Ухвала

від 13.12.2017 по справі 818/1150/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 р.Справа № 818/1150/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. по справі № 818/1150/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промекспорт ЛТД"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Промекспорт ЛТД", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0007831202/18-28-12-02 від 27.07.2017 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 149166,00 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 37291,50 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. по справі № 818/1150/17 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0007831202/18-28-12-02 від 27.07.2017 р.

Відповідач, Головне управління ДФС у Сумській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, та зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. по справі № 818/1150/17 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Сумській області була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "Промекспорт ЛТД" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за квітень 2017 року, про що було складено акт №151/18-28-12-02/4028133 від 07.07.2017 року (а.с.15-23).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого виявлено завищенння позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2017 року на суму ПДВ 149166 грн, в тому числі (по декларації за січень 2017 року на суму ПДВ 83583 грн, та по декларації за лютий 2017 року на суму ПДВ 65583 грн) та вимог п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого виявлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку у податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 року на суму 149166 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 27 липня 2016 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007831202/18-28-12-02.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом повністю підтверджена належними первинними документами, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В періоді, що перевірявся, позивач мав господарські операції із ТОВ "Укрпром-Імпекс".

З матеріалів справи встановлено, що 20.01.2017 року між ТОВ "Укрпром-Імпекс" (продавець) та ТОВ "Промекспорт ЛТД" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 4, Додатком № 1 до якого було визначено найменування та вартість товару, а саме бурякорізка Т2М-СЦ2Б-12-16М вартістю 894996,00 грн, в т.ч. ПДВ-149166,00 грн (а.с.36-39).

На виконання умов сказаного договору товар отримано згідно видаткової накладної №ФЛ-УІ-0002 від 09.02.2017 р. на загальну суму 894996,00 грн, в т.ч. ПДВ - 149166,00 грн (а.с.43). За отриманий товар ТОВ "Промекспорт ЛТД" проведено розрахунки з ТОВ "Укрпром-Імпекс" за рахунком-фактурою №ФЛ_УІ-0003 від 20.01.2017 р. (а.с.40), що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 41-42).

Товар, який був предметом договору купівлі-продажу №4 від 20.01.2017 р., реалізований (експортований) від ТОВ "Промекспорт ЛТД" до Латвії відповідно до договору поставки №31/08 від 31.08.2016 р. за ВМД №805130000/2017/1987 від 16.02.2017 р. (SIA "INDEKS AT" м. Рига). Реалізація (експорт) бурякорізки Т2М-СЦ2Б-12-16М від ТОВ "Промекспорт ЛТД" до SIA "INDEKS AT" Латвія підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №337221 від 16.02.2017 р.

В договорові купівлі-продажу № 4 від 20.01.2017 р. зазначено місце передачі товару: с. Ківшовата, Таращанський район Київської області. Про перевезення товару (бурякорізки Т2М-СЦ2Б-12-16М) по території України та за її межі свідчить вантажна експедиція номер замовлення К203 від 10.02.2017 р. Відповідно до зазначеної вантажної експедиції завантаження товару (бурякорізки Т2М-СЦ2Б-12-16М) відбулось в автомобільний транспорт державний номер ВМ2978АА, причіп ВМ7009ХХ, за адресою: с. Ківшовата, Таращанський район, Київської області, митне оформлення в м. Суми, а місце розмитнення - м. Рига (а.с. 44-49).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що податкова накладна №ФЛ-УІ-0002 від 09.02.2017 р. відповідає вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, має всі обов'язкові реквізити, та згідно п. 201.6 ст. 201 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та врахована при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентом ТОВ "Укрпром-Імпекс" належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи, документи бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

На підтвердження зміни майнового стану ТОВ "Промекспорт ЛТД" в результаті здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Укрпром-Імпекс" позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення про перерахування коштів на рахунок продавця, що свідчить про придбання товару, а саме бурякорізки Т2М-СЦ2Б-12-16М вартістю 894996,00 грн, в т.ч. ПДВ-149166,00 грн.

Всі вищенаведені документи за спірними договорами підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій з поставки товару, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

Контролюючим органом, у свою чергу, не надано належних доказів та не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не подано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, недостовірні або суперечливі.

З огляду на те, що позивач здійснює діяльність посередників у торгівлі машинами, придбання бурякорізки Т2М-СЦ2Б-12-16М у контрагента ТОВ "Укрпром-Імпекс" відбувалось з господарською метою.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладеного договору купівлі-продажу товару, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Також колегія суддів зазначає, що у наданих позивачем до матеріалів справи документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, на підставі наведених доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Крім того, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з ПДВ та має всі документальні підтвердження його розміру.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Враховуючи викладене, оскільки позивачем було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбання товару у контрагента, наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідність господарських операцій видам діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість та завищення податкового кредиту, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкові повідомлення-рішення від 27.07.2017 р. №0007831202/18-28-12-02

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. по справі № 818/1150/17 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. по справі № 818/1150/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.12.2017 р.