Постанова

від 27.04.2018 по справі 910/11461/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/11461/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги"

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя -Грєхова О.А.) від 11.09.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Майданевич А.Г.) від 14.12.2017

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги"

про стягнення заборгованості в розмірі 47 888 грн. 15 коп.

Короткий зміст позовних вимог

1. 13.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" (далі - Відповідач) заборгованості за договором оренди нежилого приміщення № 18 від 01.01.2015 у сумі 30 354 грн. 40 коп., пені за прострочення сплати орендної плати у розмірі 9 657 грн. 44 коп., інфляційних втрат у розмірі 6 692 грн. 92 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 183 грн. 39 коп.

2. Позовна заява мотивована заборгованістю Відповідача перед Позивачем за укладеним між сторонами договором оренди нежилого приміщення № 18 від 01.01.2015 (далі - Договір), який був неодноразово пролонгований, а також зобов'язанням Відповідача відповідно до умов Договору та вимог законодавства сплатити нараховану суму пені за прострочення сплати орендної плати, інфляційні втрати та 3 % річних. При цьому Позивач вказав, що строк дії Договору за ініціативою орендодавця (Позивача) був припинений з 31.12.2016, про що Відповідачу відповідно до умов Договору повідомлено в листі № 1.03/518 від 10.11.2016, а на направлені Позивачем Відповідачу на його юридичну адресу акти здачі-приймання робіт за листопад 2015, лютий-грудень 2016, лист з актами завіряння взаєморозрахунків, претензії та листи-вимоги про погашення заборгованості Відповідачем жодних відповідей направлено не було. Також Позивач вказує на те, що за іншим договором оренди нежитлового приміщення № 19 від 04.12.2012, що укладений між сторонами, Відповідач також має заборгованість, про стягнення якої Господарським судом міста Києва у справі № 910/4858/17 прийнято рішення від 18.05.2017.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 11.09.2017 Господарський суд міста Києва вирішив позов задовольнити частково: стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість в розмірі 30 354 грн. 40 коп., пеню у розмірі 9 019 грн. 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 689 грн. 99 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 084 грн. 23 коп., а в іншій частині позову відмовити. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Відповідач не сплатив в повному обсязі орендну плату та не оплатив спожиті комунальні послуги за Договором, дія якого припинилась з 31.12.2016 внаслідок направлення орендодавцем (Позивачем) орендарю (Відповідачу) повідомлення про відмову від договору оренди та припинення його дії через невиконання зобов'язань зі сплати орендної плати, в результаті чого утворилась заборгованість на спірну суму. В частині рішення про часткове задоволення вимог щодо стягнення суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначив про проведення власного розрахунку вказаних сум, з урахуванням того, що Позивач здійснив помилковий розрахунок суми пені по день фактичної сплати суми заборгованості, з посиланням на те, що Позивач не врахував дефляцію при здійсненні розрахунку суми інфляційних втрат, а в частині суми 3 % річних за січень 2015 року Позивачем зроблено помилку у розрахунках.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 14.12.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції, до яких апеляційний суд з приводу різних підписів представника Відповідача на актах здачі-приймання виконаних робіт додав, що всі акти скріплені печаткою Відповідача, їх підписання є прямою дією Відповідача, а посилання останнього на недійсність цих актів є безпідставним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 06.02.2018 Відповідач подав касаційну скаргу та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Судом першої інстанції справу розглянуто за відсутності представника Відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце проведення судового засідання.

7. Згідно з повідомленням Позивача № 0101/193 від 23.04.2015 строк дії Договору сплив 31.03.2015, оскільки заборгованість за відповідний період станом на 23.04.2015 в сумі 8 212 грн. 43 коп. позбавила Відповідача можливості пролонгувати Договір, а письмова угода про пролонгацію вказаного договору у справі відсутня. Відповідач не отримував послуг з оренди за Договором, оскільки Позивач наприкінці березня 2015 заблокував доступ співробітникам Відповідача на територію заводу Позивача через прохідну систему та опломбував приміщення, яке орендував Відповідач, разом з друкарськими машинами видавництва Відповідача. Доказами невикористанням Відповідачем орендованого приміщення є відсутність надання послуг з електроенергії та води з травня 2015 року.

8. При визначенні суми заборгованості Позивач послався на обставини проведення Відповідачем оплат за іншим договором оренди та самовільно змінив призначення платежу, чим додатково створив заборгованість за попереднім договором оренди від 20.07.2014 № 01-01/33.

9. Виникають сумніви щодо підписів на актах здачі-приймання виконаних робіт через різні підписи на цих актах від імені однієї і тієї ж особи Відповідача - директора Білолипецької І.Я.

10. В рішеннях відсутні посилання на періоди, за які стягнені суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

11. Акт повернення приміщення з оренди від 31.12.2015 за договором від 20.07.2014 № 01-01/33, доданий до касаційної скарги, спростовує всі претензії у даній справі.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

12. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання в суді першої інстанції, а також зловживає та недобросовісно користується своїми процесуальними правами.

13. Відповідач продовжував користуватись орендованим приміщенням за Договором, оскільки відсутній акт повернення приміщення за таким договором, а також продовжував підписувати акти здачі-приймання виконаних робіт після 31.03.2015 та здійснював у грудні 2015 року оплату за договором за січень-червень 2015 року.

14. Через невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди Позивач притримав майно Відповідача до виконання Позивачем своїх обов'язків, а тому є безпідставним довід скаржника про заволодіння його майном.

15. Доводи скаржника про неправомірне зарахування платежів за іншим договором оренди спростовуються обставинами недобросовісного складення Відповідачем бухгалтерських документів. Розрахунки всіх заявлених до стягнення сум додані до позовної заяви.

16. Непідписання представником Відповідача другого примірника Договору скаржником належним чином не доведено.

17. Договір оренди № 20.07.2014 № 01-01/33 був укладений між сторонами та припинив свою дію 31.12.2014, про що складений та підписаний акт повернення приміщення з оренди.

Позиція Верховного Суду

18. Заперечення оскаржуваних судових рішень Відповідачем зводяться до твердження про припинення 31.03.2015 правовідносин між сторонами за Договором та відсутність через це матеріальних та правових підстав для стягнення спірної суми заборгованості з орендної плати та нарахованих на цю заборгованість сум. Однак Суд відхиляє вказані аргументи (пункт 7), оскільки такі аргументи викладені без врахування встановлених обставин повідомлення Позивачем Відповідача листом № 1.03/518 від 10.11.2016 про відмову від Договору оренди через невиконання Відповідачем зобов'язань щодо здійснення орендної плати та про припинення на цій підставі зобов'язань сторін за цим договором, а також без врахування встановлених судами обставин відсутності належних доказів повернення Відповідачем орендованого приміщення Позивачу відповідно до вимог частини 2 статті 795 ЦК України.

Натомість висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо нарахування орендної плати (що включає і витрати на спожиті комунальні послуги) та обов'язку орендаря сплачувати орендну плату за договором оренди до 31.12.2016 - моменту припинення Договору згідно зі згаданим вище повідомленням Позивача - відповідає вимогам частини 2 статті 653 та статті 782 ЦК України.

Окрім викладеного Суд відхиляє аргументи скаржника про неотримання ним послуг з оренди через блокування з березня 2015 доступу співробітників Відповідача на територію заводу Позивача через прохідну систему та опломбування приміщення, яке орендував Відповідач, разом з друкарськими машинами видавництва, оскільки судами не було встановлено обставин повернення Відповідачем орендованого приміщення Позивачу відповідно до вимог частини 2 статті 795 ЦК України, не було встановлено обставин відмови Відповідача від вказаного договору оренди в порядку частини 2 статті 651 та статті 766 ЦК України, а також за наявності встановлених судами на підставі доказів у справі обставин щодо продовження користування Відповідачем орендованим приміщенням (шляхом підписання актів приймання-здачі виконаних робот за Договором, проведення часткової оплати орендних платежів після 31.03.2015). При цьому за встановлених вище обставин в оскаржуваних рішеннях обставини надання або ненадання комунальних послуг до орендованого приміщення не виключають обов'язок орендаря сплачувати орендну плату відповідно до статті 762 ЦК України.

19. Наполягаючи на відмові у задоволенні позовних вимог та оскаржуючи судові рішення, скаржник зводить свої доводи до заперечення доказів у справі (пункти 8-11): заперечення достовірності підписів представника Відповідача на актах здачі-приймання виконаних робіт, посилання на акт повернення приміщення з оренди від 31.12.2015 за договором № 20.07.2014 № 01-01/33 як на доказ відсутності підстав для стягнення заборгованості за Договором, заперечення доказів встановлених судами обставин часткового здійснення орендних платежів за Договором, заперечення належності визначення судами періодів, за які стягнуті суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Однак такі вимоги скаржника викладені без врахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України. Нормами частин 1, 2 цієї статті передбачено, що, переглядаючи судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, встановлення відповідних обставин не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Суд звертає увагу, що Відповідач, не наводячи в касаційній скарзі жодних належних аргументів для спростування висновків судів попередніх інстанцій щодо суті заявлених позовних вимог, намагається домогтися перегляду судових рішень в повному обсязі лише з формальних міркувань.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема позицією, викладеною в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", де ЄСПЛ дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

20. Також Суд відхиляє аргумент Відповідача (пункт 6) щодо неналежного повідомлення представника Відповідача про час та місце проведення судового засідання в суді першої інстанції, коли винесено оскаржуване судове рішення. При цьому Суд враховує, що процесуальні документи, направлені на адресу, визначену як Позивачем згідно з позовною заявою, так і у подальшому Відповідачем - у апеляційній та касаційній скаргах: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 44-Е, повертались без вручення уповноваженій особі Відповідача із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання". Крім цього в апеляційній скарзі Відповідач вказав про неотримання ним повідомлень про час та місце судового засідання у цій справі з вини поштового відділення, а заява про пересилання на іншу адресу поштової кореспонденції, що надходить Відповідачу за зазначеною вище адресою, додана на стадії касаційного оскарження -до касаційної скарги, що не відповідає частині 2 статті 300 ГПК України. Також Суд враховує, що під час ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови уповноважені представники Відповідача були присутні у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

21. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності часткового задоволення позовних вимог не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи.

22. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про часткове задоволення позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 525, 526, 625, 651, 653, 762, 766, 782, 795 ЦК України та статей 230, 231 Господарського кодексу України та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин.

23. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

24. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі № 910/11461/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак