Рішення

від 11.12.2017 по справі 341/1655/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 341/1655/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1705/2017

Категорія 46

Головуючий у 1 інстанції Мула О. Д.

Суддя-доповідач Малєєв

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Матківського Р.Й., Девляшевського В.А.,

секретаря - Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2017 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства СТМ до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи - Бурштинської міської ради Івано-Франківської області про усунення перешкод в користуванні квартирою та зобов'язанням вчинити дії, та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства СТМ , виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради в особі державного реєстратора Соловія Володимира Володимировича, Реєстраційної служби Галицької міської ради в особі Державного реєстратора Криси Мар'яна Семеновича про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 НОМЕР_1 від 25.02.2015 р. та скасування внесення його до Державного реєстру речових прав на це нерухоме майно запису № 582743026103, визнання незаконною та скасування державної реєстрації Державного реєстратора реєстраційної служби Галицького районного управління юстиції Криси Мар'яна Семеновича за № 13411581, вчинену 19 лютого 2016 року про реєстрацію права власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 - реєстраційний номер 5827433026103 за ПрАТ "СТМ", код ЄДРПОУ - 19389851,

в с т а н о в и л а :

Первісний позов, суть вимог.

15.09.2015 Приватне акціонерне товариство СТМ звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи - Бурштинської міської ради Івано-Франківської області із вимогою визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, усунути перешкоди в користуванні майном шляхом звільнення квартири та зняття з реєстраційного обліку місця постійного проживання та зобов'язати не чинити перешкоди в користуванні квартирою.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача зареєстрованого права власності на квартиру АДРЕСА_1, в якій зареєстровані та проживають відповідачі, які створюють перешкоди в користуванні квартирою та порушують зареєстроване за позивачем право власності на вказану квартиру, унеможливлюють користування нею.

Відповідачі проти позову заперечили (а.с. 78-79, т.1). Вказали на незаконність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, зважаючи на наявне в них право користування квартирою на підставі виданого ордера.

19 квітня 2016 року позивач подав заяву про доповнення підстави позову, яка була мотивована здійсненою ПрАТ СТМ перереєстрацією права власності на спірну квартиру на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 по справі № 7/170-5/135.

Зустрічний позов, суть вимог.

11.01.2016 ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заявили зустрічний позов (а.с. 134, т.1) до Приватного акціонерного товариства СТМ , виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради в особі державного реєстратора Соловія Володимира Володимировича, Реєстраційної служби Галицької міської ради в особі Державного реєстратора Криси Мар'яна Семеновича.

Позовні вимоги за зустрічним позовом умотивовано відсутністю у Приватного акціонерного товариства СТМ права на отримання Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_1) з огляду на відсутність остаточного рішення по суті в справі про визнання права власності станом на дату видачі спірного Свідоцтва, а також порушенням державним реєстратором меж наданої законом компетенції при видачі зазначеного Свідоцтва.

Просили визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, НОМЕР_1 від 25.02.2015, та скасувати внесення його до Державного реєстру речових прав на це нерухоме майно запису № 582743026103, визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію Державного реєстратора реєстраційної служби Галицького районного управління юстиції Криси Мар'яна Семеновича за №13411581, вчинену 19 лютого 2016 року про реєстрацію права власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 - реєстраційний номер 5827433026103 за ПрАТ "СТМ", код ЄДРПОУ - 19389851.

Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, за первісним позовом - Бурштинська міська рада заперечив проти задоволення первісного позову та вказали на підставність та обґрунтованість зустрічного позову, просив зустрічний позов задоволити в повному обсязі (а.с. 153, т. 1).

