Постанова

від 10.07.2020 по справі 818/1150/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року

м. Київ

справа № 818/1150/17

адміністративне провадження № К/9901/31366/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (суддя Соколов В.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді: Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекспорт ЛТД" до Головного управління ДФС у Сумській області в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промекспорт ЛТД" (далі - позивач, Товариство) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення №0007831202/18-28-12-02 від 27.07.2017, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 149166,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 37291,50 грн.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за квітень 2017 року, за результатами якої складено акт №151/18-28-12-02/4028133 від 07.07.2017, яким встановлено порушення вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 149166,00 грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав податкового кредиту з ПДВ за операцією із ТОВ "Укрпром-Імпекс", посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останнього з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у нього необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0007831202/18-28-12-02 від 27.07.2017.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарської операції позивача з контрагентом (ТОВ "Укрпром-Імпекс") щодо поставки товару (бурякорізки Т2М-СЦ2Б-12-16М), який в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами такої операції.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.12.2017 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Товариство у письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, судами встановлено, що 20.01.2017 між ТОВ "Укрпром-Імпекс" (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 4, відповідно до умов якого Продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти та оплатити його.

Ціна товару визначається за домовленістю сторін у додатку №1, який є невід`ємною частиною договору (пункт 2.1 договору).

Додатком № 1 до договору визначено найменування та вартість товару, а саме: бурякорізка Т2М-СЦ2Б-12-16М вартістю 894996,00 грн., в тому числі 149166,00 грн. ПДВ.

Виконання умов договору, як констатовано судами, підтверджується видатковою накладною №ФЛ-УІ-0002 від 09.02.2017, рахунком-фактурою №ФЛ-УІ-0003 від 20.01.2017.

Оплата за поставлений товар проведена у повному обсязі (платіжні доручення від 23.01.2017 №11, від 24.01.2017 №19, від 02.02.2017 №26, від 13.02.2017 №36).

Контрагентом на адресу позивача виписано податкову накладну №ФЛ-УІ-0002 від 09.02.2017, яка, як встановлено судами, містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ.

Додатково досліджено, що товар (бурякорізка Т2М-СЦ2Б-12-16М), реалізований контрагентом Товариству, придбаний у ПП ОСОБА_1 (видаткова накладна №05.02.2017 від 01.02.2017).

В подальшому товар реалізований SIA "INDEKS AT" (Латвія) відповідно до договору поставки №31/08 від 31.08.2016, ВМД №805130000/2017/1987 від 16.02.2017, міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №337221 від 16.02.2017.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарська операція між позивачем та контрагентом щодо поставки товару фактично здійснена з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача, її збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення такої операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.

Загалом, як встановлено судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагента з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій Товариства із ТОВ "Укрпром-Імпекс". Разом з тим, можливі порушення податкового законодавства зі сторони постачальників контрагента, не можуть за встановлених у даній справі обставин й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства бути достатнім аргументом для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Підсумовуючи викладене, суди обґрунтовано вказали на помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом щодо поставки товару, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суд вже надавав оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко