Ухвала

від 13.12.2017 по справі 812/1103/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

.

13 грудня 2017 року справа №812/1103/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Міронової Г.М., Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлосервіс "Евріка" на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 р. у справі № 812/1103/16 за позовом Комунального підприємства "Житлосервіс "Евріка" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2017 року Комунальне підприємство "Житлосервіс "Евріка" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 25.08.2016 № НОМЕР_1 Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС У Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 30.08.2016 № НОМЕР_2 Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС У Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі № 812/1103/16 адміністративний позов Комунального підприємства Житловервіс Евріка до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про оскарження рішень суб'єкта владних повноважень - залишено без розгляду (т. 2 а.с. 27-30).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність залишення адміністративного позову без розгляду на підставі ст. 25 Закону № 2464 - позивач повинен був подати позовну заяву протягом 10 днів з дня отримання остаточного рішення від ДФС. Крім того, ч. 1 ст. 99 КАСУ адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та виніс ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направити справу для продовження розгляду.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені двома способами: у адміністративному порядку та у судовому порядку. Строк давності та вимоги ст.102 ПК України та ст. 99 КАС України не містять 10-денного строку оскарження. Згідно із абз. 2 п. 56.18 ст. 56 ПК України, рішення контролюючого органу, оскаржене у судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Таким чином, право вибору способу оскарження рішення контролюючого органу залишається за платником податків. А строки оскарження рішень різні.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року адміністративний позов Комунального підприємства Житловервіс Евріка до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про оскарження рішень суб'єкта владних повноважень - залишено без розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу Комунального підприємства Житлосервіс Евріка задоволено. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 1 а.с. 164-165).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року адміністративний позов Комунального підприємства Житловервіс Евріка до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про оскарження рішень суб'єкта владних повноважень - залишено без розгляду (т. 1 а.с. 178-180).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року скасовано (т. 1 а.с. 203-204).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 01.09.2016 позивачем були отримані рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 25.08.2016 № НОМЕР_1 та рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 30.08.2016 № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до КП «Житлосервіс «Евріка» (т. 1 а.с. 32,35).

Суд першої інстанції залишив позов без розгляду на підставі ст. 99 КАС України та послався на ч. 4 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464 від 08.07.2010, яка визначає, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

На підставі цієї норми суд першої інстанції дійшов до висновку, що для платника податків в даному випадку встановлюється десятиденний строк звернення до суду.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 14 вересня 2016 року, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду.

У ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р. зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Суду розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень є невід'ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.

За унормуванням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь - яке зволікання може негативно позначитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуації, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини «Фрідлендер проти Франції» зазначено, що розумність тривалості судового розгляду має визначатись з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету позову для заявника у справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що, залишаючи позовні вимоги без розгляду з одних і тих підстав декілька разів, суд першої інстанції зловживає наданими йому Кодексом адміністративного судочинства України правами стосовно строків розгляду справи.

Навіть якщо вважати, що з цих питань процесуальні норми є неоднозначними у трактуванні, колізійними, то за практикою Європейського суду з прав людини у таких випадках закон повинен трактуватися на користь заявника.

Зокрема, у рішенні Суду у справі Ilhan v. Turkey зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Окрім того, суд першої інстанції знехтував вимогами ч. 5 ст. 227 КАС України, які встановлюють: висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Згідно ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною другої статті 2 КАС передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Стаття 159 КАС України встановлює, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції 5 жовтня 2016 року відкрив провадження у справі без будь-яких зауважень і у відповідності до приписів ч. 2 ст. 107 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 197, 199, 204, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлосервіс "Евріка" - задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 р. у справі № 812/1103/16 - скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Г.М.Міронова

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_2