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2017 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 усунути перешкоди Приватному акціонерному товариству СТМ в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом звільнення квартири та зняття з реєстраційного обліку місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкоди Приватному акціонерному товариству СТМ у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 оскаржили рішення. Доводи апеляції:

- суддя в рішенні не послався на статті закону, на підставі якого вирішено справу, не вказав аркуші справи при посиланні на докази, якими обґрунтував рішення, проігнорував та залишив без правової оцінки (в порушення ст. 31 ЦПК) заяву сім'ї ОСОБА_4 про незаконність зміни заявою від 29.02.2016 представником ПАТ СТМ предмету позову на стадії судового розгляду;

- суд проігнорував факт реєстрації права власності на спірну квартиру по ? за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності від 21.01.2004;

- державний реєстратор Соловій В.В. в порушення правових приписів провів реєстрацію права власності на спірну квартиру без запиту до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав до 01.01.2013, без прийняття рішення про відмову в державній реєстрації за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно;

- Державну реєстрацію речових прав на спірну квартиру проведено без представлення документу про його технічні характеристики;

- в порушення вимог п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 201 ЦПК України суд не розглянув заявлене ними клопотання про зупинення провадження у справі до завершення кримінального провадження щодо обвинувачення Соловія В.В. у вчиненні кримінальних правопорушень (абз. 3, 4 а.с. 42 - зворот) та не виніс з цього приводу ухвали;

- дії державного реєстратора Криси М.С. щодо реєстрації 24.02.2016 спірної квартири без вирішення питання про внесення записів до Державного реєстру прав про зміну або скасування уже зареєстрованих речових прав на спірну квартиру від 21.01.2004, 27.11.2006 та 25.02.2015 є такими, що порушують норми ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а реєстрація - такою, що підлягає до скасування;

- ордер на вселення сім'ї ОСОБА_9 у спірну квартиру на даний час ніким не скасований вселення відбулось правомірно; скасування Свідоцтва про право власності від 21.01.2004 не є підставою втрати права на спірну квартиру сім'єю ОСОБА_9 (абз. 3 а.с. 43), вони вказані власниками спірної квартири згідно запису в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який на даний час не скасований;

- судом не враховано заяву про сплив позовної давності за позовною заявою ПрАТ

Просять скасувати рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2017 року і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити за безпідставністю або у зв'язку із спливом строку позовної давності, а зустрічний позов - задовольнити.

В судовому засіданні апелянти ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник ОСОБА_1 адвокат Милитчук Михайло Дмитрович апеляцію підтримали, просили її задовольнити з указаних у ній мотивів.

Представниця ПтАТ СТМ ОСОБА_11 апеляцію заперечила, з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду.

Державний реєстратор Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради Соловій Володимир Володимирович заперечив апеляцію в межах, які стосуються його дій, указавши, що під час реєстрації діяв у межах закону.

Державний реєстратор Криса Мар'ян Семенович також заперечив апеляцію в частині, яка стосується його дій. Просив її відхилити.

Представники виконавчого комітету Бурштинської міської ради та Бурштинської міської ради в судове засідання не з`явились.

За наслідками розгляду, апеляційний суд вважає необхідним, апеляційну скаргу задовольнити частково з таких міркувань.

Фактичні обставини.

Згідно матеріалів справи, відповідно до Договору на участь у частковому будівництві житла № КБ-01/2001 від 22.01.2001 (а.с. 84, т.1, а.с. 197, т.2) та Додаткової угоди від 05.02.2002, укладеними між позивачем та Бурштинською ТЕС, яка діяла від імені ВАТ Західенерго , Бурштинська ТЕС прийняла позивача у часткове будівництво будинку АДРЕСА_1.

Згідно листа про передачу квартири від 14.02.2002 №119-25 Бурштинська ТЕС передала АТЗТ СТМ спірну квартиру (а.с. 196, т. 2).

Бурштинська міська рада 12.03.2002 ухвалила рішення, яким затвердила протокол №1 загальних зборів АТЗТ СТМ про виділення квартири ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, житловою площею 41,67 кв.м., склад сім'ї 4 чол. із зняттям з квартирного обліку.

Виконавчий комітет Бурштинської міської ради 31.12.2003 на підставі подання комісії з приватизації державного житлового фонду про оформлення права власності на квартири за громадянами, керуючись Законом України Про приватизацію державного житлового фонду , прийняв рішення № 227 про:

1)затвердження подання комісії по приватизації державного житлового фонду з №1 по №32 та оформлення права власності на квартири за громадянами згідно додатку №1;

2)Івано-Франківському ОБТІ - видати свідоцтва про право власності громадянам згідно додатку № 1.

Згідно Додатку №1 до вищезазначеного рішення Виконавчого комітету Бурштинської міської ради до списку громадян, за якими визнано право власності на квартиру, було включено ОСОБА_1 та членів його сім'ї.

21.01.2004 відповідачам за первісним позовом по справі було видано Свідоцтво про право власності на спірну квартиру (а.с. 29, т. 1).

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2012 року визнано протиправними та скасовано: п. 2 рішення Бурштинської міської ради № 16 від 12.03.2002, яким було затверджено протокол № 1 від 15.02.2002 загальних зборів Акціонерного товариства закритого типу СТМ про виділення трьохкімнатної квартири ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 житловою площею 41,76 кв.м., склад сім'ї 4 особи, із зняттям з квартирного обліку; розпорядження комісії по приватизації № 5660 Бурштинської міської ради про передачу ОСОБА_1 квартири по АДРЕСА_1 в приватну власність; рішення № 227 Виконавчого комітету Бурштинської міської ради від 31.12.2003 в частині приватизації квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1; Свідоцтво про право власності, видане Виконавчим комітетом Бурштинської міської ради 21 січня 2004 року на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в рівних долях (а.с. 5-7, т. 1).

26 березня 2013 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 876/366/13 постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2012 року в адміністративній справі № 0904/540/12 було скасовано; в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства СТМ до Виконавчого комітету Бурштинської міської ради та Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень, розпорядження та свідоцтва про право власності на квартиру - відмовлено (а.с. 51-53, т. 1).

12 червня 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України справі № К/800/22138/13 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 скасовано, а постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2012 - залишено в силі (а.с. 8-9, 54-55 т. 1).

Вищезазначеними судовими рішеннями встановлено, що відповідно до Договору на участь у частковому будівництві житла № КБ-01/2001 від 22.01.2001 (а.с. 84, т. 1) та Додаткової угоди від 05.02.2002, укладеними між позивачем та Бурштинською ТЕС, яка діяла від імені ВАТ Західенерго , Бурштинська ТЕС прийняла позивача у часткове будівництво будинку АДРЕСА_1.

На виконання умов договору, в рахунок існуючої заборгованості Бурштинської ТЕС перед ЗАТ СТМ Бурштинська ТЕС передала у власність позивачу квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира).

Реєстраційною службою Галицького районного управління юстиції Івано-Франківської області 25.02.2015 ПрАТ СТМ видано Свідоцтво про право власності на спірну квартиру та здійснено його державну реєстрацію (а.с. 27, 28, т. 1, а.с. 201-202, т. 2, а.с. 207, 208-29, т. 2).

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято 25.02.2015 державним реєстратором Соловій В.В. (а.с. 206, т. 2).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 позов Приватного акціонерного товариства СТМ до Виконавчого комітету Бурштинської міської ради, Івано-Франківського ОБТІ, за участю третіх осіб, про визнання права власності задоволено, визнано за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 10-17, т.1). Вказане рішення набрало законної сили 20.05.2015 (а.с. 224, т. 2 - довідка Господарського суду Івано-Франківської області).

Відповідно до листа №1253/02.2-37 від 20.05.2015 Виконавчий комітет Бурштинської міської ради повідомив ПрАТ СТМ , що договір найму (оренди) квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 та членами його сім'ї від імені виконкому міської ради не укладався.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бурштинської міської ради - відхилено, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 - залишено без змін (а.с. 18-24, т. 1).

Після завершення розгляду господарської справи за позовом ПрАТ СТМ до Виконавчого комітету Бурштинської міської ради, Івано-Франківського ОБТІ, за участю третіх осіб, про визнання права власності на спірну квартиру позивач за первісним позовом звернувся повторно до Реєстраційної служби Галицького районного управління юстиції Івано-Франківської області для реєстрації права власності на квартиру згідно рішення суду (а.с. 229, т.1).

Реєстраційною службою Галицького районного управління юстиції Івано-Франківської області в особі державного реєстратора Криси М.С. 24.02.2016 проведено реєстрацію права власності за ПАТ СТМ на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 по справі № 7/170-5/135 (а.с. 230-234, т. 1).

Відповідачам за первісним позовом по справі було надіслано листа з вимогою добровільного звільнення спірної квартири (а.с. 25, 26, т. 1). Вимоги щодо звільнення квартири виконані не були.

Обґрунтування рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного з таких мотивів.

Щодо відсутності права відповідачів за первісним позовом. Рішення органів місцевого самоврядування, яким ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було виділено спірну квартиру та видано на неї Свідоцтво про право власності - скасовано судовими рішеннями.

Щодо права власності на спірне житло. ПрАТ СТМ є власником спірної квартири, і тому відповідно до положень ст. 391ЦК України вправі вимагати усунення порушень своїх прав обраним способом. Посилання на відсутність у державного реєстратора Соловій В. В. повноважень здійснювати державну реєстрацію прав на нерухоме майно на території Галицького району Івано-Франківської області спростоване наданим Головним територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області наказом № 147/6 від 19.02.2015 Про виконання обов'язків , згідно якого у відповідності до п. 1.1. наказу Міністерства юстиції України № 1582/5 від 01.08.2013 р. Про покладання обов'язків державних реєстраторів , у зв'язку перебуванням начальника реєстраційної служби Галицького районного управління юстиції ОСОБА_12 тривалий час на листку непрацездатності, з метою забезпечення безперебійної роботи з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Галицького районного управління юстиції, було покладено на головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Івано-Франківського міського управління юстиції Соловія Володимира Володимировича, виконання функцій державного реєстратора речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Галицького районного управління юстиції з 20 лютого по 25 лютого 2015 року.

У зв`язку з тим, що право власності попереднього власника було припинено відповідно до п. 3 частини першої статті 346 ЦК України суду першої інстанції задовольнив вимоги про усунення перешкод в користуванні майном обраним позивачем способом.

У повній мірі з таким рішенням погодитись не можна.

Оцінки та висновки апеляційного суду.

Щодо права власності на спірне житло і порушень під час державної реєстрації права власності. Суд першої інстанції вірно констатував, що ПрАТ СТМ є власником спірної квартири на підставі рішення суду і ця обставина доказуванню не підлягає відповідно до приписів ч. 3 ст. 61 ЦПК України. Підстави для задоволення зустрічного позову відсутні, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення у цій частині.

Доводи апелянтів щодо порушень під час реєстрації права власності на спірне житло судом першої інстанції вірно відхилено з огляду на те, що реєстрацію проведено згідно з рішенням суду. Апеляційний суд вважає, що підстав не здійснювати реєстрацію права власності, за умов набрання законної сили рішенням суду про визнання права власності, у державних реєстраторів не було.

Суд правильно зіслався на норми ст. 316, 319, 321, 391 ЦК України, які захищають право власності.

Однак, задовольняючи позов ПрАТ СТМ у частині визнання відповідачів такими, що втратили право користуватись житлом, зобов`язання не чинити перешкод у користуванні, його звільнення, зняття з реєстраційного обліку місця постійного проживання суд першої інстанції не звернув увагу на ряд положень норм матеріального права, які належало застосувати з урахуванням специфіки даної справи.

За приписами ст. 214, 360-7 ЦПК України при виборі правової норми судам належить враховувати висновки Верховного суду України. У справі № 6-709цс16 (аналогічна № 6-158цс14) було висловлено позицію: власник житла усуває перешкоди в користуванні цим житлом зареєстрованою особою шляхом подання позову про визнання такої особи такою, що втратила право на користування житлом та зняття з реєстрації. Саме такий первісний позов було заявлено і задоволено у справі, що розглядається. Разом з тим фактичні обставини у даній справі не відповідають обставинам, які стали підставою для висновку Верховного Суду України, оскільки предметом розгляду вищої судової інстанції був спір між новим власником житла і членами сім`ї колишнього власника, тоді як у цьому спорі відповідачі не мають такого статусу - вони вселились у спірне житло з інших підстав. Висновки Верховного суду України щодо схожих обставин відсутні.

Апеляційний суд констатує, що в цій справі виникла складна правова ситуація. З одного боку є права власника майна, захист яких гарантовано Конституцією України, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод і законом. З іншого - права осіб, які живуть у цьому житлі і захищаються нормами ст. 8 Конвенції, згідно з ч. 1 якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції. Реалізація прав одних осіб обов'язково призведе до втручання в права інших.

Для вирішення зазначеної суперечності необхідно проаналізувати даний спір з позицій прецедентної практики ЄСПЛ та системного підходу до застосування норм національного законодавства щодо гарантій прав людини.

У даній справі як джерело права, вважає апеляційний суд, належить застосувати правоположення, висловлені у Рішенні Європейського суду з прав людини по справі Кривіцька та Кривіцький проти України від 02.12.2010, заява № 30856/03. У цьому Рішенні ЄСПЛ ключові обставини мають схожість з обставинами і правовідносинами розглядуваної справи. А тому підхід, застосований ЄСПЛ належить застосувати і до даного спору.

У п. 41. Рішення зазначено, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі МакКенн проти Сполученого Королівства (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50). Це правоположення відображає особливу загальнолюдську цінність житла, тому застосовуючи даний принцип апеляційний суд вважає необхідним відповідно до ч. 2 ст. 8 Конвенції дослідити чи задоволення законних вимог власника буде співмірним втручанню у право на повагу до житла.

Згідно з п. 44 указаного рішення ЄСПЛ …втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві . Інакше кажучи, воно має відповідати нагальній суспільній необхідності , зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (див. рішення у справі Зехентнер проти Австрії (Zehentner v. Austria), заява № 20082/02, п. 56, ECHR 2009-...).

Апеляційний суд вважає, що хоч позбавлення відповідачів права на житло у даному випадку і було здійснено з законною метою для захисту прав власника, однак не відповідно до закону і без нагальної суспільної необхідності.

Щодо невідповідності закону.

У результаті задоволення позовних вимог ПрАТ СТМ відповідачі за первісним позовом втрачають житло без будь-яких гарантій чи компенсацій. На думку апеляційного суду, таке позбавлення права на житло у даній справі, якщо його розглядати через призму права, ґарантованого ст. 8 Конвенції, рівноцінне виселенню.

Положення ст. 391 ЦК України, на норми якої послався суд першої інстанції, не передбачають конкретних способів захисту права власника, а лише констатують таку можливість. Норма п. 1 ч. 3 ст. 346 ЦК України, на яку також послався суд першої інстанції, не містить процедури захисту прав власника. Тобто ці норми є юридично недостатньо визначеними, щоб тільки на їх підставі учасники правовідносин могли ясно і чітко прогнозувати свої дії. Апеляційний суд вважає, що позбавлення права на користування житлом тільки на підставі загальної норми Цивільного кодексу України, без посилання на конкретні нормативні підстави та процедури не відповідає принципу відповідно до закону і вимогам до обґрунтованості судових рішень. Суд першої інстанції не врахував, що норми Житлового кодексу України містять підвищені гарантії захисту житлових прав з огляду на цінність житла для реалізації людьми права на життя та повагу до нього. Ці гарантії стосуються як норм, на підставі яких особи можуть бути визнані такими, що втратили право користуватись житловим приміщенням (ст. 71 ЖК України), так і приписів щодо виселення з наданням іншого житла чи без такого (ст.109 - 117 ЖК України).

Апеляційний суд констатує, що передбачених Житловим кодексом України підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користуватись спірною квартирою, а рівно їх виселення (з наданням житла чи без надання житла) судом першої інстанції не наведено.

З урахуванням того, що матеріально-правових підстав для позбавлення відповідачів права користування житлом матеріали справи не містять, рішення суду в цій частині не відповідає вимогам законності й обґрунтованості (ст. 213 ЦПК України).

Щодо нагальної суспільної необхідності .

У даній справі , вважає апеляційний суд, нагальна суспільна необхідність, яка б могла бути виправданням позбавлення відповідачів житла залежить:

- від потреби у житлі для проживання власника;

- від потреби власника у доходах від майна;

- від наявності іншого житла у відповідачів і характеру обтяжень для відповідачів;

- від наявності альтернативних варіантів забезпечення інтересів власника.

Для вирішення питання співмірності пропонованих заходів захисту права власника з тягарем, який будуть нести відповідачі, ключовими обставинами, на думку апеляційного суду, є те, що:

- відповідачі перебували на квартирному обліку, 12.03.2002 отримали ордер на спірну квартиру і правомірно вселились у житло зі зняттям із черги;

- ордер недійсним не визнано;

- відповідачі більше 15 років проживають у спірному житлі, вважали житло своїм, приватизували - розраховували на тривале використання;

- протягом 2007 - 2015 тривали судові процеси з приводу права на житло і тільки у 2015 право власності остаточно було визнано за ПрАТ СТМ ;

- новий власник - юридична особа - укласти договір найму не пропонував, а вимагав звільнити житло;

- даних про наявність іншого житла у відповідачів немає;

- між сторонами не існує договірних взаємин з приводу житла, правовий статус відповідачів за первісним позовом не визначений, однак фактично вони перебувають в становищі наймачів по відношенню до нового власника - правомірно проживають в квартирі.

Оцінюючи фактичні обставини справи і норми закону з точки зору пропорційності вжитих заходів, апеляційний суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог призвело до надмірного втручання у права відповідачів, оскільки нагальної суспільної необхідності для цього у справі встановлено не було.

Основним для вирішення питання позбавлення права на житло в цій справі, вважає апеляційний суд, є те, що законний інтерес позивача міг би бути задоволений і менш обтяжливим способом для відповідачів або проведений відповідно до процедури, чітко передбаченої законом - на підставі норм Житлового кодексу. Позивач в позовній заяві не вказав для чого потрібно житло: чи для проживання, чи для передачі в найм, чи для ін. потреб. Не вказано цього і в листі до відповідачів із вимогою звільнити житло. На думку апеляційного суду, це має значення, оскільки для задоволення фінансового інтересу позивача достатньо запропонувати відповідні умови договору найму особам, які і так перебувають у фактичному становищі наймачів по відношенню до нового власника. Тобто, є правові способи задовольнити законний інтерес власника без покладання на відповідачів надмірного тягаря, який обумовлений відсутністю у них іншого житла і даних про можливість проживання в іншому місці. Існування такої можливості і свідчить про непропорційне втручання у права відповідачів і невиконання при вирішенні цього спору вимог ст. 8 Конвенції. Це дає підстави вважати, що засад справедливості та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, ст. 1 ЦПК України) судом першої інстанції у коментованій частині рішення дотримано не було.

З урахуванням того, що відповідачів фактично позбавлено права на користування житлом не відповідно до закону та з порушенням вимог справедливості, рішення суду у частині задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства СТМ до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи - Бурштинської міської ради Івано-Франківської області про визнання такими, що втратили право на користування квартирою по АДРЕСА_1, усунення перешкод в користуванні квартирою та зобов'язання вчинити дії, належить скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в їх задоволенні через неспівмірність обраного способу захисту гарантіям житлових прав відповідачів.

У решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2017 року - скасувати у частині задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства СТМ до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи - Бурштинської міської ради Івано-Франківської області про визнання такими, що втратили право на користування квартирою по АДРЕСА_1, усунення перешкод в користуванні квартирою та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства СТМ до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи - Бурштинської міської ради Івано-Франківської області про визнання такими, що втратили право на користування квартирою по АДРЕСА_1, усунення перешкод в користуванні квартирою та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: Р.Й. Матківський

В.А. Девляшевський