Рішення

від 19.12.2017 по справі 812/1259/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 грудня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1259/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Секірської А.Г.,

за участі секретаря - Вакуленка А.В.,

сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 18.09.201 № 322,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини доходу,

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - Відповідач), в якому Позивач просить стягнути з Відповідача 122212,61 грн, з яких:

- невиплачене грошове забезпечення в сумі 539,65 грн;

- компенсація втрати частини доходів за невиплату грошового забезпечення в сумі 499,82 грн;

- компенсація за невикористану відпустку в сумі 2450,14 грн;

- середній заробіток за період з 06.08.2014 по 10.08.2017 в сумі 118723,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 13.06.2006 по 05.08.2014 позивач проходив публічну службу в органах МВС України та 05.08.2014 його звільнено з посади інспектора ДПС взводу з обслуговування СП № 2 (м. Лисичанськ) роти обслуговування стаціонарних постів батальйону ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України у Луганській області, звання - старший сержант міліції.

З моменту звільнення по теперішній час Відповідачем не проведено повного розрахунку з Позивачем, зокрема, не виплачено грошове забезпечення за період з 01.08.2014 по 05.08.2014 та компенсацію за невикористану в 2014 році щорічну чергову відпустку.

У травні 2017 року позивач звертався до ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України в Луганській області з вимогою надати довідки щодо: середньої заробітної плати,

грошового забезпечення за період з серпня 2013 року по серпень 2014 року, невикористаної відпустки за період з січня 2014 року по серпень 2014 року. Листом за вих. № 280 від 18.05.2017 позивача повідомлено про неможливість надати інформацію щодо наявності невикористаної відпустки за період з січня по серпень 2014 року через її відсутність за місцем тимчасової дислокації ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України в Луганській області у зв'язку із захопленням адміністративної будівлі УДАІ ГУМВС України у Луганській області незаконними озброєними формуваннями так званої ЛНР разом із наявною в ній службовою документацією. Листом без дати та номера реєстрації вихідної кореспонденції, позивача повідомлено про неможливість надати довідку про середню заробітну плату та грошове забезпечення за період з серпня 2013 року по жовтень 2013 року та надання довідки про доходи за період з 01.11.2013 по 31.07.2014. До зазначеного листа додано довідку про доходи № 283 від 19.05.2017, в якій міститься інформація щодо нарахованої заробітної плати та інших видів грошового забезпечення за період з листопада 2013 року по липень 2014 року.

Листом від 23.06.2017 вих. № 299 відповідач повідомив, що за період з 01.08.2014 по 05.08.2014 сектором фінансово-економічного забезпечення УДАІ ГУМВС у Луганській області позивачу не було нараховано та виплачено, вирішується питання щодо виплати грошового забезпечення за період з 01.08.2014 по 05.08.2014. Крім того відповідач повторно зазначив, про неможливість надати інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 невикористаної відпустки за період з січня по серпень 2014 року через її відсутність за місцем тимчасової дислокації ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України в Луганській області у зв'язку із захопленням адміністративної будівлі УДАІ ГУМВС України у Луганській області незаконними озброєними формуваннями разом із наявною в ній службовою документацією.

Враховуючи все вищевикладене, позивач зазначив, що відповідач в порушення вимог статей 47, 116, 117 КЗпП України, не здійснив з позивачем повний остаточний розрахунок під час звільнення, зокрема: не виплачено грошове забезпечення за період з 01.08.2014 по 05.08.2014 та не виплачено компенсацію за невикористану у 2014 році щорічну чергову відпустку.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 122 212,61 грн, з яких:

- невиплачене грошове забезпечення в сумі 539,65 грн;

- компенсація втрати частини доходів за невиплату грошового забезпечення в сумі 499,82 грн;

- компенсація за невикористану відпустку в сумі 2450,14 грн;

- середній заробіток за період з 06.08.2014 по 10.08.2017 в сумі 118723,00 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні, викладеним у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову від 01.11.2017 вх. № 26447/2017 (арк.спр. 72-76). Зазначив, що відповідальність за порушення строків, передбачених статтею 116 КЗпП України передбачена статтею 117 КЗпП України, згідно з якою у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Фінансування фонду оплати праці співробітників УДАІ ГУМВСУ у Луганській області у період до 31.12.2014 відбувалося на підставі та у розмірах, передбачених Законом України Про Державний бюджет України на 2014 рік .

Позивач був звільнений з лав органів внутрішніх справ відповідно до наказу від 05.08.2014 № 222 о/с ГУМВСУ у Луганській області (за дискредитацію), вказаний наказ позивачем не оскаржується. Підставою видання вказаного наказу був наказ ГУМВСУ у Луганській області від 02.08.2014 № 1375 Про покарання . 05.08.2014 позивач був відсутній за місцем служби, про місце свого перебування після звільнення належним чином відповідача не повідомив.

За результатами розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 від 25.05.2017 про сплату грошового забезпечення за період з 01.08.2014 по 05.08.2014 ліквідаційною комісією УДАІ ГУМВСУ у Луганській області 05.07.2017 вих. № 302 до ДДАІ МВС України здійснено запит на надання фінансування для сплати грошового забезпечення за період часу з 01.08.2014 по 05.08.2014 ОСОБА_1 на загальну суму 426,42 грн.

Щодо вимог про сплату середнього заробітку за час затримки розрахунку у відповідності до статті 117 КЗпП України на загальну суму 118 723,00 грн, відповідач з посиланням на абзац 2 пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці зазначив, що спеціальним законодавством, яке розповсюджується на спірні правовідносини, не передбачено право звільненого працівника міліції на середній заробіток за весь час затримки по день фактичної виплати грошових коштів при звільненні згідно статті 117 КЗпП України. Крім того, відсутня вина відповідача, оскільки позивач не повідомив своє місцезнаходження.

Щодо вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 2450,14 грн, відповідно до довідки, наданої головою ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВСУ у Луганській області вих. № 331 від 30.10.2017 у зв'язку з захопленням адміністративної будівлі УДАІ ГУМВСУ у Луганській області незаконними озброєними формуваннями так званої ЛНР разом з наявною в ній службовою документацією, інформація щодо наявності у ОСОБА_1 невикористаної відпустки за період з січня по серпень 2014 року за місцем дислокації ЛК УДАІ ГУМВСУ у Луганській області відсутня. Посилання позивача на можливі покази колишніх працівників УДАІ Павленка та ОСОБА_3 щодо наявності права у позивача на компенсацію за дні невикористаної відпустки є безпідставними, тому що відповідно до посадових інструкцій зазначені колишні працівники не займалися обліком робочого часу позивача та використанням останнім будь-яких відпусток, а тому їх покази є неналежними доказами у даній справі.

На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про витребування у відповідача документів - журналу обліку чергових відпусток співробітників УДАІ та підрозділів підпорядкованих УДАІ ГУМВС України у Луганській області від 01.01.2013 № 713 та інших службових документів, зокрема, журналів, книг, відомостей, в яких здійснювалися облік відпрацьованого часу у 2014 році та перебування у відпустці позивача у цей період, або передбачених законодавством України доказів втрати зазначених службових документів та матеріалів притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у їх втраті; наказів ГУМВС України щодо зміни дислокації УДАІ ГУМВС України у Луганській області в період з 2014 року до цього часу; довідки щодо середньоденної заробітної плати для розрахунку невиплаченого грошового забезпечення; довідки щодо середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 для розрахунку середнього заробітку; та про виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (арк.спр. 9).

20.09.2017 за вх. № 22760/2017, 05.10.2017 за вх. 24024/2017, від 17.10.2017 за вх. № 25008/2017 та у судовому засіданні 07.12.2017 представник відповідача звертався з клопотанням про зупинення провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 156 КАС України (арк.спр. 43, 54, 61, 124).

У судових засіданнях 01.11.2017, 29.11.2017 позивач звертався з клопотанням про зупинення провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 156 КАС України (арк.спр.92-93, 104-105).

Ухвалами суду від 20.09.2017, від 05.10.2017, від 17.10.2017, від 01.11.2017, від 29.11.2017, від 07.12.2017 провадження у справі зупинялося на підставі пункту 4 частини другої статті 156 КАС України (арк.спр. 95-96, 55, 63-64, 94, 106, 125).

Ухвалами суду від 05.10.2017, від 17.10.2017, від 01.11.2017, від 29.11.2017, від 04.12.2017, від 19.12.2017 поновлювалося провадження у справі (арк.спр. 52, 60, 86, 100, 107).

Ухвалами суду від 08.09.2017, від 04.12.2017 та від 07.12.2017 від відповідача витребовувався журнал обліку чергових відпусток співробітників УДАІ та підрозділів підпорядкованих УДАІ ГУМВС України у Луганській області від 01.01.2013 № 713 (арк.спр. 1, 118, 125).

Ухвалою суду від 19.12.2017 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-77 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) проходив службу в органах МВС України з 13.06.2006 по 05.08.2014 (арк. спр. 12).

Згідно з витягом з наказу ГУМВС України у Луганській області від 05.08.2014 № 222 о/с позивача звільнено з посади інспектора ДПС взводу з обслуговування СП № 2 (м. Лисичанськ) роти обслуговування стаціонарних постів батальйону ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України у Луганській області (арк.спр. 124).

10.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до УДАІ ГУМВС України у Луганській області із заявою про видачу довідки про середню заробітну плату та грошове забезпечення за період з серпня 2013 року по серпень 2014 року, а також довідки про невикористану відпустку за період з січня 2014 року по серпень 2014 року (арк. спр. 13).

УДАІ ГУМВС України у Луганській області листом від 18.05.2017 № 280 позивача повідомлено, що у зв'язку із захопленням адміністративної будівлі УДАІ ГУМВС України у Луганській області незаконними озброєними формуваннями разом із наявною в ній службовою документацією, інформація щодо наявності у позивача невикористаної відпустки за період з січня по серпень 2014 року за місцем тимчасової дислокації ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Луганській області відсутня, надати запитувану інформацію не вбачається можливим (арк. спр. 14,15).

25.05.2017 позивач звернувся до ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Луганській області із заявою про проведення повного розрахунку, а саме: виплати заробітної плати за відпрацьовані дні в серпні 2014 року (з 1 по 5 серпня 2014 року) та компенсацію за невикористану відпустку за 2014 рік (арк. спр. 17).

Листом від 23.06.2017 № 299 відповідач повідомив, що проведеною перевіркою встановлено, що нарахування грошового утримання за період з 01.08.2014 по 05.08.2014 сектором фінансово-економічного забезпечення УДАІ ГУМВС у Луганській області не було нараховане та виплачено, питання щодо виплати грошового забезпечення за період з 01.08.2014 по 05.08.2014 вирішується. Додатково зазначено, що надати інформацію стосовно невикористаної відпустки за період з січня по серпень 2014 року не вбачається можливим через захоплення адміністративної будівлі УДАІ ГУМВС у Луганській області у м. Луганську незаконними озброєними формуваннями (арк. спр. 18).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із пунктом другим частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, правовий та соціальний статус, умови проходження служби працівників міліції, розміри і порядок виплати їм грошового та пенсійного забезпечення були врегульовані Законом України Про міліцію , Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою КМ України № 114 від 29.07.1991 (далі - Положення № 114),

Щодо позовної вимоги про стягнення невиплаченого грошового забезпечення у сумі 539,65 грн, суд зазначає таке.

Перевіривши розрахунок суми невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.08.2014 по 05.08.2014, здійснені позивачем у позовній заяві та відповідачем на вимогу суду (арк.спр. 113), суд не погоджується з зазначеними розрахунками з огляду на таке.

На час виникнення обов'язку відповідача щодо здійснення з позивачем розрахунку при звільненні, зокрема, виплати грошового забезпечення за період з 01.08.2014 по 05.08.2014, діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом МВС від 31.12.2007 № 449, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яка підлягає застосуванню судом при визначенні розміру невиплаченого грошового забезпечення.

Так, відповідно до пункту 1.7 Інструкції при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Згідно з довідками про доходи № 283 від 19.05.2017 (арк.спр. 16) та довідкою про доходи ОСОБА_1, виданою на виконання ухвали суду (арк.спр. 112), у червні 2014 року заробітна плата дорівнювала 2 292,71 грн, у липні 2014 року - 2 240,28 грн. Всього за два місяці - 4532,99 грн (2 292,71 грн +2 240,28 грн).

Кількість календарних днів у червні та липні 2014 року - 61, середньоденний розмір грошового забезпечення - 4532,99 грн/61 = 74,31 грн.

кількість днів, за які не здійснено виплату грошового забезпечення - 5 (з 01.08.2014 по 05.08.2014).

Отже, розмір невиплаченого грошового забезпечення становить - 371,55 грн (74,31 грн х 5 днів).

Щодо посилань відповідача про нарахування суми невиплаченого грошового забезпечення позивачу в розмірі 361,37 грн, суд зазначає, що, зважаючи на вищенаведений розрахунок, відповідачем нараховано належну до виплати суму не в повному розмірі, станом на дату розгляду справи грошове забезпечення не виплачено у, тому позовна вимога про стягнення з відповідача невиплаченого грошового забезпечення в розмірі 539,65 грн підлягає задоволенню частково в межах суми 371,55 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів за невиплату грошового забезпечення у сумі 499,82 грн.

Відповідно до статті 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

При нарахуванні компенсації за затримку виплати заробітної плати роботодавцям слід керуватися Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат (далі - Закон № 2050) і Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (далі - Порядок № 159).

Якщо виплата зарплати затримується на один і більше календарних місяців, роботодавець зобов'язаний нарахувати та виплатити працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати (ст. 34 Закону Про оплату праці та ст. 1,2 Закону № 2050).

Відповідно до статті 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Враховуючи, що відповідач здійснив затримку у виплаті грошового забезпечення більш ніж на один місяць, останній зобов 'язаний здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, що становить за період з 06.08.2014 по теперішній час.

Для визначення суми компенсації індекс споживчих цін обчислюється шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін, які публікуються Держкомстатом України за період невиплати заробітної плати. Індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується заробітна плата, до розрахунку не включається.

Враховуючи що грошове забезпечення (заробітну плату) не виплачено за серпень 2014 року й до цього часу, розрахунок проводиться шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін за даними Держкомстату за період з вересня 2014 року по липень 2017 року:

(1,029 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,004 х 0,990 х 0,992 х 1,023 х 0,987 х 1,020 х 1,007 х 1,009 х 0,996 х 1,010 х 1,035 х 1,001 х 0,998 х 0,999 х 0,997 х 1,018 х 1,028 х 1,018 х 1,009 х 1,011 х 1,010 х 1,018 х 1,009 х 1,013 х 1,016 х 1,002 х 0,990 х 1,020 х 1,012 х 1,009) х 100% = 198,61%.

Приріст індексу споживчих цін: 198,61% - 100% = 98,61%.

За даний період сума компенсації обчислюється шляхом множення суми не виплаченої працівнику заробітної плати за відповідний місяць на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Оскільки індекс споживчих цін за період невиплати заробітної плати перевищив 100 %, сума компенсації за період з вересня 2014 року по листопад 2017 року включно складає 366,38 грн (371,55 грн х 98,61%).

Таким чином, позовна вимога про стягнення компенсації втрати частини доходів за невиплату грошового забезпечення у сумі 499,82 грн підлягає частковому задоволенню в межах суми 366,38 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку у сумі 2 450,14 грн, суд зазначає таке.

Судом установлено, що у відповідь на звернення позивача ліквідаційною комісією ОСОБА_5 України у Луганській області надано відповідь від 18.05.2017 № 280, згідно з якою у зв'язку із захопленням адміністративної будівлі УДАІ ГУМВС України у Луганській області незаконними озброєними формуваннями так званої ЛНР разом з наявною в ній службовою документацією, інформація щодо наявності в позивача невикористаної відпустки за період з січня по серпень 2014 року за місцем тимчасової дислокації ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Луганській області відсутня (арк.спр. 14).

Згідно з довідкою ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Луганській області від 18.09.2017 № 323 у зв'язку із захопленням будівлі УДАІ ГУМВС України у Луганській області незаконними озброєними формуваннями у липні 2014 року, усі фінансові, архівні та інші облікові і розрахункові документи залишились на тимчасово непідконтрольній Україні території (арк.спр. 77).

Довідкою ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Луганській області від 30.10.2017 № 331 підтверджується, що у зв'язку із захопленням будівлі УДАІ ГУМВС України у Луганській області незаконними озброєними формуваннями так званої ЛНР разом із наявною в ній службовою документацією, інформація щодо наявності у ОСОБА_1 невикористаної відпустки за період з січня по серпень 2014 року за місцем тимчасової дислокації ліквідаційної комісії відсутня (арк.спр. 81).

Відповідно до наказу ГУМВС України у Луганській області від 31.07.2014 № 1363 Про передислокацію ГУМВС України у Луганській області ГУМВС України у Луганській області передислоковано до Сєвєродонецького МВ ГУМВСУ, визначено робочі місця працівників не пізніше 04.08.2014 (арк.спр. 78).

Свідок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, пояснив, що працював разом з позивачем, позивач був у відпустці у грудні 2013 року, а у 2014 році у відпустках не знаходився. Кількість днів чергової відпустки, на яку має право позивач, не знає.

Щодо тверджень позивача на наявність у відповідача журналу обліку чергових відпусток співробітників УДАІ та підрозділів підпорядкованих УДАІ ГУМВС України у Луганській області від 01.01.2013 № 713, з посиланням на довідку, видану членом ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_6 ОСОБА_4 (арк.спр. 19), суд зазначає таке.

Свідок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, пояснив, що працював разом з позивачем, у грудні 2013 року позивач перебував у відпустці приблизно місяць. Довідку, на яку посилається позивач у позові, дійсно отримував у ліквідаційній комісії УДАІ ГУМВС України у Луганській області.

Свідок ОСОБА_6, старший оперуповноважений Луганського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, пояснив, що був членом ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Луганській області з 07.11.2015 до кінця 2016 року. Дійсно видавав довідку ОСОБА_4 на підставі відомостей, що містилися у журналі обліку чергових відпусток співробітників УДАІ та підрозділів підпорядкованих УДАІ ГУМВС України у Луганській області від 01.01.2013 № 713, який зберігався у ОСОБА_7 Зазначив, що особисто він не має відомостей щодо невикористаних позивачем у 2014 році відпусток.

Свідок ОСОБА_7, старший інспектор відділу оперативного управління Управління превентивної діяльності ГУНП в Луганській області, пояснила, що до 06.11.2015 працювала в УДАІ ГУМВС України у Луганській області старшим інспектором кадрового забезпечення. Вела журнал від 01.01.2013 № 713, у липні 2014 року, коли відбувся захват незаконними озброєними формуваннями будівлі УДАІ у м. Луганську, забрала цей журнал з собою, привезла його до м. Сєвєродонецька. Зазначений журнал вівся до 06.11.2015, у вересні 2016 року при переміщенні установи до іншої будівлі журнал було втрачено. Не володіє відомостями, чи перебував ОСОБА_1 у відпустці у 2014 році.

Також відповідачем надано суду довідку від 06.12.2017 № 343 про те, що журнал обліку чергових відпусток співробітників УДАІ та підрозділів підпорядкованих УДАІ ГУМВС України у Луганській області від 01.01.2013 № 713 у ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Луганській області відсутній (арк.спр. 136).

Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі не доведено факту використання позивачем у 2014 році чергової відпустки, і не доведено факту відсутності невикористаних днів такої відпустки за 2014 рік.

Проте суд не погоджується з твердженням позивача про те, що календарний рік для обчислення кількості днів відпустки, на які має право працівник, починається з 01 січня відповідного року, з огляду на таке.

Пунктом 49 Положення № 114 передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки, зокрема, чергові (п.п. а) п. 49); додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням (п.п. є) п. 49).

Обчислення тривалості відпусток - подобове. Святкові дні, встановлені законодавством неробочими, до тривалості відпусток не включаються.

При визначенні тривалості відпусток не враховується також час, необхідний на дорогу до місця проведення відпустки і назад, у тому числі при поділі відпустки на дві частини, а також при відкликанні працівника з відпустки.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з п. 51 Положення № 114 тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно.

Судом установлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 13.06.2006 по 05.08.2014, що підтверджується записами у трудовій книжці АЕ № 219255 (арк.спр. 87), тобто має вислугу років менше 10 років, відповідно має право на чергову відпустку тривалістю 30 діб.

Відповідно до п. 56 Положення № 114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Відповідно до абз. 2 п. 56 Положення № 114 особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Абзацом 4 пункту 49 Положення № 114 визначено, що при наданні чергової та додаткової відпусток їх тривалість визначається діленням повного розміру кожної із відпусток на дванадцять і множенням на число повних місяців служби.

Позивача прийнято на службу 13.06.2006, враховуючи фактично відпрацьований у 2014 році період - з 13.06.2014 по 05.08.2014 (1 місяць 24 дні), кількість днів невикористаної позивачем відпустки за 2014 рік становить (30 діб/12) х 1 = 2,5 дні.

Таким чином на момент звільнення позивачем не використано 3 доби чергової відпустки, а не 18 діб, як зазначено ОСОБА_1 у позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 від 08.02.1995 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до пункту 7 розділу ІV Порядку № 100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Відповідачем на запит позивача від 10.05.2017 № 158 надано інформацію, що у зв'язку з захопленням будівлі УДАІ ГУМВС України у Луганській області незаконними озброєними формуваннями у липні 2014 року, усі дані залишились на непідконтрольній території, тому надати довідку про середню заробітну плату та грошове забезпечення за період з серпня 2013 року по жовтень 2013 року немає можливості, і ліквідаційна комісія надала довідку за період з 01.11.2013 по 31.07.2014 (арк.спр. 15).

З огляду на наведене, суд вважає за можливе здійснити розрахунок компенсації за невикористану позивачем у 2014 році відпустку, виходячи з даних, що містяться у довідці від 19.05.2017 № 283.

Як вбачається із довідки про доходи № 283 від 19.05.2017 в період з листопада 2013 року по липень 2014 року позивачем було отримано дохід у розмірі 25 182,01 грн.

Кількість робочих днів в період з листопада 2013 року по липень 2014 року- 185.

Тобто, розмір компенсації за невикористану у 2014 році відпустку становить 25182,01 грн / 185 днів=136,12 грн х 3 доби = 408,36 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку у сумі 2 450,14 грн підлягають частковому задоволенню в межах суми 408,36 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за період з 06.08.2014 по 10.08.2017 в сумі 118 723,00 грн, суд зазначає таке.

Правовий та соціальний статус, умови проходження служби працівників міліції, розміри і порядок виплати їм грошового та пенсійного забезпечення були врегульовані Законом України Про міліцію , Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , Положенням № 114, та іншими прийнятими на їх виконання підзаконним нормативними актами, якими не передбачено можливості стягнення компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні працівників органів внутрішніх справ.

Пунктом 12 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Слід враховувати, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законодавством врегульовані спірні правовідносини таким чином, що виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ не передбачена, а дія норм Кодексу законів про працю України на них не поширюється.

Трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, отже передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

Позивач проходив службу та був звільнений з органів внутрішніх справ України, на теперішній час діють норми Закону № 2011 та Положення № 114, тому, з огляду на вищенаведене, на спірні правовідносини не поширюються норми трудового законодавства, зокрема стаття 117 Кодексу законів про працю України, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового законодавства.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за період з 06.08.2014 по 10.08.2017 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» , розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини доходу задовольнити частково.

Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код юридичної особи 08682772, адреса: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, б. 37-Н) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання - 92923, Луганська область, Кремінський район, с. Новокраснянка, вул. Димитрова, буд. 177) невиплачене грошове забезпечення у сумі 371,55 грн (триста сімдесят одна гривня 55 коп.), компенсацію втрати частини доходів за невиплату грошового забезпечення у сумі 366,38 грн (триста шістдесят шість гривень 38 коп.), компенсацію за невикористану відпустку у сумі 408,36 грн (чотириста вісім гривень 36 коп.), а всього - 1 146,29 грн (одна тисяча сто сорок шість гривень 29 коп).

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 22 грудня 2017 року.

Суддя ОСОБА_8