Ухвала

від 13.12.2017 по справі 201/13738/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5614/17 Справа № 201/13738/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальною Виробничо-комерційна фірма ЕКОПРОН-ЮГ , ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальною Виробничо-комерційна фірма ЕКОПРОН-ЮГ і ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування запису про державну реєстрацію і реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2016 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськанадійшов позов ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальною Виробничо-комерційна фірма ЕКОПРОН-ЮГ і ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування запису про державну реєстрацію і реєстрацію права власності.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 558 від 11 серпня 2016 року щодо продажу адміністративної будівлі з офісними приміщеннями літ. А-2, А 1 -2, А 2 -1, а-1, а 2 -1, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Барикадна буд. 17, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1001171612000, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Екопрон-Юг (код ЄДРГІОУ: 19319017) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1).

Скасовано за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) запис про державну реєстрацію прав власності на офісне приміщення літ. А-2, А 1 -2, А 2 -1, а-1, а 2 -1, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Барикадна буд. 17, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1001171612000 та зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Екопрон-Юг (код ЄДРГІОУ: 19319017) право власності на офісне приміщення літ. А-2, А 1 -2, А 2 -1, а-1, а 2 -1, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Барикадна буд. 17, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1001171612000.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальною Виробничо-комерційна фірма ЕКОПРОН-ЮГ та ОСОБА_2 просять скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 1993 року було створено Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційну фірму Екопрон-Юг . Засновниками (учасниками) ТОВ ВКФ Екопрон-Юг були - ОСОБА_7 (50% голосів) та ОСОБА_8 (50% голосів). Згідно умов установчого договору товариства - директором товариства був ОСОБА_7, а ОСОБА_8 виконував функції заступника директора товариства. Товариство спеціалізувалось на розробці технологічних процесів у переробці побутових і промислових відходів, проектуванні виробництв для вказаної переробці, введення їх в дію й налаштування, випробувань, паспортизації й налаштуванні газоочисного обладнання та виконанні повного комплексу екологічних робіт .

В подальшому до складу засновників (учасників) товариства увійшли - ОСОБА_9 (донька - ОСОБА_7Я.) та ОСОБА_4 (донька - ОСОБА_8Б.). Згідно Статуту товариства від 09 березня 2004 року, долі між учасниками товариства було розподілено наступним чином: ОСОБА_7 - 40%; ОСОБА_9 - 10%; ОСОБА_8 - 40 %: ОСОБА_4 - 10 %.

13 серпня 2008 року було прийнято нову редакцію Статуту товариства, при цьому долі між учасниками товариства не змінились.

02 січня 2013 року помер ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-КИ № 492177 виданим 02 січня 2013 року відділом державної реєстрації смерті ОСОБА_5 міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

12 серпня 2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_10 дружині померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ВТК № 388277, яке зареєстровано в реєстрі за № 3032. Згідно вказаного свідоцтва, спадщина на яку видано це свідоцтво, складається з: права на частку в статутному капіталі ТОВ ВКФ Екопрон-Юг , ідентифікаційний код 19319017, місцезнаходження юридичної особи: 49000, АДРЕСА_1 у розмірі 40 % (сорок відсотків) статутного капіталу товариства, що дорівнює 0.20 грн., яка належала померлому на підставі статуту товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 672356 - АВ № 672357, виданим 26 липня 2013 року Орєшкіною В А., державним реєстратором Реєстраційної служби ОСОБА_5 міського управління юстиції Дніпропетровської області.

На початку жовтня 2013 року на ім'я ОСОБА_8 надійшов лист від директора ТОВ ВКФ Екопрон-Юг ОСОБА_7Я з якого вбачається, що 17 жовтня 2013 року о 14.00 годині відбудуться позачергові загальні збори учасників товариства, зокрема на розгляд яких будуть виноситись питання, щодо виключення зі складу товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Такий же самий лист на початку жовтня 2013 року про проведення позачергових загальних зборів, отримала донька померлого учасника товариства ОСОБА_4, що є також учасником цього товариства.

Заявою від 15 жовтня 2013 року ОСОБА_3 повідомила товариство про те, що її чоловік ОСОБА_8 згідно свідоцтва серії 1-КИ № 49217702 в січні 2013 року помер. Також дружина померлого учасника товариства повідомила, що в порядку спадкування за ОСОБА_11, остання отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 40 % у статутному капіталі товариства. Разом з цим у своїй заяві ОСОБА_3 повідомила товариство, що з 15 жовтня 2013 року перебуває на лікарняному (гіпертонічна хвороба III ступеню) у зв'язку з чим з поважних та об'єктивних причин не може бути присутньою на цих зборах.

З метою проведення змін до установчих документів у зв'язку зі смертю ОСОБА_8, позивачка звернулась до товариства із заявою від 29 жовтня 2013 року про надання оригіналів установчих документів ТОВ ВКФ Екопрон-Юг .

Згодом 16 січня 2014 року відбулись загальні збори товариства. В результаті проведення зборів було складено протокол № 6 загальних зборів учасників товариства з якого вбачається, що було вирішено: виключити зі складу учасників товариства ОСОБА_8 у зв'язку зі смертю останнього на підставі п. 6.5. Статуту товариства; відмовлено спадкоємцям ОСОБА_8 в прийомі в товариство на підставі повноважень наданих учасниками товариства та передбачених пунктом 6.5.Статуту; прийнято рішення про виплату в грошовій формі спадкоємцям ОСОБА_8 в установленому порядку частки в майні товариства, що належала спадкодавцю в розмірі 0.2 грн.

На сьогоднішній час товариством - вартість частини майна товариства пропорційну частці померлого ОСОБА_8 у статутному капіталі товариства - спадкоємиці не виплачена. Так само не виплачена вартість частки учасника ОСОБА_4, яка була виключена протоколом № 6.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2016 року було відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ТОВ ВКФ Екопрон-Юг про стягнення вартості частки у майні, визнання недійсними змін до статуту.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2016 року заяву представника позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 - задоволено, до набрання законної сили судовим рішенням по справі заборонено ТОВ ВКФ Екопрон-Юг відчужувати - адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1-2, А2-1, а-1, а2-І, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна буд.17, реєстраційний номер майна 25507334. 02 червня 2016 року до Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровські області було подано заяву про примусове виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову по справі № 203/2465/16-ц від 31 травня 2016 року.

02 червня 2016 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_12 було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження.

03 червня 2016 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_12 було складено акт державного виконавця про примусове виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову по справі № 203/2465/16-ц від 31 травня 2016 року. Державний виконавець відповідно до вимог п. 4 ст. 75 ОСОБА_11 України Про виконавче провадження директору ТОВ ВКФ Екопрон-Юг - ОСОБА_7 довів в присутності понятих повний текст і резолютивну частину ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2016 року по справі 203/2465/16-ц, а саме - заборонити ТОВ ВКФ Екопрон-Юг (код ЄДРПОУ 193 19017) відчужувати адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1 -2, А2-1, а-1, а2-1, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна буд. 17, реєстраційний номер майна 25507334. Рішення згідно виконавчого документу виконано фактично. Відповідно до вимог п. 4 ст. 75 ОСОБА_11 України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню п. 8 ст. 49 ОСОБА_11 України Про виконавче провадження , а виконавчі документи направлено до суду. Акт державного виконавця був складений в присутності понятих (ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2), стягувача (ОСОБА_3), представника стягувача (адвокат ОСОБА_15), директора ТОВ ВКФ Екопрон-Юг (ОСОБА_7). Акт державного виконавця був підписаний стягувачем, державним виконавцем, понятими, від підпису відмовився боржник (ОСОБА_7).

06 червня 2016 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_12 було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження.

07 червня 2016 року на адресу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла постанова державного виконавця Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_12 про закінчення виконавчого провадження від 06 червня 2016 року для виконання та до відома, винесену на підставі ухвали № 203/2465/16-ц від 31 травня 2016 року.

21 липня 2016 року господарським судом було прийнято рішення, яким було: визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ ВКФ Екопрон-Юг , що оформлено протоколом № 6 від 16 січня 2014 року; визнано недійсним внесення змін та затвердження в новій редакції Статуту ТОВ ВКФ Екопрон-Юг в редакції від 16 січня 2014 року.

07 вересня 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська винесена ухвала про призначення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ТОВ ВКФ Екопрон-Юг про стягнення вартості частки у майні, визнання недійсним змін до статуту, комплексної судової економічної, товарознавчої, будівельної та бухгалтерської експертизи.

06 вересня 2016 року позивачам стало відомо, що 11 серпня 2016 року ТОВ ВКФ Екопрон-Юг , не дивлячись на судову заборону, відчужило за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1-2, А2-1, а-1, а2-1, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна буд.17.

Згідно з ч.2,3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виниклий зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мат до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов 'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвачу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до cт.17 ОСОБА_11 України Про виконавче провадження примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим ОСОБА_11. Відповідно до цього ОСОБА_11 підлягають виконанню державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Стаття 75 ОСОБА_11 України Про виконавче провадження зазначає, що державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Положеннями постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року Про судову практику цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено: п. 7 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину; п. 31 - у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору.

Правова позиція, щодо наявності суб'єктивного права у позивачів на оскарження зазначеного правочину та існування заходу забезпечення, який унеможливлював укладення договору купівлі - продажу викладена і в постанові ВСУ по справі № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року.

Тому той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено ОСОБА_11 І952-/У від І липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.

Враховуючи викладене, на момент укладання договору купівлі-продажу № 588 від 11 серпня 2016 року між ТОВ ВКФ Екопрон-Юг та ОСОБА_2 діяла судова заборона щодо відчуження адміністративної будівлі. Проте учасник та директор ТОВ ВКФ Екопрон-Юг ОСОБА_7, будучи обізнаним про встановлену судом заборону відчужувати майно, продав адміністративну будівлю у порушення положень ст. 124 Конституції України.

До того, ж рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2016 року було визнано недійсним рішення загальних зборів товариства, що оформлено протоколом № 6 від 16 січня 2014 року. У зв'язку з цим, ОСОБА_4 відновила свій статус учасника ТОВ ВКФ Екопрон-Юг , тому проведення та прийняття рішення про відчуження майна без повідомлення про це учасника товариства є незаконним. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 володіють частками, які у сукупності складають 50% у ТОВ ВКФ Екопрон-Юг . По справі № 203/2465/16-ц яка розглядається Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було призначено експертизу з метою визначення дійсного розміру часток у ТОВ ВКФ Екопрон-Юг . Враховуючи викладене, дії ОСОБА_7 щодо продажу адміністративної будівлі спрямовані на незаконне заволодіння дійсними частками у ТОВ ВКФ Екопрон-Юг ОСОБА_4 та ОСОБА_16, шляхом зменшення дійсної вартості активів товариства, які будуть дослідженні під час проведення експертизи. Адже адміністративна будівля була відчужена за нижче ціною ніж її ринкова вартість.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України вказано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Частини 1, 2 статті 236 ЦК України визначають, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

На підставі статей 4, 10, та 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 статі 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним договір купівлі-продажу № 558 від 11 серпня 2016 року щодо продажу адміністративної будівлі з офісними приміщеннями, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Барикадна буд. 17, укладеного між ТОВ Виробничо-комерційна фірма Екопрон-Юг та скасовуючи запис про державну реєстрацію прав власності на офісне приміщення і зобов'язуючи зареєструвати за ТОВ Виробничо-комерційна фірма Екопрон-Юг право власності спірне майно, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що договір купівлі-продажу був укладений в період існування заходів забезпечення позову по ухвалі суду, а саме діяла заборона щодо відчуження спірної адміністративної будівлі.

Доводи в апеляційній скарзі апелянта про те, що майно не знаходилося в реєстрі обтяжень, колегія суддів вважає не обгрутнованими, оскільки той факт, що встановлені ухвалою суду про забезпечення позову обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено ОСОБА_11 України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що ОСОБА_2 було невідомо про забезпечення позову, спростовується актом державного виконавця Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГУТУЮ у Дніпропетровській області від 03 червня 2016 року про примусове виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2016 року про забезпечення позову, який знаходиться в матеріалах справи.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи

Щодо розгляду справи у відсутність відповідачів.

Апеляційна скарга представником апелянтів Бартош - ОСОБА_17 була подана до суду апеляційної інстанції 29 червня 2017 року, в якій адреса ТОВ Виробничо-комерційна фірма ЕКОПРОН-ЮГ вказана вул..Барікадна,17 м.Дніпро, а ОСОБА_2 вул. Миронова, 30/3 м. Дніпро.

13 грудня 2017 року у судовому засіданні апеляційної інстанції, представник апелянтів Бартош - ОСОБА_17 заявила про те ,що її довірителі не повідомлені,оскільки проживають у Ізраїлі і надала копії посвідчень особи Держави Ізраїль Міністерства Внутрішніх Справ та Додатки до них № 630/17 на ім'я ОСОБА_2 та № 631/17 на ім'я ОСОБА_7, з яких вбачається що вони постійно проживають з 10 січня 2017 року і перебувають у державі Ізраїль за адресою бул. ОСОБА_18АДРЕСА_2, Кір'ят-Ям, 2902506 , тобто на момент подачі апеляційної скарги представник відповідачів вказала суду завідомо невірну адресу своїх довірителів.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга була подана представником апелянтів Бартош - ОСОБА_17 і підписана нею від імені ТОВ Виробничо-комерційна фірма ЕКОПРОН-ЮГ , на підставі довіреності виданої директором ОСОБА_7 від 21.04.2016 року в якій не зазначено строк її дії, та ОСОБА_2 на підставі довіреності виданої Приватним нотаріусом ОСОБА_5 нотаріального округу ОСОБА_19 від 26 жовтня 2016 року строком до 26 жовтня 2017 року - Бартош - ОСОБА_17

13 липня 2017 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області було відкрито провадження по справі, а ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2017 року призначено справу до розгляду. Того ж дня на адресу сторін по справі, які були вказані в апеляційній скарзі було направлено судові повістки.

Суд неодноразово повідомляв ТОВ Виробничо-комерційна фірма ЕКОПРОН-ЮГ та ОСОБА_2 про дату судового розгляду за адресами, вказаними в їх апеляційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, до апеляційного суду повернулися конверти за закінченням терміну зберігання .

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Заяв чи клопотань про зміну місцезнаходження від апелянтів до суду не надходило.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Судом апеляційної інстанції вжиті всі заходи для скерування апелянтам процесуальних документів, однак вони не були вручені за відсутністю останніх за місцезнаходженням осіб, таким чином представником апелянтів Бартош - ОСОБА_17 навмисно було зазначено неправильну адресу з метою затягування розгляду справи, чим допущено зловживання процесуальними правами.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальною Виробничо-комерційна фірма ЕКОПРОН-ЮГ , ОСОБА_2 - відхилити .

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2017 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_20