Постанова

від 27.03.2018 по справі 2270/10972/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 березня 2018 року

справа №2270/10972/11

адміністративне провадження №К/9901/647/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Нафта-Сервіс на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року у складі суддів Шевчука О.П., Михайлова О.О., Петричковича А.І. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у складі колегії суддів Совгири Д.І., Матохнюка Д.Б., Мельник-Томенко Ж.М. у справі №2270/10972/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Нафта-Сервіс до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю Транс-Нафта-Сервіс (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби (далі податковий орган, відповідач у справі) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 січня 2011 року №0000022310/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 3492742 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 873186 грн., та № 00000223100, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем 2795581 грн. , за штрафними (фінансовими) санкціями 698895 грн., з мотивів протиправності їх прийняття податковим органом.

05 грудня 2011 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду залишеною без змін 21 лютого 2012 року ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов Товариства залишений без задоволення в повному обсязі.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, висновувався на доведені податковим органом податкових правопорушень, покладених в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

20 березня 2012 року позивачем подана касаційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства.

Позивач доводить, що факт здійснення господарських операцій підтверджений первинними документами, які супроводжували ці операції, що підтверджує право Товариства на формування валових витрат та податкового кредиту.

22 березня 2012 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.

03 січня 2018 року справу №2270/10972/11 передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Хмельницькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Хмельницькій області проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт від 29 грудня 2010 року № 3035/230/33233534. На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2011 року №0000022310/0, № 0000022310/0.

Склад податкового правопорушення встановлений актом перевірки полягає у тому, що позивачем віднесено до складу валових витрат звітного 2008 року та першого кварталу, півріччя та трьох кварталів 2009 року вартість паливо мастильних матеріалів та до шістнадцяти місячних звітних податкових періодів позивач включив до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість на підставі видаткових та податкових накладних, виписаних Приватним підприємством "Юрма - Плюс", за операціями які не здійснювались.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у позивача відсутні права на включення до валових витрат вартості продукції та до податкового кредиту сплаченого за цією продукцію податку на додану вартість, на підставі оформлених документів між позивачем та Приватним підприємством "Юрма-Плюс", між якими здійснювалось виключно оформлення операцій з продажу продукції, що не мали реального товарного характеру.

Відсутність реальності здійснення господарських операцій доведена дослідженнями акту перевірки та встановлена судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи.

В подальшому висновки податкового органу знайшли своє підтвердження в матеріалах кримінального провадження, долучених до матеріалів судової справі на стадії касаційного провадження, які виходячи з меж касаційного перегляду не можуть бути предметом дослідження.

Суд погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій про те, що право на віднесення вартості товару до складу валових витрат та включення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у платника податку за умови реального здійснення господарських операцій.

Застосовуючи положення пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за якими валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, слід розуміти, що наявність у платника податків видаткових накладних на поставку товару (у межах спірних відносин нафтопродуктів), є недостатніми доказами здійснення відображених в цих документах операцій.

Положення підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 стаття 7 Закону України "Про податок на додану вартість", слід розуміти, що наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій, які не мали реального виконання.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Нафта-Сервіс залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі №2270/10972/11 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: С.С. Пасічник

В.П. Юрченко