Постанова

від 12.12.2017 по справі 820/4665/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 грудня 2017 р. № 820/4665/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Абояна І.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - Мироненко С.С.,

представника відповідача - Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області № 2899031-1303 від 04.05.2017 про нарахування орендної плати з фізичних осіб в розмірі 64815,26 грн.;

- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 648,15 грн. та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 19.09.2017 позивачем отримано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області № 2899031-1303 від 04.05.2017, відповідно до якого ДФС на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України зобов'язало позивача, ОСОБА_1, сплатити орендну плату з фізичних осіб в розмірі 64815,26 грн. протягом 60 днів з моменту отримання ППР. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області № 2899031-1303 від 04.05.2017 незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що контролюючим органом правомірно нараховано позивачу суму грошових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 64815,26 грн.

Представник відповідача проти позову заперечував, в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК.

Відповідно до статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1).

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для виникнення у податкового органу обов'язку нараховувати фізичній особі земельний податок є статус даної особи як землевласника/землекористувача.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Судом встановлено що, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 ст. 286 розділу XIII ПК України здійснила нарахування суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб ОСОБА_1 за 2017 рік в сумі 64815,26 грн.

За результатом здійсненого Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області нарахування було складено податкове повідомлення-рішення № 2899031-1303 від 04.05.2017 р. (а.с.10).

Податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900 в розмірі 64815,26 грн.

Відповідно до пункту 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Так, відповідно до договору оренди землі від 03.05.2006, укладеного між Харківською міською радою та ОСОБА_1 на користь останнього до 01.03.2029 року передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0248 га, яка знаходиться під належною ОСОБА_1 нежитловою будівелю літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначений договір оренди землі зареєстрований в Державному реєстрі земель 03.05.2006 за № 240667100030 Харківською регіональною філією ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах в порядку та у спосіб, які були передбачені в 2006 році.

Згідно із додатковою угодою від 26.02.2014, укладеної між Харківською міською радою та ОСОБА_1 встановлено, що в оренду ОСОБА_1 було передано земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1 та змінено розмір орендної плати у зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Встановлено, що розмір складає 34163,53 грн. або 2846, 96 грн. в місяць.

Інформація про дійсність зазначеного договору оренди землі та додаткової угоди до нього підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №99210127 від 04.10.2017 р.

Зазначена земельна ділянка передана в оренду строком до 01.03.2029 року.

На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ. А2 , яка належить Орендареві на праві приватної власності.

Законом України "Про оренду землі" встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України (ч. 2 ст. 21 Закону).

Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 розділу XII ПК України.

Згідно з пунктом 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Абзац 6 пункту 58.1 ст. 58 ПК України передбачає, що податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до абзацу 7 пункту 58.1 ст. 58 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204, який набрав чинність 16.02.2016 року, затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі за текстом - Порядок).

Пунктами 1 та 2 розділу II Порядку визначено, що коли згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору є орган державної податкової служби, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу визначає суму нарахування податкового зобов'язання та складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних осіб (форма "Ф"), якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства.

Згідно з пунктом 9 розділу II Порядку до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання з наведенням у ньому інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання.

Форма "Ф" (додаток 1 до Порядку) передбачає обов'язкове долучення до додаткового повідомлення-рішення розрахунку податкового зобов'язання.

Під час судового розгляду встановлено, що до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 2899031-1303 від 04.05.2017 р., яке позивачу було направлено поштою, відповідний розрахунок податкового зобов'язання не додавався.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги абзацу 7 пункту 58.1 ст. 58, абзацу першого пункту 286.5 ст. 286 ПК України, пунктів 1, 2, 9 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від28.12.2015 року № 1204.

Як встановлено пунктом 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з абзацом 2 п. 286.1 ст. 286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року №1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів (далі за текстом - Порядок), пунктом 4 якого встановлено, що Держгеокадастр подає щомісяця до 10 числаі, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, в тому числі: про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Отже податковим законодавством передбачено також і граничний розмір коефіцієнтів індексації (Кi=115:100, не більш ніж 1,15 за кожний рік), які при здійсненні податковим органом розрахунку сум земельного податку застосовуються кумулятивно (шляхом перемноження коефіцієнтів індексації грошової оцінки землі за кожен рік з моменту останньої оцінки землі).

Із матеріалів справи судом встановлено, що Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру листом № 6-28-0-22-442/2-17 від 12.01.2017 року проінформовано ДФС України, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять, зокрема, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки для земель несільськогосподарського призначення - 1,06.

Як вбачається з письмових пояснень представника відповідача при здійсненні податковим органом розрахунку податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900 за 2017 рік було застосовано кумулятивно наступні коефіцієнти індексації: 1,249 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік; 1,433 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015 рік; 1,06 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2016 рік, а саме: 34163,53*1,249*1,433*1,06 (а.с.24).

Враховуючи те, що позивачу не був наданий розрахунок податкового зобов'язання разом з податковим повідомленням рішенням, крім того коефіцієнти індексації за 2014 рік в розмірі 1,249 та за 2015 рік в розмірі 1,433, які були застосовані відповідачем кумулятивно при здійсненні в 2017 році розрахунку позивачу податкового зобов'язання із земельного податку за 2017 рік, значно перевищують граничний (максимально допустимий) їх розмір (не більш ніж 1,15 за кожний рік), передбачений п. 289.2. ст. 289 Податкового кодексу України, сума податкового зобов'язання, визначена позивачу в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні є необґрунтованою, а оскаржене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги в частині стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Отже, витрати на правову допомогу є судовими витратами.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та його представником - адвокатом Мироненко Станіславом Станіславовичем укладено договір про надання правової допомоги від 02.10.2017 р. № 2/10 (а.с. 35).

Представник позивача є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1657 (а.с. 36).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 за № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" передбачено, що за втрачений заробіток - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду в адміністративних справах, обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час, виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до положень Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 встановлено, що з 01 січня 2017 року розмір мінімальної заробітної плати становить 3200 грн.

Однак, позивачем не надано усіх належних та допустимих доказів, а саме: калькуляцій, рахунків сплачених позивачем адвокату за надання правової допомоги, пов'язаної із розглядом вказаної справи, тобто понесених судових витрат в межах і обсягах, визначених законодавством, до матеріалів справи надано лише квитанція № 10/10 від 10.10.2017р. про сплату ОСОБА_1 на користь Мироненко С.С. за підготовку адміністративного позову та участь у справі 3500 грн., однак з вказаної квитанції не вбачається с чого складається вказана сума та як вона розрахована, а тому вимога про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь ОСОБА_1 судових витрат за надання правової допомоги не підлягає задоволенню, оскільки є необгрунтованою.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме: скасуванню податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області № 2899031-1303 від 04.05.2017 р.; стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 648,15 грн. В іншій частині позовні вимоги необхідно залишити без задоволення.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області № 2899031-1303 від 04.05.2017 р.

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) у розмірі 648,15 (шістсот сорок вісім гривень 15 коп.).

4. В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

5. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 18.12.2017 р.

Суддя Рубан В.В.