Рішення

від 05.12.2017 по справі 910/13094/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017Справа №910/13094/15

За позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1) Державного агентства лісових ресурсів України

2) державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство"

До відповідача-1 Київської обласної державної адміністрації

До відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс"

Про визнання недійсним розпорядження та договору довгострокового тимчасового користування

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Суддя Лиськов М.О.

Суддя Морозов С.М.

Представники :

Від прокуратури Підяш О.С.(посв. № 028911 від 17.09.2014)

Від позивача-1 Клименко Н.С.(дов. від 30.12.2016)

Від позивача-2 Капустін В.В.(за довіреністю)

Від відповідача-1 Кіфоришина Т.Ф.(дов. від 03.01.2017)

Від відповідача-2 не прибув

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України (позивача-1), державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" (позивача-2) до Київської обласної державної адміністрації (відповідача-1), товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" (відповідача-2) про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" від 28.11.2012 №507;

- визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11, укладеного між державним підприємством "Білоцерківське лісове господарство" та приватним підприємством "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс", зареєстрований 25.02.2013 за № 1 Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства;

- зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" повернути державному підприємству "Білоцерківське лісове господарство" лісову ділянку загальною площею 17,0000 га, яка розташована в Томилівському лісництві, квартал 75, виділ 26 площа - 5,9000 га, квартал 77 виділ 6 площа - 10,4000 га, квартал 77 виділ 9 - площа 0,7000 га на території Шкарівської сільської ради в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 у справі № 910/13094/15 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 (головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді -Тарасенко К.В., Тищенко О.В.), позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" від 28.11.2012 № 507. Визнано недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11 та зобов'язано ТОВ "ЦЛД "Едельвейс" повернути ДП "Білоцерківське лісове господарство" згадану лісову ділянку.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2016 (Головуючий суддя - Грейц К.В., судді - Бакуліна С.В., Поляк О.І.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 скасовано, справу скеровано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 у справі № 910/13094/15 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 (головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Корсакова Г.В., Скрипка І.М.), позов задоволено повністю: визнано незаконним та скасовано розпорядження Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" від 28.11.2012 № 507; визнано недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11; зобов'язано ТОВ "ЦЛД "Едельвейс" повернути ДП "Білоцерківське лісове господарство" згадану лісову ділянку.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2017 у справі № 910/13094/15 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016 у справі № 910/13094/15 скасовано.

Справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/13094/15 передано на розгляд судді Головатюку Л.Д., який ухвалою від 30.06.2017 прийняти справу № 910/13094/15 до свого провадження та призначив розгляд справи на 20.07.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2017 відкладено розгляд справи на 08.08.2017 у зв'язку з неявкою представників та невиконанням вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2017 продовжено строк розгляду справи №910/13094/15 на п`ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 12.09.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2017 призначено колегіальний розгляд справи №910/13094/15.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.09.2017 для здійснення колегіального розгляду справи № 910/13094/15 визначеного колегіальний склад суддів : Головатюк Л.Д. (головуючий), суддя Лиськов М.О., суддя Морозов С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2017 колегією суддів у складі : Головатюк Л.Д. (головуючий), суддя Лиськов М.О., суддя Морозов С.М. прийнято до провадження справу № 910/13094/15 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (позивача-1) та Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" (позивача-2) до Київської обласної державної адміністрації (відповідача-1), товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" (відповідача-2) про визнання недійсним розпорядження та договору довгострокового тимчасового користування.

Розгляд справи призначено на 03.10.2017.

Ухвалою суду від 03.10.2017 розгляд справи відкладено на 17.10.2017.

Ухвалою суду від 17.10.2017 розгляд справи відкладено на 07.11.2017

Судове засідання 07.11.2017 не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді Головатюка Л.Д. на лікарняному.

Розгляд справи призначено на 05.12.2017.

Представники позивачів, відповідача-1 та прокуратури в судовому засіданні 06.10.2015 надали усні пояснення по суті спору.

Представники позивачів та прокуратури підтримали заявлені позовні вимоги.

В судовому засіданні 05.12.2017 представник відповідача-1 заперечував проти заявлених позовних вимог.

Представник відповідача-2 в судове засідання 05.12.2017 не з'явився, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відмовив в задоволенні даного клопотання, оскільки строк розгляду справи вже сплив, а подальший розгляд справи призведе до порушення прав та законних інтересів сторін у справі. Суд наголошує, що неможливість прибути в судове засідання одного представника не позбавляє права сторону направити в засідання іншого представника.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників прокуратури, позивачів та відповідача-1, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 вирішено виділити приватному підприємства "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісові ділянки загальною площею 17,0000 га, що знаходяться у постійному користуванні ДП "Білоцерківське лісове господарство", а саме: площею 5,9000 га (квартал 75 виділ 26 Томилівського лісництва), площею 10,4000 га (квартал 77 виділ 6 Томилівського лісництва) та площею 0,7000 га (квартал 77 виділ 9 Томилівського лісництва), та розташовані на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Дане розпорядження прийнято на підставі погодження ДП "Білоцерківське лісове господарство" (лист від 13.04.2012 № 385) та погодження Київського обласного управління лісового та мисливського господарства (лист від 23.04.2012 № 01-04/604).

На підставі виконання вищевказаного 11.02.2013 між ДП "Білоцерківське лісове господарство" та ПП "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" укладено договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою № 11, який зареєстровано Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 25.02.2013 за № 1 (далі-Договір).

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога прокурора, підтримана позивачами про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" від 28.11.2012 №507, визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11 та зобов'язання товариства повернути Білоцерківському лісгоспу лісову ділянку, що є предметом Договору від 25.02.2013 за № 1.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 15.05.2015, ТОВ "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" є правонаступником ПП "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс".

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 21.02.2007 І-КВ № 001995, земельна ділянка, на якій розташовані надані у користування лісові ділянки, надана у постійне користування для ведення лісового господарства Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству для введення лісового господарства.

Згідно з таксаційним описом земельних ділянок, виділ 26 та виділ 6 є розсадниками, а виділ 9 - ставком.

За приписами ст. 55 Земельного кодексу України від 25.10.2001, № 3768-ІІІ (далі - ЗК України), до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (ст. 57 ЗК України).

Лісовим кодексом України від 21.01.1994, № 3852-XII (далі - ЛК України) до земель лісогосподарського призначення віднесені лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5).

Отже, земельні ділянки, на яких розташовані розсадники (виділ 26, виділ 6) та ставок (виділ 9), є землями лісогосподарського призначення.

Надання та вилучення даних земельних лісових ділянок, в силу ч. 6 ст. 1 ЛК України, є предметом регулювання земельного законодавства.

Лісова ділянка, в розумінні ЛК України, є ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами (ч.ч. 4, 5 ст. 1 ЛК України).

Таким чином, земельна ділянка, зайнята ставком, є нелісовою землею, що віднесена до категорії земель "землі лісогосподарського призначення" та використовується для потреб лісового господарства.,

Статтею 3 ЛК України передбачено, що лісові відносини, які виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Главою 2 ЛК України врегульовано виключно порядок користування лісами, якими є тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Отже, оскільки ставок не є лісовою ділянкою, і лісові відносини, що виникають при використанні вод, не є предметом регулювання ЛК України, в силу ст. 3 ЛК України вони є предметом регулювання Водного кодексу України від 06.06.1995 № 213/95-ВР (далі - ВК України).

При цьому, слід розмежовувати водокористування від користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, зайнятою водою. Відповідно до ст. 65 ВК України користування водами для потреб сільського і лісового господарства здійснюється у порядку як загального, так і спеціального водокористування.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (ст. 48 ВК України).

Спеціальне користування здійснюється на підставі дозволу (ст. 49 ВК України).

Наведене вказує на те, що набуття права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, зайнятої водою, за відсутністю визначених ст.ст. 48, 49 ВК України обставин, не свідчить про здійснення спеціального водокористування.

З огляду на викладене, оскільки предметом користування за оскаржуваним розпорядженням та договором, є об'єкти, порядок використання яких регулюються окремими законодавчими актами (розсадники (виділ 26, виділ 6), є лісовими ділянками, став (виділ 9), є водним об'єктом), оцінка цих юридичних фактів підлягає здійсненню на відповідність ЛК України та ВК України у відповідних частинах.

Вирішуючи питання щодо правомірності розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 в частині виділення приватному підприємства "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісові ділянки площею 5,9000 га (квартал 75 виділ 26 Томилівського лісництва), та площею 10,4000 га (квартал 77 виділ 6 Томилівського лісництва), суд виходить з такого.

За загальним правилом, яке наведено у ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють цивільні відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Отже, правомірність розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 та укладеного на його виконання Договору слід оцінювати на відповідність законодавству, яке існувало на момент їх прийняття та вчинення.

Статтею 16 Лісового кодексу України (в редакції станом на 28.11.2012) було встановлено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ст. 17 ЛК України у редакції станом на 28.11.2012).

В силу ст. 18 ЛК України у редакції станом на 28.11.2012, об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є:

власники лісів або уповноважені ними особи;

підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.

Дана редакція статті 18 Лісового кодексу України набула чинності 18 листопада 2012 року.

Органом виконавчої влади, який уповноважений приймати рішення про надання у довгострокове тимчасове користування лісами державної власності без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів, відповідно до ст. 31 цього Кодексу, є обласні державні адміністрації.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, згідно з пунктом 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 458/2011, є Державне агентство лісових ресурсів України.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України (в редакції станом на 28.11.2002) умовою правомірності оскаржуваного розпорядження є наявність відповідного погодження Державного агентства лісових ресурсів України.

Водночас, як зазначено вище, передача в довгострокове тимчасове користування ПП "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" лісової ділянки площею здійснена на підставі погодження постійного лісокористувача - ДП "Білоцерківське лісове господарство" від № 385 та Київського обласного управління лісового та мисливського господарства (лист від 23.04.2012 № 01-04/604).

Та обставина, що погодження Київського обласного управління лісового та мисливського господарства на момент його видання (23.04.2012) відповідало існуючій на той час процедурі не нівелює визначений ст. 5 Цивільного кодексу України порядок дії актів цивільного законодавства і необхідність їх дотримання на момент прийняття рішення.

Наведене свідчить про те, що прийняття рішення про виділення приватному підприємства "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісові ділянки площею 5,9000 га (квартал 75 виділ 26 Томилівського лісництва), та площею 10,4000 га (квартал 77 виділ 6 Томилівського лісництва) мало місце за відсутності погодження, тобто з порушенням процедури та порядку, передбаченого ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України (в редакції від 18 листопада 2012 року).

Також мало місце порушення законодавства при прийняті рішення (розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507) про виділення приватному підприємства "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісової ділянки площею 0,7000 га (квартал 77 виділ 9 Томилівського лісництва).

Як зазначено судом вище, виділ 9 є ставком, тобто не є лісовою ділянкою у розумінні ЛК України, і є дані правовідносини є предметом регулювання Водного кодексу України від 06.06.1995 № 213/95-ВР (далі - ВК України).

В редакції ст. 51 ВК України станом на 22.11.2012, у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі укладення договору обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим такий договір погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а договір, укладений органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим. Договори, що укладаються Кабінетом Міністрів України, не потребують погоджень з іншими органами.

Чинне на той час законодавство не передбачало надання об'єктів водного фонду у комплексі із земельною ділянкою.

Таким чином, водний об'єкт надано для інших цілей всупереч ч. 1 ст. 51 ВК України.

Згідно з положеннями п. 2 ст. 14 ВК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 № 41 затверджено "Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), відповідно до якого усі водні об'єкти, які знаходяться на території Київської області, відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Враховуючи викладене, Київська обласна державна адміністрація не була наділена повноваженнями на передачу водного об'єкта загальнодержавного значення в користування.

Факт відведення спірних лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП Центр ландшафтного дизайну ЕДЕЛЬВЕЙС з порушенням вимог ст. 18 Лісового кодексу України, без погодження з Державним лісовим агентством України безпосередньо підтверджується листом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.03.2015 № 02-19/2756-15, що міститься в матеріалах справи.

Дана обставина не спростована жодними іншими доказами та підтверджується текстом оскаржуваного розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507, згідно якого підставою для надання спірних ділянок стало погодження Київського обласного управління лісового та мисливського господарства від 23.04.2012 № 01-04/604, що також міститься в матеріалах справи.

Направляючи справу на повторний розгляд Вищий господарський суд України у постанові від 01.06.2017 зазначив, що п. 4.26 Положення про Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12.11.2012 № 401 (далі - Положеня), передбачено повноваження територіального органу Держлісагентства України погоджувати виділення лісів у довгострокове тимчасове користування, та останнім спростував доводи позовної заяви щодо порушення вимог ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України під час прийняття оскаржуваного розпорядження голови Київської обласної державно адміністрації України.

Водночас, виходячи з вимог ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

У випадку, коли норми Положення суперечать вимогам Лісового кодексу України застосуванню підлягають саме вимоги закону, та, відповідно, приймати розпорядження про виділення у довгострокове тимчасове користування лісовими землями без погодження уповноваженого на той момент центрального органу виконавчої влади Київська обласна державна адміністрація не мала права.

Крім того, Положення затверджено Держлісагентством України 12.11.2012, водночас Закони України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні від 16.10.2012 № 5456-УІ набрав чинності 18.11.2012, тобто та момент затвердження Положення, останнє не суперечило вимогам чинного законодавства.

Крім того, Вищий господарський суд України у постанові від 01.06.2017 зазначив, що судами як при первісному, так і при повторному розгляді справи не з'ясовано коли саме звернувся відповідач-2 до Київської ОДА з відповідним клопотанням про надання спірної лісової ділянки у тимчасове користування, та чи саме його дії мали наслідком прийняття спірного розпорядження обласною адміністрацією після набрання чинності нової редакції частини 4 статті 18 Лісового кодексу України.

Під час даного розгляду справи судом було встановлено, що відповідач-2 до Київської ОДА з відповідним клопотанням про надання спірної лісової ділянки у тимчасове користування звернувся 26.10.2012.

Направляючи справу на новий розгляд колегія суддів також наголошувала на необхідності врахування правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у відповідному рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (заява N 29979/04).

Суд врахував правову позицію Європейського суду з прав людини, викладеної у відповідному рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (заява N 29979/04).

Суд бере до уваги доводи члена колегії Вищого господарського суду України Корсака В.А., висловлені в окремій думці до постанови від 01.06.2017, які вказують на положення ст. 58 Конституції України, згідно яких закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Застосування положень нової редакції ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України, яка регулює порядок розгляду та визначає компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, здійснюється з моменту набрання чинності відповідними змінами з Закону України від 16.10.2012 № 5456-УІ, та не залежить від часу звернення з відповідним клопотанням зацікавленої особи та дій або бездіяльності відповідного органу щодо розгляду такого клопотання.

Також поза увагою Вищого господарського суду України у постанові від 01.06.2017 залишилась підстава позову, яку доповнено заявою від 18.03.2016 після направлення справи на повторний розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема оскаржуваним розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років спірні лісові ділянки загальною площею 17 га надано для проведення науково-дослідних робіт та освітніх цілей.

Положеннями п.п. 2.3, 2.4 Правил використання корисних властивостей лісів , затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.07.2012 № 502 (далі - Правила) визначено, що лісові ділянки для проведення освітньо-виховних цілей виділяються навчальним закладам та освітньо-виховним закладам, що здійснюють освітньо-виховну діяльність, пов'язану з поширенням знань у галузі лісового господарства або екології.

Навчальний (освітній) заклад - це організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості. Відповідно до Закону України Про освіту в Україні діють такі типи навчальних закладів: дошкільні, середні, позашкільні, професійно-технічні. Вищі, заклади післядипломної освіти.

Також відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України Про наукову та науково-технічну діяльність наукова (науково-дослідна, науково- технологічна, науково-технічна, науково-практична) установа - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, утворена в установленому законодавством порядку, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною. Суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад'юнкти і докторанти, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові організації.

З огляду на те, що законодавством чітко регламентовано перелік тимчасових лісокористувачів, які мають право використовувати лісової ділянки відповідно до цілей їх надання з метою збереження лісового середовища, природних ландшафтів та недопущення негативного антропогенного впливу на лісові насадження, та враховуючи, що ТОВ Центр ландшафтного дизайну ЕДЕЛЬВЕЙС згідно статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не відноситься до переліку осіб, які мають право отримувати лісові ділянки для науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей, виділення спірних ділянок відповідачу -2 суперечить вимогам лісового законодавства, особливостям і меті використання лісу як національного природного багатства - власності українського народу.

Також суд зазначає, що відповідно до положень ст. 18 Лісового кодексу України довгострокове тимчасове користування лісами є платним використанням лісових ділянок.

За приписами ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюються за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.09.2012 № 551 затверджено Примірний договір довгострокового тимчасового користування лісами, який використовується державними лісогосподарськими підприємствами та їх філіями, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державного агентства лісових ресурсів України.

Зокрема, п.п. 18, 19 Примірного договору передбачено, що за користування лісовою ділянкою сплачується збір за спеціальне використання лісових ресурсів, розмір якого визначається рішенням відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської рада або Верховної Ради АРК, та зазначається його розмір - грошовий вимір у національній валюті. Збір вноситься у строки та в порядку, визначені чинним законодавством незалежно від фактичного користування лісовою ділянкою

Також пунктом 256.1 ст. 256 Податкового кодексу України встановлено, що платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі, зокрема, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Пунктом 256.10 вказаної статті передбачено, що за заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів ставки рентної плати встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Рішенням Київської обласної ради від 28.12.2011 № 266-14-VI Про внесення змін до рішення Київської обласної ради від 23.08.2011 № 175-09-VI Про встановлення ставок збору за заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів установлено (п. З Додатку), що розмір збору за використання корисних властивостей лісів для культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт становить 5% від нормативно- грошової оцінки лісової земельної ділянки залежно від її площі.

Згідно зі ст. 18 названого Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій . За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ст. 20 названого Закону). Приписами ст. 23 Закону України Про оцінку землі унормовано, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Згідно з приписами ст. 22 Закону України Про землеустрій підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.

Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом. Оцінка земель проводиться, зокрема, при здійсненні цивільно-правових угод (ст. 38 Закону України Про землеустрій ).

Отже, зазначеними нормативно-правовими актами передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних лісових ділянок при їх передачі у довгострокове тимчасове користування, яка є основою для визначення розміру збору за спеціальне використання лісових ресурсів у вигляді використання корисних властивостей лісів для відповідних цілей.

Проте, за обставинами відведення спірних лісових ділянок та як вбачається з договору від 13.02.2013 нормативна грошова оцінка спірних лісових земельних ділянок не проводилась, уповноваженим органом не затверджувалась, та відповідно до неї ціна договору не визначалась.

Отже, відповідачем не було дотримано встановленого законом порядку визначення плати за використання лісів відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки; збір за спеціальне використання лісових ресурсів не розрахований.

За таких обставин договір довгострокового тимчасового користування лісами суперечить положенням ст. 18 Лісового кодексу України, ст. 256 Податкового кодексу України, ст. 15 Закону України Про оцінку земель , рішенню Київської обласної ради від 28.12.2011 № 266-14-VІ та не відповідає Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.09.2012 № 551.

За приписами ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч.ч 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 08.04.2015 у справі №3-41гс15, від 20.05.2015 у справі №3-70гс15 та свідчить, що договір також у цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Також слід зазначити, що як таксаційними описами за 1983, 1994 роки, так і проектом організації та розвитку лісового господарства підтверджується, що вся площа виділу 9 кварталу 77 Томилівскього лісництва ДП Білоцерківське лісове господарство є однорідною за таксаційними характеристиками, характеристиками покриття і рельєфу, а тому відсутні підстави стверджувати, що окрім водного об'єкта у вказаному виділі є й інші форми угідь.

Знаходження водного об'єкта у виділі 9 кварталу 77 лісництва свідчить, що у довгострокове тимчасове користування відповідач отримав нелісову ділянку - об'єкт, що не може бути предметом договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Вказані обставини свідчать, що отримання у користування ТОВ Центр ландшафтного дизайну ЕДЕЛЬВЕЙС на підставі розпорядження виконуючого обов'язків голови Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 відбулось з порушенням вимог цивільного законодавства, а тому суд задовольняє позов в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Оцінюючи обставини щодо наявності порушених прав позивачів, які підлягають захисту у суді, суд виходить з такого.

Державне агентство лісових ресурсів України є центральних орган державної влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, та здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за додержанням законодавства з ведення лісового господарства.

Отже, Державне агентство лісових ресурсів України уповноважено здійснювати контроль за органами, які від імені Українського народу здійснюють право власності на земельні лісові ділянки.

Таким чином, звернення з позовом до суду в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України пов'язано реалізацією повноважень останнього, передбачених абзацом 3 частини 1 статті 2 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Виходячи з балансу суспільних інтересів та інтересів власника, суд відзначає, що в даному випадку "помилка" є не тільки наслідком дії державного органу, а й бездіяльності відповідач 2, на якого покладено обов'язок отримати відповідні погодження. А тому її виправлення не пов'язано з непропорційним втручанням у нове право.

З огляду на викладене, розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 прийняте всупереч вимогам ст. 51 ВК України та ст. 18 ЛК України, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню у судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 статті 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, оскільки спірне розпорядження підлягає визнанню незаконними та скасуванню, то і спірний договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11, який є похідним від розпорядження і укладений на його виконання, підлягає визнанню недійсним.

У зв'язку із наведеним у відповідача-2 відсутні права на користування зазначеною земельною ділянкою, а тому вона підлягає поверненню державі в особі позивача-2.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" від 28.11.2012 №507.

3. Визнати недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11, укладений між державним підприємством "Білоцерківське лісове господарство" та приватним підприємством "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс", зареєстрований 25.02.2013 за № 1 Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 146, офіс 241, код 35737461) повернути державному підприємству "Білоцерківське лісове господарство" (09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 63, код 00992119) земельну лісову ділянку загальною площею 17,0000 га, яка розташована в Томилівському лісництві, квартал 75, виділ 26 площа - 5,9000 га, квартал 77 виділ 6 площа - 10,4000 га, квартал 77 виділ 9 - площа 0,7000 га на території Шкарівської сільської ради в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області.

5. Стягнути з Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, код 00022533) в доход Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 146, офіс 241, код 35737461) в доход Державного бюджету України 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

9. Копію рішення розіслати сторонам.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Суддя Лиськов М.О.

Суддя Морозов С.М.

Дата підписання повного тексту рішення - 21.12.2017