Постанова

від 14.12.2017 по справі 368/319/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/319/17 Головуючий у І інстанції Шевченко І. І. Провадження № 22-ц/780/5572/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 14.12.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Таргоній Д.О., Сліпченка О.І,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_2, фермерського господарства ОСОБА_2В. про визнання недійсним рішень ради та договору оренди землі ,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 25 вересня 2017 року, просив:

- визнати недійсними та скасувати рішення ХLI сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 11 листопада 2013 року про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області загальною площею до 42,0 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства;

- визнати недійсними та скасувати рішення 46 сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 23 квітня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 і надання в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 24,2221 га, кадастровий номер 3222287201:01:376:0020, яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області;

- визнати недійсним договір оренди землі від 30 травня 2014 року, укладений між Ставівською сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про надання в оренду земельної ділянки площею 24,2221 га з кадастровим номером 3222287201:01:376:0020, що розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що рішенням ХLI сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 11 листопада 2013 року надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області загальною площею до 42,0 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. Згідно з рішенням 46 сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 23 квітня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 та надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 24,2221 га, кадастровий номер 3222287201:01:376:0020, яка розташовану на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області. На підставі вказаного рішення ради між Ставівською сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 30 травня 2014 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який 22 липня 2014 року зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області ОСОБА_4

Прокурор вважав, що Ставівською сільською радою прийнято рішення від 11 листопада 2013 року та від 23 квітня 2014 року з порушеннями вимог законодавства у сфері земельних відносин. Зокрема, у клопотанні про надання дозволу на розробку документації із землеустрою ОСОБА_2 не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, не зазначено обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. 03 жовтня 1995 року ОСОБА_2 здійснив реєстрацію фермерського господарства ОСОБА_2В. та у червні 1993 року вже отримував із земель державної та комунальної власності як громадянин без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки для ведення фермерського господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею. Позивач вказував, що починаючи з І кварталу 2014 року і до IV кварталу 2016 року ОСОБА_2 отримував дохід від діяльності фермерського господарства ОСОБА_2В. . 09 лютого 2015 року ОСОБА_2 уклав договір суборенди вказаної земельної ділянки площею 24,2221 га з фермерським господарством ОСОБА_2В. , який 05 травня 2017 року було розірвано між ними. Зазначав, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства. Таким чином, на думку прокурора, отримання ОСОБА_2 значних площ земель для ведення фермерського господарства було спрямоване на штучне збільшення земельного банку фермерського господарства ОСОБА_2В. , засновником і керівником якого він є, за спрощеною процедурою, без обов'язкового проведення земельних торгів. Тому вважав, що передача земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства відбулася з порушеннями ч.2 ст.124 Земельного Кодексу України щодо передачі в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства за результатами земельних торгів та ст.ст. 1, 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, щодо змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, відсутності обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Також прокурор вказував, що під час укладання спірного договору оренди землі сторонами порушено вимоги ст.203 ЦК України.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року в позові заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури відмовлено.

В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Київської області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею до 42 га для ведення фермерського господарства на території с.Стави.

Згідно з рішенням ХLI сесії VI скликання Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 11 листопада 2013 року Про дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки загальною площею до 42 га, що розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до рішення Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області № 3.178/4-46-УІ від 23 квітня 2014 року Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 24,2221 га, кадастровий номер 3222287201:01:376:0020, для ведення фермерського господарства, що розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області в межах населеного пункту ОСОБА_2 Надано ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку площею 24,2221 га, кадастровий номер 3222287201:01:364:0013, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області в межах населеного пункту терміном на 49 років.

30 травня 2014 року між Ставівською сільською радою Кагарлицького району Київської області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 24,2221 га з кадастровим номером 3222287201:01:376:0020, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років. Умови використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 686 409 грн. 14 коп. Вказаний договір зареєстрований Реєстраційною службою Кагарлицького районного управління юстиції Київської області 18 липня 2014 року за №8656522.

Згідно з актом приймання - передачі земельної ділянки Ставівська сільська рада Кагарлицького району Київської області передала вказану земельну ділянку ОСОБА_2, який зобов'язався використовувати її у відповідності до мети визначеної у договорі.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення ІХ сесії ХХІ скликання Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 18 червня 1993 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 9,8 га, яка розташована на території Ставівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КВ.

03 жовтня 1995 року ОСОБА_2 здійснив реєстрацію фермерського господарства ОСОБА_2В. , про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, ОСОБА_2 реалізував свій намір займатися фермерським господарством шляхом безкоштовного отримання земельної ділянки для створення фермерського господарства ще у 1995 році.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та фермерським господарством ОСОБА_2В. укладено договір суборенди земельної ділянки площею 24,2221 га з кадастровим номером 3222287201:01:376:0020, для ведення фермерського господарства, строком на 48 років. Вказаний договір зареєстрований Реєстраційною службою Кагарлицького районного управління юстиції Київської області 09 лютого 2015 року за №6420532.

05 травня 2017 року між ОСОБА_2 та фермерським господарством ОСОБА_2В. було укладено угоду про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 09 лютого 2015 року. Державним реєстратором були внесені відомості до реєстру 12 травня 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при прийнятті Ставівською сільською радою оспорюваних рішень відсутні будь-які порушення чинного законодавства. Позивачем не наведено підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30 травня 2014 року, укладеного між Ставівською сільською радою та ОСОБА_2

Проте, з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Згідно положень ст.134 ЗК України земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Згідно з ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться, визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи, установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство № 973-IV від 19 червня 2003 року та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до вимог ст.1 Закону Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Згідно з ст.8 Закону України Про фермерське господарство можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним законом, яким є Закон України Про фермерське господарство .

Так, згідно ч. 1 статті 7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, що діяла станом на час прийняття рішень ради) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Згідно вимог ч. 2 та ч.4 ст.7 Закону України Про фермерське господарство заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, Закон України Про фермерське господарство визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України Про фермерське господарство ).

Крім того, Закон України Про фермерське господарство передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону України Про фермерське господарство не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року, ухваленої на спільному засідання цивільної та господарської палат (справа № 6-2902цс15), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про неправомірність твердження прокурора щодо не зазначення ОСОБА_2 в заяві про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, не грунтуються на вимогах Закон України Про фермерське господарство .

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею до 42 га для ведення фермерського господарства на території с.Стави (а.с. 20, 204, т.1).

Згідно вимог Закону України Про фермерські господарства у заяві має бути зазначено не лише бажаний розмір і місце розташування земельних ділянок, але й обґрунтування їх розмірів з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Однак, приймаючи рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, а також укладаючи оспорюваний договір оренди, Ставівська сільська ради не звернула увагу на те, що подана ОСОБА_2 заява про відведення земельної ділянки взагалі не містить жодного обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Водночас, з наявних у матеріалах справи довідок Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 12 квітня 2017 року та від 02 жовтня 2017 року, вбачається, що за ОСОБА_2 немає зареєстрованої сільськогосподарської техніки (а.с.59, т.1, а.с.10, т.2).

Матеріали справи не містять даних, що за ОСОБА_2, якому була передана в оренду спірна земельна ділянка, рахується сільськогосподарська техніка і таких доказів відповідач ОСОБА_2 суду не надав.

По справі встановлено, що після укладення 30 травня 2014 року із Ставівською сільською радою договору оренди земельної ділянки площею 24,2221 га, ОСОБА_2 09 лютого 2015 року передав отриману земельну ділянку в суборенду фермерському господарству ОСОБА_2В. , засновником і керівником якого є сам ОСОБА_2 з 03 жовтня 1995 року. Вказаний договір суборенди ОСОБА_2 розірвав 05 травня 2017 року після пред`явлення заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури вказаного позову до суду (10 березня 2017 року).

Зазначені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_2 волевиявлення та намірів займатися веденням фермерського господарства на отриманій земельній ділянці, його дії були спрямовані на штучне збільшення земельного банку фермерського господарства ОСОБА_2, за спрощеною процедурою, без обов`язкового проведення земельних торгів .

Та обставина, що 12 липня 2017 року ОСОБА_2 провів реєстрацію юридичної особи - фермерського господарства Матійчук Агро , вид діяльності якого: вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, не впливає на те, що у Ставівської сільської ради були відсутні законні підстави для передання в оренду ОСОБА_2, як фізичній особі, спірної земельної ділянки для фермерського господарства.

Згідно ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи те, що оспрорювані рішення Ставівської сільської ради Кагарлицького району прийняті з порушенням вимог Закону України Про фермерське господарство , колегія суддів приходить до висновку про визнання їх недійсними та скасування.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правовою підставою для укладення договору оренди між Ставівською сільською радою Кагарлицького району та ОСОБА_2 були вищезазначені рішення ради, які видані з порушенням порядку відведення земельних ділянок, передбаченого Земельним кодексом України та Законом України Про фермерське господарство . Вказана обставина є підставою для визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки, а відтак позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України на наведене уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у позові прокурора.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову з наведених вище підстав.

Згідно з ч.1 і ч.5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Належний при поданні позовної заяви розмір судового збору становив 1 920 грн., а при подачі апеляційної скарги - 2 112 грн . Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і позов прокурора задовольняє, то понесені ним судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь держави у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_2, фермерського господарства ОСОБА_2В. про визнання недійсними рішень ради та договору оренди землі - задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати рішення ХLI сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 11 листопада 2013 року про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області загальною площею до 42,0 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Визнати недійсними та скасувати рішення 46 сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 23 квітня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 і надання в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 24,2221 га, кадастровий номер 3222287201:01:376:0020, яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Визнати недійсним договір оренди землі від 30 травня 2014 року щодо земельної ділянки площею 24,2221 га, кадастровий номер 3222287201:01:376:0020, яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області , укладений між Ставівською сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та який 22 липня 2014 року зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 за номером 14620020.

Стягнути з Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_2 та фермерського господарства ОСОБА_2В. на користь держави судовий збір у розмірі по 1 344 грн. з кожного окремо.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді