Постанова

від 12.12.2017 по справі 911/2646/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа№ 911/2646/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 12.12.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 05.10.2017 року

у справі №911/2646/17 (суддя - Шевчук Н.Г.)

за позовом першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"

про визнання недійсними актів на право постійного землекористування

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі №911/2646/17 у позові заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" про визнання недійсними актів на право постійного землекористування відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив відновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/2646/17, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 року відновлено першому заступнику прокурора Київської області пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського Київської області від 05.10.2017 року у справі №911/2646/17, апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В., розгляд справи №911/2646/17 призначено на 21.11.2017 року.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 21.11.2017 року за клопотанням прокурора розгляд справи відкладено та визнано обов'язковою явку у судове засідання представника позивача - Київської обласної державної адміністрації.

В запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ "Сквираплемрибгосп" вважає подану прокурором апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права. Відповідач просив відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У письмових поясненнях Київська обласна державна адміністрація зазначила, що прокурором було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду. У зв'язку з чим, Київська обласна державна адміністрація просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Київської області від 05.10.2017 року залишити без змін.

Прокурор у судовому засіданні суду апеляційної інстанції надав свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у них та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники Київської обласної державної адміністрації та ТОВ "Сквираплемрибгосп" у судовому засіданні також надали свої пояснення, в яких заперечили проти задоволення апеляційної скарги на підставі письмових пояснень та заперечень на апеляційну скаргу, просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 05.10.2017 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, рішенням господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Земельна біржа України" до Сквирської районної державної адміністрації Київської області та відкритого акціонерного товариства "Сквирасільрибгосп" про зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства "Сквирасільрибгосп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Земельна біржа України" та Сквирської районної державної адміністрації Київської області про визнання права власності у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволений повністю. За відкритим акціонерним товариством "Сквирасільрибгосп" визнано право користування на земельні ділянки:

1) земельну ділянку загальною площею 66,95 га в межах Рогізнянської сільської ради Сквирського району Київської області згідно Державного акту на право постійного користування землею серії II КВ № 000988, яка складається з: земельної ділянки площею 19,44 га, кадастровий номер 3224086200:05:016:0034 для риборозведення в межах Рогізнянської сільської ради; земельної ділянки площею 9,00 га, кадастровий номер 3224086201:01:019:0008 для риборозведення в межах Рогізнянської сільської ради; земельної ділянки площею 11,19 га, кадастровий номер 3224086200:05:017:004 для риборозведення в межах Рогізнянської сільської ради; земельної ділянки площею 4,89 га, кадастровий номер 3224086200:05:014:006 для риборозведення в межах Рогізнянської сільської ради; земельної ділянки площею 9,59 га, кадастровий номер 3224086200:05:018:0023 для риборозведення в межах Рогізнянської сільської ради; земельної ділянки площею 12,84 га, кадастровий номер 3224086200:04:017:0002 для риборозведення в межах Рогізнянської сільської ради;

2) земельну ділянку загальною площею 33,78 га в межах Краснолісівської сільської ради Сквирського району Київської області згідно Державного акту на право постійного користування землею серії II КВ № 000983, яка складається з: земельної ділянки площею 1,48 га, кадастровий номер 3224082801:01:013:0001 для риборозведення в межах Краснолісівської сільської ради; земельної ділянки площею 18,03 га, кадастровий номер 3224082801:01:056:0001 для риборозведення в межах Краснолісівської сільської ради, земельної ділянки площею 3,38 га, кадастровий номер 3224082801:01:006:0005 для риборозведення в межах Краснолісівської сільської ради, земельної ділянки площею 10,10 га, кадастровий номер 3224082801:01:041:0011 для риборозведення в межах Краснолісівської сільської ради, земельної ділянки площею 0,79 га, кадастровий номер 3224082801:01:021:0001 для риборозведення в межах Краснолісівської сільської ради;

3) земельну ділянку загальною площею 79,08 га в межах Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області згідно Державного акту на право постійного користування землею серії II КВ № 000981, яка складається з: земельної ділянки площею 0,61га, кадастровий номер 3224080301:01:042:001 для риборозведення в межах Антонівської сільської ради, земельної ділянки площею 27,90 га, кадастровий номер 3224080301:01:018:0001 для риборозведення в межах Антонівської сільської ради, земельної ділянки площею 27,41 га, кадастровий номер 3224080300:03:002:0001 для риборозведення в межах Антонівської сільської ради, земельної ділянки площею 23,16 га, кадастровий номер 3224080300:03:001:0001 для риборозведення в межах Антонівської сільської ради;

4) земельну ділянку загальною площею 222,59 га в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області згідно Державного акту на право постійного користування серії II КВ № 000980, яка складається з: земельної ділянки площею 12,15 га, кадастровий номер 3224081201:01:014:001 для риборозведення в межах Великополовецької сільської ради, земельної ділянки площею 208,43 га, кадастровий номер 3224081200:05:012:0001 для риборозведення в межах Великополовецької сільської ради, земельної ділянки площею 2,01 га, кадастровий номер 3224081201:01:015:0007 для риборозведення в межах Великополовецької сільської ради.

