Постанова

від 19.12.2017 по справі 803/121/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/11095/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року (прийнята головуючим суддею Костюкевичем С.Ф. о 15:31 год. у м. Луцьку Волинської області, повний текст складений 18 жовтня 2017 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фурніро» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

08 лютого 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Фурніро» звернулось до суду з адміністративним позовом до Рожищенського відділення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, яке ухвалою від 05 жовтня 2017 року замінене на належного відповідача - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ), та з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 05 жовтня 2017 року просило:

а) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2016 року за №0000022200;

б) визнати протиправною бездіяльність щодо неподання висновку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням суми в розмірі 1 197 967,00 грн., що підлягають відшкодуванню із бюджету на користь ТзОВ ,,Фурніро» ;

в) зобов'язати Луцьку ОДПІ внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ТзОВ ,,Фурніро» суми податку на додану вартість за червень 2015 року у розмірі 1 197 967,00 грн.

Постановою від 13 жовтня 2017 року Волинський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Рожищенське відділення) від 25.01.2016 року № НОМЕР_1.

Визнав протиправною бездіяльність Рожищенського відділення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області щодо неподання висновку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням суми у розмірі 1 197 967,00 грн., що підлягає відшкодуванню із бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фурніро» .

Зобов'язав Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю ,,Фурніро» суми податку на додану вартість за червень 2015 року у розмірі 1 197 967,00 грн.

Також суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ на користь ТзОВ ,,Фурніро» судовий збір у розмірі 20 725,51 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що з дня реєстрації платником податку на додану вартість (з 01.06.2014 р.) ТзОВ ,,Фурніро» в поданих до Ківерцівської ОДПІ (Рожищенське відділення) податкових деклараціях з податку на додану вартість податкових зобов'язань не декларувало, а декларувало лише суми податкового кредиту по операціях з проведення поліпшення орендованих основних засобів і, відповідно, в податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року відобразило у рядку 30 декларації суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 1078267,00 грн. та заявило до бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку у рядку 23.2 декларації 182820,00 грн. ПДВ.

У постанові Верховного Суду України від 20 січня 2015 року, на яку посилається суд в обґрунтування задоволення позовних вимог, викладений висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 200.5 ПК України в частині правомірності віднесення матеріальних цінностей до основних фондів є введення їх в експлуатацію, тоді як спірні правовідносини у даній справі стосуються поліпшення орендованих основних засобів, що не є тотожним.

За таких обставин, відповідач вважає, що підприємство позивача не набуло права на бюджетне відшкодування сум ПДВ по операціях з проведення поліпшення орендованих основних засобів, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ ,,Фурніро» зареєстроване як юридична особа та з 01.06.2014 року, є платником податку на додану вартість, про що свідчить витяг №1403134500003 від 07.05.2014 року.

За наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ,,Фурніро» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації за червень 2015 року, оформленої актом №1402/1503/39174039 від 07.10.2015 року, Рожищенське відділення Ківерцівської ОДПІ 28.10.2015 року прийняло податкове повідомлення-рішення за №0000712200, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 63 120,00 грн. та застосована 15 780,00 грн. штрафна (фінансова) санкція в розмірі 15 780,00 грн. (т.1 а.с.50).

Дане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку.

Рішенням за № 65/10/03-2010-03-06 від 11.01.2016 року Головне управління ДФС у Волинській області залишило скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Крім того, ГУ ДФС у Волинській області встановило, що перевіркою неправомірно підтверджена до бюджетного відшкодування задекларована у р. 23.2 Декларації сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 182 820,00 грн. та визначений за результатами перевірки у р. 30 Декларації залишок від'ємного значення попередніх звітних податкових періодів, який підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 1 015 147,00 грн..

На підставі зазначеного рішення Рожищенське відділення Ківерцівської ОДПІ 25.01.2016 року прийняло податкове повідомлення-рішення за №0000022200, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 197 967,00 грн. ( т.1 а.с. 68).

Висновки податкового органу базуються на тому, що ТзОВ ,,Фурніро» не мало права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки у платника податку за останні 12 календарних місяців відсутні обсяги оподатковуваних операцій та до бюджетного відшкодування заявлено суму податку на додану вартість по сформованому податковому кредиту внаслідок поліпшення орендованих основних засобів, а не внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Постановою від 11.02.2016 року у справі №803/42/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 року, Волинський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Ківерцівської ОДПІ від 28.10.2015 року № 000765313, яким була зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 63120,00 грн. за червень 2015 року та застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 15780,00 грн..

Також суд зобов'язав Ківерцівську ОДПІ скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТзОВ ,,Фурніро» за червень 2015 року.

Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено та підтверджено факт виконання господарських операцій між ТзОВ ,,Фурніро» та ПП ,,Квест+» з виконання монтажно-покрівельних робіт на орендованих підприємством позивача об'єктах, що знаходяться на вулиці Селянській, 46 та 50 у місті Рожище.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ ,,Фурніро» мало право на отримання бюджетного відшкодування, хоча обсяги його оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців і менші, ніж заявлена сума такого відшкодування.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що згідно договору оренди нежитлових приміщень №1 від 18.04.2014 року ТзОВ ,,Фурніро» (Орендар) орендує у фізичної особи ОСОБА_5 (Орендодавець) нежитлові приміщення об'єктів нерухомого майна, які належать орендодавцю на праві приватної власності, а саме: цех гарячого цинкування корпус №39 (Т-3), що знаходиться на вулиці Селянській, 50 у місті Рожище, корпус №3 (виробнича частина) (У- 3) - на вулиці Селянській, 46 у місті Рожище, корпус №3 (виробнича частина) (Ф-1) - на вулиці Селянській, 46 у місті Рожище та корпус №41(прохідна) (Е-2) - на вулиці Селянській, 50 у місті Рожище. Мета оренди - здійснення господарської.

Згідно пунктів 3.3 та 3.4 вказаного Договору Орендар має право за власні кошти, без згоди Орендодавця, та в межах чинного законодавства здійснювати модернізацію, капітальний ремонт, реконструкцію, підключення до необхідних комунікаційних мереж орендованих приміщень, а також пристосовувати орендовані приміщення для потреб ведення власної господарської діяльності.

З метою здійснення капітального ремонту орендованих приміщень товариство позивача придбало будівельні матеріали у ТзОВ ,,ТПК» , ТзОВ ,,ТД Вікант» , трансформатор у ПАТ ,,Укрелектроапарат» , опалювальний котел у ТзОВ ,,Барлінек інвестн» , кабель у ТзОВ ,,ЛЕП» , металопластикові конструкції у ТзОВ ,,Термопласт плюс» , транспортні послуги у ПП ,,Трек-Захід» та ФОП ОСОБА_6, а також інші товари, що встановлено актом перевірки (т.1 а.с. 22-39).

Суми ПДВ по вказаних господарських операціях ТзОВ ,,Фурніро» віднесло до податкового кредиту відповідних податкових періодів та у червні 2015 року заявило до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 182820,00 грн., відображеного у рядку 23.2 декларації та у сумі 1015147,00 грн., відображеного у рядку 30 декларації.

Під час перевірки податковий орган підтвердив правомірність формування позивачем вказаних сум податкового кредиту по зазначених вище господарських операціях ТзОВ ,,Фурніро» з його контрагентами.

Спір виник лише щодо наявності чи відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ на загальну суму 1197967,00 грн. станом на червень 2015 року.

Позиція податкового органу зводиться до того, що ТзОВ ,,Фурніро» в поданих до Ківерцівської ОДПІ (Рожищенське відділення) податкових деклараціях з податку на додану вартість податкових зобов'язань не декларувало, а декларувало лише суми податкового кредиту по операціях з проведення поліпшення орендованих основних засобів, а тому в силу приписів пункту 200.5 статті 200 ПК України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) не мало права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до приписів ст. 200 ПК України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом(пункт 200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4).

Разом з тим, відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Мотивуючи своє рішення в частині наявності у позивача права на бюджетне відшкодування сум ПДВ по господарських операціях з капітального ремонту орендованих приміщень, суд першої інстанції обґрунтовано врахував правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 20 січня 2015 року (справи № 21-316а14 та № 21-514а14).

Верховний Суд України зазначив, що відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 ,,Основні засоби» . Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 ,,Капітальні інвестиції» , це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Позивач надав оборотно-сальдові відомості по рахунку 15 за 18.04.2014 - 31.12.2015 років, згідно якої на рахунку 15 ,,Капітальні інвестиції» відображені витрати на поліпшення необоротних матеріальних активів на загальну суму 6735091,24 грн. (т.1 а.с. 133).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на бюджетне відшкодування сум ПДВ по господарських операціях з капітального ремонту орендованих приміщень, придбанням устаткування, обладнання (трансформатора, котла та інш.), необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що без проведення ремонту експлуатація орендованих приміщень, а відповідно і господарська діяльність підприємства була б неможливою. На даний час підприємство успішно займається виробничою діяльністю, від реалізації власної продукції отримує доходи та сплачує податкові зобов'язання, в тому числі і з ПДВ.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги той факт, що згідно з внесеними Законом України від 24.12.2015 р. № 909-VIII змінами в Податковий кодекс України пункт 200.5 статті 200 ПК України втратив свою чинність.

Також колегія суддів вважає необхідним акцентувати увагу на тому, що згідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Оскільки норма чинного на час виникнення спірних правовідносин пункту 200.5 статті 200 ПК України припускала неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, колегія суддів визнає правомірним рішення суду першої інстанції, яке прийняте на користь платника податків.

Визнавши протиправним оскаржене податкове повідомлення-рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 197 967,00 грн., суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав Луцьку ОДПІ вчинити дії, визначені пунктом 200.15 ст. 200 ПП України, згідно якого після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року у справі № 803/121/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_7

Постанова в повному обсязі складена 21 грудня 2017 року.