Постанова

від 18.04.2018 по справі 911/2646/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/2646/17

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Мачульського Г.М.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури

від прокуратури - Томчук М.О.

позивач - Київська обласна державна адміністрація

представник позивача - Боднар Б.Є.

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"

представник відповідача - Миколюк М.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Тищенко О.В. - головуючого, Іоннікової І.А., Тарасенко К.В. від 12 грудня 2017 року та рішення Господарського суду Київської області у складі Шевчук Н.Г. від 05 жовтня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (далі - відповідач) про визнання недійсними дев'яти державних актів на право постійного користування земельними ділянками на територіях Рогізнянської, Антонівської та Великополовецької сільських рад Київської області, виданих відповідачу 04 червня 2010 року, згідно з наведеним у позовній заяві переліком.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні державні акти видані відповідачу на виконання рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10, яке після оформлення спірних державних актів було скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у вказаній справі. Таким чином, правові підстави для отримання відповідачем спірних державних актів відсутні.

3. Стосовно строку позовної давності прокурором зазначено, що відомості про отримання відповідачем спірних актів внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише в 2016 році і тільки у цьому році за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо незаконності користування відповідачем ділянками водного фонду прокурору стало відомо про необхідність захисту інтересів держави. Отже, трирічний строк позовної давності прокурором пропущено з поважних причин.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4 . Рішенням Господарського суду Київської області від 05 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2017 року, у позові відмовлено повністю.

5. Судові рішення мотивовані тим, що спірні державні акти є такими, що видані за відсутності правових підстав, а тому суперечать вимогам чинного законодавства. Проте прокурором пропущено встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

6 . При вирішенні питання позовної давності суди керувались правовою позицією Верховного Суду України, відповідно до якої прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі Київської ОДА, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду (постанови ВСУ від 27.05.2014 у справі № 5011-32/13086-2012, від 25.03.2015 у справі № 11/163/2011/5003, від 22.03.2017 у справі № 5004/2115/11).

7 . Судами встановлено, що розпорядження спірними земельними ділянками водного фонду належить до повноважень Сквирської районної державної адміністрації, а не Київської обласної державної адміністрації, в інтересах якої прокурор подав даний позов, а остання лише має повноваження щодо контролю за діяльністю першої. При цьому держава в особі як Сквирської районної державної адміністрації, так і Київської обласної державної адміністрації, повинна була довідатись про факт видачі відповідачу спірних державних актів щонайменше з 14.12.2010 - з дати прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 22/045-10, стороною якої була Сквирська районна державна адміністрація і її представник приймав участь в судовому засіданні при оголошенні вказаного судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

9. Відповідно до статей 59, 92 Земельного кодексу України отримання у постійне користування земель водного фонду можливе лише водогосподарськими організаціями, до яких відповідач не належить. Натомість відповідач, як приватна юридична особа, може отримати такі землі у користування для рибогосподарських потреб лише на умовах оренди за рішенням обласної державної адміністрації.

10 . Судами безпідставно застосовано до позовних вимог прокурора наслідки спливу строку позовної давності, оскільки положення частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України поширюються на позови прокурора з метою захисту інтересів держави, а тому початком перебігу строку позовної давності у даному випадку є момент, коли прокурору стало відомо про порушення інтересів держави внаслідок видачі спірних державних актів.

11. При цьому суди попередніх інстанцій у порушення вимог статей 43, 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) не зазначили жодних доказів, які б підтверджували факт обізнаності Київської обласної державної адміністрації, як органа, уповноваженого на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, про порушення її інтересів саме з 14.12.2010. Більше того, ототожнивши дату, коли позивачу стало відомо про порушення його інтересів, з обов'язком прокурора саме з цієї дати здійснювати представництво інтересів держави, суди, фактично позбавили останнього, як самостійного учасника господарського процесу, права здійснення конституційних повноважень на представництво інтересів держави в суді.

Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу

12. Держава в особі Сквирської районної державної адміністрації знала про обставини, викладені прокурором в позовній заяві, ще під час розгляду справи № 22/045-10 в Господарському суді міста Києва, тобто ще станом на 24 березня 2010 року. У свою чергу Київська обласна державна адміністрація, як орган, наділений повноваженнями щодо контролю за діяльністю районних державних адміністрацій, також повинна була довідатись про факт видачі спірних актів ще у 2010 році.

13. Більше того, з січня 2013 року після розмежування земель державної та комунальної власності спірні земельні ділянки були передані у комунальну власність, тому станом на момент заявлення даного позову права держави взагалі не було порушено.

14. Верховний Суд не враховує подані позивачем 14.04.2018 письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом на касаційну скаргу, як такі, що подані з порушенням встановленого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України порядку та не місять доказів надсилання їх копій іншим сторонам.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

15. Як встановлено судами, спірні державні акти видані відповідачу на виконання рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10, яке після оформлення цих актів було скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у вказаній справі.

Таким чином, скасування судового рішення, яке було правовою підставою для видачі відповідачу державних актів про право постійного користування земельними ділянками, свідчить про незаконність оформленого за відповідачем речового права, що є підставою для визнання недійсними правовстановлюючих документів - спірних державних актів.

16. У той же час у Цивільному кодексі України (далі - ЦК України) позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

17. Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

18 . Разом із тим частинами 1, 2 статті 29 ГПК України (в редакції на час звернення прокурора до суду) встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

19. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Але при цьому закон не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.

20. Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

21. Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

22 . За змістом наведених положень закону статей позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

23. При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

24 . Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 24.01.2018 у справі № 914/801/17, від 07.02.2017 у справі № 32/5009/5385/11).

25. Судами встановлено, що на момент видачі спірних державних актів уповноваженим органом держави щодо розпорядження землями водного фонду в силу вимог чинної на той час статті 122 Земельного кодексу України була Сквирська районна державна адміністрація.

26 . Визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналась держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та міг змінюватися в результаті прийняття нових нормативних актів.

26.1. Відтак, при дослідженні питання пропуску позовної давності в даному спорі слід з'ясувати, коли про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу.

27. Так, у справі встановлено, що про порушення прав держави її уповноважений орган (Сквирська РДА) знав з дати прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у справі №22/045-10, яка була оголошена в судовому засіданні за участі як представника Сквирської РДА, так і представника прокуратури.

28. Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що для держави в особі її уповноваженого органу строк позовної давності за вимогами про визнання недійсними державних актів почав обчислюватися з 14.12.2010, а тому наявні підстави для відмови у позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності та наявності заяви відповідача про застосування наслідків такого сливу.

29. У зв'язку з чим доводи касаційної скарги в пунктах 10, 11 цієї Постанови Верховним Судом відхиляються, як безпідставні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30 . За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

2 . Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2017 року та рішення Господарського суду Київської області від 05 жовтня 2017 року у справі № 911/2646/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Мачульський Г.М.