Ухвала

від 15.11.2018 по справі 341/1655/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 341/1655/15-ц

провадження № 61-3849св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство СТМ ,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Виконавчий комітет Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради в особі державного реєстратора СоловіяВолодимира Володимировича, Реєстраційна служба Галицької міської ради в особі Державного реєстратора Криси Мар'яна Семеновича ,

третя особа - Бурштинська міська рада Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства СТМ на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Малєєва А. Ю., Матківського Р. Й., Девляшевського В. А., та касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2017 року у складі судді Мула О. Д. та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Малєєва А. Ю., Матківського Р. Й., Девляшевського В. А.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Приватне акціонерне товариство СТМ (далі - ПрАТ СТМ ) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Бурштинська міська рада Івано-Франківської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення квартири та зняття з реєстраційного обліку місця постійного проживання та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні квартирою.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03 березня 2015 року, яке набрало законної сили, визнано за ПрАТ СТМ право власності на квартиру АДРЕСА_1. Реєстраційною службою Галицького районного управління юстиції Івано-Франківської області 25 травня 2015 pоку ПрАТ СТМ видане свідоцтво про право власності на вказану квартиру та здійснено його державну реєстрацію. Проте відповідачі добровільно не звільняють займану ними квартиру, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Посилаючись на викладене, позивач просило визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, усунути перешкоди в користуванні майном шляхом звільнення квартири та зняття з реєстраційного обліку місця постійного проживання та зобов'язати не чинити перешкоди в користуванні квартирою.

У січні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду із позовом до ПрАТ СТМ , Виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради в особі державного реєстратора Соловія В. В., Реєстраційної служби Галицької міської ради в особі Державного реєстратора Криси М. С., про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування внесення його до державного реєстру речових прав, визнання незаконною та скасування державної реєстрації.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що у ПрАТ СТМ відсутнє право на отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_1 з огляду на відсутність остаточного рішення у справі про визнання права власності станом на дату видачі спірного свідоцтва. Крім того, державним реєстратором порушені межі наданої законом компетенції при видачі цього свідоцтва.

Посилаючись на викладене, позивачі, з урахуванням уточнених вимог, просили визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, серії НОМЕР_1 від 25 лютого 2015 року, скасувати його внесення до Державного реєстру речових прав на це нерухоме майно запису № 582743026103, визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію Державного реєстратора реєстраційної служби Галицького районного управління юстиції Криси М. С. від 19 лютого 2016 року за № 13411581 про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ПрАТ СТМ .

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2017 року позов ПрАТ СТМ задоволено. Визнано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 Івано-Франківської області. Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7усунути перешкоди ПрАТ СТМ у користуванні квартирою шляхом звільнення та зняття з реєстраційного обліку місця постійного проживання та зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7не чинити перешкоди ПрАТ СТМ у здійсненні права власності на квартиру.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що в судовому порядку скасовані рішення органів місцевого самоврядування, яким ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 виділена квартира АДРЕСА_1та видано на неї свідоцтво про право власності.При цьому відповідачі не надали суду копій відповідних судових рішень про заборону вчинення дій, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав, щодо вказаної квартири та будь-яких інших доказів на підтвердження факту порушення державним реєстратором вимог чинного законодавства при видачі ПрАТ СТМ оскарженого ними свідоцтва про право власності на нерухоме майно та здійснення державної реєстрації. Повноваження державного реєстратора Соловій В. В. здійснювати державну реєстрацію прав на нерухоме майно на території Галицького району Івано-Франківської області підтверджується наказом Головного територіального управлінням юстиції в Івано-Франківській області від 19 лютого 2015 року № 147/6 Про виконання обов'язків .

