Постанова

від 30.01.2019 по справі 757/30683/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 р.

м. Київ

Справа № 757/30683/16-к

Провадження № 51-4723км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року у кримінальному провадженні №32016100050000052 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст.358 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.205, ч. 1 ст. 358 КК, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.; за ч. 1 ст. 358 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст.70КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст.75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов`язки, визначені ст. 76 КК.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 протягом лютого березня 2016року за попередньою домовленістю з невстановленою особою на ім`я ОСОБА_7 (досудове розслідування відносно якого проводиться в кримінальному провадженні № 32015100050000084), вчинила пособництво у створенні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «ПОЛІКАРБОНАТ ПЛЮС» з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, яка полягала у підписанні документів, що мають юридичне значення з метою проведення державної реєстрації вказаного товариства, без наміру здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності та в подальшому формування штучного податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення витрат реально діючим підприємствам, з метою ухилення їх від сплати податків до державного бюджету України.

Крім того, 01 березня 2016 року ОСОБА_6 у денний час доби засвідчила своїм підписом документи (що являються офіційними, оскільки посвідчують факти, що спричинили наслідки правового характеру у вигляді проведення державної реєстрації), а саме: заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи від 03березня 2016 року, довіреність від 01 березня 2016 року, статут ТОВ «ПОЛІКАРБОНАТ ПЛЮС», затверджений протоколом №1 загальних зборів учасників ТОВ «ПОЛІКАРБОНАТ ПЛЮС» від 01 березня 2016 року з метою проведення державної реєстрації ТОВ «ПОЛІКАРБОНАТ ПЛЮС». Під час підписання зазначених документів ОСОБА_6 достовірно розуміла, що відомості, зазначені в них про те, що вона є керівником та учасником ТОВ, є неправдивими.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року зазначений вирок місцевого суду скасовано, кримінальне провадження № 32016100050000052 по обвинуваченню ОСОБА_6 закрито на підставі п. 2 ст. 284 КПК за відсутністю в діянні складу кримінальних правопорушень.

Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що жодного доказу наявності у ОСОБА_6 мети, яка входить до суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.205 КК, а саме, прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, на момент створення або придбання суб`єкта підприємницької діяльності немає, а також відсутні будь-які докази, що вона про це знала, чи її хтось повідомив про це, або навіть про те, що вона здогадувалась про незаконність своїх дій.

Крім того апеляційний суд, вирішуючи питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 358 КК, зазначив, що, підписуючи документи про створення ТОВ «ПОЛІКАРБОНАТ ПЛЮС», ОСОБА_6 лише засвідчила їх своїм підписом, однак жодних підробок не вчиняла і стороною обвинувачення цього не доведено.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які призвели, у свою чергу, до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при постановленні ухвали не дотримався вимог ст. 419 КПК, оскільки не зазначив, які статті закону порушені судом першої інстанції, в чому полягають ці порушення, належним чином не мотивував ухвалу, що докази, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 , апеляційним судом не досліджувались, що призвело до ухвалення апеляційним судом незаконного рішення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу і просив ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник ОСОБА_8 у запереченнях на касаційну скаргу прокурора зазначила, що остання є безпідставною, а ухвала апеляційного суду законною та обґрунтованою.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалась у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.205, ч. 1 ст. 358 КК, а саме у пособництві у фіктивному підприємстві, тобто створенні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, а також у підробленні офіційних документів, які видаються підприємством і які надають права, з метою використання їх іншою особою.

Суд першої інстанції погодився з обвинуваченням та постановив вирок, яким визнав ОСОБА_6 винуватою у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень. При цьому суд свої висновки обґрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами: показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , письмовими доказами протоколами огляду від 15.06.2016 р. та від 22.06.2016; протоколом проведення слідчого експерименту від 24.06.2016 р.; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 22.08.2016 р.; виписками по рахунку ТОВ «ПОЛІКАРБОНАТ ПЛЮС» з 27.04.2016 по 31.05.2016 р.; заявою про відкриття рахунку ТОВ «ПОЛІКАРБОНАТ ПЛЮС» в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» від 10.03.2016р.; постановою слідчого від 08.09.2016 р. про призначення почеркознавчої експертизи та висновок експерта №1122/тд від 14.09.2016 р.

Апеляційний суд, у свою чергу, переглядаючи вказане кримінальне провадження, у тому числі і за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої, дійшов висновку, що зазначена скарга підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з закриттям кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Разом з тим, з таким рішенням суду апеляційної інстанції Верховний Суд погодитися не може.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Проте вказаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали не виконав.

Так, як вже зазначалося у постанові, суд першої інстанції обґрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_6 низкою доказів, проте апеляційний суд, скасовуючи вирок суду та закриваючи провадження, не вказав, чому оцінка, надана судом першої інстанції всій сукупності доказів, є невірною та взагалі не зазначив, чи є ці докази належними і допустимими. При цьому апеляційний суд, зробивши висновок про відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень, взагалі безпосередньо не дослідив жодного доказу в цьому кримінальному провадженні.

Так, у частині обвинувачення за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК обмежився наступним твердженням: «Як правильно зазначено в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 , жодного доказу наявності у ОСОБА_6 зазначеної мети на момент створення або придбання суб`єкта підприємницької діяльності немає. Жоден із свідків не свідчить про наявність у ОСОБА_6 умислу і спеціальної мети прикрити незаконну діяльність або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. А також відсутні будь-які докази, що вона про це знала, чи її хтось повідомив про це, або навіть про те, що вона здогадувалась про незаконність своїх дій».

Цим апеляційний суд фактично зробив висновок про недоведеність суб`єктивної сторони складу злочину, ґрунтуючись виключно на твердженні про відсутність прямих доказів, які б доводили умисел чи наявність спеціальної мети.

Тим не менше, судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих (стосовно цього елемента доказування) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Навпаки, ст. 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як засвідчує судова практика, доказування суб`єктивної сторони досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) таких елементів суб`єктивної сторони злочину, як умисел чи наявність певної спеціальної мети.

Однак в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року такий аналіз сукупності доказів відсутній, а тому висновки цього суду не можна вважати належним чином мотивованими.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а висновки апеляційного суду про закриття кримінального провадження є передчасними.

За таких обставин, керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

З цих підставСуд постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року відносно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3