Рішення

від 14.12.2017 по справі 910/7628/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №910/7628/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ"

2) Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі Реєстраційної служби

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 -

1) ОСОБА_3

2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна

3) ОСОБА_5

4) ОСОБА_6

5) ОСОБА_7

про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання вчинити дії

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Єрмак О.В.;

від відповідача-1: Віценко А.Г.;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи-1 на стороні позивача: ОСОБА_1;

від третьої особи-2 на стороні позивача: не з'явився;

від третьої особи-1 на стороні відповідача-1: не з'явився;

від третьої особи-2 на стороні відповідача-1: не з'явився;

від третьої особи-3 на стороні відповідача-1: не з'явився;

від третьої особи-4 на стороні відповідача-1: не з'явився;

від третьої особи-5 на стороні відповідача-1: не з'явився;

вільні слухачі: ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ" (далі - відповідач-1) та Головного управління юстиції у м. Києві в особі Реєстраційної служби (далі - відповідач-2) про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.02.2014 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко Вірою Миколаївною за реєстровим номером № 429;

- зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про належність на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ" нерухомого майна - цілісного майнового комплексу загальною площею 11 289,7 кв.м., що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Проектна, будинок 3, з інженерними комунікаціями, який розташований на земельній ділянці площею 36 766, 01 кв.м., код (номер) земельної ділянки 75:308:044.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що з серпня 2012 року вчиняються дії щодо незаконного усунення від управління Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" його законного керівника ОСОБА_1, виключення його та ОСОБА_2 зі складу учасників, відчуження часток статутного фонду Товариства, які їм належали, а також незаконне відчуження майна - цілісного майнового комплексу загальною площею 11 289,7 кв.м., що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Проектна, будинок 3, та земельної ділянки, на якій він розташований.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 (колегія суддів: головуючий суддя - Ломака В.С., суддя - Демидов В.О., суддя - Сівакова В.В.) у справі № 910/7628/15-г відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" в задоволенні заяви про забезпечення позову. Припинено провадження у справі в частині розгляду вимог до Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби про зобов'язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про належність на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ" нерухомого майна - цілісного майнового комплексу загальною площею 11 289,7 кв.м., що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Проектна, будинок 3, з інженерними комунікаціями, який розташований на земельній ділянці площею 36 766, 01 кв.м., код (номер) земельної ділянки 75:308:044. В іншій частині позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 06.02.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, місто Київ, вулиця Проектна, будинок 3; код ЄДРПОУ 24922997) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ" (02094, місто Київ, вулиця Віскозна, будинок 32; код ЄДРПОУ 34750997), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко Вірою Миколаївною за реєстровим номером № 429.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ" (02094, місто Київ, вулиця Віскозна, будинок 32; код ЄДРПОУ 34750997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, місто Київ, вулиця Проектна, будинок 3; код ЄДРПОУ 24922997) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 витрат зі сплати судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 у справі № 910/7628/15-г залишено без змін.

14.09.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 у справі №910/7628/15-г в частині вирішення спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.02.2014 скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 залишено без змін.

27.09.2017 матеріали справи № 910/7628/15-г надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 прийнято справу № 910/7628/15-г до провадження, розгляд справи призначено на 19.10.2017, за участю представників учасників судового процесу.

19.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" надійшла заява, в якій позивач у зв'язку з відпусткою уповноваженого представника позивача, просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 16.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 30.11.2017.

30.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 28.09.2017 та заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ" здійснювати дії щодо відчуження або обтяження нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, загальною площею 11 289, 7 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Проектна, буд. 3 з інженерними комунікаціями, який розташований на земельній ділянці площею 36 766, 01 кв.м., код (номер) земельної ділянки 75:308:044.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ" 30.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 20.09.2017.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 14.12.2017.

13.12.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від третьої особи-2, на стороні позивача надійшли додаткові пояснення.

У даному судовому засіданні представник позивача просив суд не приймати до розгляду раніше подану заяву про забезпечення позову та надав заяву про забезпечення позову в новій редакції, в якій просив накласти заборону на здійснення дій щодо відчуження або обтяження нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, загальною площею 11 289, 7 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Проектна, буд. 3, з інженерними комунікаціями, який розташований на земельній ділянці площею 36 766, 01 кв.м., код (номер земельної ділянки 75:308:044).

Розглянувши подану позивачем заяву, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак позивачем не надано доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, зокрема доказів вчинення відповідачем дій щодо відчуження нерухомого майна, а тому суд відмовляє у його задоволенні.

Також, у даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи-1, на стороні позивача також підтримав позовні вимоги.

Представники відповідаа-2, третьої особи-2 на стороні позивача та третіх осіб-1,2,3,4,5 , на стороні відповідача-1 у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що відповідач-2 неодноразово повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем-2 не подано, у судове засідання представників не направлено.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 28.09.2017, від 19.10.2017, від 16.11.2017, від 30.11.2017 та від 14.12.2017 судом направлено на зазначену адресу відповідача-2: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76-Г, проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду з відмітками: адреса не розшукано .

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що відповідач-2 був належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи-1, на стороні позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.02.2014 між позивачем (продавець), від імені якого на підставі протоколу позачергових загальних зборів учасників Товариства № 9 від 12.06.2013 р. та протоколу позачергових загальних зборів учасників Товариства № 12 від 05.02.2014 р. діяв голова ліквідаційної комісії ОСОБА_3, та відповідачем-1 (покупець), від імені якого діяв директор ОСОБА_13, було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко Вірою Миколаївною за реєстровим номером № 429 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність покупця нерухоме майно, що належить йому на праві приватної власності, яким є цілісний майновий комплекс загальною площею 11 289,7 кв.м., що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Проектна, будинок 3, з інженерними комунікаціями, який розташований на земельній ділянці площею 36 766, 01 кв.м., код (номер) земельної ділянки 75:308:044, а покупець зобов'язався прийняти нерухоме майно і сплатити за нього покупцю грошову суму на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору було визначено, що нерухоме майно передається покупцю протягом трьох днів з дня підписання Договору за актом приймання-передачі нерухомого майна.

Згідно з п. 5.2. Договору було визначено, що продаж нерухомого майна за цим Договором вчиняється за узгодженою сторонами вартістю 1 661 000, 00 грн., які покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 05.02.2015 р.

За змістом п. 10.4. Договору було передбачено, що право власності на нерухоме майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке здійснюється одночасно з нотаріальним посвідченням цього Договору.

Як зазначалось вище, звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що документи, які підтверджували повноваження ОСОБА_3 діяти від імені позивача при укладенні вказаного договору, були визнані недійсними.

Перевіряючи вказані обставини, суд встановив, що згідно Статуту позивача, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 26.12.2011 р. протоколом № 1 та зареєстрованого державним реєстратором Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації 27.12.2011 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" створено шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2".

Відповідно до п. п. 1.2, 5.1 вищевказаного Статуту, учасниками Товариства є: ОСОБА_2 із розміром частки у статутному капіталі 249 174,00 грн., що становить 23, 49 % статутного капіталу; ОСОБА_14 із розміром частки у статутному капіталі 32 004,00 грн., що становить 3% статутного капіталу; ОСОБА_15 із розміром частки у статутному капіталі 20 574,00 грн., що становить 1,9 % статутного капіталу; ОСОБА_16 із розміром частки у статутному капіталі 251 460,00 грн., що становить 23,7% статутного капіталу; ОСОБА_17 із розміром частки у статутному капіталі 249 174,00 грн., що становить 23,49% статутного капіталу та ОСОБА_1 із розміром частки у статутному капіталі 249 174,00 грн., що становить 23,49 % статутного капіталу. Товариству належить частка у розмірі 9 144,00 грн., що складає 0,9% статутного капіталу.

21.08.2012 відбулися загальні збори учасників Товариства, оформлені протоколом № 3, на яких було прийнято рішення усунути з 21.08.2012 р. від виконання обов'язків директора товариства ОСОБА_1 та призначити з 21.08.2012 р. виконуючим обов'язки директора ОСОБА_3, надавши йому всі необхідні повноваження для здійснення поточного керівництва товариством згідно з п. 9 Статуту.

