Ухвала

від 08.02.2012 по справі 2а/0270/4405/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4405/11

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Ткачук О.В. (довіреність від 07.11.2011 року)

відповідача: Лучинського П.В. (довіреність від 17.11.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ фірма "Юність" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень №0010351520, №0010361520 від 16.09.2011 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у м. Вінниці проведено камеральну перевірку ТОВ - фірми "Юність" за звітний податковий період: 2 квартал 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 863/146/15-1/20109271 від 29.08.2011 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010351520 від 16.09.2011 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 29810168 грн. та №0010361520 від 16.09.2011 року про стягнення з ТОВ - фірми "Юність" податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 151245 грн. Вважаючи вказані рішення необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення, просили їх скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року скасувати, а у задоволенні позову - відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала у повному обсязі, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дала суду пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ - фірма "Юність" зареєстроване 24.06.2003 року Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, код ЄДРПОУ 20109271, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №827270 (а.с.6).

ДПІ у м. Вінниці 29.08.2011 року проведено камеральну перевірку ТОВ фірма "Юність" за звітний податковий період 2 квартал 2011 року, за наслідками якої складено акт № 863/146/15-1/20109271 від 29.08.2011 року (а.с. 9-10). Перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток. Податковий орган свій висновок обґрунтовує тим, що такі порушення виникли внаслідок того, що пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України визначено, що п. 150.1 статті 150 Податкового Кодексу України у 2011 році застосовується з урахуванням наступного.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками 1 кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат 2 календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками 2, 3, 4 кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за 1 квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

ТОВ - фірма "Юність" в декларації за 2 квартал 2011 року в рядку 06.6 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду ( від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року було зазначено суму 29810163 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці винесло податкові повідомлення-рішення №0010351520, №0010361520 від 16.09.2011 року, відповідно до яких позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податок на прибуток в розмірі 44 673 грн. (а.с. 46).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.150.1 ст. 150 Податкового Кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

У відповідності до п. 22.4, ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Однак статтею 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що у випадку, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що при проведенні перевірки позивача, ДПІ у м. Вінниці не врахувала певні норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового Кодексу України, що призвело до помилкового висновку про порушення позивачем порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток. Зважаючи на це, рішення, прийняті податковим органом на підставі висновків, викладених в акті перевірки № 863/146/15-1/20109271 від 29.08.2011 року, є необґрунтованими, безпідставними, і підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом відмови зупинити провадження у справі до встановлення правонаступника ДПІ у м.Вінниці за наслідками її реорганізації, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що станом на час розгляду справи податковий орган не ліквідовано, а з матеріалів справи вбачається, що 01.11.2011 року ДПІ у м.Вінниці було винесено наказ №228 (а.с. 55). Обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження, відповідач посилався на неможливість розгляду справи до встановлення правонаступника сторони - ДПІ у м.Вінниці. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно зазначеного наказу, після повідомлення державного реєстратора щодо прийняття рішення про припинення юридичної особи керівники управлінь та відділів ДПІ у м.Вінниці надалі здійснюють видання та підписання документів від імені ДПІ у м.Вінниці за підписом осіб, які входять до керівництва Комісії з проведення реорганізації ДПІ у м.Вінниці. Таким чином, ДПІ у м.Вінниці під час проведення процедури реорганізації не позбавлена адміністративної процесуальної правосуб'єктності в розумінні ст. 48 КАС України. Посилання апелянта на практику Вищого адміністративного суду (оглядовий лист ВАС України від 06.08.2008 року №1367/100/13-08) не спростовує зазначених висновків, оскільки зазначений огляд судової практики стосується наявності підстав для зупинення провадження у випадку відсутності доказу щодо наявності у правонаступника повноважень виступати від імені сторони або представляти його інтереси в суді.

В решті доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року , -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 л