Постанова

від 20.12.2017 по справі 487/1339/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №487/1339/16-ц 20.12.2017

Провадження №22-ц/784/2524/17

Суддя суду 1-ї інстанції - Агєєва Л.І.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Ямкової О.О., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участі представника відповідачів - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства УкрСиббанк на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 02 листопада 2017 року, ухвалене суддею Агєєвою Л.І. о 16 год. 39 хв. в приміщенні суду в м.Миколаєві, за позовом публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (далі - Банк або ПАТ УкрСиббанк ) до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

12 березня 2016 року Банк звернувся до суду зазначеним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який обґрунтував наступним.

02 липня 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №11306554000, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 49900 доларів США строком до 29 червня 2018 року зі сплатою 15% річних, зобов'язавшись щомісячно до 14 числа повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів в сумі 535 доларів США.

У випадку порушення строків сплати платежів ОСОБА_4 зобов'язався сплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня.

02 липня 2008 року з метою забезпечення кредитного договору між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_6 укладено договір поруки №215035.

Банк зазначав, що ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконував, внаслідок чого 13 жовтня 2015 року Банк направив відповідачам вимоги про необхідність усунення порушень договору.

У зв'язку з тим, що відповідачі своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами не виконували станом на 29 лютого 2016 року утворилась кредитна заборгованість в сумі 21 580,39 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 19 901,56 доларів США та заборгованості за процентами в сумі 1 678,83 доларів США, а також пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 74 472,90 грн. за строк з 01 березня 2015 року по 29 лютого 2016 року та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в сумі 7 368,79 грн. за строк з 01 березня 2015 року по 29 лютого 2016 року.

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_4 вказував, що укладений кредитний договір не відповідає вимогам Закону України Про захист прав споживачів і має положення, які ставлять його як позичальника у нерівні умови порівняно із Банком. Крім того, відповідач вказував, що наданий Банком розрахунок кредитної заборгованості не може бути належним доказом наявності кредитної заборгованості, оскільки таким доказом є лише документи первинної бухгалтерської документації.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні позову Банку.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 02 листопада 2017 року у задоволенні позову Банку відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Банк вказував, що висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки надана довідка-розрахунок кредитної заборгованості відповідає вимогам чинного законодавства, а додані до неї роз'яснення пояснюють, на якій підставі та за яким методом розрахована сума заборгованості. Банк зазначав, що надана ним виписка за кредитним договором є підтвердженням здійснених фінансових операцій. Натомість, висновок спеціаліста, на який посилався суд першої інстанції як на доказ відсутності підстав для задоволення позову, за словами Банку не є належним доказом, а тому не міг бути взятий судом до уваги. Крім того, Банк в апеляційній скарзі зауважував, що судом першої інстанції було невірно встановлено об'єм заявлених позовних вимог, оскільки під час пред'явлення позову ПАТ УкрСиббанк просив стягнути з відповідачів пеню в гривні, в той час як судом вказано суму у доларах США.

Окрім апеляційної скарги, апелянтом подано до Апеляційного суду Миколаївської області заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору, у якій Банк зазначає, що під час звернення до суду з апеляційною скаргою ним сплачено судовий збір в сумі 11 982,35 грн., в той час як відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір сплаті підлягав судовий збір в сумі 10 983,82 грн. Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив повернути йому із державного бюджету надмірно сплачений судовий збір в сумі 998,53 грн. згідно з квитанцією від 07 листопада 2017 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову Банку, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними доказами не довів своїх позовних вимог.

Між тим з таким висновком суду неможна погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ст.258 ЦК України щодо стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Останнім днем зазначеного строку є день подання позову до суду.

З матеріалів справи вбачається, що 02 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк , правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №11306554000, відповідно до якого останньому надано кредит в сумі 49 900 доларів США, що дорівнювало 241 980,07 грн. за курсом НБУ на день укладання договору (т.1 а.с.18-22, 33).

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позичальник зобов'язувався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах встановлених графіком погашення кредиту згідно додатку №1 на рахунок Банку, але не пізніше 29 червня 2018 року, якщо не буде застосовано інший термін повернення кредиту.

ОСОБА_4 зобов'язався щомісячно до 14 числа повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів в сумі 535 доларів США.

За користування кредитом сторонами було обумовлено процентну ставку в розмірі 15% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

В разі порушення позичальником умов кредитного договору сторонами було передбачено сплату ОСОБА_4 пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні або гривневому еквіваленті розрахованому за офіційним курсом гривні встановленим НБУ до валюти заборгованості. Нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але не більше розміру встановленого законодавством станом на момент її нарахування.

02 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки №215035, відповідно до якого відповідач зобов'язувалась перед позивачем відповідати в тому ж обсязі, що і ОСОБА_4 за невиконання ним умов вищезазначеного кредитного договору (т.1 а.с.23).

Надані відповідачем ОСОБА_4 квитанції про сплату кредитної заборгованості та договори страхування свідчать, що він отримував кредитні кошти і здійснював погашення заборгованості (т.1 а.с.93-195).

19 жовтня 2015 року відповідачі отримали з Банку вимогу про необхідність виконання зобов'язань за кредитним договором у зв'язку із наявною заборгованістю за кредитом в сумі 19 901,56 доларів США та простроченою заборгованістю за процентами в сумі 732,25 доларів США (т.1 а.с.24-26).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості та виписки за кредитним договором, наданих Банком, ОСОБА_4 станом на 29 лютого 2016 року має заборгованість за кредитом у сумі 19 901,56 доларів США, заборгованість за процентами - 1678,83 доларів США, заборгованість за пенею - 81 841,69 грн. (т.1 а.с.27-32, т.2 а.с.115-138).

Згідно з висновками спеціаліста - судового експерта з економічних експертиз ОСОБА_7 від 03.05.2017 р. №115/04/2017 та від 14.06.2017 р. №130/06/2017 ОСОБА_4 фактично сплачено Банку станом на 04.05.2016 р. на погашення боргу 53 912,77 дол.США та 163 963,90 грн. У зв'язку з неузгодженістю та суперечливістю даних представлених на дослідження експерт не зміг визначити розмір заборгованості за договором (т.2 а.с.37-76).

З письмових пояснень Банку випливає, що вони не погодилися з висновками експерта, оскільки він при здійсненні розрахунків не враховував черговість погашення заборгованості, а всі кошти зараховував на тіло кредиту, а також проігнорував умови договору про збільшення процентної ставки (т.2 а.с.77-82).

Відповідачі інших доказів, які б доводили іншу, ніж зазначено Банком, заборгованість за кредитним договором суду не представили.

Клопотань про призначення інших експертиз суду першої та апеляційної інстанції відповідачі не заявили, хоча таке право їм було судом роз'яснено.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Банку не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Позивачем наданими доказами доведено, що ОСОБА_4 отримував кредит у сумі 49 900 доларів США. Починаючи з 2014 року, позичальник порушував строки погашення заборгованості. Згідно з випискою по його рахунку станом на 29 лютого 2016 року мав заборгованість за кредитом 19 901,56 доларів США, що еквівалентно станом на 20 грудня 2017 року 554 941,15 грн., та заборгованість за відсотками - 1 678,83 доларів США, що еквівалентно 46 813 грн.

У зв'язку з викладеним ПАТ УкрСиббанк має право на стягнення з відповідачів у солідарному порядку вказаної заборгованості.

Однак у стягненні пені у зазначеній ним сумі підстав не має, тому що звернувшись до суду 12 березня 2016 року, Банк має право на стягнення пені з 12 березня 2015 року на суму 79 735,45 грн.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку.

Посилання відповідача ОСОБА_4 на порушення Банком положень Закону України Про захист прав споживачів не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.

Оскільки рішення суду скасоване, то відповідно до ст.141 ЦПК України з кожного з відповідачів на користь Банку підлягає стягненню за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції судовий збір у сумі 10 484 грн.56 коп.

У зв'язку з тим, що позивачем при поданні апеляційної скарги було зайво сплачено судовий збір у сумі 998 грн.53 коп., то він підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства УкрСиббанк задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 02 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства УкрСиббанк заборгованість за кредитним договором від 02 липня 2008 року №11306554000 станом на 29 лютого 2016 року, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 19 901,56 доларів США, що еквівалентно 554 941,15 грн., заборгованості за відсотками у сумі 1 678,83 доларів США, що еквівалентно 46 813 грн., та пені у сумі 79 735,45 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства УкрСиббанк судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у сумі 10 484 грн.56 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства УкрСиббанк судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у сумі 10 484 грн.56 коп.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області повернути публічному акціонерному товариству УкрСиббанк зайво сплачений судовий збір у сумі 998 грн. 53 коп., перерахований ним платіжним дорученням від 07.11.2017 року на рахунок отримувача - 31211206780002, МФО - 826013 з призначенням платежу - Апеляційний суд Миколаївської області (ЄДРПОУ 02892675) судовий збір у сумі 11 982,35 грн. за апеляційною скаргою ПАТ УкрСиббанк (ЄДРПОУ 09807750) за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_4

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий О.В.Локтіонова

Судді: О.О.Ямкова

Л.М.Царюк