Ухвала

від 14.12.2017 по справі 821/738/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/738/17

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -ОСОБА_1, судді -ОСОБА_2, судді -ОСОБА_3 при секретарі -ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Екобіотек-Україна до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року ТОВ Екобіотек-Україна (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС у Херсонській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування наступних податкових повідомлень - рішень ГУ ДФС від 21.02.2017 року:

- №0000491422, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1070055,00 грн., з яких 856044,00 грн. - за основним платежем та 214 011,00 грн. - за штрафними санкціями;

- №0000481422, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1843,00 грн.;

- №0000471422, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1117167,50 грн., у тому числі за основним платежем - 936134,00 грн. та 234033,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі

Спірні повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 27.01.2017 року №10/21-22-14-04-11/32125693 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Екобіотек-Україна (код 32125693) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з СТОВ Стрілець (код 24960992) за період з 2013-2015 роки. (надалі - акт перевірки).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованими, такими, що суперечать фактичним обставинам справи та наявним у позивача документам.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.10.2017 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За висновками акту перевірки допущені позивачем порушення, які вплинули на винесення спірних повідомлень-рішень з податку на прибуток та з податку на додану вартість полягають у тому, що позивач по операціям із СТОВ Стрілець зависив валові витрати на суму 4705787,00 грн. та зависив податковий кредит на суму 941157,33 грн..

Зі змісту акту перевірки слідує, що ГУ ДФС не визнає правомірність включення позивачем до складу валових витрат та до складу податкового кредиту з ПДВ сум, сплачених позивачем в адрес СТОВ Стрілець в якості оплати за придбаний товар (насіння соняшнику), вважаючи, що операції з цим контрагентом реально не відбувались, а первинні бухгалтерські документи були складені за такими операціями без фактичного здійснення господарських операцій.

В обґрунтування таких висновків в акті перевірки наведені посилання на протоколи допитів у кримінальному провадженні №32016230000000019, за якими були допитані водії, які вказані в товарно-транспортних накладних на перевезення насіння соняшнику від СТОВ Стрілець до ТОВ Екобіотек-Україна протягом 2013-2014 років. Також податковий орган в акті перевірки вказує на граматичні помилки, допущені в реквізитах перевізників та водіїв при заповненні ТТН, а також на те, що кількість продукції, зазначена в податкових та видаткових накладних за 2013-2014 роки не співпадає з кількістю продукції, що зазначена в ТТН та в складських квитанціях.

З цих підстав відповідач стверджує, що перевіркою не підтверджена реальність здійснення господарських операцій з постачання насіння соняшнику від СТОВ Стрілець до ТОВ Екобіотек-Україна у кількості 1394,267 т. на загальну суму 5646944,08 грн., в т.ч. ПДВ 941157,35 грн..

Будь-яких інших підстав для невизнання задекларованих позивачем показників валових витрат та податкового кредиту в акті перевірки не наведено.

Як зазначено в акті перевірки, вона проведена з використанням первинних бухгалтерських документів, отриманих управлінням аудиту від СУ ФР ГУ ДФС у Херсонській області за актом приймання-передачі матеріалів кримінального провадження від 17.01.2017 року в 14 томах, і предметом аналізу стали господарські відносини позивача зі СТОВ Стрілець з виконання наступних договорів поставки: №1199 від 19.09.2013 року, №1219 від 24.10.2013 року, №1223 від 18.11.2013 року, №5 від 09.01.2014 року, №18 від 14.02.2014 року, №21 від 25.02.2014 року, №34 від 17.03.2014 року, №121 від 20.10.2014 року та №126 від 03.11.2014 року.

У додатку №4 до акту перевірки наведений перелік податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, складських квитанцій, якими були оформлені господарські операції позивача із СТОВ «Стрілець» за вищевказаними договорами поставки (т.2 а.с.167-172).

Копії вищевказаних договорів поставки, а також первинних бухгалтерських документів по операціям із СТОВ Стрілець , які наведені у додатку №4 до акту перевірки, і додатково - рахунки-фактури, банківські виписки з відомостями про розрахунки позивача з цим постачальником, а також декларації позивача з ПДВ за перевірені періоди з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів долучені позивачем і до матеріалів даної адміністративної справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі аналізу наявних у справі документів по операціям позивача із СТОВ Стрілець , а також висновків проведеної по цій справі судово-економічної експертизи від 11.09.2017 року №09/3-287 (т.5 а.с.180-213) та пояснень допитаних в цій справі свідків, прийшов до висновку, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям із СТОВ Стрілець .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України (в реакції на час проведення спірних операцій), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За своєю економічною суттю податок на додану вартість є непрямим податком, тобто цей податок включається в ціну товару при його реалізації. Обов'язок сплатити ПДВ до бюджету виникає у платника податків у разі збільшення вартості реалізованого товару, тому на платника податків Податковим кодексом України покладено обов'язок формувати податкові зобов'язання та податковий кредит для визначення своїх зобов'язань перед бюджетом, і як наслідок, головними умовами включення ПДВ до податкового кредиту є наявність податкової накладної та використання придбаного товару для господарської діяльності платника податків. У разі перевищення податкового кредиту над податковими зобов'язаннями, платник ПДВ отримує право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, в тому числі на зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування та зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Умовою для отримання платником податку права на зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є фактична сплата цього податку постачальникам товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом ст.1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги до первинних документів закріплені також і в п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Податковий орган під час перевірки дослідив як договори по операціям із СТОВ Стрілець , так і первинні бухгалтерські документи, перелік яких наведений у додатку №4 до акту перевірки, і не висловив зауважень щодо правильності їх складання, однак зазначив, що оскільки реальних господарських операцій за цими документами не відбувалось, то ці документи не можуть братися до уваги.

При цьому ГУ ДФС не заперечує того факту, що СТОВ Стрілець на момент проведення операцій з позивачем було належним чином зареєстрованим платником податків, в тому числі і платником ПДВ та мали право на виписку податкових накладних.

Як вже зазначено вище, до висновку про відсутність реальних господарських операцій позивача з від СТОВ Стрілець податковий орган прийшов на підставі протоколів допитів по кримінальному провадженню водіїв, які вказані в товарно-транспортних накладних на перевезення насіння соняшнику від СТОВ Стрілець до ТОВ Екобіотек-Україна протягом 2013-2014 років, а також з огляду на граматичні помилки, допущені в реквізитах перевізників та водіїв при заповненні ТТН, та невідповідність кількості продукції, яка зазначена в податкових та видаткових накладних за 2013-2014 роки з кількістю продукції, що зазначена в ТТН та в складських квитанціях.

Такий висновок податкового органу на думку колегії суддів є безпідставним з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ Екобіотек-Україна є виробником олії соняшникової рафінованої, дезодорованої. Виробничі потужності підприємства: основні фонди, виробничі активи, складські приміщення необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Ракетна, 110А, яка є юридичною адресою підприємства.

Між ТОВ Екобіотек-Україна та СТОВ Стрілець були укладені договори поставки сільськогосподарської продукції (насіння соняшника) №1199 від 19.09.2013 року, №1219 від 24.10.2013 року, №1223 від 18.11.2013 року, №5 від 09.01.2014 року, №18 від 14.02.2014 року, №21 від 25.02.2014 року, №34 від 17.03.2014 року, №121 від 20.10.2014 року та №126 від 03.11.2014 року.

На підтвердження факту виконання умов зазначених договорів позивач долучив до справи податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, складські квитанції, рахунки-фактури, банківські виписки.

За своїм змістом надані позивачем копії первинних документів відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки вони містять усі необхідні обов'язкові реквізити, мають опис видів робіт (послуг) їх вартість, підписані посадовими особами та скріплені печатками.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а право платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій.

Тому, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентом.

При цьому, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ГУ ДФС повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у СТОВ «Стрілець» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання товарів від цього контрагента.

Однак у даній справі ГУ ДФС не надало належних доказів на підтвердження факту вчинення представниками позивача незаконних дій щодо проведення фіктивних операцій з СТОВ Стрілець .

Посилання апелянта у відзиві на позов та в апеляційній скарзі на пояснення свідків - водіїв, які вказані в товарно-транспортних накладних, і які були допитані в рамках кримінального провадження №32016230000000019, на думку колегії суддів не можуть бути у даній справі належними та допустимими доказами, оскільки відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтвердив сам факт надання таких пояснень у вказаному кримінальному провадженні, зокрема, копії протоколів допитів, а також відповідне рішенням слідчого, в провадженні якого перебуває ця кримінальна справа, про можливість використання пояснень свідків та копій їх протоколів допитів поза межами вказаного кримінального провадження.

Слід зазначити, що відповідно до ст.222 Кримінально-процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Відповідно до ч.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, посилаючись на певні відомості досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016230000000019, відповідач повинен був підтвердити законність використання таких відомостей поза межами кримінального провадження відповідним рішенням слідчого, і лише при наявності такого рішення суд під час розгляду даної адміністративної справи може вирішувати питання про належність та допустимість цих відомостей як доказів.

Однак у даній справі відповідачем не надано підтверджень правомірності використання відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016230000000019.

Таким чином, посилання податкового органу в даній адміністративній справі на певні пояснення осіб, допитаних в рамках кримінального провадження №32016230000000019, не можуть бути належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки ці особи в рамках даної справи в якості свідків допитані не були, матеріали даної справи не містять підтвердження того факту, що такі пояснення взагалі надавались у вказаному кримінальному провадженні, і відсутні передбачені кримінально-процесуальним законодавством підтвердження правомірності використання податковим органом відомостей, зібраних у вказаному кримінальному провадженні.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в силу приписів ч.4 ст.71 КАС України обов'язковим для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи у постанові про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльність якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Однак вироку суду за вказаним кримінальним провадженням відповідачем суду не надано, і про його існування не зазначається.

Щодо посилань апелянта на дефектність товарно-транспортних накладних, за якими здійснювались перевезення соняшнику від СТОВ Стрілець в адрес ТОВ Екобіотек-Україна , то суд першої інстанції цілком обґрунтовано їх відхилив з посиланням на те, що по-перше - ці накладні не є обов'язковими первинними документами для підтвердження витрат та податкового кредиту, а по-друге - ці товарно-транспортні накладні складались не позивачем, а його контрагентом-продавцем соняшника, а тому позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення цих накиданих.

Також не можна погодитися і з доводами податкового органу про неможливість здійснення СТОВ Стрілець поставок соняшника в адрес позивача.

Суд першої інстанції, відхиляючи такі доводи, виходив з наступного.

Як зазначає сам контролюючий орган в акті перевірки від 18.01.2016 року (попередня перевірка по взаємовідносинам із СТОВ Стрілець ): за даними податкової звітності СТОВ Стрілець за 2013 рік та 2014 рік має статус виробника сільськогосподарської продукції. До ДПІ у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області це сільгосппідприємство надавало Податкову декларацію фіксованого сільськогосподарського податку та Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва.

По статистичній звітності СТОВ Стрілець за формою 29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду» на 1 грудня 2013 року загальна посівна та збирання площа соняшника на зерно 1058 га, одержано врожаю 1905,9 тон; а за формою № 21-заг Реалізація сільськогосподарської продукції за 2013 рік олійні культури, у тому числі насіння соняшнику - 2475,8 тон.

По статистичній звітності форма 29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду» на 1 грудня 2014 року загальна площа посівів соняшника - 2345 га, одержано врожаю - 3926,1 тон.

За даними інформаційних баз ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області «Єдиний реєстр податкових накладних» СТОВ Стрілець в 2013 році та на початку 2014 року реалізовано всього 2475,8 тон соняшника врожаю 2013 року і зареєстровано податкові накладні з найменуванням «соняшник власного виробництва» в кількості 0,0 тон, та «соняшник» в кількості 2247,8 тони; в 2014 році реалізовано всього 6546,0 тон соняшника врожаю 2014 року та зареєстровано податкові накладні з найменуванням «соняшник власного виробництва» в кількості 2247,8 тон, та «соняшник» - 4298,2 тони.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач придбав соняшник у сільськогосподарського підприємства - СТОВ Стрілець , який реалізовував власно вирощену продукцію, що було підтверджено під час розгляду справи №821/216/16 за позовом ТОВ Екобіотек-Україна до ХОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, і це не було спростовано контролюючим органом.

Також факт поставки зі сторони СТОВ Стрілець на користь ТОВ Екобіотек-Україна насіння соняшнику підтверджено рішеннями Господарського суду Херсонської області у справах №923/1903/15, №923/1902/15, №923/1904/15, №923/1901/15, №923/1905/15, №923/1906/15, відзивами на позов СТОВ Стрілець у цих справах, які підписані його керівником - ОСОБА_5 особисто.

На підставі наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у ТОВ Екобіотек-Україна наявні в повному об'ємі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ Екобіотек-Україна та СТОВ Стрілець , і документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій із СТОВ Стрілець , які узгоджуються між собою.

Також колегія суддів погоджується з правильністю посилань суду першої інстанції в обґрунтування своєї позиції на висновки проведеної по цій справі судово-економічної експертизи від 11.09.2017 року №09/3-287(т.5 а.с.180-213), відповідно до яких висновки акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із СТОВ Стрілець нормативно та документально не підтверджуються.

Проаналізувавши наведені в акті перевірки доводи податкового органу щодо допущених позивачем порушень, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій із СТОВ Стрілець та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з цим підприємством, викладений в акті перевірки висновок ГУ ДФС про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 грудня 2017 року.

Головуючий суддя:ОСОБА_1 Суддя: Суддя: ОСОБА_2 ОСОБА_3