Ухвала

від 13.12.2017 по справі 757/30683/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/1586/2017 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч.1 ст. 358 КК України Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження № 32016100050000052 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва

зареєстрованої та проживаючої за адресою:

АДРЕСА_1 , не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч.1 ст. 358 КК України,

за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8

захисника - ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч.1 ст. 358 КК України, за якими призначено покарання:

- за ч.1 ст. 205 КК України у виді 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.;

- за ч.1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_6 призначено у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням на неї певних обов`язків, з іспитовим строком на 1 рік.

Вироком суду ОСОБА_6 визнана винуватою у тому, що вона за попередньою домовленістю з невстановленою особою на ім`я ОСОБА_9 (досудове розслідування відносно якого проводиться в кримінальному провадженні № 32015100050000084), вчинила пособництво у створенні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Полікарбонат плюс» з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, яка полягала у підписанні документів, що мають юридичне значення з метою проведення державної реєстрації вказаного товариства, без наміру здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності та в подальшому формування штучного податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення витрат реально діючим підприємствам, з метою ухилення їх від сплати податків до державного бюджету України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на незаконність вироку, просить його скасувати у зв`язку з відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_6 , а кримінальне провадження закрити.

Вказує, що притягнення підставних керівників суб`єктів підприємницької діяльності за ст. 205 КК України можливе лише у тому разі, коли такі особи не лише створили чи придбали суб`єкт підприємницької діяльності або сприяли його створенню чи придбанню, а й усвідомлювали, що ці дії мають на меті прикриття незаконної діяльності або здійснення забороненої законом діяльності.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою прикрити незаконну діяльність або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Для кваліфікації за ст. 205 КК України треба встановити наявність у винної особи зазначеної мети на момент створення або придбання суб`єкта підприємницької діяльності.

Жодного доказу наявності у ОСОБА_6 зазначеної мети на момент створення або придбання суб`єкта підприємницької діяльності немає. Жоден із свідків не свідчить про наявність у ОСОБА_6 умислу і спеціальної мети прикрити незаконну діяльність або здійснити види діяльності, щодо яких є заборона, а також відсутні будь-які докази, що вона про це знала, чи її хтось повідомив про це, або навіть про те, що вона здогадувалась про незаконність своїх дій.

Також вказує на відсутність в діях ОСОБА_6 складу ч.1 ст. 358 КК України, оскільки вона поставила свій підпис під листами, які несли на той час якусь інформацію, але це не були офіційні документи. Окрім того, ОСОБА_6 не була службовою особою, яка мала право видавати чи посвідчувати відповідні документи. ТОВ «Полікарбонат плюс» почало своє існування лише після його реєстрації, а на момент підпису ОСОБА_6 документів, такого підприємства не існувало, а тому і підробити його не було можливим. Підписуючи вказані документи, ОСОБА_6 засвідчила їх лише своїм підписом, жодних підробок нею на момент підпису і в подальшому не було.

Також вказує на недостовірність інформації в обвинувальному акті і у вироку щодо невстановленої особи ОСОБА_9 , оскільки кримінальне провадження щодо нього було виділено слідчою ОСОБА_10 з вказаного кримінального провадження № 32015100050000084 у той же день 23.05.2016, як й у ОСОБА_6 і присвоєно № 32016100050000051, яке направлено до Печерського районного суду м. Києва та винесено вирок. Тобто, всі дані про ОСОБА_9 були відомі слідчій Войті та прокурору ОСОБА_11 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін кримінального провадження, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Колегія суддів переглядає оскаржене рішення тільки в межах апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст. 404 КПК України, оскільки відсутні будь-які клопотання, як обвинувачення, так і захисту, про дослідження певних обставин або будь-яких доказів.

У відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Положеннями ст. 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 368 КПК України, суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, в якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Згідно вимог ст. 94 КПК України, при постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Дані вимоги закону судом першої інстанції дотримані не були.

Зміст об`єктивної сторони ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України виражається: а) у створенні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб); б) у придбанні таких суб`єктів. Створення суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) передбачає вчинення певної сукупності дій: прийняття юридично значимого рішення, розроблення установчих документів, а також підготовку та здійснення державної реєстрації нового суб`єкта підприємництва.

Притягнення до відповідальності підставних керівників суб`єктів підприємницької діяльності за ст. 205 КК України можливе лише у тому разі, коли такі особи не лише створили чи придбали суб`єкт підприємницької діяльності або сприяли його створенню чи придбанню, а й усвідомлювали, що ці дії мають на меті прикриття незаконної діяльності або здійснення забороненої законом діяльності.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, поєднаним із спеціальною метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона. Для кваліфікації за ст. 205 КК України треба встановити наявність у винної особи зазначеної мети на момент створення або придбання суб`єкта підприємницької діяльності.

Як правильно зазначено в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 , жодного доказу наявності у ОСОБА_6 зазначеної мети на момент створення або придбання суб`єкта підприємницької діяльності немає. Жоден із свідків не свідчить про наявність у ОСОБА_6 умислу і спеціальної мети прикрити незаконну діяльність або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. А також відсутні будь-які докази, що вона про це знала, чи її хтось повідомив про це, або навіть про те, що вона здогадувалась про незаконність своїх дій.

Статтею 358 КК України передбачено відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.

Частина 1 вказаної статті передбачає: «Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використанні його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або збут.

Приміткою до вказаної статті законодавець надає поняття офіційного документу, під яким слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі само зайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Підроблення документів, які мають своїм джерелом походження фізичну, приватну особу, яка не уповноважена видавати чи посвідчувати документи, що надають права або звільняють від обов`язків, а також неіснуючу насправді юридичну особу, складу цього злочину не утворює.

Предметом злочину не визнаються документи, які хоч і мають певне юридичне значення, але не надають конкретних прав або не звільняють від обов`язків.

Як правильно вказується в апеляційній скарзі, ОСОБА_6 поставила свій підпис під листами, які несли на той час певну інформацію, але не були офіційними документами. Окрім того, ОСОБА_6 не була службовою особою, яка мала право видавати чи посвідчувати відповідні документи. ТОВ «Полікарбонат плюс» почало своє існування лише після його реєстрації. На момент підпису ОСОБА_6 документів, такого підприємства не існувало, а тому і підробити його не було можливими.

Суб`єктивна сторона злочинів характеризується прямим умислом, а підписуючи документи про створення ТОВ «Полікарбонат плюс», ОСОБА_6 засвідчила їх своїм підписом, однак жодних підробок не вчиняла і стороною обвинувачення цього не доведено.

За таких обставин склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, як то підроблення офіційних документів, які видаються підприємством, і які надають права, з метою використання їх іншою особою, як про те зазначено у вироку суду першої інстанції, в діях ОСОБА_6 відсутній.

З огляду на викладене, апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 скасуванню із закриттям кримінального провадження щодо неї на підставі п.2 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року відносноОСОБА_6 скасувати, а кримінальне провадження № 32016100050000052 від 23 червня 2016 року щодо ОСОБА_6 закрити на підставі п.2 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінальних правопорушень.

Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4