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову ПрАТ СТМ скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині первісного позову ПрАТ СТМ , суд апеляційної інстанції виходив із того, що в цій справі виникла складна правова ситуація, коли з однієї сторони є права власника майна, захист яких гарантовано Конституцією України, статтею 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) і законом, а з іншої - права осіб, які живуть у цьому житлі і захищаються нормами статті 8 Конвенції, згідно з якою кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції. Хоча позбавлення відповідачів права на житло у цьому випадку і здійснено із законною метою для захисту прав власника, однак не відповідно до закону і без нагальної суспільної необхідності, оскільки у результаті задоволення позовних вимог ПрАТ СТМ відповідачі за первісним позовом втрачають житло без будь-яких гарантій чи компенсацій. На думку апеляційного суду, таке позбавлення права на житло, якщо його розглядати через призму права, гарантованого статтею 8 Конвенції, рівноцінне виселенню. Положення статті 391 ЦК України не передбачають конкретних способів захисту права власника, а лише констатують таку можливість. Норма пункту 1 частини третьої статті 346 ЦК України не містить процедури захисту прав власника. Тобто ці норми є юридично недостатньо визначеними, щоб тільки на їхній підставі учасники правовідносин могли ясно і чітко прогнозувати свої дії. Позбавлення права на користування житлом тільки на підставі загальної норми ЦК України, без посилання на конкретні нормативні підстави та процедури не відповідає принципу відповідно до закону і вимогам до обґрунтованості судових рішень. Суд першої інстанції не врахував, що норми ЖК України містять підвищені гарантії захисту житлових прав з огляду на цінність житла для реалізації людьми права на життя та повагу до нього. Ці гарантії стосуються як норм, на підставі яких особи можуть бути визнані такими, що втратили право користуватись житловим приміщенням (стаття 71 ЖК України), так і приписів щодо виселення з наданням іншого житла чи без такого (статті 109 - 117 ЖК України). Передбачених ЖК України підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користуватись спірною квартирою, а рівно їхнє виселення (з наданням житла чи без надання житла) судом першої інстанції не наведено. Задоволення позовних вимог призвело до надмірного втручання у права відповідачів, оскільки нагальної суспільної необхідності для цього у справі встановлено не було. Основним для вирішення питання позбавлення права на житло в цій справі є те, що законний інтерес позивача міг би бути задоволений і менш обтяжливим способом для відповідачів або проведений відповідно до процедури, чітко передбаченої законом - на підставі норм ЖК України. Позивач в позовній заяві не вказав для чого потрібно житло: чи для проживання, чи для передачі в найм, чи для інших потреб. Не вказано цього і в листі до відповідачів із вимогою звільнити житло. На думку апеляційного суду, це має значення, оскільки для задоволення фінансового інтересу позивача достатньо запропонувати відповідні умови договору найму особам, які і так перебувають у фактичному становищі наймачів по відношенню до нового власника. Тобто, є правові способи задовольнити законний інтерес власника без покладання на відповідачів надмірного тягаря, який обумовлений відсутністю у них іншого житла і відомостей про можливість проживання в іншому місці. Існування такої можливості і свідчить про непропорційне втручання у права відповідачів і невиконання при вирішенні цього спору вимог статті 8 Конвенції.

У грудні 2017 року ОСОБА_4подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2017 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції незаконно прийняв заяву ПрАТ СТМ про доповнення підстав позову, оскільки така заява може бути подана лише до початку розгляду справи по суті. Державний реєстратор Соловій В. В. здійснив реєстрацію права власності на квартиру за ПрАТ СТМ на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, яке видане через 8 хвилин після державної реєстрації і відповідно не могло бути підставою для державної реєстрації квартири у розумінні статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Суд не звернув уваги, що на день ухвалення рішення суду першої інстанції існували всі достатні підстави для зупинення провадження у справі, оскільки на розгляді у слідчого судді Юсип І. М. перебуває обвинувальний акт щодо державного реєстратора Соловій В. В. щодо здійснення ним реєстраційних дій на оспорювану квартиру.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 , витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2018 року ПрАТ СТМ подало касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що рішення Європейського суду не може бути застосованим при розгляді даної справи, оскільки спір у справі Кривіцька та Кривіцький проти України стосується інших правовідносин. Відповідачі за первісним позовом продовжують користуватись спірною квартирою та унеможливлюють володіння та користування майном його власником, тобто створюють перешкоди в користуванні майном. Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області у справі № 0904/540/12 за позовом ПрАТ СТМ до Виконавчого комітету Бурштинської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ін. про визнання недійсними рішень і свідоцтва про право власності, вказана квартира на момент прийняття оскаржуваних рішень не належала ні до державного, ні до відомчого житлового фонду; на момент приватизації квартира належала АТЗТ СТМ , а, отже, до приватного житлового фонду. Ордер, який виданий на вселення до квартири, яка належала до приватного житлового фонду, не може бути законною підставою для користування спірною квартирою.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПрАТ СТМ та надано строк для подання відзиву.

У квітні 2018 року від ПрАТ СТМ до суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, згідно з яким станом на день видачі свідоцтва про право власності на квартиру, судовим рішенням, що набрало законної сили, правовстановлюючі документи відповідачів на цю квартиру були скасовані. Обов'язок державного реєстратора запитувати додаткові документи від органів державної влади і місцевого самоврядування виникає лише у випадку, якщо такі права виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01 січня 2013 року.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом Приватного акціонерного товариства СТМ до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Бурштинська міська рада Івано-Франківської області, про усунення перешкод в користуванні квартирою та зобов'язання вчинити дії; за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства СТМ , Виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради в особі державного реєстратора Соловія Володимира Володимировича, Реєстраційної служби Галицької міської ради в особі Державного реєстратора Криси Мар'яна Семеновича про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування внесення його до державного реєстру речових прав, визнання незаконною та скасування державної реєстрації призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик