Ухвала

від 21.02.2012 по справі 2270/10972/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/10972/11

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Матохнюка Д.Б.

Мельник-Томенко Ж.М.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач (апелянт) : Пазюк Владислав Васильович, Капура Андрій Йосипович

відповідач : Дєдушкін Сергій Олександрович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Нафта-Сервіс" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Нафта-Сервіс" до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Нафта-Сервіс" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2011 року №0000022310/0, № 0000022310/0 яким визначено збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток та по податку на додану вартість на суму 4365928,00 грн. та 3494076,00 грн., від 18.03.2011 року №0000302310/110 яким було зменшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 4350628,00 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Нафта-Сервіс" залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови обставин справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 нрудня 2011 року в повному обсязі та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, зазначили, що позивачем правомірно, на підставі податкових накладних, включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість, оскільки факт здійснення між позивачем та контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, господарські операції з цим суб'єктом господарювання відповідають вимогам закону.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Хмельницькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Хмельницькій області проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Нафта-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2010 р. По результатах перевірки відповідачем складено акт № 3035/230/33233534 від 29.12.2010 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.01.2011 року №0000022310/0, № 0000022310/0.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того що у позивача відсутні права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Юрма-Плюс".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Між ПП "Юрма - Плюс" та ТОВ "Транс-Нафта-Сервіс" укладені договори поставки від № 21 від 01.01.2008 р. та № 2 від 01.01.2009 року, предметом яких є поставка нафтопродуктів.

На підтвердження виконання зобов`язань по вказаних договорах поставки позивачем під час перевірки надано видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі нафтопродуктів, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів), акт звірки взаєморозрахунків, паспорти якості, свідоцтва про визнання.

При цьому, під час перевірки встановлено, що у ПП "Юрма-Плюс" за період з 2008 року по 2010 рік відсутні основні фонди першої та третьої групи, які необхідні для здійснення господарської діяльності, зокрема для реалізації нафтопродуктів. На даному підприємстві одноосібно засновником, директором та головним бухгалтером є Мартинюк Ю.М. Кількість працюючих на ПП"Юрма - Плюс"- одна особа.

Крім того, відповідно до наданих позивачем товарно-транспортних накладних, встановлено, що транспортування товару відбувалось самовивозом, автомобільним транспортом ТОВ "Транс Нафта Сервіс". Пунктом навантаження товару є м. Коростень.

На території м. Коростень знаходиться чотири нафтобази, що належать наступним суб`єктам господарської діяльності: ПП "Укрпелетсистем", ТОВ "Астрал", ВП "Локомотивного депо Коростень ДТГО "ПЗЗ", ТОВ НК "Альфа Нафта". Вказані підприємства з ТОВ "Транс Нафта Сервіс" та ПП "Юрма Плюс" відносин не мали, що підтверджується наданими ними письмовими відповідями на запити відповідача.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом ч. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат по господарських операціях з придбання нафтопродуктів, колегія суддів вважає наявність у позивача видаткових накладних та податкових накладних на поставку нафтопродуктів, виписаних ПП "Юрма - Плюс", недостатніми доказами здійснення відображених в цих документах операцій, оскільки позивач не мав можливості поставляти нафтопродукти в таких обсягах, оскільки у нього відсутні трудові ресурси, виробничі, складські приміщення та інше майно, які економічно необхідні для виконання такого постачання та здійснення господарської діяльності.

Таким чином, між ПП "Юрма-Плюс" та ТОВ "Транс Нафта Сервіс" здійснювалось оформлення операцій з продажу продукції, що не мали реального товарного характеру.

Колегією суддів встановлено, що у період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року позивач включив до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість на загальну суму 2795581,00 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Юрма - Плюс".

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20% протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій які не мали реального виконання.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Позивач неправомірно включив до валових витрат витрати на придбання нафтопродуктів у ПП "Юрма - Плюс", а тому не мав права на включення вказаних ним сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки зазначені відомості щодо придбання нафтопродуктів у вказаного постачальника не відповідають дійсності та не підтвердженні належними первинними бухгалтерськими документами .

Оскільки, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені законами України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування оскаржуваних рішень.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Нафта-Сервіс", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 лютого 2012 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Матохнюк Д.Б.

Мельник-Томенко Ж. М.