22.10.2012 відбулись позачергові загальні збори учасників Товариства, скликані в.о. директора Товариства ОСОБА_3, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 5, в тому числі виключити з 22.10.2012 р. зі складу учасників Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як осіб, що не виконали свого обов'язку щодо сплати своєї частки до статутного капіталу товариства, чим порушили свої обов'язки перед товариством, що, відповідно до законодавства, позбавляє їх прав на частку в статутному капіталі відповідача, права на управління зазначеним підприємством, отримання дивідендів учасником та на отримання виплати частини майна товариства, пропорційно їх часткам у статутному капіталі. Окрім того, було затверджено зміни до статуту відповідача, викладено його в новій редакції.

В подальшому позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державного реєстратора Святошинського району в м. Києві державної адміністрації Малиновської І.В. про визнання противоправним повідомлення від 21.11.2012 про залишення документів без розгляду Державного реєстратора Святошинської районної у місті Києві Державної адміністрації Малиновської Інни Василівни щодо проведення реєстраційної дії стосовно державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2"; зобов'язання Державного реєстратора Святошинської районної у місті Києві Державної адміністрації Малиновську Інну Василівну провести реєстраційну дію стосовно державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", що прийняті на Загальних зборах учасників Товариства від 22.10.2012 року та оформлені Протоколом № 5.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2012 в задоволенні позову було відмовлено.

За наслідками апеляційного перегляду вказаного судового рішення, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. апеляційну скаргу ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" було задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2012 р. скасовано, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" задоволено: визнано протиправним повідомлення від 21.11.2012 р. про залишення документів без розгляду Державного реєстратора Святошинської районної у місті Києві Державної адміністрації Малиновської Інни Василівни щодо проведення реєстраційної дії стосовно державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2"; зобов'язано Державного реєстратора Святошинської районної у місті Києві Державної адміністрації Малиновську Інну Василівну провести реєстраційну дію стосовно державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", що прийняті на загальних зборах учасників товариства від 22.10.2012 р. та оформлені Протоколом № 5.

Після виключення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства, загальними зборами були прийняті рішення про:

- затвердження договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства, прийняття нових учасників, обрання Дирекції, Генерального директора та Голови Товариства, а також внесення відповідних змін до його Статуту, оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства № 6 від 22.03.2013 р.;

- затвердження договорів купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі, прийняття нових учасників та перерозподіл часток у статутному капіталі Товариства, а також внесення відповідних змін до його статуту, оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства № 7 від 04.04.2013 р.;

- припинення Товариства шляхом його ліквідації за рішенням власника, призначення ліквідаційної комісії, оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства № 9 від 12.06.2013 р.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/6056/13-ц від 13.06.2013 р. за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів в частині усунення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та усунення перешкод у виконанні посадових обов'язків позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" від 21.08.2012, що оформлено протоколом № 3 від 21.08.2012 р. в частині усунення з посади директора ОСОБА_1, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Товариства, стягнуто на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та зобов'язано Товариство усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків та фактичного доступу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" ОСОБА_1 до робочого місця за адресою: 03134, м. Київ, вул. Проектна, 3.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17.09.2013 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.05.2014 рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/6056/13-ц від 13.06.2013 залишено без змін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 5011-75/13974-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014, визнано недійсними рішення загальних зборів Товариства від 21.08.2012, які оформлені протоколом № 3 від 21.08.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. у справі № 910/9526/13, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2013 р., визнано недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, що були прийняті на загальних зборах 22.10.2012 р. та оформлені протоколом № 5 позачергових загальних зборів учасників товариства від 22.10.2012 р., а також визнано недійсною нову редакцію статуту товариства, затверджену загальними зборами учасників товариства від 22.10.2012 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 р. у справі № 2а-16038/12/2670 в результаті перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. було вирішено її скасувати та прийняти нову постанову, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2012 р. залишено без змін.

В подальшому, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" про визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсним статуту товариства, відновлення становища, яке існувало до порушення прав, зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. у справі № 910/5977/14 було визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", які оформлені протоколом № 6 від 22.03.2013, Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", оформленим протоколом № 6 від 22.03.2013 р., рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", які оформлені протоколом № 7 від 04.04.2013 р., Статут вказаного вище товариства в редакції, затвердженій рішенням позачергових загальних зборів учасників Товариства, оформлений протоколом № 7 від 04.04.2013 р. та рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства, які оформлені протоколом № 9 від 12.06.2013 р.

При винесенні рішення у вищезазначеній справі, господарський суд виходив з того, що проведення позачергових зборів учасників Товариства 22.03.2013 р., 04.04.2013 р. та 12.06.2013 р. відбулось за відсутності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а отже за відсутності кворуму для повноважності загальних зборів, передбаченого Законом України "Про господарські товариства", а також установчими документами товариства.

При цьому, у вказаному судовому рішенні було також зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як учасників товариства, не було повідомлено про проведення таких загальних зборів, що за висновками суду, позбавило таких учасників можливості взяти участь у загальних зборах, а також порушило їх корпоративні права на участь в управлінні товариством.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2015 р. у справі № 910/25830/14 відновлено становище, яке існувало до порушення прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом зобов'язання Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, 97) скасувати реєстраційні дії: державної реєстрації змін установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997) 29.03.2013 10721050004027195; ОСОБА_19; Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація; зміна складу або інформації про засновників; внесення змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997), що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 29.03.2013 р. 10721070005027195; ОСОБА_19; Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація; зміна відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997); державна реєстрація змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997); 10.04.2013 р. 10721050006027195; ОСОБА_19; Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація; зміна складу або інформації про засновників; внесення рішення засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997) або уповноваженого ними органу щодо припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997) в результаті ліквідації; 13.06.2013 р. 10721100007027195; ОСОБА_20; Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація; підтвердження відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997); 13.08.2013 р. 10721060008027195; ОСОБА_21; Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві; зміна додаткової інформації, зобов'язано Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, 97) зробити запис про те, що ОСОБА_1 (79019, АДРЕСА_1; податковий номер НОМЕР_1) є учасником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997).

Також, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", які оформлені протоколом № 12 від 05.02.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі № 910/20194/15 було вирішено визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997), яке оформлено протоколом № 12 від 05.02.2014.

Приймаючи вказане рішення, Господарський суд міста Києва виходив з того, що загальними зборами Товариства у незаконному складі учасників були прийняті рішення, які оформлені протоколом № 12 від 05.02.2014 про: продаж Товариству з обмеженою відповідальністю "Сучасні стільникові комунікації" нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу, загальною площею 11289,7 кв.м., яке розташоване в м. Києві по вул. Проектна, буд. 3, що належить ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (код 24922997) на підставі свідоцтва про право власності серії САЕ № 957351, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 14.08.2013 року, індексний №7983702, зареєстрованого з інженерними комунікаціями за ціною, що становить 1993200,00 грн. з ПДВ; затвердження договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу, загальною площею 11 289,7 кв.м., який розташований в м. Києві по вул. Проектна, буд. 3 та уповноважено Голову ліквідаційної комісії ОСОБА_3 на його підписання, доручено ліквідаційній комісії в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 представляти інтереси ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" в усіх установах, організаціях, та підприємствах з питань, пов'язаних з продажем цього об'єкта нерухомості, визначати розмір та порядок оформлення прилеглої території для обслуговування цього об'єкта, виконувати усі процедури, пов'язані з продажем цього об'єкта нерухомості; надання права Голові ліквідаційної комісії ОСОБА_3 без довіреності отримувати, надавати та підписувати договори, довідки, заяви, акти прийому - передачі та будь-які інші документи, пов'язані з продажем вищевказаного об'єкта нерухомості.

Так, господарський суд встановив, що рішення загальних зборів та позачергових загальних зборів про затвердження договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства, прийняття нових учасників були визнані недійсними за рішенням суду, яке набрало законної сили, а отже рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства від 05.02.2014 р., які оформлені протоколом № 12 від 05.02.2014 р. прийняті у незаконному складі учасників товариства.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, визнані учасниками судового процесу і відображені в судових рішеннях, є преюдиціальними в розумінні ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Пунктом 10 постанови пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відтак, факти, встановлені вище переліченими рішеннями Святошинського районного суду м. Києва, Київського апеляційного адміністративного суду, господарського суду міста Києва не потребують повторного доказування і є преюдиціальними.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", оформлені протоколами № 3 від 21.08.2012, № 5 від 22.10.2012, № 6 від 22.03.2013, № 7 від 04.04.2013, № 9 від 12.06.2013 та № 12 від 05.02.2014 були визнані недійсними, то і подальші рішення відповідача були прийняті у незаконному складі учасників, тож у ОСОБА_3 були відсутні повноваження на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна з Товариством з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ", а тому зазначений договір підлягає визнанню недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Оспорюваний позивачем договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.5.2 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, необхідно з урахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст. 220, ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такий висновок викладений Вищим господарським судом України і у п. 18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом вище, 06.02.2014 між позивачем (продавець), від імені якого на підставі протоколу позачергових загальних зборів учасників Товариства № 9 від 12.06.2013 р. та протоколу позачергових загальних зборів учасників Товариства № 12 від 05.02.2014 р. діяв голова ліквідаційної комісії ОСОБА_3, та відповідачем-1 (покупець), від імені якого діяв директор ОСОБА_13, було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко Вірою Миколаївною за реєстровим номером № 429 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність покупця нерухоме майно, що належить йому на праві приватної власності, яким є цілісний майновий комплекс загальною площею 11 289,7 кв.м., що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Проектна, будинок 3, з інженерними комунікаціями, який розташований на земельній ділянці площею 36 766, 01 кв.м., код (номер) земельної ділянки 75:308:044, а покупець зобов'язався прийняти нерухоме майно і сплатити за нього покупцю грошову суму на умовах, визначених Договором.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Вищий господарській суд України скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у даній справі, та передаючи справу на новий розгляд, зазначив, що із встановлених судами обставин справи вбачається, що загальними зборами Товариства були прийняті рішення, які оформлені протоколом № 12 від 05.02.2014 про: продаж відповідачу-2 нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу, загальною площею 11289,7 кв.м, яке розташоване в м. Києві по вул. Проектна, буд. 3, що належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності серії САЕ № 957351, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 14.08.2013, індексний №7983702, зареєстрованого з інженерними комунікаціями за ціною, що становить 1993200,00 грн. з ПДВ; затвердження договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу, загальною площею 11 289,7 кв.м, який розташований за вказаною адресою, та уповноважено Голову ліквідаційної комісії ОСОБА_3 на його підписання, доручено ліквідаційній комісії в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 представляти інтереси позивача в усіх установах, організаціях, та підприємствах з питань, пов'язаних з продажем цього об'єкта нерухомості, визначати розмір та порядок оформлення прилеглої території для обслуговування цього об'єкта, виконувати усі процедури, пов'язані з продажем цього об'єкта нерухомості; надання права Голові ліквідаційної комісії ОСОБА_3 без довіреності отримувати, надавати та підписувати договори, довідки, заяви, акти прийому - передачі та будь-які інші документи, пов'язані з продажем вищевказаного об'єкта нерухомості.

Також колегія Вищого господарського суду України зазначила, що із встановлених судами обставин справи вбачається, що ОСОБА_3 укладаючи спірний договір діяв не лише як Голова ліквідаційної комісії, а й вбачається, що загальними зборами позивача було прийнято рішення про продаж відповідачу-2 нерухомого майна. Судами також було встановлено, що загальними зборами учасників Товариства було прийнято рішення від 12.06.2013 про припинення Товариства шляхом його ліквідації за рішенням власника, призначення ліквідаційної комісії, яке оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства № 9.

Вищий господарський суд України вказав, що суди цих обставин справи у їх сукупності не дослідили, правової оцінки їм не надали, у зв'язку із чим неможливо дійти висновку про те, що продаж нерухомого майна за спірним правочином було здійснено у зв'язку із виведенням із власності позивача високоліквідного майна, а не у зв'язку із фінансовими труднощами чи наміром припинити Товариство шляхом його ліквідації за рішенням власника.

У зв'язку з чим Вищий господарський суд України постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 у справі №910/7628/15-г в частині вирішення спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.02.2014 скасував, справу у цій частині передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 20.09.2017 у справі № 910/7628/15-г, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено судом вище, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" договір купівлі-продажу нерухомого майна підписано головою ліквідаційної комісії ОСОБА_3, який діє на підставі протоколу № 9 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" від 12.06.2013, протоколу № 12 позачергових Загальних зборів учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" від 05.02.2014 та статуту ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2".

З матеріалів справи вбачається, що рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", оформленими протоколом № 9 від 12.06.2013, по другому та третьому питанню порядку денного вирішено припинити Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" шляхом його ліквідації у добровільному порядку, відповідно до чинного законодавства України та призначено ліквідаційну комісію і затверджено її склад, зокрема головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_3. При цьому, з моменту призначення ліквідаційної комісії Товариства до неї переходять повноваження щодо управління справами товариства.

Так, відповідно до протоколу № 12 від 05.02.2014 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", загальними зборами учасників товариства по третьому питанню порядку денного прийнято рішення продати Товариству з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ" нерухоме майно, а саме цілісний майновий комплекс, загальною площею 11 289, 7 кв.м., розташоване в м. Києві по вул. Проектна, буд. 3, за ціною, що становить 1 661 000, 00 грн., ПДВ - 332 200, 00 грн., разом з ПДВ 20 % - 1 993 200, 00 грн.; затвердити договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу, загальною площею 11 289, 7 кв.м., розташованого в м. Києві по вул. Проектна, буд. 3 та уповноважено Голову ліквідаційної комісії ОСОБА_3 на його підписання, зокрема надано право Голові ліквідаційної комісії ОСОБА_3 без довіреності отримувати, надавати та підписувати договори, довідки, заяви, акти прийому-передачі та будь-які інші документи, пов'язані з продажем вищевказаного об'єкта нерухомості.

Суд відзначає, що станом на дату укладання спірного договору (06.02.2014 року) рішення зборів учасників позивача щодо згоди на укладання та підписання Головою ліквідаційної комісії товариства ОСОБА_3 від імені товариства договору, що стосуються відчуження (продажу) нерухомого майна, що належать позивачу, в судовому порядку не оскаржувалося.

У зв'язку з чим на момент вчинення оспорюваного правочину жодних обмежень щодо його укладання, про які відповідач знав або повинен був би знати, не існувало. Наступне визнання в судовому порядку недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", зокрема від 12.06.2013 та від 05.02.2014, оформлені протоколами № 9 та № 12, не усуває факту законності дій Голови ліквідаційної комісії товариства ОСОБА_3 щодо виконання рішення зборів учасників, тому не може бути підставою для визнання недійсним відповідного договору. Аналогічну правову позицію містить Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", а також Постанова Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2016 року у справі № 910/28079/14.

З врахуванням вищевикладеного та наявних в матеріалах справи документів суд дійшов до висновку, що ОСОБА_3, як голову ліквідаційної комісії ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", вчиняючи правочин від імені позивача не діяв в своїх інтересах (ч. 3 ст. 238 ЦК України).

Відповідно до п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

З врахуванням вищевикладеного та наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов до висновку, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, та не довів фактів зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторін щодо вчинення (укладання) спірного договору, з метою виведенням із власності позивача високоліквідного майна.

Таким чином, судом не встановлено, що при укладанні договору сторонами було порушено норми чинного законодавства України, на підставі яких позивач просить суд визнати договір недійсним, оскільки приписи ст.215 Цивільного кодексу України, пов'язують недійсність правочину з недодержанням вимог закону сторонами в момент його вчинення , в даному випадку на момент укладення та підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_3, як голова ліквідаційної комісії ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", діяв на підставі наданих йому повноважень рішеннями Загальних зборів учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", оформленими протоколом № 9 від 12.06.2013, протоколом № 12 від 05.02.2014 та статутом ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", які на момент укладення договору недійсними в судовому порядку не визнавались..

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ" в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.02.2014 не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Крім того, відповідно до п.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в реакції на момент подачі апеляційної скарги), за подання до господарського суду, апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судовий збір становить - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ" сплачено судовий збір у розмірі 2 679, 60 грн., відповідно суд приходить до висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ" 2 679, 60 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.02.2014 відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, місто Київ, вулиця Проектна, будинок 3; код ЄДРПОУ 24922997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ" (02094, місто Київ, вулиця Віскозна, будинок 32; код ЄДРПОУ 34750997) 2 679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 60 - судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.12.2017

Суддя Щербаков С.О.