Постанова

від 18.02.2019 по справі 368/319/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 368/319/17

провадження № 61-5218 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач -заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави , відповідачі: Ставівська сільська рада Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_4, фермерське господарство Матійчук І. В. ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Верланова С. М., Таргоній Д. О., Сліпченка О. І., від 14 грудня 2017 року в справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_4, фермерського господарства Матійчук І. В. про визнання недійсних рішень та договорів оренди, суборенди землі.

Встановив:

В березні 2017 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_4, фермерського господарства Матійчук І. В. (далі - ФГ Матійчук І. В. ) про визнання недійсними рішень та договорів оренди, суборенди землі.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням ХLI сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 11 листопада 2013 року надано ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області загальною площею до 42,0 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства . Рішенням 46 сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 23 квітня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_4 та надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 24,2221 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області. 30 травня 2014 року на підставі рішення 46 сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 23 квітня 2014 року між Ставівською сільською радою в особі сільського голови Михайленка В. О. та ОСОБА_4 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області 22 липня 2014 року.

09 лютого 2015 року ОСОБА_4уклав договір суборенди вказаної земельної ділянки площею 24,2221 га з ФГ МатійчукІ. В. .

Проте, вищезазначені рішення Ставівської сільської ради від 11 листопада 2013 року та від 23 квітня 2014 року прийняті з порушеннями вимог законодавства у сфері земельних відносин. Зокрема, у клопотанні про надання дозволу на розробку документації із землеустрою ОСОБА_4 не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, не зазначено обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

ОСОБА_4 у червні 1993 року вже отримував із земель державної та комунальної власності як громадянин без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки для ведення фермерського господарства на підставі державного акта на право постійного користування землею.

03 жовтня 1995 року ОСОБА_4здійснив реєстрацію ФГ МатійчукІ. В. та починаючи з І кварталу 2014 року і до IV кварталу 2016 року отримував дохід від діяльності ФГ МатійчукІ. В. .

Позивач зазначає, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки як юридична особа, з метою створення фермерського господарства, але не ОСОБА_4, як фізична особа.

Таким чином, на думку позивача, отримання ОСОБА_4 значних площ земель для ведення фермерського господарства спрямоване на штучне збільшення земельного банку ФГ Матійчук І. В. , засновником і керівником якого є ОСОБА_4, за спрощеною процедурою, без обов'язкового проведення земельних торгів.

Враховуючи викладене позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення ХLI сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 11 листопада 2013 року про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області загальною площею до 42,0 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства;

- визнати недійсним та скасувати рішення 46 сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 23 квітня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства і надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 24,2221 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області;

- визнати недійсним договір оренди землі від 30 травня 2014 року, укладений між Ставівською сільською радою в особі сільського голови Михайленка В. О. та ОСОБА_4 про надання в оренду земельної ділянки площею 24,2221 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району.

Рішенням Кагарлицький районний суд Київської області від 13 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 дотримано, передбачений чинним законодавством порядок отримання громадянами земельних ділянок в оренду, що перебувають у державній або комунальній власності. Також судом встановлено дійсність волевиявлення ОСОБА_4 на здійснення фермерської діяльності на відповідній земельній ділянці, яку він отримав в оренду, оскільки після отримання її в оренду та на день ухвалення рішення ця земельна ділянка використовується для ведення фермерського господарства.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2017 року рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення ХLI сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 11 листопада 2013 року про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області загальною площею до 42,0 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства. Визнано недійсним та скасовано рішення 46 сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 23 квітня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_4 і надання в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 24,2221 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області. Визнано недійсним договір оренди землі від 30 травня 2014 року щодо земельної ділянки площею 24,2221 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, укладений між Ставівською сільською радою в особі сільського голови Михайленка В. О. та ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що судом першої інстанції не з'ясовано всіх обставини справи. Зокрема, судом першої інстанції не враховано того, що приймаючи рішення про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в оренду, а також укладаючи оспорюваний договір оренди, Ставівська сільська ради не звернула увагу на те, що подане ОСОБА_4 клопотання про відведення цієї земельної ділянки взагалі не містить жодного обґрунтування розміру відповідної земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі, щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, у заяві про надання дозволу на розробку документації із землеустрою ОСОБА_4 не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, що суперечить вимогам Закону України Про фермерські господарства . Суд виходив з відсутності у ОСОБА_4 волевиявлення та намірів займатися веденням фермерського господарства на отриманій земельній ділянці, оскільки його дії були спрямовані на штучне збільшення земельного банку ФГ Матійчук І. В. за спрощеною процедурою, без обов`язкового проведення земельних торгів.

У касаційній скарзі, надісланій до Верховного Суду засобами поштового зв'язкув січні 2018 року ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2017 року та залишити в силі рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права, а також порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Кагарлицького районного суду Київської області.

У відзиві на касаційну скаргу, надісланому до Верховного Суду у квітні 2018 року, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 травня 2018 року вказана справа передана на розгляд Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Частиною другою статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Частинами другою та третьою статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною другою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Частинами першою та другою статті 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Судами установлено, що у листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею до 42 га для ведення фермерського господарства на території села Стави.

У зазначеній заяві не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, не зазначено обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Рішенням ХLI сесії VI скликання Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 11 листопада 2013 року Про дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки загальною площею до 42 га, що розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області в оренду для ведення фермерського господарства .

Рішенням Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 23 квітня 2014 року № 3.178/4-46-УІ Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 24,2221 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області в межах населеного пункту. Надано ОСОБА_4 в оренду земельну ділянку площею 24,2221 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області в межах населеного пункту терміном на 49 років.

30 травня 2014 року між Ставівською сільською радою Кагарлицького району Київської області та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки площею 24,2221 га з кадастровим номером НОМЕР_1, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років. Умови використання земельної ділянки: для вирощування сільськогосподарських культур. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 686 409,14 грн. Зазначений договір зареєстрований Реєстраційною службою Кагарлицького районного управління юстиції Київської області 18 липня 2014 року за №8656522.

Ставівська сільська рада Кагарлицького району Київської області, на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки, передала вказану земельну ділянку ОСОБА_4, який зобов'язався використовувати її у відповідності до мети визначеної у договорі.

Із довідок Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 12 квітня 2017 року та від 02 жовтня 2017 року, вбачається, що за ОСОБА_4 немає зареєстрованої сільськогосподарської техніки.

Також судами установлено, що ОСОБА_4 на підставі рішення ІХ сесії ХХІ скликання Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 18 червня 1993 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 9,8 га, яка розташована на території Ставівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КВ.

03 жовтня 1995 року ОСОБА_4 здійснив реєстрацію ФГ Матійчук І. В. , про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

09 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ФГ Матійчук І. В. укладено договір суборенди земельної ділянки площею 24,2221 га з кадастровим номером НОМЕР_1, для ведення фермерського господарства, строком на 48 років. Вказаний договір зареєстрований Реєстраційною службою Кагарлицького районного управління юстиції Київської області 09 лютого 2015 року за №6420532.

05 травня 2017 року між ОСОБА_4 та ФГ Матійчук І. В. укладено угоду про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 09 лютого 2015 року.

12 липня 2017 року проведено реєстрацію юридичної особи, а саме: ФГ Матійчук Агро , керівником якої є ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про задоволення позову, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та вимогам закону. Зазначає, що законодавством не встановлено обов'язку щодо членства у фермерському господарстві більше однієї особи, також відсутнє законодавче врегулювання кількості одиниць техніки, яка має бути у фермерському господарстві.

Суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки матеріалами справи встановлено відсутність у ОСОБА_4волевиявлення та намірів займатися веденням фермерського господарства на отриманій земельній ділянці, його дії були спрямовані на штучне збільшення земельного банку ФГ ОСОБА_4, за спрощеною процедурою, без обов`язкового проведення земельних торгів . Крім того, порядок передачі земельних ділянок у користування фермерському господарству передбачений спеціальним законом, однак такий порядок було порушено, оскільки приймаючи рішення про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, а також, укладаючи оспорюваний договір оренди, Ставівська сільська ради не звернула увагу на те, що подана ОСОБА_4 заява про відведення земельної ділянки взагалі не містить жодного обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до вимоги переоцінки доказів, яким судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судового рішення відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлені до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2017 року залишите без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_4 .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська