Постанова

від 12.12.2017 по справі 905/2465/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017 справа № 905/2465/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з'явився ОСОБА_4, довіреність №ББУ/ЦОФД58/ББ/16 від 06.12.2016р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» , м.Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2016р. (повний текст підписано 11.10.2016р.) у справі№ 905/2465/16 (суддя А.М. Осадча) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійськ Вуглесервіс» , м.Мирноград Донецької області доПублічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» , м.Добропілля Донецької області простягнення 86871,81грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Красноармійськ Вуглесервіс» , м.Мирноград Донецької області, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» , м.Добропілля Донецької області про стягнення 86871,81грн., які складаються з суми основного боргу в розмірі 57780,00грн., 3% річних у розмірі 2580,80грн. та інфляційних у розмірі 26511,01грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.10.2016р. (повний текст підписано 11.10.2016р.) у справі №905/2465/16 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійськ Вуглесервіс» .

Рішення суду мотивоване порушенням відповідачем умов договору підряду №ЭМС-17/04/2014 від 17.04.2014р. в частині здійснення своєчасних та повних розрахунків за виконані позивачем роботи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає про те, що господарським судом безпідставно не застосовано до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних наслідки спливу спеціальної позовної давності (1 рік), яка передбачена приписами статті 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для стягнення неустойки.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 12.12.2017р.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.12.2017р. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористався, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою, сторони не посилалися на необхідність надання додаткових доказів, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

17.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Красноармійськ Вуглесервіс (далі - підрядник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі - замовник) укладено договір підряду №ЭМС-17/04/2014 (далі - договір).

Як вбачається з п.1.1, підрядник зобов'язується за завданням замовника на власний ризик своїми силами та засобами, з використанням власних матеріалів та обладнання, виконати та здати у встановлений строк роботи з ремонту обладнання замовника (далі - роботи).

Відповідно до п.1.2 замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити виконані підрядником роботи в розмірі, в порядку та строки, встановлені даним договором.

Найменування, види та обсяги робіт, кількість обладнання, що передається замовником для виконання ремонтних робіт за даним договором, строки виконання та вартість робіт вказуються у додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.3.1 вартість виконуваних підрядником робіт визначається на підставі дефектного акту та узгоджується сторонами відповідним додатком (специфікацією) до даного договору, проте не може перевищувати максимально допустиму вартість відповідно до додатків А, Б, В до даного договору.

Згідно з п.3.2 замовник здійснює розрахунки за даним договором шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт.

Строк виконання робіт за даним договором не більше 30 календарних днів або узгоджується обома сторонами у відповідному додатку (специфікації), що є невід'ємною частиною даного договору. Передача обладнання для виконання робіт за даним договором та його повернення здійснюється у присутності представників обох сторін зі складанням акта приймання - передачі обладнання. До виконання робіт підрядник зобов'язаний узгодити з замовником дефектний акт, після чого приступити до ремонту обладнання (п.4.1).

Даний договір, як вбачається з п.8.1, набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами (дата початку строку дії договору). Сторони встановлюють, що дата закінчення строку дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх зобов'язань, обумовлених даним договором, датою закінчення строку дії договору є 31.12.2014р., а у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за даним договором, датою закінчення строку дії договору є дата повного та належного виконання сторонами (відповідно до умов договору) всіх прийнятих на себе за договором зобов'язань.

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Сторонами до договору підписано специфікацію №1 від 15.10.2014р. на суму 57780,00грн. та наступні додатки: вартість виконання робіт з ремонту редукторів (додаток А), вартість виконання робіт з ремонту вібраторів (додаток Б), вартість виконання робіт з футирування барабанів (додаток В).

На виконання умов договору позивачем та відповідачем підписано акти передачі обладнання в ремонт від 15.10.2014р. та акти дефектації від 15.10.2014р. Крім того, 30.10.2014р. сторонами було підписано акт №1/10 виконаних робіт за договором №ЭМС-17/04/2014 від 17.04.2014р. на суму 26040,00грн. (з ПДВ), акт №2/10 виконаних робіт за договором №ЭМС-17/04/2014 від 17.04.2014р. на суму 31740,00грн. (з ПДВ), та акти передачі обладнання з ремонту.

У матеріалах справи міститься претензія (вимога) Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійськ Вуглесервіс» від 06.07.2016р., адресована Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» , про погашення суми боргу в розмірі 57780,00грн. за ремонт обладнання за договором підряду №ЭМС-17/04/2014 від 17.04.2014р. та сплату штрафних санкцій за прострочку виконання грошового зобов'язання в сумі 29166,01грн., яка залишена відповідачем без відповіді.

Неналежне виконання Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» своїх зобов'язань за договором, а саме неналежне здійснення оплати робіт, виконаних позивачем, стало підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійськ Вуглесервіс» з позовом до суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначалося раніше, на виконання умов договору №ЭМС-17/04/2014 від 17.04.2014р. позивачем виконано підрядні роботи на загальну суму 57780,00грн., що підтверджується актом №1/10 від 30.10.2014р. на суму 26040,00грн. та актом №2/10 від 30.10.2014р. на суму 31740,00грн.

Факт виконання робіт, разом з іншим, підтверджений наявними в матеріалах справи податковими накладними, а також не спростований відповідачем.

Як вбачається з п.3.2 договору, замовник здійснює розрахунки за даним договором шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт.

Враховуючи умови договору підряду №ЭМС-17/04/2014 від 17.04.2014р. та специфікації №1 від 15.10.2014р., а також дату підписання актів виконаних робіт за даним договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк оплати прийнятих робіт - 28.01.2015р., тобто, прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно, виникло з 29.01.2015р.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів здійснення оплати вартості прийнятих робіт, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 57780,00грн.

З посиланням на приписи статті ст.625 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Красноармійськ Вуглесервіс» нарахувало та пред'явило до стягнення 3% річних у розмірі 2580,80грн. та інфляційні в розмірі 26511,01грн., нараховані на прострочене грошове зобов'язання.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, здійснений позивачем, з яким погодився суд першої інстанції, Донецький апеляційний господарський суд зазначає, що він є арифметично вірним. Стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 2580,80грн., нараховані за період з 29.01.2015р. по 25.07.2016р., та інфляційні в розмірі 26511,01грн., нараховані за період лютий 2015р. - червень 2016р.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарським судом безпідставно не застосовано до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних наслідки спливу спеціальної позовної давності, яка передбачена приписами статті 258 ЦК України для стягнення неустойки.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність в один рік та визначено перелік вимог, до яких вона застосовується. Серед таких вимог є, зокрема, стягнення неустойки (штрафу, пені) та відсутні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що до заявлених позивачем вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних може бути застосована загальна позовна давність тривалістю у три роки, передбачена ст.257 ЦК України.

Разом з тим, частиною третьою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено звернення до суду першої інстанції з заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2016р. (повний текст підписано 11.10.2016р.) у справі №905/2465/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» , м.Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2016р. (повний текст підписано 11.10.2016р.) у справі №905/2465/16 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2016р. (повний текст підписано 11.10.2016р.) у справі №905/2465/16- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.: 2- позивачу; 1- відповідачу; 1- до справи; 1- ДАГС; 1 - ГСДО