОБА_3

(29000, АДРЕСА_1),

6 – прокуратурі Рівненської області (33028, м.Рівне, вул.16 Липня, 52).