Управлінням Держкомзему у Сквирському районі відкритому акціонерному товариству "Сквирасільрибгосп" 04.06.2010 були видані державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, в яких підставою їх видання вказане рішення господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10, а саме:

- серії ЯЯ 394779 на земельну ділянку площею 11,1902га з кадастровим номером 3224086201:05:017:0004, яка знаходиться на території Рогізнянської сільської ради;

- серії ЯЯ 394777 на земельну ділянку площею 4,8878га з кадастровим номером 3224086201:05:014:0006, яка знаходиться на території Рогізнянської сільської ради;

- серії ЯЯ 394778 на земельну ділянку площею 12,8366га з кадастровим номером 3224086201:05:017:0002, яка знаходиться на території Рогізнянської сільської ради;

- серії ЯЯ 394780 на земельну ділянку площею 9,5913га з кадастровим номером 3224086201:05:018:0023, яка знаходиться на території Рогізнянської сільської ради;

- серії ЯЯ 394792 на земельну ділянку площею 23,1781га з кадастровим номером 3224080301:03:001:0001, яка знаходиться на території Антонівської сільської ради;

- серії ЯЯ 394793 на земельну ділянку площею 27,4327га з кадастровим номером 3224080301:03:002:0001, яка знаходиться на території Антонівської сільської ради;

- серії ЯЯ 394781 на земельну ділянку площею 19,4402га з кадастровим номером 3224080201:05:016:0034, яка знаходиться на території Рогізнянської сільської ради;

- серії ЯЯ 394789 на земельну ділянку площею 208,4322га з кадастровим номером 3224081201:05:012:0001, яка знаходиться на території Великополовецької сільської ради;

- серії ЯЯ 394791 на земельну ділянку площею 27,8729га з кадастровим номером 3224080301:02:018:0001, яка знаходиться на території Антонівської сільської ради.

З матеріалів справи також вбачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 року, рішення господарського суду Київської області від 24.03.2010 року скасоване, у позові відкритому акціонерному товариству "Сквирасільрибгосп" відмовлено з тієї підстави, що реорганізація Сільськогосподарського рибоводного господарства шляхом перетворення у ВАТ "Сквирасільрибгосп" є юридичним фактом для припинення його права користування земельною ділянкою.

Частиною п'ятою статті 85 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки, рішення господарського суду Київської області від 24.03.2010 року у справі №22/045-10 не набрало законної сили, а тому не може вважатись підставою виникнення цивільних прав та обов'язків щодо користування ВАТ "Сквирасільрибгосп" вказаними земельними ділянками.

Відповідно до положень статті 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на час видачі спірних державних актів) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право постійного користування земельною ділянкою відповідно до частини третьої статті 126 Земельного кодексу України посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є правовстановлюючим документом, тобто, правочином.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частин першої - третьої, п'ятої та шостої статті 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки Управлінням Держкомзему у Сквирському районі 04.06.2010 року були видані відкритому акціонерному товариству "Сквирасільрибгосп" державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, в яких підставою їх видання вказане рішення господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10, яке є таким, що не набрало законної сили, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані державні акти є такими, що видані безпідставно, а тому вони суперечать закону.

Однак, під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач заявив про застосування строку позовної давності, який, на його думку, сплив 11.10.2010 року, коли прокурор ознайомився з матеріалами справи №22/045-10.

Так, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно положень частин третьої - п'ятої статті 267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом частин другої, четвертої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, статей 256, 257, частини першої статті 261 Цивільного кодексу України прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду з позовом про захист інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави, але не наділяє прокурора повноваженнями порушувати питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 5011-32/13806-2012, від 25.03.2015 у справі №11/163/2011/5003 та від 22.03.2017 у справі № 5004/2115/11.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами є земельними ділянками водного фонду (для рибогосподарських потреб), розташовані на території Сквирського району Київської області в межах Рогізнянської сільської ради, Антонівської сільської ради і Великополовецької сільської ради, але за межами населених пунктів, що підтверджується листом від 02.06.2017 Відділу у Сквирському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, якою визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Земельні ділянки, що вилучаються, викуповуються або примусово відчужуються для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, надаються у користування для таких потреб органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які прийняли рішення про їх вилучення, викуп або примусове відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Таким чином, як вірно вказав місцевий господарський суд, розпорядження земельними ділянками, вказаними у спірних державних актах, відноситься до повноважень Сквирської районної державної адміністрації, а не Київської обласної державної адміністрації, яку прокурор визначив органом держави, в інтересах якого заявлений позов.

Щодо порушення інтересів держави, то судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у відповідності до статті 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. На переконання колегії суддів, Держава, як в особі Сквирської районної державної адміністрації, так і в особі Київської обласної державної адміністрації повинна була довідатись про видачу спірних державних актів на право постійного користування земельними ділянками, якими ВАТ "Сквирасільрибгосп" відкрито володіло і користувалось для своєї господарської діяльності, не пізніше 14.12.2010 року, коли була винесена постанова Київського апеляційного господарського суду про скасування рішення господарського суду Київської області від 24.03.2010 року у справі №22/045-10, - в особі Сквирської районної державної адміністрації, яка є стороною у цій справі і представник якої брав участь у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними вказаних державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, прокуратурою не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі, на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 05.10.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області, слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/2646/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/2646/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2646/17 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко