Постанова

від 14.12.2017 по справі 910/11461/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа№ 910/11461/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Майданевича А.Г.

За участю представників:

Від позивача : Іванова О.А.- представник;

Від відповідача: Білолипецька І.Я. - директор; Білолипецький А.В. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017

у справі № 910/11461/17 (суддя Грєхова О.А.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги"

про стягнення заборгованості в розмірі 47 888,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" про стягнення заборгованості в розмірі 47 888,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору оренди нежилого приміщення № 18 від 01.01.2015 позивач передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання з оплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 30 354,40 грн. за період з 01.11.2015 по 31.12.2016, крім того, стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 657,44 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 692,92 грн. та 3 % річних в розмірі 1 183,39 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" заборгованість в розмірі 30 354 грн. 40 коп., пеню в розмірі 9 019 грн. 52 коп., 3 % річних в розмірі 1 084 грн. 23 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 689 грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

В інші частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 у справі №910/11461/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на істотні умови договору та на відсутність доказу пролонгації договору та безпідставно стягнув з відповідача заборгованість з квітня 2015 року по грудень 2016 року, крім того відсутні будь які посилання на періоди за які була стягнута пеня, 3 % річних та інфляційні витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Майданевича А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.11.2017.

08.11.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2017, без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" без задоволення, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 09.11.2017 учасники судового процесу надали свої пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" відкладено на 30.11.2017. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" надіслати своїх представників до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" для складання акту звірки взаємних розрахунків.

28.11.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів представник позивача подав письмові пояснення в яких позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, та 29.11.2017 представник відповідача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, які колегією суддів в порядку частина 2 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України частини 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.11.2017 учасники судового процесу надали свої пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 відкладено розгляд апеляційної скарги на 14.12.2017.

12.12.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, які в порядку частина 2 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України частини 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.12.2017 представник позивача надала пояснення по суті спору, заперечувала проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги", рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 залишити без змін.

В судовому засіданні 14.12.2017 представники відповідача надали пояснення по суті спору, підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги", рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" було укладено Договір оренди нежилого приміщення № 18.

Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в тимчасове платне користування наступне (наступні) приміщення розташоване на першому поверсі будівлі літера "В" площею 57, 70 кв.м., за адресою: 03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 11 та своєчасно сплачувати орендодавцю орендну плату.

Згідно із пунктом 2.1 Договору, приміщення, що орендується надається орендарю для розміщення: книговидавничої діяльності площею 57,70 кв.м.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що передача приміщення, що орендується, здійснюється за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін, який свідчить про фактичну передачу приміщення в оренду. У вищезазначеному акті сторони зобов'язуються зазначити технічний стан приміщення, а також засобів та комунікацій, що знаходяться в ньому.

Відповідно до пункта 4.1 Договору, щомісячний розмір орендної плати за користування приміщення визначається орендодавцем та орендарем у Протоколі погодження розміру орендної плати (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною.

Згідно із пунктом 4.2 Договору оплата за цим договором здійснюється у національній валюті України. Оплата орендної плати починає здійснюватись з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що орендна плата за поточний місяць вноситься орендарем шляхом перерахування грошовий коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, вказаний у цьому договорі щомісячно не пізніше 10-го (десятого) числа поточного місяця. У разі порушення порядку сплати орендної плати за поточний термін, орендодавець вправі перевести орендаря на авансову форму розрахунку.

Відповідно до пункту 4.7 Договору, сума вартості комунальних послуг (водовідведення, теплопостачання та ін.), отриманих орендарем, входить до суми орендної плати за користування приміщенням, що визначається у Протоколі погодження розміру орендної плати (Додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору, та оплачується орендарем в повному обсязі у порядку, визначеному у Розділі 4 договору. Вартість електроенергії та водопостачання оплачується додатково, згідно показників контрольно-вимірюючих приборів, встановлених на комунікаціях приміщення і тарифу організації яка надає цю послугу.

У разі зміни тарифів організацій, які надають комунальні послуги, вартість комунальних послуг буде змінена за письмовою згодою сторін, шляхом зміни Протоколу погодження розміру орендної плати (Додаток № 1) на підставі додаткових угод.

Пунктом 6.1.3 Договору визначено, що орендар зобов'язується, зокрема своєчасно здійснювати орендні платежі, згідно п. 4.1. та протоколу погодження розміру орендної плати (додаток № 1), комунальні платежі, згідно п. 4.7. та калькуляції вартості комунальних послуг (додаток № 2), своєчасно погашати вартість електроенергії, згідно п. 4.7. та інші платежі, що обумовлені в договорі та додаткових угодах.

Згідно із пунктом 7.1 Договору після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується, протягом 3 (трьох) діб з моменту закінчення терміну оренди за актом приймання-передачі.

Пунктом 7.2 Договору, визначено, що протягом терміну встановленого пунктом 7.1. даного договору орендар зобов'язаний провести повний розрахунок по орендній платі, за фактично отримані комунальні та експлуатаційні послуги та ін., залишити приміщення, що орендується та підгодовувати його до передачі орендодавцю.

Відповідно до пункту 7.3 Договору, повернення орендарем приміщення, що орендується,оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. В акті зазначається технічний стан приміщення, а також засобів та комунікацій, в якому приміщення було повернено орендодавцю.

З наявного в матеріалах справи Акта приймання-передачі приміщення від 01.01.2015 вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування приміщення розташоване за адресою: 03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 11: площею 57,70 кв.м. розташоване на першому поверсі будівлі Літера "В", загальна площа приміщення, що орендується складає - 57,70 кв.м.

Протоколом погодження до Договору (Додаток № 1) сторони визначили розмір орендної плати, відповідно до якого з 01.01.2015 по 31.03.2015 включно щомісячний розмір орендної плати за користування приміщенням площею 57,70 кв.м. складає 2 159 грн. 83 коп.

10.11.2016 листом № 1.03/518 позивач звернувся до відповідача з проханням сплати заборгованість з оплати орендних платежів за Договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, яке залишене без відповіді.

Що стосується, посилання відповідача, що він не звертався з пропозицією пролонгації договору та про факт заблокування з березня 2015 року доступ до приміщення.

Жодних письмових звернень, претензій про недопущення до приміщення відповідача матеріали справи не містять. Факт надання послуг після 31.03.2015 підтверджують підписані відповідачем. Претензій щодо відсутності письмового оформлення пролонгації договору матеріали справи також не містять.

Виходячи зі змісту договору він є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, визначених статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення викладені у статті 759 ЦК України.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1, 3 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 5 статті 762 ЦК України та частиною 3 статті 285 ГК України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно із частиною 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу (приватизації) об'єкта оренди;

ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря;

загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Статтею 764 ЦК України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Виходячи, зі змісту статтей 759, 763 і 764 ЦК України та частини 2 статті 291 ГК України, вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" визначено, що оскільки 759, 763 і 764 ЦК України та частини 2 статті 291 ГК України, встановлено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

В контексті наведених норм про припинення договору оренди будь-якій із сторін достатньо заявити протягом місяця після закінчення терміну дії договору. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення-заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто, Договір оренди був автоматично пролонгований з 01.04.2015 по 30.06.2015, з 01.07.2015 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 31.03.2016, з 01.04.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 30.09.2016 та з 01.09.2016 по 31.12.2016.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Що стосується, посилань відповідача щодо недійсності підписів, зазначених на Актах здачі - приймання робіт (наданих) послуг, слід зауважити, що дійсно на Актах за січень - квітень 2015, серпень-грудень 2015 та січень 2016 стоїть один підпис представника відповідач, а на Актах за травень-липень 2015 інший підпис, проте всі акти скріплені печаткою відповідача, даний факт свідчить, що підпис зроблено представником відповідача, тобто підписання Атів різними особами, є прямою дією самого відповідача, тому посилання на його недійсність є безпідставними.

Як вже зазначалося, листом від 10.11.2016 № 1.03/518 позивач звертався до відповідача з проханням сплати заборгованість за оплати орендних платежів за Договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, а також зазначив про відмову від зазначеного Договору оренди та вимагав повернути приміщення у порядку, передбаченому розділом 7 Договору.

В свою чергу, у зв'язку із відмовою позивача від його продовження Договір припинив свою дію 31.12.2016.

Згідно із статтею 525, 526 Цивільного кодексу України та пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до пункту 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 30 354,40 грн. є обґрунтованими та доведеними, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 657,44 грн., 3 % річних в розмірі 1 183,39 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6 692,92 грн.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у випадку прострочення сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період невиконання зобов'язання, від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно із частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14від 17.12.2013, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з розрахунком пені, суду першої інстанції, вважає його арифметично вірним та належним до стягнення з відповідача пені у розмірі 9 019,52 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із пунктом 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 за загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

В свою чергу, пунктами 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно із пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З матеріалів справи вбачаєть, що під час розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, позивачем не враховано дефляцію при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та здійснено помилку при розрахунку 3% річних за січень 2015 року.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції, вважає його арифметично вірним та належним до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6 689,99 грн. та 3 % річних у розмірі 1 084,23 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 у справі № 910/11461/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/11461/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

А.Г. Майданевич