Постанова

від 20.03.2018 по справі 820/4665/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Рубан В.В.

20 березня 2018 р. Справа № 820/4665/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

05 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Харківській області (подалі - відповідно, контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області) № 2899031-1303 від 04 травня 2017 року, яким йому визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 64.815,26 грн.

Позивач вказує, що зміна мінімального розміру орендної плати є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичної зміни орендної плати та, відповідно донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати за податковим повідомленням-рішенням.

Про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення, на думку позивача, свідчить той факт, що йому не був наданий розрахунок податкового зобов'язання, що позбавило його можливості переконатися в правильності визначення суми податкового зобов'язання.

Відповідач проти позову заперечував і зазначав про пріоритетність норм Податкового кодексу України (подалі - ПК України) над нормами інших актів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (постанова у повному обсязі складена 18 грудня 2017 року) адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений в повному обсязі.

Судом проведений розподіл судових витрат по справі, - з ГУ ДФС у Харківській області на користь позивача стягнуто 648,15 грн у відшкодування судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що відповідачем порушено вимоги абзацу 7 п. 58.1 ст. 58, абзацу першого п. 286.5 ст. 286 ПК України, пунктів 1, 2, 9 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204.

Також, суд зазначив, що податковим законодавством передбачений граничний розмір коефіцієнтів індексації (Кi=115:100, не більш ніж 1,15 за кожний рік), які при здійсненні податковим органом розрахунку сум земельного податку застосовуються кумулятивно (шляхом перемноження коефіцієнтів індексації грошової оцінки землі за кожен рік з моменту останньої оцінки землі).

Із матеріалів справи судом встановлено, що Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру листом № 6-28-0-22-442/2-17 від 12 січня 2017 року проінформовано ДФС України, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять, зокрема, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки для земель несільськогосподарського призначення - 1,06.

При здійсненні податковим органом розрахунку податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900 за 2017 рік було застосовано кумулятивно наступні коефіцієнти індексації: 1,249 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік; 1,433 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015 рік; 1,06 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2016 рік, а саме: 34163,53*1,249*1,433*1,06 (а.с.24).

Враховуючи те, що позивачу не був наданий розрахунок податкового зобов'язання разом з податковим повідомленням рішенням, крім того коефіцієнти індексації за 2014 рік в розмірі 1,249 та за 2015 рік в розмірі 1,433, які були застосовані відповідачем кумулятивно при здійсненні в 2017 році розрахунку позивачу податкового зобов'язання із земельного податку за 2017 рік, значно перевищують граничний (максимально допустимий) їх розмір (не більш ніж 1,15 за кожний рік), передбачений п. 289.2 ст. 289 ПК України, суд дійшов висновку, що сума податкового зобов'язання, визначена позивачу в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні є необґрунтованою, а оскаржене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права (ст. 288, п. 289.2 ст. 289 ПК України) та процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені вимог ОСОБА_2

Скаржник зазначає, що у додатку 1 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків наявна форма податкового повідомлення-рішення, яке надсилається платнику податків, але у цьому ж додатку відсутня форма для розрахунку до податкового повідомлення-рішення. Скаржник вважає, що відсутність розрахунку податкового зобов'язання не можна вважати підставою для визнання недійсним самого податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків визначене відповідне грошове зобов'язання. Також скаржник зазначає про пріоритетність норм Податкового кодексу України і відсутність підстав для внесення змін до договору оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що судом достовірно встановлено, що сума податкового зобов'язання, визначена йому в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні є необґрунтованою, а саме відповідачем не застосовано граничний розмір коефіцієнтів індексації, який підлягає застосуванню згідно абзацу 4 п. 289.2 ст. 289 ПК України. Зміна мінімального розміру орендної плати є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом установлено, що 03 травня 2006 року між позивачем та Харківською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,0248 га., у тому числі під забудовою - 0,0230 га., інших угідь - 0,0018 га., яка знаходиться в м. Харкові по Комсомольському шосе, № 53 (а.с. 11-16).

04 травня 2017 року ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 2899031-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 64.815,26 грн. (а.с. 10).

Плата за землю є складовою податку на майно (ст.265 ПК України). Відповідно до ст. 14.1.147 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Справляння плати за землю регулюється статтями 269-289 ПК України. Земельний податок сплачують власники земельних ділянок (паїв) та постійні землекористувачі, - фізичні та юридичні особи (ст.14.1.72 ПК України, ст.269.1 ПК України). Орендну плату за землю згідно укладеного договору оренди сплачують орендарі - суб'єкти господарювання, які орендують землю державної або комунальної власності (ст. 288.2 ПК України).

Розмір плати за землю залежить від виду землі, розташування земельної ділянки (у межах населеного пункту чи поза його межами), категорії землекористувача, нормативної грошової оцінки ділянки, ставки податку.

Нормативна грошова оцінка землі підлягає індексації згідно ст. 289 ПК України. Величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель щороку за станом на 1 січня поточного року розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр). Ставки земельного податку встановлюють місцеві органи влади, оскільки плата за землю - місцевий податок.

Листом від 12 січня 2017 року № 22-28-0.22-443/2-17 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання п. 289.3 ст. 289 ПК України повідомила Державну фіскальну службу України про наступне.

За інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2016 рік становив 112,4 %.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 6 Перехідних положень ПК України (в редакції Закону України від 20 грудня 2016 № 1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році ) встановлено, що індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням: для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) - 100 відсотків; для земель несільськогосподарського призначення - 106 відсотків.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження). Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.

Законом України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році підрозділ 6 розділу ХХ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ПК України доповнений пунктом 9 наступного змісту: Установити, що індекс споживчих цін за 2017 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків .

12 січня 2018 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання ст. 289 ПК України повідомила, що відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ Перехідні положення індекс споживчих цін за 2017 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2017 рік становить 1,0.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.

Не погоджуючись з висновком суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Норми ПК України не покладають на контролюючий орган обов'язок визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, оскільки це виключна компетенція Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Зміни, внесені Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 12 січня 2018 року до коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, не можуть бути підставою для скасування раніш прийнятих контролюючим органом рішень про визначення сум грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб. Відповідно до п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Також колегія суддів зазначає, що за правовим висновком Верховного Суду України, який був висловлений у постанові від 14 березня 2017 року у справі № 804/16943/13, - з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам п.п. 288.5 п. 288.5 ст. 288 ПК України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до договору оренди землі відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений п.п. 288.5 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Доводи апеляційної скарги не мають посилань на порушення відповідачем приписів п.п. 288.5 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що не направлення на адресу платника податків розрахунку податкового зобов'язання може бути підставою для висновку про допущену контролюючим органом бездіяльність, но не про протиправність самого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про помилкове трактування судом приписів ст. 289 ПК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Постанова у повному обсязі буде складена і підписана 30 березня 2018 року.